04 вересня 2025 року справа №320/3548/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши заяву Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, подану в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Служби Безпеки України в м. Києві та Київській області щодо нездійснення підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відповідно до посади та вислуги років позивача станом на 1 січня 2024 року, у відповідності до Закону України № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для здійснення обчислення та перерахунку пенсії Позивачу;
- зобов'язати Головне Управління Служби Безпеки України в м. Києві та Київській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 року, - відповідно до посади, з якої він звільнився, та його вислуги років.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2024.
Зобов'язано Головне управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку розміру його пенсії з 01.02.2024.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області.
Заявою від 10.07.2025, зареєстрованою ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду 12.08.2025, відповідач просить суд:
- ухвалити у справі №320/3548/25 на підставі статті 378 КАС України судове рішення щодо зміни або визначення способу виконання судового рішення, включивши до його (способу) складу учинення у межах встановлених судом розумних строків вказаних за текстом юридично значимих дій, а саме:
1) виконання позивачем покладеного на нього положеннями частини першої статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частини першої статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов'язку шляхом повідомлення своєю заявою згідно з пунктом 3 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1, до Головного управління ПФУ в м. Києві про усі відомі йому (позивачу), зокрема, і з листа Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області №51/17/П-985/24 від 13.03.2024, обставини, які спричиняють зміну (збільшення та/або зменшення) розміру його пенсії у зв'язку із зростанням з 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) підвищення у встановленому порядку згідно з висновком, викладеним в абзаці 2 (п.п.1) пункту 62 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, розміру грошового забезпечення, яке нараховується і сплачується військовослужбовцям СБУ та з якого відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обчислюється пенсія позивача, у зв'язку із зростанням із 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та здійснення сплати із одержаного внаслідок цього підвищення приросту грошового забезпечення (у тому числі з приросту посадового окладу, окладу за військовим званням) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
3) отримання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, від Головного управління ПФУ в м. Києві списку із зазначенням у ньому позивача як особи, пенсія якої підлягає перерахунку;
- відстрочити (відтермінувати) виконання ухваленого іменем України у справі №320/3548/25 рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відповідно до статті 378 КАС України до моменту завершення перелічених вище за текстом пунктів 1 - 3 юридично значимих дій у межах встановлених судом розумних строків з метою забезпечення дотримання вимог частини першої статті 68 Конституції України;
- ухвалити у справі №320/3548/25 рішення щодо зміни способу виконання судового рішення в частині, що стосується розподілу судових витрат шляхом заміни стягнення з ГУ СБУ у м. Києві та Київській області компенсації судового збору, сплаченого позивачем, на повернення йому на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» сплаченого ним судового збору у повному обсязі з метою відвернення протиправного спричинення шкоди державі, державним інтересам у сфері національної безпеки.
Означена заява мотивована невідповідністю визначеного судом способу виконання судового рішення положенням частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що, в свою чергу, може мати наслідком формування та подання до пенсійного органу довідки із завідомо неправдивими відомостями.
Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд зазначає, що у зв'язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації», рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Враховуючи запровадження на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду вищевказаної заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши подану відповідачем заяву, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); «обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019).
Крім того, в Рішенні від 01.03.2023 №2-р (II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
За приписами частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Натомість, наявних таких передумов заявником не доведено, а подання заяви про зміну або визначення способу виконання судового рішення фактично пов'язано з незгодою відповідача з судовим рішенням, що не є підставою для задоволення такої заяви.
Крім того, відповідач просить суд ухвалити у справі №320/3548/25 рішення щодо зміни способу виконання судового рішення в частині, що стосується розподілу судових витрат шляхом заміни стягнення з ГУ СБУ у м. Києві та Київській області компенсації судового збору, сплаченого позивачем, на повернення йому на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» сплаченого ним судового збору у повному обсязі з метою відвернення протиправного спричинення шкоди державі, державним інтересам у сфері національної безпеки.
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Водночас, суд констатує відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що, в свою чергу, унеможливлює застосування пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» до спірних відносин.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відповідно до статті 378 КАС України до моменту завершення перелічених вище за текстом у п.п. 1-3 юридично значимих дій у межах встановлених судом розумних строків, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Частинами третьою-четвертою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що заява відповідача не містить пояснень щодо наявності визначених ст.378 КАС України обставин для відстрочення виконання судового рішення.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви відповідача про зміну або визначення способу виконання судового рішення та відстрочення виконання судового рішення у даній справі.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Дудін С.О.