ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" вересня 2025 р. справа № 300/2626/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області щодо відмови здійснити з 01.03.2025 нарахування та виплату пенсії в розмірі 44341,69 гривень без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 нарахування та виплату пенсії в розмірі 44341,69 гривень без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на виконання вимог Постанов КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209), із застосуванням понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1), здійснило перерахунок розміру пенсії позивача з 01.03.2025, обмеживши розмір нарахованої пенсії «максимальним» на підставі Закону № 2262-XII, який не поширюється на позивача. Дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії при перерахунку з 01.03.2025 є протиправними, оскільки застосування відповідачем частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в такий спосіб суперечить висновкам та рішенням Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності обмеження розміру пенсій, призначених на підставі згаданого Закону.
Ухвалою від 22.04.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.05.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача вказав, що постановою КМУ від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 проводиться індексація в розмірі за відповідним коефіцієнтом. Абзацом 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування. Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, прийнятої відповідно до статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році: - пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення; - коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови № 1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. Позивач не відноситься до таких осіб згідно з переліком, визначеним у пункті 1 Постанови № 1. З 01.03.2025 розмір пенсії позивача переглянутий з урахуванням коефіцієнтів, визначених Постановою № 1, та виплачується без обмеженням максимальним розміром, відповідно до норм чинного законодавства, а саме виплачується пенсія без врахування індексації, передбаченої Постановою № 209. Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/2229/25 про оскарження Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025. Суд відхиляє це клопотання як безпідставне, оскільки з огляду на аргументи позивача (Постанова № 1 не регулює спірні правовідносини та суперечить Закону № 2262-ХІІ) та положення частини третьої статті 7 КАС України, відсутність рішення суду у справі № 320/2229/25 не перешкоджає суду розглянути цю справу по суті.
Щодо клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у цій справі, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Положеннями частин першої та другої статті 50 КАС України визначено, що якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
З огляду на вищевикладене, за клопотанням учасників справи суд може залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Передумовою залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача або відповідача, є правовідносини між стороною та потенційною третьою особою та розгляд судом спору, рішення за яким створює наслідки безпосередньо для цих правовідносин. Зокрема, встановлює факти, які згодом можуть бути використані у спорі між стороною і третьою особою, що бере участь на її стороні.
Сама лише зацікавленість у тому чи іншому результаті судового розгляду не свідчить про наявність правовідносин між позивачем або відповідачем та особою, про залучення якої в якості третьої особи подано клопотання. Така зацікавленість не є підставою для участі у справі.
Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи.
Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
Доводи органу пенсійного фонду про те, що головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 є Міністерство соціальної політики України, а Пенсійний фонд України відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня, суд вважає необґрунтованими оскільки не зрозуміло яким чином позовні вимоги в адміністративній справі № 300/2626/25, а саме про зобов'язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, можуть вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Міністерства соціальної політики України.
Натомість обов'язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не визначаються судовим рішенням у конкретній справі.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
ГУ ПФ України в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025, вказавши в розпорядженні про перерахунок пенсії, зокрема, таке:
«Базовий розмір пенсії (30248,29*90%) - 27223,46 грн.
Індексація базового ОСНП 2022 (27223,46 *0,1400) - 3811,28
Індексація базового ОСНП 2023 (31034,74*0,1970) - 1500,00
Індексація базового ОСНП 2024 (32534,74*0,0796) - 1500,00
Індексація базового ОСНП 2025 (34034,74*0,1150) - 1500,00 […]
Підсумок пенсії (з надбавками): 44341,69 грн.
З урахуванням максимального розміру пенсії: 42841,69 грн.
З урахуванням максимального розміру пенсії: Пониження суми 42841,69 грн. згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2015: Підсумок пенсії 30053,44 грн.
Деталізація розрахунку пониження суми 42841,69 грн. згідно постанови КМУ № 1 від 03.05.2025: […]
Підстава перерахунку: ДБУ 2025 РОКУ + ІНДЕКСАЦІЯ З 03.25.
З 01.03.2025 - 30053,44 грн. (а.с. 56).
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами. Висновки суду.
З огляду на зміст позовної заяви, відзиву на позов, та розпорядження про перерахунок пенсії з 01.03.2025, суть спору зводиться до такого.
Позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ. Станом на 01.03.2025 її розмір проіндексований (сума індексації на підставі Постанови № 209 становить 1500 грн.), та визначено розмір пенсії в сумі 44341,69 грн. У подальшому, в процесі перерахунку його двічі зменшено: 1) «з урахуванням максимального розміру пенсії» - до 42841,69 грн.; 2) «пониження суми 42841,69 грн. згідно постанови КМУ № 1 від 03.01.2025» до 30053,44 грн.
Суд, при наданні оцінки аргументам сторін, врахував такі норми права.
Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік (далі - Закон № 4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, прийнятої відповідно до статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році:
1) пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення;
2) коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови № 1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Проте судом також враховано, що статтею 1-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено таке:
- законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів;
- зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи питання щодо обрання норми права, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує підхід, наведений в рішенні Конституційного Суду України 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020, справа № 3-189/2018(1819/18), який поділяє та вважає за доцільне в цьому рішенні навести такі цитати (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va05p710-20#Text):
«Особливу роль у системі інституційного забезпечення верховенства права (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність.
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali).
Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість…»
Досліджуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд дійшов таких висновків:
- спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим законом, є Закон № 2262-ХІІ;
- спеціальним законом чітко та недвозначно визначено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону, тобто до Закону № 2262-ХІІ;
- запровадження статтею 46 Закону № 4059-IX можливості застосування до обчислення пенсій коефіцієнтів, а також запровадження на цій підставі Урядом понижуючих коефіцієнтів шляхом прийняття Постанови № 1 для зменшення в 2025 році пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, застосування яких територіальними органами ПФ України призводить до істотно зменшення розміру цих пенсій, безсумнівно охоплюється поняттям «зміна умов і норм пенсійного забезпечення» в розумінні частини четвертої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ;
- Закон № 4059-IX не є законом про внесення змін до Закону № 2262-ХІІ;
- ні Законом № 4059-IX, ні будь-яким іншим законом у Закон № 2262-ХІІ не вносилися зміни щодо запровадження в 2025 році понижуючих коефіцієнтів для зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ.
З огляду на наведені мотиви, суд дійшов висновку, що стаття 46 Закону № 4059-ІХ («загальний закон») не регулює спірні правовідносини в силу прямої вказівки ст.1-1 Закону № 2262-ХІІ («спеціальний закон»).
Таким чином, Постанова № 1, як підзаконний нормативно правовий акт, що прийнятий урядом на реалізацію статті 46 Закону № 4059-ІХ, за своїм змістом (запровадження та визначення розміру понижуючих коефіцієнтів до пенсії) змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, що отримують пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ, без внесення змін до цього закону, що прямо суперечить нормі спеціального закону: статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.
Суд при вирішенні цього спору керується частиною третьою статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, зменшення відповідачем з 01.03.2025 розміру пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Урядом в Постанові № 1, що суперечить статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, є протиправним та порушує право позивача на отримання пенсії в порядку та розмірах, що визначені Законом № 2262-ХІІ.
Оцінюючи аргумент відповідача про те, що застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, не обмежує максимальний розмір пенсії позивача, суд керується такими мотивами:
- Оскаржені дії відповідача за своєю суттю/змістом є нічим іншим, як обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ. Порівняно з минулими календарними періодами (2016-2024 роки) змінився тільки спосіб запровадження такого обмеження: якщо раніше органи ПФУ обмежували визначений відповідно до Закону №2262 розмір пенсії шляхом припинення виплати суми, що перевищувала розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то з 01.01.2025 ця сума перевищення (залежно від її розміру) виплачується із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1), тобто 50%, 40%, 30%, 20%, 10% відповідних сум перевищення. Проте, попри очевидну доцільність його запровадження в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів Держави, такий механізм мав бути запроваджений законодавцем шляхом внесення відповідних змін до спеціального Закону № 2262-ХІІ, а не у спосіб прийняття загального закону, що не регулює спірних правовідносин.
- Цей спір належить до категорії типових та масових (в провадженні головуючого судді є десятки подібних спорів), а окружні адміністративні суди тричі зверталися до Верховного Суду із поданнями про вирішення аналогічних спорів в порядку ст.ст. 290, 291 КАС України та постановлення рішення у зразковій справі. Верховний Суд у складі різних колегій суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду тричі відмовив у відкритті провадження зразковій справі (ухвали № 520/909/25 від 06.02.2025, № 440/532/25 від 26.02.2025, № 200/116/25 від 25.02.2025) та, серед іншого, мотивував ці судові рішення такими висновками щодо (1) доцільності вирішення зразкової справи та (2) можливості застосування до спірних правовідносин Постанови № 1:
1) доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів має виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII). Тобто доцільність є дещо ширшою категорією, аніж кількість однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, тому механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції. Основним орієнтиром для застосування цього механізму має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин. Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів;
2) наголосив, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі цього закону. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа № 400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа № 580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа № 340/3144/21) та інших Верховний Суд наголошував, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262, є протиправним.
Отже, суд встановив, що Верховний Суд не бачить в цій категорії спорів ані чітко окресленої проблеми, ані складності у правозастосуванні (зумовленої, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин), а також наголошує, що касаційний суд займає чітку та недвозначну позицію щодо застосування частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 1 як таку, що суперечить висновкам та рішенням Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності будь-якого обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ. Оскільки описані судові рішення підтримали (без окремих думок) дев'ять суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з тринадцяти, цей підхід до правозастосування слід визнати домінуючим, а його дотримання - таким, що відповідає завданню забезпечення сталості та єдності судової практики. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому суд, керуючись наведеними нормами процесуального закону, дійшов висновку про протиправність обмеження розміру пенсії позивача, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, «максимальним», а також зменшення її розміру на підставі Постанови № 1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно з 01.03.2025 обмежив розмір пенсії позивача, зменшивши суму виплати з 44341,69 грн. до 30053,44 грн.
Суд на підставі ст.ст. 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення виходить за межі позовних вимог та обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку задовольнити позов у спосіб зобов'язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження розміру пенсійної виплати в сумі 44341,69 грн. шляхом застосування «максимального розміру пенсії» та понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та виплатити перераховану пенсію (з врахуванням раніше виплачених сум).
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 968,96 грн. Відповідачем не понесено судових витрат у справі.
З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 968,96 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої з 01.03.2025 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025, шляхом застосування «максимального розміру пенсії» та понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років без обмеження розміру пенсійної виплати в сумі 44341,69 грн. шляхом застосування «максимального розміру пенсії» та понижуючих коефіцієнтів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та виплатити перераховану пенсію (з врахуванням раніше виплачених сум).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривні 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.