04 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/5428/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 02.06.2025 та поновити право позивача на зайняття адвокатською діяльністю.
Даний позов обгрунтовує тим, що у відповідності до оскаржуваного рішення, підставою для притягнення адвоката ОСОБА_1 , є неповідомлення ним суду у цивільній справі №461/6983/21 про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача ОСОБА_2 у зв'язку з смертю, що суперечить вимогам норм Правил адвокатської етики та є невиконанням встановленого законом обов'язку, у зв'язку з чим визначено наявність в діях адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а відтак і підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Позивач вважає, що обираючи вид стягнення, Дисциплінарна палата враховує обставини дисциплінарної справи. Зокрема і те, що неповідомлення адвокатом ОСОБА_1 , про припинення у нього повноважень представляти ОСОБА_2 у справі №461/6983/21 призвело, на переконання дисциплінарної палати, до настання негативних наслідків у вигляді тривалого розгляду цієї справи, а тому визнало поведінку адвоката грубим порушенням правил адвокатської етики.
З урахуванням наведеного Дисциплінарна палата застосувала до адвоката Гуменецького 1.1, дисциплінарне стягнення (ст. 35 Закону України «Про адвокатуру га адвокатську діяльність») у вигляді зупинення правд на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Позивач вважає рішення протиправним, оскільки воно грунтується на формальних припущеннях та не підкріплене належними доказами факту дисциплінарного проступку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою та визначено строк учасникам справи для подання заяв по суті справи. Вказаною ухвалою суду також витребувано матеріали дисциплінарної справи стосовно адвоката Гуменецького І.І.
08.07.2025 року відповідачем надано суду витребувані докази.
21 липня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що відповідач, дослідивши наявні матеріали дисциплінарної справи, у межах своїх дискреційних повноважень з'ясував всі обставини справи і надав їм належну правову оцінку, внаслідок чого встановив, що поведінка позивача у вигляді неповідомлення суду у цивільній справі №461/6983/21 про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача Котовського І.М. у зв'язку з смертю останнього суперечить вимогам частини четвертої статті 64 ЦПК України, якими встановлено обов'язок представника учасника справи повідомити суд шляхом подання письмової заяви про припинення представництва.
Тому відповідач визнав, що така поведінка позивача є невиконанням встановленого законом обов'язку та порушенням вимог ст.ст.12, 12-1, 42, 44 Правил адвокатської етики, у зв'язку з чим дійшов висновку про вчинення позивачем дисциплінарного поступку, а відтак правомірно притягнув його до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, відповідач також на підставі оцінки обставин дисциплінарної справи та у межах своїх дискреційних повноважень визнав вчинений позивачем дисциплінарний проступок триваючим, оскільки позивач так і не надав Дисциплінарній палаті доказів виконання ним встановленого ч.4 ст.64 ЦПК України обов'язку, а саме доказів подання ним у справі №461/6983/21 письмової заяви про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача Котовського І.М.
У зв'язку з викладеним вказує на відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення відповідача протиправним та скасування такого.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, а також доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.
Позивач Гуменецький Ігор Іванович є адвокатом та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1646 від 10.03.2010 року.
11.02.2025 на адресу КДКА Львівської області надійшла скарга ОСОБА_3 на дії адвоката Гуменецького І.І. (вх. № 23 від 11.02.2025). У вказаній скарзі ОСОБА_3 просив притягнути адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1646 від 10.03.2010, видане Львівською обласною КДКА) до дисциплінарної відповідальності у виді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Скарга зводилася до неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов'язків, зокрема скаржник вказав, що адвокат Гуменецький І.І., перевищив свої повноваження, оскільки на момент розгляду справи № 461/6983/21 ОСОБА_2 сам представляв свої інтереси, а під час виписування собі ордеру від 02 грудня 2022 року не міг діяти в інтересах ОСОБА_2 та й зрештою, він не отримував жодного доручення від ОСОБА_2 щодо необхідності ознайомлення з матеріалами справи. В подальшому, всупереч вимогам статей 18, 26 Правил він не вжив заходів щодо інформування ОСОБА_2 про хід розгляду справи, приховав від суду факт смерті ОСОБА_2 та допустив повторну неявку в судове засідання, що стало підставою для залишення без розгляду позову ОСОБА_2 ..
Послідовність дій, які вчинив адвокат Гуменецький І.І., свідчить про те. що він насправді не діяв в інтересах ОСОБА_2 , а є одним із учасників злочинної групи, яка намагається заволодіти квартирою.
З матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що у зв'язку з відсутність необхідного кворуму в дисциплінарній палаті КДКА Львівьскої області, 12.02.2025 матеріали скарги ОСОБА_3 було скеровано на адресу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для визначення територіальної юрисдикції та розгляду.
Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 17.03.2025 року скаргу відносно адвоката ОСОБА_1 було направлено до КДКА в Закарпатській області для розгляду по суті.
КДКА в Закарпатській області 02.04.2025 року було направлено повідомлення адвокату ОСОБА_1 про розгляд скарги та запропоновано надати письмові пояснення у строк до 21.04.2025 року.
