м. Вінниця
04 вересня 2025 р. Справа № 120/1978/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Павла Ярославовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Павла Ярославовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №025350001427 від 27.12.2024 року щодо відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію згідно Закону України "Про державну службу".
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача (1) необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відзиві на позовну заяву, також просило у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж на посадах віднесених до відповідних посад державної служби.
Ухвалою суду в задоволенні клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача відмовлено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
20.12.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та прийнято рішення №025350001427 від 27.12.2024 року, яким відмовлено в переведенні на пенсію відповідно Закону України "Про державну службу", у зв'язку із відсутністю необхідного стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №025350001427 від 27.12.2024 року, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд вказує наступне.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 19.12.1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
- досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 року, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 №3723-ХІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Законом №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі № 687/545/17 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі № 560/16842/21.
Судом встановлено, що відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію відповідно Закону України "Про державну службу" відповідачем (2) вказано на відсутність необхідного стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Зокрема, зазначено, що згідно поданих документів позивач працювала з 20.07.1995 в Державній податковій інспекції по м. Хмельницькому, з 01.08.1996 в Державній податковій інспекції по Тростянецькому району, з 22.09.1997 в Бершадсько-Чечельницькій міжрайонній державній податковій адміністрації, з 29.04.2016 в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області.
Вказано, що вищезазначені періоди не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, так як в цей період заявниці були присвоєні персональні звання "Інспектор податкової служби" ІІ рангу, спеціальне звання "Радник податкової служби" ІІІ рангу, присвоєно спеціальне звання "інспектор податкової служби" І рангу, присвоєно спеціальне звання "інспектора податкової та митної справи" І рангу, присвоєно спеціальне звання "інспектора податкової та митної справи" III рангу.
Відповідач зазначив, що згідно даних трудової книжки, на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016 року) позивач не займала посади державного службовця віднесених до відповідних категорій посад державної служби та не має 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII.
Разом з тим, суд зазначає, що наведені обставини вже були предметом розгляду у справі №120/4517/18-а, за результатами якої рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року встановлено, що посадові особи податкової служби зі спеціальним званням є державними службовцями зі спеціальним статусом, а отже, період проходження служби в податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Крім того, у зазначеній справі судом встановлено, що станом на 01.05.2016 року стаж державної служби позивача становив 20 років 9 місяців 11 днів, що підтверджує її право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Так, норми статті 78 КАС України визначають підстави звільнення від доказування, серед яких вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені у справі №120/4517/18-а, не потребують повторного доказування та підтверджують необґрунтованість висновків відповідача (2) щодо відсутності у позивача необхідного стажу для призначення пенсії державного службовця.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач досягла пенсійного віку встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має необхідний страховий стаж, в тому числі більше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Тобто, позивач має право на призначення пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, а тому, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" з 20.12.2024 року, то суд зазначає наступне.
Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Так, частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, з дати звернення позивача до відповідача із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а саме з 20.12.2024 року ОСОБА_1 має бути призначена спірна пенсія.
Тому, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 20.12.2024 року пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", у розмірі 60% сум заробітної плати, зазначеної у довідках №515/10-01-27 від 13.12.2024 року та №517/10-01-27 від 13.12.2024 року.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що спірне рішення №025350001427 від 27.12.2024 року прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №025350001427 від 27.12.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 20.12.2024 року пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", у розмірі 60% сум заробітної плати, зазначеної у довідках №515/10-01-27 від 13.12.2024 року та №517/10-01-27 від 13.12.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач (1): Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403);
Відповідач (2): Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Свентух Віталій Михайлович