про залишення позову без розгляду
04 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7603/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Адвокат Машевська Любов Андріївна звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Волинської митниці Державної митної служби України (далі - митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2021 №0000005/7.3-19 форми «Р» та №0000006/7.3-19 форми «Р».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, їх зазначенням способу їх усунення.
16.07.2025 на адресу суду, від представника позивача, надійшла заява про усунення недоліків позовної до якого додано платіжне доручення про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строків звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому зауважено, що оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду буде надано судом під час розгляду справи по суті. Зобов'язано відповідача у строк для надання відзиву на позовну заяву надати суду докази надіслання та вручення (або невручення та із яких причин) ОСОБА_1 копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з проводу яких подано позов.
05.08.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обгрунтування заявленого клопотання зазначив наступне.
В межах спірних правовідносин ОСОБА_1 оскаржує податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000005/7.3-19 та №0000006/7.3-19, прийняті 04.02.2021. При цьому, як зазначає сам позивач, ним ніколи не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) спірних повідомлень-рішень, а тому строк їх оскарження до суду становить - шість місяців з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зауважує, що податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 04.02.2021 №0000005/7.3-19 та №0000006/7.3-19 разом із супровідним листом від 05.02.2021 №7.3-19/1024 були направлені 05.02.2021 рекомендованим листом із повідомленням про вручення ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується квитанцією із трекінговим номером «4435000814696» від 05.02.2021, а також повернутим бланком повідомлення про вручення із ідентифікуючим штрих-кодом «4435000814696». Як можна встановити із зазначеного бланку, дане поштове відправлення було вручене 09.02.2021, оскільки дата отримання та підпис особи проставлені у лівій колонці «вручено»/«виплачено», що засвідчується підписом працівника поштового зв'язку.
З огляду на вищенаведене, вважає, що початок перебігу строку звернення до суду розпочався 10.02.2021, з дня наступного після вручення податкових повідомлень-рішень, та сплинув 10.08.2021, через шість місяців, встановлених статтею 122 КАС Україні для оскарження.
Проте, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 04.02.2021 №0000005/7.3-19 та №0000006/7.3-19 через підсистему «Електронний суд» лише 09.07.2025, тобто більше ніж через 4 роки з моменту винесення митницею оскаржуваних рішень.
Вважає, що наведені в заяві про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 причини пропуску строку на звернення до суду не є поважними.
По-перше оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлені ОСОБА_1 на ту ж саму адресу яка зазначена ним у графах 8, 9 митної декларації №UA205030/2020/000746 від 14.01.2020 (МД, яка використовувалася під час документальної невиїзної перевірки), оскільки саме декларант несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у митній декларації, у тому числі щодо місця проживання особи, оскільки саме він подає цю інформацію до митного органу. Крім того позивачу на ідентичну адресу митницею також направлялись і інші документи, зокрема акт перевірки який ОСОБА_1 також отримано.
По-друге положення законодавства щодо мораторію на проведення перевірок митними органами та зупинення строків давності під час дії карантину (які діяли з 18 березня по 22 травня 2020 року відповідно до Законів України від 17 березня 2020 року №533-IX, від 1601.2020 №466-ІХ) не можуть застосовуватися у вказаному випадку та слугувати причиною поважності для поновлення строку звернення до суду.
Окремо зауважує, що протоколом №0366/20500/21 у справі №163/2001/21 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України. Більше того у судовому засіданні яке відбувалось 16.02.2023 за участю позивача в ході судового засідання суддею було оголошено та досліджено, у тому числі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 04.03.2021 №0000005/7.3-19 та №0000006/7.3-19. Наведене однозначно свідчить про пропуск строку на звернення до суду, оскільки, як мінімум станом на 16.02.2023, позивачу було достеменно відомо про виставлення митницею оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі вищевикладеного просить суд клопотання задовольнити та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Частиною 2 статті 241 КАС України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Таким чином, розгляд вказаного клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Дослідивши подані представником відповідача до клопотання письмові докази, оцінивши надані представником позивача пояснення та доводи, зокрема викладені у заявах від 16.07.2025, суд дійшов висновку, що позов необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суд має установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.
У відповідності до пункту 58.1 статті 58 ПК України (у редакції на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Згідно з пунктом 70.7. статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами пункту 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналогічні положення містить пункти 3.8., 3.10. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4, статті 42 ПК України).
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Такий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом у своїх рішеннях.
Як установили судом з дослідженого супровідного листа від 05.02.2021 №7.3-19/1024 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із ідентифікуючим штрих-кодом «4435000814696» вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення направлялись на актуальну адресу позивача: АДРЕСА_1 , (вказану адресу позивач також зазначив у графах 8, 9 митної декларації №UA205030/2020/000746 від 14.01.2020 (МД, яка використовувалася під час документальної невиїзної перевірки).
Більше того, представник позивача звертаючись до суду із позовною заявою не додала доказів зареєстрованого місця проживання позивача (витяг з реєстру територіальної громади) як і станом на час звернення до суду так і на час виникнення спірних правовідносин. Відтак доводи представника позивача про те що ОСОБА_1 змінив місце проживання з грудня 2020 року не береться судом до уваги, оскільки такі не підтвердженні жодними належними доказами.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені за правильною (актуальною) адресою позивача ОСОБА_1 та вважаються врученими останній належним чином - 09.02.2021.
З огляду на викладене, строк звернення до суду для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень сплинув 10.08.2021.
Відтак доводи представника позивача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин через те, що він не отримував податкових повідомлень-рішень, не можуть бути визнані судом обґрунтованими в силу вимог ст.ст. 42, 58 ПК України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 804/4217/18.
Згідно із частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на предмет спору та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 09.07.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду у справах щодо оскарження рішень контролюючого органу, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог статті 123 КАС України.
Доказів для підтвердження обґрунтованих підстав щодо пропуску строку звернення до суду та необхідності поновлення останнього (позивач звернувся до суду через 4 роки 5 місяців) позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Суд вказує на те, що непоінформованість позивача про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Окрім того, суд звертає увагу, що 21.01.2021 (за 15 днів до надіслання ППР) митницею ОСОБА_1 на ту ж саму адресу (44523, вул. 1-го Травня, буд. 1, смт. Головне, Любомльський р-н.) рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено акт про результати перевірки від 21.01.2021 №0002/7.3-19/09/2469017376 із супровідним листом №536/7.3-19. Вказане поштове відправлення 22.01.2021 було вручено особисто, про що свідчать відповідні відмітки у графах «вручено» та «особисто», а також підписи отримувача та працівника поштового зв'язку.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційною адміністративного суду у складі Верховною Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
У постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 Верховний суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку із цим негативних для такого платника наслідків.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що підстави наведені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з цим позовом є необгрунтованими.
Оскільки позивачем/представником позивача належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного строку звернення до суду, тому суд не визнає причини пропуску строку поважними та не вбачає правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 , не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19.06.2001 «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На думку суду, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, при цьому, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не зазначено та судом не встановлено, тому позов необхідно залишити без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 262 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до суду в даній адміністративній справі.
Клопотання представника відповідача - Волинської митниці про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2021 №0000005/7.3-19 форми «Р» та №0000006/7.3-19 форми «Р», залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Мачульський