23.04.2025 за вх№94/25 ОСОБА_1 надано письмові пояснення на скаргу ОСОБА_3 .. У поданих поясненнях позивач вказав на анонімність поданої скарги від імені ОСОБА_3 , вважаючи, що підпис на скарзі не належить ОСОБА_3 та просив відмовити у відкритті дисциплінарної справи.
Окрім цього вказав, що повідомляв суд про неможливість з'явитися у судове засідання з розгляду цивільної справи №461/6983/21, вказав, що підтверджуючі документи надати не може.
Рішенням дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області від 05.05.2025 вирішено порушити дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 .. Призначено розгляд дисциплінарної справи на 02.06.2025 року о 16 год 30 хв у приміщенні КДКА Закарпатської області. Це рішення у встановлений законом порядок та строк не оскаржувалося.
30.05.2025 року за вх№148/25 від позивача до КДКА Закарпатської області надійшло клопотання, у якому позивач просив прийняти рішення про закриття дисциплінарної справи.
Рішенням КДКА Закарпатської області від 02 червня 2025 року вирішено притягнути адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що дисциплінарна плата встановила, серед іншого, що адвокат ОСОБА_1 без поважних причин не з'явився в судові засідання з розгляду справи №461/6983/21, які призначалися на 01.03.2023, 13.03.2023 і 20.03.2023, що призвело до скасування ухваленого на користь ОСОБА_2 заочного рішення від 21.12.2021 у цій справі.
Щодо вказаних трьох судових засідань у справі №461/6983/21 (01.03.2023, 13.03.2023 і 20.03.2023) адвокат ОСОБА_4 пояснив, що у разі якщо він не прибув у ці засідання, то очевидно причиною цьому була відсутність у нього повноважень, так як на той час йому вже стало відомо про смерть ОСОБА_2 .
Отже, адвокат Гуменецький І.М. фактично визнав, що про смерть ОСОБА_2 йому вже було відомо станом на дати призначених у справі №461/6983/21 вказаних судових засідань (01.03.2023, 13.03.2023 і 20.03.2023).
Крім того, дисциплінарна палата прийшла до висновку, що поведінка адвоката ОСОБА_1 у вигляді неповідомлення суду у цивільній справі №461/6983/21 про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача ОСОБА_2 у зв'язку з смертю останнього суперечить вимогам перелічених норм Правил адвокатської етики та є невиконанням встановленого законом обов'язку, у зв'язку з чим визнає наявність в діях вказаного адвоката дисциплінарного проступку, а відтак і підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Натомість, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень цивільна справа №461/6983/21 ще перебуває в суді першої інстанції і на день розгляду дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 (02.06.2025) у ній прийнято рішення суду по суті спору, яке ще не набрало законної сили.
Однак, адвокат ОСОБА_1 до теперішнього часу так і не виконав свій професійний обов'язок по повідомленню суду у цій справі про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача ОСОБА_2 .
Тому, невиконання адвокатом ОСОБА_1 такого обов'язку триває до теперішнього часу, а відтак і дисциплінарний проступок у вигляді невиконання ним цього обов'язку також триває до теперішнього часу, тобто такий дисциплінарний проступок є триваючим і його закінчення відбудеться у день подання адвокатом ОСОБА_1 заяви до суду про припинення представництва.
З огляду на це Дисциплінарна палата вважає, що річний строк притягнення даного адвоката до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Позивач з вищезазначеним рішенням КДКА Закарпатської області не погоджується, вважає його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
У позовній заяві позивач зазначає, що рішення відповідача грунтується на формальних припущеннях та не підкріплене належними доказами.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд при вирішенні спору між сторонами керується такими мотивами.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатура - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, установленому цим Законом.
Частиною третьою статті 2 Закону № 5076-VI установлено, що з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
За змістом статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
В силу приписів частини першої статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Положеннями статті 36 вказаного Закону передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Вимогами статті 37 Закону № 5076-VI установлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Згідно із частиною другою статті 38 Закону № 5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Згідно із частиною першої статті 39 Закону № 5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
За правилами статті 40 Закону № 5076-VI дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 41 Закону № 5076-VI передбачено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення ураховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Згідно із частинами першою та третьою статті 50 Закону № 5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється, зокрема, з метою вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів; кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема, прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Приписами частини шостої статті 50 Закону № 5076-VI установлено, що засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури уважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат.
Частиною сьомою статті 50 Закону № 5076-VI передбачено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат.
Відповідно до частини першої статті 7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Положеннями статті 70 Правил адвокатської етики визначено, що при застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики та/або Професійних етичних (деонтологічних) норм поведінки адвокатів іноземної держави (у випадках, передбачених цими Правилами), що діють в країнах, в яких такі адвокати мають право здійснювати адвокатську діяльність, дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема, повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.
