03 вересня 2025 рокуСправа №160/13010/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 22.03.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 22.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 30 тис. грн. розмірі за час військової служби під час воєнного стану з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 17.05.2022, з 01.10.2022 по 08.10.2022, з 12.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 22.03.2023;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 30 тис. грн. розмірі за час військової служби під час воєнного стану з 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 по 17.05.2022, з 01.10.2022 по 08.10.2022, з 12.11.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 22.03.2023 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі за час безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини з 24.02.2022 по 28.02.2022, 18.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 11.11.2022;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі за час безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини з 24.02.2022 по 28.02.2022., 18.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 11.11.2022 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 22.03.2023 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у спірному періоді йому неправильно нараховано та виплачено грошове забезпечення, та не виплачено додаткову грошову винагороду передбачену постановою КМУ №168, що порушує його право на належний розмір заробітної плати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, встановлено сторонам строк для надання заяв по суті справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до ст. 5 КАС України.
Позивачем надано суду позовну заяву, яка відповідає ст. 5 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 продовжено розгляд справи №160/13010/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, ВЧ НОМЕР_1 зазначила про правомірність нарахування позивачу у спірний період грошового забезпечення виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а також про здійснення позивачу виплати додаткової грошової винагороди у розмірі, що передбачений нормами чинного законодавства.
Відповідач надав витребувані документи.
Згідно наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погодився із доводами відповідача, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2018 №217 позивача призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.03.2023 №176 позивача виключено зі списків особового складу ВЧ та призначено на посаду стрільця відділення охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.02.2025 №35 позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.01.2025 №6-РС (по особовому складу), яким позивача звільнено з військової служби.
24.03.2025 представником позивача, адвокатом Ткаліч Д.В. направлено адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_1 про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період з 06.08.2018 по 22.03.2023.
10.04.2025 відповідач у відповідь на адвокатський запит надав інформацію про нараховане та виплачене грошове забезпечення за час військової служби з 06.08.2018 по 22.03.2023.
Ознайомившись із наданою відповіддю, представник позивача вважає, що позивачу грошове забезпечення, складові якого, зокрема оклад за військове звання та посадовий оклад, обчислені без урахування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 1 січня календарного року; а також відповідачем за час військової служби Позивача з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.10.2022 по 30.11.2022, з 01.01.2023 по 22.03.2023 у неповному обсязі виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою КМ України КМ України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 29.01.2020 знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова КМУ №704 є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Отже, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Таким чином, з 29.01.2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв'язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, та на 01.01.2024, а не на 01.01.2018.
За таких обставин, з урахуванням положень пункту 3 розділу II Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року, а саме: з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виникли правові підстави розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).
До того ж, до такого висновку суд дійшов з урахування правової позиції, викладеної Верховним Судом у подібних правовідносинах у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022), де Верховний Суд зазначив таке:
“(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Відповідно до пункту 2 Розділу «I. Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Судом із довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за 2020-2023 роки та з урахуванням його посади, військового звання та коефіцієнтів у додатках №1, 14 Постанови КМУ №704 встановлено, що відповідачем у цих роках грошове забезпечення, з урахуванням його основних та додаткових видів, позивача нараховувалось та виплачувалось виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Однак, статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 270,00 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 481,00 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 684,00 гривні.
Отже суд дійшов висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування під час обчислення щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням його основних та додаткових видів, у період з 01.01.2020 по 20.03.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, є протиправними, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо зобов'язання виплатити в належному розмірі додаткову грошову винагороду, призначену у відповідності до постанови КМУ №168.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 1 Постанови №168 у редакції постанови КМ України від 01.04.2022 №400 право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн. було поширено на такі категорії осіб, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарськоекспертної) комісії.
Отже, поранення особи (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини під час проходження служби в умовах, за які передбачена виплата додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у розмірі до 100 000,00 грн., зумовлює збереження права особи на отримання згаданої винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. як за час проходження стаціонарного лікування після поранення, так і за час знаходження у відпустці після лікування за висновком військово-лікарської комісії після тяжкого поранення як безвідносно до існування будь-яких перерв між стаціонарним лікуванням і відпусткою для лікування, так і безвідносно до вибуття у відпустку для лікування після поновлення виконання обов'язків за військовою посадою
При цьому, кваліфікуюча ознака «отримання важкого поранення» була запроваджена законодавцем виключно у контексті випадку знаходження військовослужбовця у відпустці після лікування. Аналогічна норма щодо виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я після отримання тяжкого поранення закріплена в Порядку № 260.
Так, згідно з п.10 Розділу ХХХIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, у разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100 000 грн
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000,00 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: 1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини; 2) факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Як встановлено судом, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 .
