Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 вересня 2025 року Справа №200/71/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/71/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про зобов'язання призначити пенсію,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року: адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання призначити пенсію - задоволено частково: 1) визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 25.12.2024 року № 056650010982; 2) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18 грудня 2024 року з урахуванням висновків у даному рішення та зарахувавши періоди ОСОБА_1 з 23.05.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 10.02.2004 року, з 01.04.2004 року по 30.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 30.06.2004 року, з 07.08.2004 року по 01.10.2004 року, з 02.10.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 08.11.2005 року, з 14.02.2006 року по 19.04.2006 року, з 11.05.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року, з 03.07.2014 року по 31.12.2015 року, з 17.04.2022 року по 27.11.2022 року, а також період навчання з 01.09.1998 року по 12.04.2002 року до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202.
Вказане судове рішення набрало законної сили 09 липня 2025 року.
22 серпня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення. Просила яке буде прийнято за результатами розгляду справи № 200/71/25, у зв'язку з тим, що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку
Представник позивача у своїй заяві зазначає, що відповідачем не виконано рішення суду. При цьому, дії відповідача свідчать про ухиляння ним від обов'язку виконати рішення суду.
Відповідач надав суду відзив на заяву представника позивача, в якому зазначив, що виконав рішення суду.
Перевіривши матеріали заяви й вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Абзацем 1 ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зі змісту статті 370 КАС України слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В свою чергу, судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Положеннями ст. 382 КАС України передбачені умови за наявності яких може встановити судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах.
Частинами 1-2 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Частинами 2-3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі № 640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Суд зазначає, що при ухваленні рішення від 14.02.2025 року у справі № 200/71/25 судом судовий контроль не встановлювався.
Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/71/25, суд враховує те, що матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.02.2025 року у справі № 200/71/25, як і доказів того, що відповідач ухиляється від виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 року у справі № 200/71/25.
Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Заява не містить жодного обґрунтування щодо обов'язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення з метою забезпечення його повного, правильного і своєчасного виконання, позивач не навів та не надав суду докази можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання.
Більш того, суд зазначає, що відділом призначення пенсій Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.12.2024 року з урахуванням висновків суду у даному рішенні, зарахувавши при цьому до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення про призначення пенсії з 18.12.2024 року, що підтверджується копією протоколу призначення пенсії від 23.07.2025 року та Форми РС-право.
Рішення передано для контролю та виплати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Отже рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/71/25, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18 грудня 2024 року з урахуванням висновків у даному рішенні та зарахувавши періоди ОСОБА_1 з 23.05.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 10.02.2004 року, з 01.04.2004 року по 30.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 30.06.2004 року, з 07.08.2004 року по 01.10.2004 року, з 02.10.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 08.11.2005 року, з 14.02.2006 року по 19.04.2006 року, з 11.05.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року, з 03.07.2014 року по 31.12.2015 року, з 17.04.2022 року по 27.11.2022 року, а також період навчання з 01.09.1998 року по 12.04.2002 року до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202 виконано.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 806/2594/16 вказано, що необхідність застосування судового контролю має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також виконанням рішення суду відповідачем, суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 823/1265/16.
При цьому, суд зазначає, що позивач при належному обґрунтуванні щодо обов'язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та наданні доказів можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про встановлення судового контролю.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення поданої заяви у порядку ст. 382 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 293, 382 КАС України,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/71/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про зобов'язання призначити пенсію - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.М. Тарасенко