Адвокат уважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і установлено рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
Водночас згідно з положеннями частини восьмої статті 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 у справі № 420/5597/19, правовідносини у якій були подібними, дійшов висновку, що критерії "грубого" порушення Правил адвокатської етики не визначені на нормативно-правовому рівні, а тому визначення "грубості" дисциплінарного правопорушення, а також обрання суворості дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Водночас у низці інших послідовно ухвалених рішень у справах цієї категорії Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Отже, в межах розгляду справи щодо оскарження рішення КДКА суд може надати правову оцінку такому рішенню виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності (див. постанови від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17 (врахований судами попередніх інстанцій) та неодноразово підтриманий Верховним Судом, від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 30.09.2021 у справі № 440/1376/19, від 12.10.2021 у справі № 820/4155/18, від 10.11.2022 у справі № 826/14291/17, від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22 тощо).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, при вирішенні цієї справи суд застосовує вищезазначену усталену правову позицію та не вбачає підстав для відступлення від неї.
Разом з тим суд враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади (див. постанови Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 640/20223/20 та від 14.09.2023 у справі № 240/44051/21).
Отже, що в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин та наведеної вище правової позиції Верховного Суду, адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури усіх фактів та обставин, які з'ясовувалися такою Комісією щодо діянь адвоката у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення "грубості" дисциплінарного правопорушення, обрання суворості дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності (див. також постанову Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 640/33374/21).
Крім того, в межах спірних правовідносин суд повинен перевірити спірне рішення відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності на предмет наявності критеріїв свавільності чи явного необґрунтування, що узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 420/5597/19.
Відтак, вдаючись до оцінки тих доводів і аргументів, які, на думку позивача, свідчать про протиправність оскаржуваного рішення КДКА Закарпатської області, суд виходить з наступного.
Позивач стверджує, про те, що Дисциплінарною палатою КДКА Закарпатської області не встановлено та не з'ясовано поважність причин звернення скаржника зі скаргою на адвоката Гуменецького 1.1., поза межами строків можливого притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, у випадку доведеності вчиненого ним дисциплінарного проступку. Також сверджує, що скаржник не надав доказів про те, що повноваження адвоката Гуменецького І.І. у відповідності до укладеного договору про надання правничої допомоги ОСОБА_2 діяли строком до дня вирішення оскаржуваного рішення КДКА. А тому висновок дисциплінарною палатою КДКА про продовжуване дисциплінарне порушення, яке досі триває, - є передчасним.
Втім, вказані доводи спростовуються матеріалами дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .. Як слідує з оскаржуваного рішення, Дисциплінарна палата приходить до висновку, що поведінка адвоката ОСОБА_1 у вигляді неповідомлення суду у цивільній справі №461/6983/21 про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача ОСОБА_2 у зв'язку з смертю останнього суперечить вимогам перелічених норм Правил адвокатської етики та є невиконанням встановленого законом обов'язку, у зв'язку з чим визнає наявність в діях вказаного адвоката дисциплінарного проступку, а відтак і підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Так, станом на день розгляду дисциплінарної справи позивача дисциплінарною палатою було встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень цивільна справа №461/6983/21 ще перебувала в суді першої інстанції та станом на 02.06.2025 року у ній прийнято рішення суду по суті спору, яке ще не набрало законної сили та встановлено, що адвокатом ОСОБА_1 не виконано професійний обов'язок по повідомленню суду у цій справі про припинення у нього повноважень здійснювати представництво позивача ОСОБА_2 .
Відповідно дисциплінарна палата КДКА Закарпатської області дійшла вірного висновку, що невиконання адвокатом ОСОБА_1 такого обов'язку триває до теперішнього часу, а відтак і дисциплінарний проступок у вигляді невиконання ним цього обов'язку також триває до теперішнього часу, тобто річний строк притягнення даного адвоката до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Решта доводів позовної заяви також не спростовують обставин встановлених відповідачем у ході розгляду дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .. Суд відхиляє твердження позивача щодо формального підходу відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки матеріали дисциплінарної справи місять належні докази та допустимі докази на підтвердження обставин встановлених оскаржуваним рішенням щодо порушення адвокатом Гуменецьким І.І. Правил адвокатської етики.
Таким чином, посилання позивача на допущення порушень під час розгляду дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи не підтвердилися та повністю спростовуються наявними у справі доказами.
Також з матеріалів дисциплінарної справи видно, що сторонам дисциплінарного провадження були створені необхідні умови для реалізації їхніх законних прав, зокрема права на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень, подання клопотань (заяв), участь у засіданнях дисциплінарної палати, і що сторони дисциплінарного провадження, у тому числі позивач, мали можливість реалізувати та фактично реалізовували такі права.
Будь-яких істотних порушень процедурного характеру, які б окремо або у своїй сукупності впливали на законність притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності судом не встановлено.
Отже, перевіривши оскаржуване рішення КДКА Закарпатської області від 02.06.2025 на предмет його відповідності критеріям, передбаченим приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, суд доходить висновку, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач не діяв свавільно чи явно необґрунтовано, а натомість врахував усі наявні у дисциплінарній справі докази та встановлені під час дисциплінарного провадження обставини і прийняв правомірне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Водночас обрання суворості дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (див. постанову Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22).
За змістом положень статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (пункт 29) статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, оцінивши ключові доводи сторін та дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Фединця, буд.14, код ЄДРПОУ 37784267) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору