про залишення позовної заяви без руху
03 вересня 2025 року м. Київ № 320/43999/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду, про визнання дій протиправними, стягнення суддівської винагороди,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Вищого антикорупційного суду (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01 квітня 2025 по 31 липня 2025 року включно, суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн.;
- стягнути на підставі ч. 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з Вищого антикорупційного суду (проспект Берестейський, 41, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 4283259) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену суддівську винагороду у розмірі 251 041,10 (двісті п?ятдесят одна тисяча сорок одна) грн 10 коп, з утриманням усіх передбачених законодавством України податків, зборів та інших сум при її виплаті.
Під час детального розгляду позовної заяви та доданих до неї матеріалів, в тому числі заяви про поновлення строку, судом було виявлено її невідповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути недоплачений розмір суддівської винагороди за період з 01 квітня 2025 по 31 липня 2025 року включно, проте звертається до суду 29.08.2025, тобто з пропуском відповідного строку в частині позовних вимог до 28.06.2025 включно, встановленого статтею 233 Кодексу Законів про Працю України.
Водночас позивач у своїй позовній заяві вказує, що інформацію щодо розміру недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та щодо відмови відповідача добровільно поновити її порушене право нею отримано лише 26.03.2024, натомість кількома абзацами пізніше зазначає про те, що вона дізналася про порушення її прав 01.05.2025, коли ВАКС направив на її електронну адресу розрахунковий лист за квітень 2025 року, на підтвердження чого вказує, що долучає знімок екрану з її електронної скриньки.
Вказане свідчить про неузгодженість тверджень позивача та позбавляє суд можливості з'ясувати, коли ж саме і яким чином позивач дізналася про порушення її прав.
Окремо суд вважає за потрібне звернути увагу позивача, що жодного знімку екрану позивачем до її позовної заяви не додано.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Окрім цього суд зауважив, що позивач просить стягнути з відповідача невиплачену суддівську винагороду у розмірі 251 041,10 (двісті п?ятдесят одна тисяча сорок одна) грн 10 коп., натомість позивачем не надано для суду жодного розрахунку, на підставі якого було розраховано відповідну суму.
так, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
Відповідно до ч. 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відтак суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення вказаних недоліків позивачем.
Вказані недоліки позовної заяви позивач може усунути шляхом подання до суду:
- клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, з детальним викладом конкретних об'єктивних обставин, що сприяли пропуску відповідного строку та доданими належним чином засвідченими доказами на підтвердження таких обставин;
- детального розрахунку, на підставі якого позивачем було зазначено суму у розмірі 251 041,10 (двісті п?ятдесят одна тисяча сорок одна) грн 10 коп.
За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160,161,169,243,248 КАС України, суд,-
Позовну заяву - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Вісьтак М.Я.