03.06.2022 позивач під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини отримав поранення (стан після закритого уламкового перелому (03.06.2022) нижньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків лікований оперативно (09.06.2022 - закрита репозиція, МОС лівої великогомілкової кістки інтрамедулярним стрижнем) у вигляді повільно консолідуючого перелому кісток лівої гомілки, зміцнілих післяопераційних рубців, зі згинально - розгинальною контрактурою лівого надп'ятково - гомілкового суглобу з тимчасовим порушенням функції), що підтверджується довідкою про обставини травми від 20.09.2022 № 8603 та свідоцтвом про хворобу ВЛК ВЧ НОМЕР_6 від 20.09.2022 р. № 94.
Отримане позивачем поранення згідно наказу Міністерства охорони здоров'я від 04.07.2007 370 «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» належить до тяжких, що підтверджується копією довідки ВЛК ВЧ НОМЕР_6 від 10.08.2022 № 3226 та протоколом засідання штатної військово - лікарської комісії від 23.06.2025 р. № 2025-0623-0853-4550-7.
Внаслідок отриманого тяжкого поранення позивачу в подальшому встановлена інвалідність, що підтверджується копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.01.2025 № 205/25/115/р.
З 04.06.2022 по 09.09.2022, з 09.10.2022 по 11.11.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5880, №3118, свідоцтвом про хворобу №94.
Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 27.03.2024 № 3039 з 22.02.2022 по 04.03.2022 з 18.05.2022 по 03.06.2022 позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України перебуваючи в Охтирському районі Сумської області, Ізюмському районі Харківської області. Підстава видача довідки - журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 (за книгою обліку № 7/окп/т) за 03.06.2022, накази командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.02.2022 № 38, від 18.05.2022 № 123.
Стосовно періоду лютий - квітень 2022, позивач у відповіді на відзив зазначив, що погоджується із доводами відповідача та не оскаржує виплату додаткової винагороди за період з 01.02.2022 по 30.04.2022 з огляду на викладену у відзиві додаткову інформацію про нарахування та виплату додаткової винагороди.
Суд розцінює таку заяву позивача як погодження із позицією відповідача та, відповідно, відсутністю порушеного права позивача в цій частині позовних вимог, тому у задоволенні цієї частини позову слід відмовити.
Щодо виплати додаткової винагороди за травень 2022 року, суд зазначає, що згідно картки особового рахунку за травень 2022 року, позивачу сплачено винагороду виходячи із розрахунку 100000,00 грн на місяць - 54516,13 грн, згідно виписки банку, позивачу сплачено в якості грошової винагороди на період дії воєнного стану за травень 2022 двома сумами по 26849,19 грн.
Що стосується періоду з 01.05.2022 по 17.05.2022, редакція постанови КМУ №168 чинна станом на травень 2022 року зобов'язувала відповідача виплачувати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Отже, за період з 01.05.2022 по 17.05.2022 відповідач повинен був нарахувати позивач додаткову грошову винагороду виходячи із 30000,00 на місяць пропорційно - 16451,60 грн.
За період з 18.05.2022 по 31.05.2022, позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України перебуваючи в Охтирському районі Сумської області, Ізюмському районі Харківської області, тому додаткова винагорода за цей період позивачу повинна була виплачуватись виходячи із 100000,00 грн на місяць пропорційно дням перебування - 45161,30 грн.
Тому, суд погоджується з тим, що відповідачем не в повному обсязі виплачено позивачу додаткову винагороду за травень 2022 виходячи як із 30000,00 на місяць так і із 100000,00 грн на місяць.
Щодо виплати додаткової винагороди у серпні 2022 року.
У періоди з 01.08.2022 по 11.08.2022, з 12.08.2022 по 31.08.2022 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я, внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини, тому мав право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 тис. грн. розмірі. за повний місяць.
Згідно виписки банку, відповідач виплатив позивачу додаткову винагороду за серпень 29550,00 грн та 6354,84 грн, разом 35904,84 грн, згідно картки особового рахунку 35483,87 грн - додаткова винагорода виходячи із 100000,00 грн на місяць, 967,74 грн - додаткова винагорода виходячи із 30000,00 грн на місяць.
Згідно норм постанови КМУ №168 в редакції чинній станом на 19.07.2022, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, враховуючи перебування позивача у серпні 2022 у відпустки за станом здоров'я після отримання тяжкого поранення, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду виходячи із 100000,00 грн на місяць- за повний місяць серпень 2022 року.
Тому, суд погоджується з тим, що відповідачем не в повному обсязі виплачено позивачу додаткову винагороду за серпень 2022 виходячи із 100000,00 грн на місяць.
Щодо виплати додаткової винагороди у жовтні 2022 року.
Згідно картки особового рахунку за 2022 рік, позивачу у жовтні виплачено 30000,00 грн, тобто додаткову грошову винагороду виходячи із 30000,00 грн на місяць, за повний місяць.
Судом встановлено, що позивач з 10.10.2022 по 11.11.2022 знаходився на лікуванні з основним діагнозом: консолідуючий вогнепальний уламковий перелом обох кісток лівої гомілки (03.06.2022), стан після БІОС (009.06.2022), видалення дистальних блокуючих гвинтів з н/з лівої гомілки, остеотомія малогомілкової кістки на рівні в/з (09.10.2022). Отже, перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 10.10.2022 по 11.11.2022 пов'язано з отриманням тяжкого поранення, тому за період з 10.10.2022 по 31.10.2022 позивачу повинно бути виплачено грошову винагороду виходячи із 100000,00 грн на місяць.
Тому, суд погоджується з тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду за період з 09.10.2022 (один день на дорогу) по 31.10.2022 виходячи із 100000,00 грн на місяць.
Разом з тим позовні вимоги щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди виходячи із розрахунку 30000,00 грн на місяць за період з 01.10.2022 по 08.10.2022 задоволенню не підлягають, оскільки права позивача в цій частині позовних вимог не порушені.
Щодо виплати додаткової винагороди у листопаді 2022 року.
Згідно картки особового рахунку за 2022 рік, позивачу у листопаді виплачено 30000,00 грн, тобто додаткову грошову винагороду виходячи із 30000,00 грн на місяць, за повний місяць.
Судом встановлено, що позивач з 01.11.2022 по 11.11.2022 знаходився на лікуванні з основним діагнозом: консолідуючий вогнепальний уламковий перелом обох кісток лівої гомілки (03.06.2022), стан після БІОС (009.06.2022), видалення дистальних блокуючих гвинтів з н/з лівої гомілки, остеотомія малогомілкової кістки на рівні в/з (09.10.2022). Отже, перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 01.11.2022 по 11.11.2022 пов'язано з отриманням тяжкого поранення, тому за період з 01.11.2022 по 11.11.2022 позивачу повинно бути виплачено грошову винагороду виходячи із 100000,00 грн на місяць.
Тому, суд погоджується з тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду за період з 01.11.2022 по 11.11.2022 виходячи із 100000,00 грн на місяць.
Разом з тим позовні вимоги щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди виходячи із розрахунку 30000,00 грн на місяць за період з 12.11.2022 по 30.11.2022 задоволенню не підлягають, оскільки права позивача в цій частині позовних вимог не порушені.
Щодо виплати додаткової винагороди у січні, лютому, березні 2023 року.
Редакція постанови КМУ №168 станом на цей період зобов'язувала відповідача виплачувати позивачу додаткову грошову винагороду виходячи із 30000,00 грн на місяць.
Згідно картки особового рахунку відповідач за січень - березень (до 22.03.2023) 2023 року нарахував додаткову винагороду у розмірі 11 612,90 грн тільки за січень, у лютому, березні 2023 року відповідач не нараховував позивачу додаткову грошову винагороду виходячи із 30000,00 грн на місяць
Таким чином, суд погоджується з тим, що у цей період відповідач повинен був нарахувати позивачу додаткову грошову винагороду виходячи із 30000,00 грн на місяць, за повні місяці - січень 2023, лютий 2023 та березень 2023 (з 01.03.2023 по 22.03.2023).
Отже, судом встановлено протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім' ям під час дії воєнного стану" із розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно дням перебування в зоні бойових дій та перебування у відпустках за період з 18.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 11.11.2022, та із розрахунку 300000,00 грн на місяць за період з 01.05.2022 по 17.05.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 22.03.2023.
Проте суд зазначає, що розрахунок грошового забезпечення є компетенцією відповідача як суб'єкта, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, а тому, саме на ВЧ НОМЕР_1 покладається обов'язок щодо визначення суми виплат з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Також позивачем заявлено позовні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходу.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст. 2 Закону №2050-IIІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)
Статтею 4 Закону №2050-III встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно п. 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №520/2674/2020.
Оскільки дохід лише буде виплачений позивачу на виконання цього рішення суду, відповідач наразі не вирішував питання про право позивача на таку компенсацію, в зв'язку з чим не порушив право позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що за подання даного позову судовий збір сплаті не підлягає, розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 22.03.2023 року грошового забезпечення (основних та додаткових видів), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.01.2020 по 22.03.2023 року перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових видів), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови КМ України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному до 30 тис. грн. розмірі за час військової служби під час воєнного стану з 01.05.2022 по 17.05.2022, з з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 22.03.2023.
Зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виходячи із 30000,00 грн на місяць за час військової служби під час воєнного стану з 01.05.2022 по 17.05.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 22.03.2023 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу та з урахуванням висновків суду. викладених у цьому рішенні.
Визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у повному обсязі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виходячи із 100000,00 грн на місяць пропорційно дням безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини з 18.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 11.11.2022.
Зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виходячи із 100000,00 грн на місяць пропорційно дням безпосередньої участі позивача у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, внаслідок отриманого тяжкого поранення під час захисту Батьківщини з 18.05.2022 по 31.05.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 09.10.2022 по 31.10.2022, 01.11.2022 по 11.11.2022 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу та з урахуванням висновків суду. викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 03.09.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна