04 вересня 2025 рокуСправа №160/19315/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.06.2025 №045550026388 про відмову в призначенні (перерахунку) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до державного стажу періоди роботи з 02.07.1990 по 30.09.1994; з 03.10.1994 по 25.11.1996; з 26.11.1996 по 26.06.2001; з 27.06.2001 по 29.04.2005; з 29.04.2005 по 02.11.2006; з 03.11.2006 по 23.06.2008; з 24.06.2008 по 22.09.2010; з 23.09.2010 по 20.02.2012; з 20.02.2012 по 25.02.2015 та призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», починаючи з 28.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 28.05.2025 року звернулася з заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.06.2025 №045550026388 відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби період роботи в податковій службі. Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: наявність необхідного страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Ухвалою суду від 03.07.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 28.05.2025 року звернулась про перерахунок пенсії, за а наслідками розгляду заяви та наданих документів 04.06.2025 Головним управлінням винесено рішення №045550026388 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, оскільки позивач не займала відповідну категорію посад державної служби, визначених статтею 25 Закону Nє3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
17.07.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано письмовий відзив проти позову. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває па обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''.
28.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальною органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (перехід па пенсію за іншим Законом - Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.06.2025 №045550026388 відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби період роботи в податковій службі
Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послу, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши надані документи встановив, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посадах в органах податкової служби з 02.07.1990 по 30.09.1994; з 03.10.1994 по 25.11.1996; з 26.11.1996 по 26.06.2001: з 27.06.2001 по 29.04.2005; з 29.04.2005 по 02.11.2006; з 03.11.2006 по 23.06.2008: з 24.06.2008 по 22.09.2010; з 23.09.2010 по 20.02.2012: з 20.02.2012 по 25.02.2015 року.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV .
28.05.2025 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом (на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ .
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та 04.06.2025року за №045550026388 Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення яким відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії по віку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
В рішенні від 04.06.2025року за №045550026388 зокрема зазначено: ««...Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою, відповідного рангу.
Згідно статті 3 Закону №989-7111 його дія не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, тому ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723.
З огляду на викладене вище, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого в статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016 року, право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIIIпередбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
З огляду на зміст зазначених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII - 01.05.2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 р. за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18.
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу" в Україні", правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".
Частина 7 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу" визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини 8 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу", посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина 4 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу" передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про державну податкову службу", видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу", стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинного до набрання законної сили Законом України "Про державну службу", далі Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів
Згідно із п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , , позивачка працювала на посадах із спеціальними званнями (рангами) старшого державного податкового інспектора, головного державного податкового інспектора та інших посадах, які відносяться до посад державного службовця, у період з 02.07.1990 по 25.02.2015рр.
Присяга державного службовця прийнята позивачем 04.10.1994 року.
Стаж державного службовця складав - 24 роки 7 місяців 27 днів та вона займала посаду державного службовця.
Зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу", так і нормами раніше чинних Законів України "Про державну службу" № 3723-XII, "Про державну податкову службу" та Порядку № 283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивач з 02.06.1980 року безперервно працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Щодо посилань відповідача на те, що обіймані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України (далі ПК України) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Так, згідно записів трудової книжки серії позивача за спірні періоди позивачу присвоювались спеціальні звання.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок № 839).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями"(далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відступів від зазначеної правової позиції Верховний Суд не здійснював.
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку № 283.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наведеного, суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час розгляду заяви позивача безпідставно виходило з того, що у нього відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податковому органі з 02.07.1990 по 30.09.1994; з 03.10.1994 по 25.11.1996; з 26.11.1996 по 26.06.2001; з 27.06.2001 по 29.04.2005; з 29.04.2005 по 02.11.2006; з 03.11.2006 по 23.06.2008; з 24.06.2008 по 22.09.2010; з 23.09.2010 по 20.02.2012; з 20.02.2012 по 25.02.2015 повинені бути зараховані до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України "Про державну службу".
У зв'язку з цим, враховуючи, що на час звернення з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ щодо позивача дотримано всіх необхідних вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 , що свідчить, що станом на момент звернення до відповідача з заявою позивач мав право на призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то суд враховує положення ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана ним 28.05.2025 року, тому суд вважає за можливим покласти на відповідача обов'язок щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 28.05.2025 року.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення Головним управління ПФУ в Одеській області.
Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Одеській області зобов'язано прийняти рішення про переведення пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов'язаних з розглядом заяви позивача від 28.05.2025р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди роботи в органах Державної податкової служби Дніпропетровської області з з 02.07.1990 по 30.09.1994; з 03.10.1994 по 25.11.1996; з 26.11.1996 по 26.06.2001; з 27.06.2001 по 29.04.2005; з 29.04.2005 по 02.11.2006; з 03.11.2006 по 23.06.2008; з 24.06.2008 по 22.09.2010; з 23.09.2010 по 20.02.2012; з 20.02.2012 по 25.02.2015 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», починаючи з 28.05.2025.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
З врахуванням наведеного, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, сплачений судовий збір у сумі 484,48грн.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) , Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012, ЄДРПОУ 120987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.06.2025 №045550026388 про відмову в призначенні (перерахунку) ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до державного стажу періоди роботи з 02.07.1990 по 30.09.1994; з 03.10.1994 по 25.11.1996; з 26.11.1996 по 26.06.2001; з 27.06.2001 по 29.04.2005; з 29.04.2005 по 02.11.2006; з 03.11.2006 по 23.06.2008; з 24.06.2008 по 22.09.2010; з 23.09.2010 по 20.02.2012; з 20.02.2012 по 25.02.2015 та призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», починаючи з 28.05.2025.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 484,48грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін