про відкриття провадження в адміністративній справі
04 вересня 2025 р. Справа № 120/10579/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, розглянувши матеріали:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Куций Ростислав Андрійович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Озерна, 19, м. Хмільник, Вінницька область, 22000),
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) та військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 )
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
29.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Куцого Р.А., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ? відповідач 1) та військової частини НОМЕР_4 (далі ? відповідач 2) про:
- визнання протиправним рішення комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом № 18 від 12.09.2024, яким позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2024 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації" в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язання командира військової частини НОМЕР_4 прийняти рішення про виключення позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_4 , звільнивши його з військової служби на підставі абзацу 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що протоколом № 18 від 12.09.2024 комісія з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
21.09.2024 позивача мобілізовано на підставі Указу Президента України № 470/2024 та відповідного розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується записом у військовому квитку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 № 315 від 28.10.2024 позивача зараховано до проходження військової служби.
17.07.2025 позивач подав до військової частини рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 3 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з наявністю двох неповнолітніх дітей, яких він виховує та утримує самостійно, однак зазначений рапорт залишено без задоволення.
Відтак позивач вирішив звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 04.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху. При цьому відмовлено у клопотанні представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Суд дійшов висновку, що позов подано лише 29.07.2025, тобто майже через 10 місяців після ухвалення оскаржуваних рішень, що значно перевищує передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення у справах щодо проходження публічної служби. Сам факт проходження військової служби, участі у бойових діях та отримання поранення не є достатньою підставою для поновлення строку без наведення конкретних доказів неможливості звернутися раніше. Відтак позивачу надано 10 днів для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
25.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позової заяви, в якій заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Представник позивача зазначає, що пропуск строку звернення до суду зумовлений виключно об'єктивними обставинами, які не залежали від волі позивача. Так, оскаржувані рішення відповідачів були прийняті у вересні 2024 року, після чого 21.09.2024 позивача було призвано на військову службу та 28.10.2024 зараховано до складу військової частини НОМЕР_4 . Уже під час проходження служби, 07.12.2024 позивач отримав мінно-вибухову травму голови, що підтверджується довідкою за формою № 5 та первинною медичною карткою (форма 100). Внаслідок критичної тактичної обстановки його евакуація до стаціонарного медичного закладу була відтермінована, а подальше лікування здійснювалося в умовах військової частини, а згодом у стаціонарних медичних закладах.
20.04.2025 позивачу була надана відпустка для проходження лікування, під час якої він перебував у стаціонарах медичних установ, проходив реабілітаційні заходи та не мав фактичної можливості звернутися до адвоката чи підготувати позовну заяву належним чином. Тільки після завершення основного курсу лікування у позивача з'явилася реальна можливість отримати кваліфіковану правову допомогу, а саме звернутися до адвоката для підготовки позову.
Крім того, адвокату, який узявся за справу, був потрібен додатковий час для направлення адвокатських запитів з метою отримання документів і доказів, необхідних для обґрунтування позовних вимог, аби подана позовна заява хоча б частково відповідала вимогам статей 160, 161 КАС України. Відповідні адвокатські запити та отримані на них відповіді додані до матеріалів позову.
Таким чином, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду мають об'єктивний і поважний характер, оскільки пов'язані з виконанням позивачем військового обов'язку, участю у бойових діях, отриманням поранення та необхідністю тривалого лікування, що фактично унеможливлювало своєчасне подання позовної заяви.
Вирішуючи заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантується право на справедливий суд, згідно з яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантують кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, під час застосування процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 20.01.2021 у справі № 1140/2209/18.
У вказаному рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що суди повинні звертати увагу на всі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.
Подібні висновки щодо оцінки наведених позивач обставин пропуску строку звернення до суду наведено також у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 826/10808/18.
Відтак, враховуючи з'ясовані судом та підтверджені заявником обставини, пов'язані із неможливістю своєчасного звернення позивача до суду, а саме з тим, що після мобілізації 21.09.2024 позивач перебував на військовій службі та безпосередньо брав участь у бойових діях, 07.12.2024 отримав тяжке поранення (мінно-вибухову травму голови), внаслідок чого проходив тривале лікування та реабілітацію у стаціонарних медичних закладах, був обмежений у можливості звернутися до адвоката та підготувати позовну заяву, а реальна можливість отримати правову допомогу з'явилася лише після відпустки на лікування у квітні 2025 року, суд доходить висновку, що несвоєчасне звернення позивача до адміністративного суду обумовулюється об'єктивними причинами.
Відтак заявлене клопотання визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Після усунення недоліків позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України та підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду. Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі положень п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Визначаючись щодо того, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) розглядати справу, суд враховує положення ч. 2 ст. 257 КАС України, згідно з якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа не належить до тих справ, які можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження, а також зважаючи на те, що прийняття законного і обґрунтованого рішення по суті спору не потребує заслуховування усних пояснень учасників справи в судовому засіданні, суд доходить висновку про можливість розгляду та вирішення цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та інших учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником позивача, з посиланням на неможливість самостійного надання відповідних документів, також заявлено клопотання про витребування необхідних для справи письмових доказів, а саме:
- копії протоколу комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу № 18 від 12.09.2024 та документів на підставі яких комісією було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 ;
- копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу у вересні 2024 року;
- копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу.
Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом положень ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Частинами першою-третьою статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Крім того, суд враховує, що в силу приписів частини другої статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З огляду на наведені норми процесуального права, враховуючи, що докази, про витребування яких просить представник позивача мають значення для справи, а деякі з них фактично є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються до суду, але при цьому представник позивача позбавлений можливості надати їх суду самостійно, незважаючи на вжиті ним заходи з метою їх отримання, суд доходить висновку про необхідність витребування цих доказів у відповідачів.
Такоз з власної ініціативи суд вважає за необхідне витребувати у відповідачів належним чином завірені копії усіх документів, які стали підставою для прийняття спірного рішення та наказу.
Дата постановлення ухвали обумовлюється перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у відпустці з 25.08.2025 по 03.09.2025.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260, 262, 294 КАС України, -
1. Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
3. Розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
4. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через 30 днів з дня відкриття провадження у справі.
5. Встановити відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.
6. Встановити позивачу 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.
7. Встановити відповідачам 3-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку, визначеному ст. 164 КАС України.
8. Клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити.
9. Витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати його у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином завірені копії:
- протоколу комісії з перевірки наявності прав громадян на відстрочку від призову на військову службу № 18 від 12.09.2024 разом із документами, на підставі яких ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову ОСОБА_1 ;
- наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2024 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації в частині призову ОСОБА_1 ;
- наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу;
- усіх документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу та протоколу.
10. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Сало Павло Ігорович