Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2025 року Справа№200/3983/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Адвокат Мастюгін Євгеній Дмитрович (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся через підсистему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, б.3) про визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2025 №172650008728 про відмову в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за її призначенням, а саме з 06.05.2025, зарахувавши період з 26.04.1986 по 11.11.1988 та з 27.12.1990 по 01.01.1993 до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення. В обґрунтування зазначив, що за приписами ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку за наявності 15 років стажу та, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Вважає наявним право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 968,96 грн надана квитанція від 30.05.2025.
05 червня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відзив, в якому зазначено, що 06.05.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення відповідно до частини 2 статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відмова у призначенні пенсії обумовлена не підтвердженням необхідного періоду перебування у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 02 місяці 13 днів. Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. До заяв про призначення пенсії від 06.05.2025 ОСОБА_2 додав: довідку Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області № 2300 від 24.08.2023, довідки Вищого професійного училища № 22 м. Сарни від 13.10.2023 №1262, від 16.10.2023 №1279 та трудової книжки НОМЕР_3 від 01.09.1988 період проживання (перебування) у зоні посиленого радіоекологічного контролю с. Клесів Сарненського району Рівненської області становить 32 роки 11 місяців 27 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 становить 02 роки 04 місяці 03 дні (з 12.07.1988 по 10.11.1988, з 27.12.1990 по 01.01.1993). Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII). Копією посвідчення Серія НОМЕР_4 виданого 15.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що ОСОБА_2 є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пред'явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Звертає увагу, що позивач станом на день аварії в зоні гарантованого добровільного відселення не проживав. Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_4 , виданого 15.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, не підтверджує той факт, що ОСОБА_2 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Щодо зарахування періоду з 26.04.1986 по 10.07.1988, то заявником не надано довідку підтверджуючу проживання на територіях радіоактивного забруднення відповідно до ч. 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року зі змінами на період навчання. Також зазначає, що періоди з 12.07.1988 по 10.11.1988, з 27.12.1990 по 01.01.1993 вже зараховані управлінням до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.
15 грудня 1993 року ОСОБА_2 отримав посвідчення серії НОМЕР_4 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Згідно довідки від 24.08.2023 №2300, яка видана Клесівською селищною радою Сарненського району Рівненської області ОСОБА_2 постійно проживає та зареєстрований в с.Клесів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області з 12.07.1988 по 10.11.1988 та з 27.12.1990 по даний час на території, яка віднесена до третьої зони добровільного гарантованого відселення відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Довідка видана на підставі будинкової книги на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Клесів Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
06 травня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою про призначення пенсії.
13 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №172650008728 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визначено вік заявника - 54 роки, період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.55 Закону №796 станом на 01.01.1993 - 2 роки 4 місяці 3 дні, при цьому необхідний - не менше 3 років станом на 01.01.1993, а на дату подання заяви - 32 роки 11 місяців 27 днів. Страховий стаж особи становить 31 рік 2 місяці 13 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 15.07.2010 по 10.07.2011 згідно довідки №176300910070200003 від 15.09.2023, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Відмова обумовлена не підтвердженням права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку як потерпілій особі згідно з умов статті 55 Закону №796.
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом частини другої статті 55 Закону №796-ХІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-ХІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Як встановлено судом, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та підставою для призначення пільгової пенсії визначено проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Згідно з довідкою Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 24.08.2023 №2300, позивач постійно проживає та зареєстрований в с.Клесів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області з 12.07.1988 по 10.11.1988 та з 27.12.1990 по даний час.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Клесів Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області під час розгляду заяви про призначення пенсії враховано визначений у довідці період, як період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, що у кількісному еквіваленті складає 2 роки 4 місяці 3 дні.
Отже, безпідставним є твердження позивача про не зарахування періоду з 12.07.1988 по 10.11.1988 та 27.12.1990 по 01.01.1993 до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення, у зв'язку з чим вимога про зобов'язання зарахувати такий період є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Щодо періоду з 26.04.1986 по 11.07.1988, 11.11.1988, який не враховано управлінням судом встановлено таке.
У період з 01.09.1985 по 04.07.1988 ОСОБА_2 навчався у СПТУ -22 м.Сарни, про що свідчить довідка Вищого професійного училища №22 м.Сарни від 13.10.2023 №1262.
Довідка від 16.10.2023 №1279 видана Вищим професійним училищм №22 м.Сарни про те, що ОСОБА_2 дійсно навчався у ВПУ-22 м.Сарни і не зареєстрований в учнівському гуртожитку.
Визначаючи період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення як 2 роки 4 місяці 3 дні станом на 01.01.1993 відповідач виходив з того, що довідка Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 24.08.2023 №2300 не містить інформацію про постійне проживання та реєстрацію за адресою в с.Клесів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, а довідкою від 13.10.2023 №1262 підтверджено навчання у СПТУ -22 м.Сарни у період з 01.09.1985 по 04.07.1988.
Позивач вважає, що навчання у період з 01.09.1985 по 04.07.1988 в населеному пункті, розташованому в м. Сарни не спростовує факту проживання позивача у цей період за своєю домашньою адресою с. Клесів. Крім того, наявність посвідчення саме по собі підтверджує факт його постійного проживання або у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, або на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує таке.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Разом з цим, як вже зазначалось судом, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_4 , виданим 15.12.1993 Рівненською облдержадміністрацією. Посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів. Отже, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
В свою чергу, відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований, тобто відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Водночас, наявність у особи самого лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) не є безумовною підставою для зниження йому пенсійного віку при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, що узгоджується з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.
Так, потерпілим від Чорнобильської катастрофи документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є, зокрема, для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, що має визначальне значення для вирішення спору, реєстрацію та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 677 від 28.08.1974, постановою Ради Міністрів СРСР №678 від 28.08.1974 «Про деякі правила прописки громадян», Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 66-дск від 03.02.1992.
Зазначеними нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України.
Згідно з п.22 розділу ІІІ Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 677 від 28.08.1974, громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку.
Тобто, прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов'язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ.
Крім того, у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затв. постановою Державного комітету статистики СРСР № 5-24/26 від 12.05.1985.
За загальним правилом погосподарський облік вівся в погосподарських книгах, а основним об'єктом погосподарського обліку було домогосподарство - об'єкт, члени якого мали реєстрацію місця проживання на території населеного пункту.
Суд повторює, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (пп.7 п.2.1 розділу II Порядку №22-1).
Судом встановлено, що згідно з довідкою від 24.08.2023 №2300, яка видана Клесівською селищною радою Сарненського району Рівненської області ОСОБА_2 проживає та зареєстрований в с.Клесів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області з 12.07.1988 по 10.11.1988 та з 27.12.1990 по даний час на території, яка віднесена до третьої зони добровільного гарантованого відселення відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, зазначена довідка не мітить відомостей, що підтверджують проживання позивача у с.Клесів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області у період з 26.04.1986 по 11.07.1988, 11.11.1988 (згідно заявлених позовних вимог).
Суд погоджується з твердженням позивача, про те, що довідки які видані щодо навчання позивача в м.Сарни не можуть свідчити про те, що він там й проживав (в м.Сарни).
Разом з цим, надані позивачем пояснення «сусідів» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в яких зазначено, що ці особи підтверджують, що ОСОБА_2 в період з 1978 року проживає за своєю домашньою адресою ( АДРЕСА_1 ) і вони його бачили «кожного дня за місцем проживання» не підлягають врахуванню для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки не є належним доказом, оскільки в силу вимог підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документом, який підтверджує право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є, зокрема, для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, є відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу (а саме відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»), та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Таким чином, матеріали судової справи не містять жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження факту проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 11.07.1988, 11.11.1988.
Враховуючи сукупно надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що з них не можливо встановити тривалість постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до 1 січня 1993 року не менше ніж 3 роки, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
З огляду на викладене, вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2025 №172650008728 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи результати судового розгляду справи, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, б.3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Кошкош