м. Вінниця
04 вересня 2025 р. Справа № 120/2601/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 28.11.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням №024950009292 від 04.12.2024 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 03.03.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником ГУ ПФУ в Полтавській області подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що до страхового стажу позивача не може бути зарахований наступні періоди:
- період навчання згідно свідоцтва №01778 по 24.04.1985, оскільки відсутня дата початку навчання;
- період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась в період професій підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 28.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви додав наступні документи: трудову книжку, диплом про навчання, військовий квиток, довідку про роботу, довідки про заробітну плату, рішення комісії ПФУ №9 від 09.11.2024, паспорт, код.
Подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №024950009292 від 04.12.2024 позивачу відмовлено в призначенні відповідного виду пенсії. Рішення мотивоване тим, що наявний у позивача страховий стаж - 29 років 04 місяці 15 днів є недостатнім для призначення йому пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, в зазначеному рішенні відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача наступних періодів:
- період навчання згідно свідоцтва №01778 по 24.04.1985, оскільки відсутня дата початку навчання;
- період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась в період професій підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
На переконання позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно відмовило в зарахуванні періоду навчання з 03.12.1984 по 24.04.1985, адже відповідний період навчання відображений в належним чином оформленій трудовій книжці Серії НОМЕР_1 та додатково підтверджується свідоцтвом №01778 від 24.04.1985. Крім того, позивач вважає, що до його страхового стажу протиправно не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000, оскільки факт отримання відповідної допомоги підтверджено Довідкою Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 17.11.2023 за №14-1022/1129.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що пенсійним органом не зараховано до трудового (страхового) стажу позивача період його навчання в філії республіканського навчально-курсового комбінату при тресті "Тернопольцентр" з 03.12.1984 по 24.04.1985 згідно записів № 2-3 трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Визначаючись із тим, чи правомірно пенсійний орган не зарахував такі періоди до страхового стажу позивачки, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до п. 8 Порядку, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, зі вказаного Порядку убачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Як вже зазначалося, в оскаржуваному рішенні №024950009292 від 04.12.2024 відповідач вказав на відсутність підстав для зараховування до страхового стажу позивача період його навчання згідно свідоцтва №01778 по 24.04.1985, оскільки відсутня дата початку навчання.
В зв'язку з цим судом досліджено змістовне наповнення вищезазначеного свідоцтва та встановлено, що останнє дійсно не містить відомостей про початок навчання позивача в в філії республіканського навчально-курсового комбінату при тресті "Тернопольцентр", проте містить дату закінчення такого навчання - 24.04.1985, а також інші реквізити, які дають підстави виснувати про дійсність факту навчання позивача у відображеному у свідоцтві навчальному закладі.
При цьому, суд відмічає, що відображений в трудовій книжці серії НОМЕР_2 запис №3 також містить дату закінчення позивачем філії республіканського навчально-курсового комбінату при тресті "Тернопольцентр" саме 24.04.1985, що узгоджується з відомостями свідоцтва №01778 по 24.04.1985.
Також, трудова книжка серії НОМЕР_2 містить належним чином оформлений запис №2, в якому міститься інформація про дату початку навчання позивача в філії республіканського навчально-курсового комбінату при тресті "Тернопольцентр" - 03.12.1984.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Про це зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в свідоцтва №01778 по 24.04.1985 дати початку періоду навчання позивача, за наявності таких відомостей в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , є безпідставними.
Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась в період професій підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, то суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до пп. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, управління ПФ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
В даному випадку, судом встановлено, що позивач до територіального органу Пенсійного фонду України надав Довідку Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 17.11.2023 за №14-1022/1129, в якій, окрім іншого, вказано, що ОСОБА_1 в період з 03.08.1999 (наказ №461 від 03.08.1999) по 29.01.2000 (наказ №631 від 01.02.2000) отримував матеріальну допомогу по безробіттю.
Пунктом "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01.01.2010 на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01.01.2010 індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Так, додана до матеріалів справи Довідка Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 17.11.2023 за №14-1022/1129, яка також надавалась відповідачу під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком, містить належним чином оформлені записи, якими підтверджується те, що з 03.08.1999 по 29.01.2000 позивач отримував виплату матеріальної допомоги по безробіттю. При цьому отримання такої допомоги є цілком достатньою підставою для зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.
Таким чином, період отримання допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000 включається до стажу роботи позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування прийнятого відповідачем рішення №024950009292 від 04.12.2024, яким, окрім іншого, відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 03.12.1984 по 24.04.1985 та періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000.
Як наслідок, на переконання суду, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати наведені вище періоди до страхового стажу позивача.
Стосовно позовних вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Положеннями частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за можливе зобов'язати належний орган призначення пенсії зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди, а саме: період навчання з 03.12.1984 по 24.04.1985 та періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000 та повторно розглянути його заяву від 28.11.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №024950009292 від 04.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на підставі заяви від 28.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його навчання з 03.12.1984 по 24.04.1985 та періоду отримання ним матеріальної допомоги по безробіттю з 03.08.1999 по 29.01.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна