про відмову у забезпеченні позову
03 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3596/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідності ІІ групи; зобов'язання звільнити з військової служби на підстав підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідності ІІ групи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
01 вересня 2025 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом: заборони Військовій частині НОМЕР_1 , а також вищестоящим органам Державної прикордонної служби України вчиняти будь-які дії щодо переміщення чи відрядження ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або до інших військових частин, формувань (об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, органів управління тощо), місць дислокації або на інші посади до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №898-ОС від 25 серпня 2025 року в частині переміщення (відрядження) ОСОБА_1 для проходження військової служби в зону бойових дій.
Заява обґрунтована тим, що наразі судом вирішується питання щодо визнання неправомірними дій Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Представник позивача вказав, що 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 направлено для переміщення в зону бойових дій, що може мати наслідком втрату можливості виконати судове рішення (зокрема через необхідність повторних звернень та передачі матеріалів справи або припинення відносин між позивачем і відповідачем у разі переведення до іншої військової частини). На переконання представника позивача, в разі ухвалення рішення про забезпечення позову, безпосереднє питання щодо визнання незаконними дій Військової частини НОМЕР_1 вирішено не буде, таке рішення лише призупинить виконання наказу на переміщення (відрядження) військовослужбовця.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 КАС України установлено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта ( пункт 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (пункт 4).
За приписами частини другої статті 154 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.
При цьому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними, як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд з огляду на докази, надані позивачем, для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Подання адміністративного позову предметом, якого є визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, не є підставою для висновку про очевидні ознаки протиправності таких дій відповідача. Оцінка правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби, підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Тобто, заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Варто також зауважити, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем (заявником) і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача (заявника) до відповідача, стосовно якої позивач (заявник) просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач (заявник) обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
За змістом позовної заяви предметом оскарження у цій справі є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Разом з цим, представник позивача просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №898-ОС від 25 серпня 2025 року в частині переміщення (відрядження) ОСОБА_1 для проходження військової служби в зону бойових дій, що, не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просив заборонити Військовій частині НОМЕР_1 , а також вищестоящим органам Державної прикордонної служби України вчиняти будь-які дії щодо переміщення чи відрядження ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або до інших військових частин, формувань (об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, органів управління тощо), місць дислокації або на інші посади до моменту набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Суд враховує, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у Державній прикордонній службі України відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
За приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
На час проходження позивачем військової служби та подання заяви про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, а тому суд позбавлений можливості забороняти відповідачу вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, в тому числі забороняти визначати місце несення військової служби.
За таких підстав та, враховуючи подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, які не можуть бути застосовані з урахуванням вимог частини третьої статті 151 КАС України, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. Л. Шепелюк