04 вересня 2025 р.Справа №160/21130/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо подання заяви до Відділення №3 Криворізького районного управління поліції про нібито ухилення ОСОБА_1 від військової служби;
визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг»);
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, як зазначено у листі від 14.07.2025 №130/4/514, попри його виключення з військового обліку у 2022 році;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг»);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до довідки ВЛК №5/5636 від 12.08.2022 року та військового квитка № НОМЕР_1 від 10.08.2022 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 як особи, що вчинила правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , окрім перевірки підстав щодо виключення з військового обліку та його оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі;
заборонити Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області вчиняти дії, пов'язані з адміністративним затриманням та доставленням ОСОБА_1 на підставі відомостей в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП, зареєстровано за №14126 від 01.07.2024) чи інших баз даних, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі;
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вносити чи використовувати відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що без вжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам позивача через можливі дії відповідачів:
ТЦК та СП може надіслати повістку для уточнення даних, медичного огляду чи призову на військову службу під час мобілізації (п. 16 Порядку №560, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560), що призведе до зміни статусу позивача з "виключеного з обліку" на "військовозобов'язаного" або "військовослужбовця", унеможливлюючи реалізацію його права на виключення з обліку;
ГУНП, на підставі внесених відомостей до ІПНП (№14126 від 01.07.2024), може здійснити адміністративне затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП (п. 56 Порядку №1487, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), що є незворотним і створить перешкоди для судового захисту, оскільки законодавство не передбачає виключення з обліку особи, яка піддана примусовим діям мобілізації (Закон №3543-XII);
Наведені відомості в ІПНП та "Оберіг" створюють ризик затримання позивача на блокпостах чи під час перевірок, що порушує його права (ст. 62 Конституції України, презумпція невинуватості), як підтверджує відповідь поліції від 23.07.2024 про відсутність державного розшуку, але наявність даних в ІПНП.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подачі позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Щодо заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , окрім перевірки підстав щодо виключення з військового обліку та його оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі
Згідно ч.1, ч.3 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Згідно з п.45 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів звіряння облікових даних списків персонального військового обліку з їх військово-обліковими документами здійснюється відповідно до графіка звіряння, затвердженого керівниками відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Під час звіряння перевіряються наявність та стан військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Проте, слід зазначити, що станом на дату розгляду заяви, позивачем не додано жодних документів щодо призову на військову службу.
Щодо заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вносити чи використовувати відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі, то слід зазначити, що оскільки позивач оскаржує такі дії, то суд не вбачає підстав забороняти вчиняти дії, які вже вчинені.
Також, забороняти вносити чи використовувати відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку за наявності інших обставин, окрім тих, які будуть розглядатися судом в розглядуваній справі та які можуть виникнути в майбутньому, суд також не вбачає підстав.
Щодо заборони Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області вчиняти дії, пов'язані з адміністративним затриманням та доставленням ОСОБА_1 на підставі відомостей в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП, зареєстровано за №14126 від 01.07.2024), то слід зазначити, що в матеріалах справи наявна відповідь Відділення №3 Криворізького РУП ГУНП від 23.07.2024 року, в якому зазначено, що звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано за №14126 від 01.07.2024 року та внесено до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) як порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов'язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 262 КУпАП визначає, що адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України.
Суд зазначає, що адміністративне затримання це виключне повноваження відповідних органів (ст.262 КУпАП) за наявності відповідних обставин (вчинення особою адміністративного правопорушення) і вказане повноваження не може бути обмежене судом.
Таким чином, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.150-151, 154 КАС України, адміністративний суд
Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.В. Єфанова