04 вересня 2025 рокуСправа №160/16289/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-
03.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:
- протравною та скасувати постанову відділу державного нагляду(контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.05.2025 року №078814, стосовно ФОП ОСОБА_1 , у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.
- визнати протравною та скасувати постанову відділу державного нагляду(контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.05.2025 року №078813, стосовно ФОП ОСОБА_1 , у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не був перевізником в межах спірних правовідносин. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.07.2025 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на момент перевірки діючий протокол ОТК був відсутній, а також водій не надав інспектору під час перевірки посвідчення водія відповідної категорії, та товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж. Відповідач зауважив, що позивач є власником транспортного засобу, при цьому надавши іншій особі транспортний засіб на будь-якій правовій підставі, за винятком договору купівлі-продажу, власник, як і раніше, власник несе відповідальність за предмет власності. У зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є 42.11 Будівництво доріг і автострад.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz Аctros 1835, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
11.04.2025 року посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено перевірку транспортного засобу позивача марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт №065201 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно якого під час проведеної перевірки транспортного засобу були виявлені порушення з перевезення вантажу, а саме:
- перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху та виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм склало 9,44 %, а саме: 19700 кг, чим порушив вимоги п.22.5 ПКМУ №1306 від 10.10.2001; відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»; відсутній протокол перевірки технічного стану до транспортного засобу MERCEDES-BENZ н.з. НОМЕР_3 , чим порушено вимоги ст.35 Закону України «Про дорожній рух»;
- у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» частина 1 абзац 14 перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні подільного вантажу; ч.1 абзац 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, відсутній протокол перевірки технічного стану до транспортного засобу Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_3 , відсутнє посвідчення водія відповідної категорії».
14.05.2025 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Державною службою України з безпеки на транспорті відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято:
- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078814 за порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.22.5 Прави дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, та відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8 500,00 грн.
- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №078813 за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн.
Непогоджуючись із оскаржуваними постановами, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно з пунктами 16 Порядку №1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до абзацу 3, 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1-3 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Суд зазначає, що суб'єктом відповідальності за встановлене правопорушення, за яке передбачена відповідальність абзацами 3, 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, є саме автомобільний перевізник.
Суд зазначає, що спірним питанням в межах цієї справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Доводи позивача фактично зводяться до того, що на момент проведення перевірки транспортний засіб марки Mercedes-Benz Аctros 1835, реєстраційний номер НОМЕР_2 передано до статутного капіталу ТОВ «Укрдорбудсервис» і не використовується в господарській діяльності позивача, що, на думку позивача, підтверджується статутом ТОВ «Укрдорбудсервис».
Суд зауважує, що факт внесення до статутного капіталу юридичної особи вищезазначеного транспортного засобу, без проведення відповідних дій щодо перереєстрації права власності/користування вказаного транспортного засобу за іншою особою, тобто за ТОВ «Укрдорбудсервис», не свідчить про те, що визначений транспортний засіб перебував на момент проведення перевірки у власності/користуванні ТОВ «Укрдорбудсервис».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію. (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 року у справі №640/27759/21 законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника, а уповноважений орган має встановити автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд також зазначив, що водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.
Отже, за відсутності на момент перевірки у водія транспортного засобу документа, з якого вбачалося б те, що автомобільним перевізником в даному випадку виступає ТОВ «Укрдорбудсервис», та за відсутності вказаних пояснень водія, наданих під час перевірки, суд доходить висновку про безпідставність тверджень позивача, що відповідачем не правильно встановлено автомобільного перевізника під час перевірки.
Таким чином, за наявності виключно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на момент перевірки та за відсутності наданих документів на підтвердження того, що автомобільним перевізником в даному випадку виступало ТОВ «Укрдорбудсервис», наданих під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, та під час розгляду судом даної справи, суд доходить висновку, що відповідачем в даному випадку правомірно визначено автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 .
Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача, як суб'єкта господарювання, до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський