03 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/5378/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1) та військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якому просить:
1. Визнати дії командування військової частини НОМЕР_1 в частині ненарахування підполковнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% за календарний місяць (з 03 березня по 02 квітня 2025 року) протиправними та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 викласти перше речення абзацу 4 пункту 2 наказу (по стройовій частині) №45 від 25.03.2025 року у наступній редакції: «Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного забезпечення - 37 місяців»
2.Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , на виконання зміненого наказу, виплатити (доплатити) підполковнику ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за місяць в розмірі 1755,65 грн.
3.Визнати дії командування військової частини НОМЕР_1 в частині ненарахування підполковнику ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за березень місяць 2025 року протиправними та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_3 абзац 9 пункт 2 наказу (по стройовій частині) №45 від 25.03.2025 року викласти у наступній редакції: «Відповідно до абзацу 2 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, та 2024 роки за 124 доби, за 2025 рік - 4 доби.
4.Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , на виконання зміненого наказу, нарахувати та виплатити (доплатити) підполковнику ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2025 році за 4 доби
5.Визнати дії військової частини НОМЕР_2 в частині несвоєчасного розрахунку з підполковником ОСОБА_1 протиправними та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести розрахунок та виплати (доплати) підполковнику ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по 24 квітня 2025 року - день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 03.03.2024 року та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №27 того ж дня призначений на посаду заступника начальника Центру гірської підготовки з матеріально-технічного забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2022 року № 45 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини 02.04.2025 року.
Відповідно до пункту 3 статі 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Позивач вказує, що згідно розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивач вважає, що йому недоплачена сума в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за останній календарний місяць служби з 03.03.2025 по 02.04.2025 року.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Згідно пункту 3 статі 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2022 року № 45 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини 02.04.2025 року.
У наказі зазначено, що позивачу надано невикористану щорічну основну відпустку у кількості 8 діб (за січень-лютий 2025 року) з 26 березня по 02 квітня 2025 року.
Позивач вважає що йому відповідно до абзацу 2 пункту 14 статі 10і Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» недоплачена грошова компенсація за березень 2025 року у кількості 4 доби, оскільки він мав вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня , що округлюється в бік збільшення до повного дня.
Відповідно до абзацу 3 статі 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008:
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Позивач зазначив, що грошове забезпечення по звільненню отримав лише 24 квітня 2025 року. Що підтверджується повідомленням банку на смартфон позивача.
Відповідно до статі 117 Кодексу Законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз'яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
15 липня 2025 року від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач-2 зазначив щодо передчасності позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , так як військова частина НОМЕР_2 здійснює нарахування та виплату оспорюваної позивачем грошової допомоги при звільненні та компенсації невикористаної відпустки виключно на виконання положень наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 року №45.
Станом на день подання цього відзиву зміни до наказу командира НОМЕР_1 від 25.03.2025 року №45 не вносились та положення цього наказу в новій редакції, в тому числі і тій, як того хоче позивач, не викладались. А отже, відсутні підстави вважати, що військова частина НОМЕР_2 допустила порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 .
Водночас, у разі внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 року №45, зокрема, щодо спірної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпустки, військова частина НОМЕР_2 здійснить нарахування та виплату на виконання наказу у новій редакції.
Окрім цього вказує, що пункт 8 розділу 1 Порядку №260 передбачає, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 розділу 1 Порядку Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (що відображено у наказі командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 25 березня 2025 року №45.
На основі вищевикладеного, порушень з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , немає. Порядок дозволяє виплачувати військовослужбовцям (незалежно від статусу діючого або військовослужбовця запасу) грошове забезпечення не в день видання наказу, а у визначені пунктом 8 розділу 1 Порядку терміни а саме: в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату.
28 липня 2025 року до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що військовою частиною НОМЕР_1 01.01.2025 року було здійснено попередній розрахунок вислуги років позивача, згідно якого станом на 01.01.2025 року у останнього календарний строк служби становить 02 роки 09 місяців 28 днів, що розраховується як 33 повних місяців служби.
