Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2025 року Справа№200/4484/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізький області як отримувач страхових виплат. 16 квітня 2025 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до пенсійного органу із заявою про поновлення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат та виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам, яка утворилась за період їх невиплати. Однак 21 квітня 2025 року за № 8001 - 65483688-2025-1, позивач отримав відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про поновлення та виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам. На переконання позивача, відповідач відмовляючи у виплаті страхових виплат, порушив його права на вільне володіння майном.
З огляду на вказане, в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1 про відновлення та виплати заборгованості з моменту її виникнення по щомісячним страховим виплатам громадянину України, ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності, а також виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам з моменту її виникнення (01 серпня 2022 року) , яка утворилась за період її несплати у повному обсязі ОСОБА_1 .
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що нарахування щомісячних страхових виплат потерпілому припинено Бердянським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з 1 серпня 2022 року за результатами превентивної верифікації страхових виплат, проведеної у відповідності до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат», про що складено постанови від 29.08.2022 № 23015/411231/20001/61 та № 23015/411213/2001.1/62 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати». За зверненням ОСОБА_1 від 28.06.2024 (вид операції “Продовження з тим же відсотком втрати працездатності») щомісячні страхові виплати потерпілому було продовжено з дати звернення безстроково. За повідомленням ОСОБА_2 про смерть ОСОБА_1 (звернення від 12.02.2025 № 3167/8) щомісячні страхові виплати потерпілому було припинено до з'ясування з 01.02.2025. За зверненням від 18.06.2025 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 було продовжено з 01.02.2025 безстроково. Оскільки з серпня 2022 року по 27.06.2024 нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 не здійснювалось, заборгованість із виплати щомісячних страхових виплат потерпілому за цей період в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не обліковується. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 24 червня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1, зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/4484/25. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Клопотання представника позивача про витребування доказів, - задовольнив. Витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області додаткові докази.
Ухвалою від 03 вересня 2025 року суд задовольнив частково клопотання представника позивача про продовження строку. Визнав поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновив позивачу пропущений строк звернення до суду з цим позовом. Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, - залишив без задоволення.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану продовжено та станом на день винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
За матеріалами електронної особової справи потерпілий перебуває на обліку як отримувач щомісячних страхових виплат з 01.04.2001 та має зареєстровані страхові випадки профзахворювання.
Відповідно до постанов Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 29.08.2022 № 23015/411231/20001/61 та № 23015/411213/2001.1/62 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» за результатами превентивної верифікації страхових виплат, проведеної у відповідності до Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат» з 01 серпня 2022 року позивачу припинено нарахування та виплату страхових виплат.
За зверненням ОСОБА_1 від 28.06.2024 щомісячні страхові виплати потерпілому було продовжено з дати звернення безстроково.
У період з 01 серпня 2022 року по 28 червня 2024 року страхові виплати позивачу не нараховувались та не виплачувались.
На підставі постанови до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області від 02.09.2024 № 8001-65483688/8001-65483688-2024-1 позивачу продовжена з 28.06.2024 щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Тому з липня 2024 року по січень 2025 року позивач отримував страхові виплати, про що свідчить довідка про суму нарахованих та виплачених щомісячних страхових виплат.
За повідомленням ОСОБА_2 про смерть ОСОБА_1 (звернення від 12.02.2025 № 3167/8) щомісячні страхові виплати позивачу було припинено до з'ясування з 01.02.2025.
16 квітня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області із заявою про поновлення страхових виплат та виплату заборгованості.
Проте рішенням від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні страхових виплат через відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.04.2025 № 682526 за результатами проведеного відеоконференцзв'язку 11.04.2025 12:00:00 та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 (2342607016 № пенсійної справи 923060196675) встановлено.
У період з лютого 2025 року по червень 2025 року страхові виплати позивачу нараховувались, проте не виплачувались.
За зверненням позивача від 18.06.2025 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 було продовжено з 01.02.2025 безстроково. З липня 2025 року позивачу нараховуються та виплачуються страхові виплати.
Вважаючи протиправною невиплату страхових виплат з 01 серпня 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків відповідного територіального управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до відповідного територіального Головного управління Пенсійного Фонду України.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно з якими страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.
За положеннями пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною 10 вказаної статті 7 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Матеріалами справи підтверджується, що страхові виплати припинено за результатами превентивної верифікації страхових виплат.
Водночас, статтею 46 Закону № 1105-XIV не надано повноважень щодо припинення страхових виплат (нарахування та виплату) із зазначених підстав.
Отже, підстави, зазначені відповідачем, не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, встановлених Законом, для припинення та невиплати сум страхових виплат за попередній період.
Порядки, на які посилається відповідач, не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.
У спірних правовідносинах, відповідач не врахував положення Закону № 1105-XIV, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.
Отже, суд вважає за необхідне зауважити, що підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати страхових виплат особі за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Взявши на себе обов'язок із виплати особі страхових виплат за минулий період (стаття 47 Закону № 1105-XIV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
За вимогами статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.
Також, підпунктом 2 пункту 1, підпунктом 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, та передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 у справі N 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 та постановою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 N 365.
Суди дійшли висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.
За положенням статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
На захист прав позивача також діє норма частини 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV, за якою, як зазначалось, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Отже, позивач набув право на отримання страхових виплат за весь попередній період, оскільки припинення їх виплати відбулось не з передбачених законодавством підстав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Як зауважив ЄСПЛ, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, пункт 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, пункт 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Об'єднаного Королівства», заява № 20166/92, пункт 36).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», № 20372/11, пункт 65; рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09, пункт 93).
Суд зауважує, що Бердянським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, правонаступником якого є відповідач, протиправно винесено постанови від 29.08.2022 № 23015/411231/20001/61 та № 23015/411213/2001.1/62 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 1 серпня 2022 року, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати їх протиправними та скасувати.
Водночас, з 28 червня 2024 року нарахування та виплату страхових виплат позивачу поновлено.
Поряд з цим, суд зазначає, що за повідомленням ОСОБА_2 про смерть ОСОБА_1 (звернення від 12.02.2025 № 3167/8) щомісячні страхові виплати позивачу було припинено до з'ясування з 01.02.2025.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24 квітня 2025 року № 682526, яким встановлено особу позивача.
За зверненням позивача від 18.06.2025 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 було продовжено з 01.02.2025 безстроково. З липня 2025 року позивачу нараховуються та виплачуються страхові виплати.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 01 серпня 2022 року по 28 червня 2024 року, а також виплатити заборгованість за період з 01 лютого 2025 року по 01 липня 2025 року.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині поновлення нарахування страхових виплат за період з 01 лютого 2025 року по 01 липня 2025 року, адже такі виплати позивачу вже поновлено.
Крім того, суд зазначає, що негативні наслідки для позивача несуть також постанови Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 29.08.2022 № 23015/411231/20001/61 та № 23015/411213/2001.1/62 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 1 серпня 2022 року, а тому суд вважає за необхідне визнати їх протиправними та скасувати. Поряд з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг, винесену відносно позивача.
Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 900, 00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 "Б", код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 29.08.2022 № 23015/411231/20001/61 та № 23015/411213/2001.1/62 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» з 1 серпня 2022 року, винесені відносно ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області від 21 квітня 2025 року № 8001-65483688-2025-1, винесену відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з 01 серпня 2022 року по 28 червня 2024 року, а також виплатити заборгованість за період з 01 лютого 2025 року по 01 липня 2025 року.
В решті заявлених вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.09.2025.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб