про залишення позову без розгляду
04 вересня 2025 року Справа № 826/16983/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про скасування нормативно-правового акта, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася у Окружний адміністративний суд м. Києва із адміністративним позовом до Пенсійного Фонду України у якому просить суд:
- скасувати пункт 4 розділу ІІ «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2017 року за №542/30410);
- зобов'язати Пенсійний фонд України в особі Правління Пенсійного фонду України прийняти нову редакцію пункту 4 розділу ІІ «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» зі змінами, зазначивши у новій редакції про проведення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з часу зміни розмірів складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою;
- зобов'язати Пенсійний фонд України в особі Правління Пенсійного фонду України внести зміни у Додаток 2 до «Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» зі змінами, включивши до складових суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці допомогу на оздоровлення;
- зобов'язати Пенсійний фонд України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» № 2825-ІХ від 13.12.2022 визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку №399, супровідним листом від 18.01.2023 року, матеріали адміністративної справи № 826/16983/17 передано на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сумського окружного адміністративного суду для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Осіпова О. О.
Так, у подальшому, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 адміністративну справу № 826/16983/17 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Суд зазначає, що супровідним листом Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 01.05.2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 23119).
Таким чином, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду для розгляду зазначеної справи 01.05.2025 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 адміністративну справу № 826/16983/17 прийнято до провадження та відкрито провадження у вказаній адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 09 год. 30 хв. 16.06.2025 року.
У підготовче засідання 16.06.2025 позивач ОСОБА_1 не з'явилась, причин своєї неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце підготовчого засідання.
У подальшому, наступне підготовче засідання, яке було призначене на 04.08.2025 о 09 год. 30 хв. не відбулось, у зв'язку з неявкою сторін. Клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд за відсутності, сторони не подали, причин неявки суду не повідомили.
Згідно з довідкою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року у справі № 826/16983/17 підготовче засідання у справі не проводилось у зв'язку з неявкою позивача ОСОБА_1 та заявленого клопотання сторони відповідача про розгляд справи без її участі.
Суд звертає увагу, що у зв'язку з неможливістю вручення судового виклику позивачу за наявною у справі адресою, а також з урахуванням відсутності у матеріалах справи інших відомостей, які б дозволили забезпечити належне повідомлення цієї особи про судове засідання іншим способом (у тому числі через засоби електронного зв'язку або офіційні реєстри), суд здійснював виклик ОСОБА_1 додатково шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Окрім цього, суд приймає до уваги подане 04.09.2025 року клопотання від представника Пенсійного фонду України, із змісту якого вбачається, що остання просить проводити розгляд справи без її участі та здійснювати подальший розгляд у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Вирішуючи питання про залишення адміністративного позову за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії без розгляду, керуючись положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не з'являлась у підготовчі судові засідання (призначені на 16.06.2025, 04.08.2025, 04.09.2025), хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце їх проведення. Клопотання про відкладення розгляду справи чи проведення за її відсутності до суду не подавала, причин неявки не повідомляла.
Встановлено, що про підготовчі судові засідання сторону позивача було повідомлено повістками про виклик до суду, надісланою на адресу. У зазначеній повістці позивача було також попереджено про наслідки неприбуття за викликом до суду, передбачені статтями 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім цього, задля забезпечення обізнаності ОСОБА_1 про дане судове провадження, суд, вживаючи всіх залежних від нього заходів здійснював додаткове повідомлення позивача шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, що підтверджується письмовими повістками, які містяться у матеріалах справи.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді справи та застосовані норми права.
Згідно з ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; 2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Нормами ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 5 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; г) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Загальнообов'язкові процесуальні правила ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України є своєрідною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина 5 цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду позивачу, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з'явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про небажання розгляду спору.
Законодавче формулювання ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України “… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №9901/949/18.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду, позивач, у першу чергу, має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.
Оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, проте до суду не прибула тричі, зазначене свідчить про неналежне виконання обов'язків сторони позивача, встановлених ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №1.380.2019.003041.
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України».
У рішенні по справі “Варбанов проти Болгарії» (Varbanov v. Bulgaria), №31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X) Європейський суд з прав людини підкреслив, "що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та мати розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа проти Іспанії», суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Окрім цього, у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово акцентував, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу "сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки".
Відповідальність за швидке здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Однак, розумність тривалості судового провадження залежить не тільки від складності справи, її обставин та предмета спору, але і поведінки сторін.
Згідно з пунктом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бараона проти Португалії», розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів.
Аналогічна позиція викладена в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, в яких тривалі строки розгляду вважалися розумними: з урахуванням складності справ (Рішення Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; “Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; “Бочан проти України», 2007 рік); з урахуванням неналежної поведінки заявника (“Чирикоста та Віола проти Італії», 1995 рік).
Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'являлась у підготовчі засідання, не повідомивши суду причин своїх неявок, суд вважає, що подальший розгляд справи за відсутності останньої є неможливий.
Суд вважає, що неявки позивача у підготовчі засідання перешкоджають розгляду справи та можуть свідчити про небажання підтримувати заявлені позовні вимоги або втрату інтересу до них, оскільки неодноразове відкладення підготовчих засідань спричиняють затягування розгляду і вирішення справи по суті.
Так, з огляду на приписи ч. 3 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Частиною 5 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Оскільки суд залишає позовну заяву без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям в судове засідання, то судовий збір поверненню не підлягає
З огляду на зазначене, керуючись статтями 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Закону України “Про судовий збір», суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про скасування нормативно-правового акта, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Учасникам справи направити копію ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали
Суддя Вісьтак М.Я.