З даним попереднім розрахунком Позивач був ознайомлений та зауважень до розрахунку не виразив, що підтверджується підписом останнього на аркуші попереднього розрахунку (копія додається).
Згідно пункту 1 Порядку затвердженого ПКМУ від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Виходячи із вищенаведеної норми 4 відсотки місячного грошового забезпечення виплачується тільки за кожний повний календарний місяць служби.
Так, враховуючи момент виключення зі списків особового складу а саме 02.04.2025 року, з урахуванням попереднього розрахунку виконаного 01.01.2025 р., повна календарна вислуга Позивача становить 36 місяців і 29 днів, а отже виходячи із вищенаведених норм законодавства та практики Верховного суду розрахунок та виплата 4-х відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби виконана без порушень з боку військової частини НОМЕР_1 , та не порушує права Позивача.
З урахуванням вищенаведеного абзацу 4 пункту 2 наказу (по стройовій частині) № 45 від 25.03.2025 року не підлягає зміненню, а отже вимога щодо виплати грошового забезпечення у розмірі 1755.65 грн., вказана в позовній заяві Позивачем не підлягає задоволенню.
Окрім цього, щодо інших позовних вимог вказує, що позивач під час проходження військової служби виразив бажання отримати відпустку із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується рапортом від 25.03.2025 р., вхідний № 184, та рапортом на звільнення вихідний №8 від 08.01.2025 року.
Військовою частиною НОМЕР_1 така відпустка з подальшим звільненням у кількості 8 (вісім) днів позивачу була надана, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 45 від 25.03.2025 р. Також останньому було призначено грошову допомогу на оздоровлення, призначено компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, що також підтверджується довідкою про розрахунок при звільненні.
Ствердження позивача про неоплачену грошову компенсацію за березень 2025 року є хибною, оскільки на момент написання рапорту та видачі командиром в/ч НОМЕР_1 наказу № 45, позивач мав право тільки на 8 (вісім) днів щорічної відпустки з розрахунку 3.8 днів за один повний календарний місяць (30 днів) календарної вислуги, та не мав права на отримання компенсації за березень 2025 року, після чого відбув відпустку терміном 8 (вісім) календарних днів та надалі був виключений зі списків особового складу.
Розрахунок виконано відповідно до позиції Верховного суду про те, що повний календарний місяць календарної вислуги становить 30 днів, а отже станом на 26 березня 2025 року календарна вислуга за 2025 рік становить 84 дні, що включає в себе тільки 2 повні календарні місяці календарної вислуги, за які згідно наказу МОУ від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» може нараховуватися відповідна відпустка.
Таким чином, Позивачем використана щорічна відпустка за 2025 рік у кількості 8 (вісім) днів із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 02.04.2025 року.
З огляду на викладене, вважає, що дії військової частини НОМЕР_1 були вчинені у відповідності до чинного законодавства України, жодних порушень прав Позивача з боку військової частини НОМЕР_1 допущено не було, у зв'язку із чим вважаємо, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивачем було подано відповіді на відзиви відповідачів, у яких позивач наголошує на неправильність розрахунку грошового забезпечення виплаченого при звільненні у зв'язку з неврахуванням місяця проходження служби - березень 2025 року
Відповідно до положень ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.03.2022 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді заступника начальника Центру гірської підготовки ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) з матеріально-технічного забезпечення, у військовому званні - «підполковник», що підтверджується відомостями у військовому квитку серії НОМЕР_5 (а.с.11).
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 березня 2025 року №368 позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.03.2025 року №45, згідно вище наведеного наказу Командувача, позивач вважається таким, що справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 та з 2 квітня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В абзаці 4 вказаного наказу зазначено: виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного забезпечення - 36 місяців.
В абзаці 5, 6 наказу зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022, 2023, 2024 роки не використана. Надати невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік відповідно до рапорту військовослужбовця у кількості 8 діб з 26 березня 2025 року по 02 квітня 2025 року
З матеріалів справи судом встановлено, що виплати позивачу на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_3 №45 від 25.03.2025 здійснювала військова частина НОМЕР_2 , у якій частина перебуває на фінансовому забезпеченні.
Так, згідно довідки в/ч НОМЕР_2 від 28.04.2025 №138/53/2311 встановлено, що відповідачем-2 здійснено виплату допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного ГЗ за кожний повний календарний рік служби за 36 місяців та грошову компенсацію за невикористану відпустку за 180 діб.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що грошове забезпечення нараховане відповідно до наказу №45 від 25.03.2025 було виплачено позивачу на його картковий рахунок 24.04.2025 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача у здійсненні виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, позивач звернувся з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з п.8 Положення №1153/2008 загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195 і 209 цього Положення. Загальний строк військової служби встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.
Абзацом другим пункту 242 Положення №1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (далі - Порядок №460) (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №406 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Пунктами 3-4 Порядку №406 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №406 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що позивач проходив військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні з 03.03.2022 року та звільнений з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і виключений зі списків особового складу та грошового забезпечення частини 02.04.2025, отже загальний період проходження військової служби під час загальної мобілізації позивача склав 3 роки та 1 місяць. Водночас, відповідачами здійснено розрахунок вислуги позивача за 2025 рік до 25.03.2025, вказавши, що календарна вислуга за 2025 рік складає 84 дні, тобто повні тільки два місяці.
Разом з тим, суд вказує, що, з огляду на вищевказані приписи чинних нормативно-правових актів, враховуючи дату виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення - 02.04.2025 року, відповідачем протиправно не враховано додатково один місяць при нарахуванні грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 1 Порядку №460 та при розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку за 2025 рік.
Щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX ), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати звини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно із статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З 19.07.2022 за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку але не більше ніж за шість місяців.
Позивач виключений зі списків особового складу в/ НОМЕР_6 з 02.04.2025. Та, як встановлено судом, фактичний розрахунок (виплату всіх належних йому при звільненні сум) відповідач здійснив 24.04.2025 року.
Як вбачається з відзиву військової частини НОМЕР_2 така вказує на безпідставність позовних вимог у цій частині, оскільки розрахунок необхідних коштів був здійснений помічником командира з фінансово - економічної роботи - головним бухгалтером на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.03.2025 р. №45. У відповідності до проведеного розрахунку було замовлено кошти з державного бюджету України з метою подальшої виплати на картковий рахунок при звільненні). Замовлені військовою частиною НОМЕР_2 кошти надійшли на рахунки державної казначейської служби України, що здійснює обслуговування військової частини НОМЕР_2 , та в подальшому у встановленому порядку були перераховані на картковий рахунок позивача 11 травня 2024 року.
Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин відповідачем-2 не надано суду жодних належних та допустимих доказів, відтак відповідачем-2 не підтверджено відсутність вини відповідача-2 щодо виплати позивачу належних сум при звільненні у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 20.09.2022, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
За змістом статті 116, 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відтак, з урахуванням приписів ч.1 ст.117 КЗпП України, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 03.04.2025 по 24.04.2025 року.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищезазначене, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині ненарахування підполковнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% за календарний місяць (з 03 березня по 02 квітня 2025 року) та зобов'язати військову НОМЕР_8 внести зміни у перше речення абзацу 4 пункту 2 наказу (по стройовій частині) №45 від 25.03.2025 року виклавши його у наступній редакції: «Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного забезпечення - 37 місяців»
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , на виконання зміненого наказу, виплатити (доплатити) підполковнику ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 1 місяць в розмірі 1755,65 грн.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині ненарахування підполковнику ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за березень місяць 2025 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни у абзац 9 пункт 2 наказу (по стройовій частині) №45 від 25.03.2025 року виклавши у наступній редакції: «Відповідно до абзацу 2 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, та 2024 роки за 124 доби, за 2025 рік - 4 доби».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , на виконання зміненого наказу, нарахувати та виплатити (доплатити) ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2025 році за 4 доби.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 в частині несвоєчасного розрахунку з підполковником ОСОБА_1 та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 02.04.2025 року по день фактичного розрахунку - 24 квітня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору