Справа № 455/1694/25
Провадження № 3/455/986/2025
Іменем України
04 вересня 2025 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Івасенко С.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 , громадянки України, місце проживання за межами України: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності не притягалась, тимчасово не працює
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
ОСОБА_1 , 18.08.2025 о 13 годині 10 хвилин, в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця - Кросценко», територія Хирівської ОТГ, Самбірського району, Львівської області під час прикордонного контролю на виїзд з Україну пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , вид. 19.06.2020 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В процесі прикордонного контролю встановлено, що вона є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , вид. 09.04.2021 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57, чим здійснила спробу незаконного перетину державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася. Клопотання про відкладення не подавала. Судову повістку про виклик до суду отримала 28.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор АТ «Укрпошта» 0610275721843).
Відповідно до положень ст.268 КУпАП при розгляді цієї категорії адміністративних справ участь особи, щодо якої розглядається справа не обов'язкова. Вважаю за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише за участі її захисника.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст.245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, є суспільні відносини у сфері захисту та охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Стаття 204-1 КУпАП є бланкетно, для встановлення складу адміністративного правопорушення потрібно звернутися до спеціального нормативно-правового акту, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Порушенням державного кордону України є перетинання його з порушенням встановленого порядку.
Згідно з ч. 1 статті 12 цього Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України ( ст. 1 Закону України «Про громадянство України» ).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на таких принципах:
-єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
-визнання права громадянина України на зміну громадянства.
Отже, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в частині 1 стаття 3 Європейської конвенції про громадянство, де кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. Використовувати паспорт громадянина іншої країни для перетину державного кордону України на законних підставах мають громадяни лише після видання Указу Президента України про втрату такими особами громадянства України.
Правовідносини держави України з її громадянами щодо перетину державного кордону регулюється 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно з приписами статті 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну); перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Пункт 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.
Ці положення Конституції України, законодавства щодо громадянство та перетину державного кордону громадянами України є публічними, загальнодоступними, чіткими, зрозумілими та передбачуваними.
ОСОБА_1 є громадянкою України, на ім'я якої 08.06.2021 року виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , подала органу прикордонної служби для перетину державного кордону України паспорт громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , вид. 09.11.2023 року на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як громадянка України ОСОБА_1 , яка ініціювала в 2021 році отримання паспорт громадянина України для виїзду за кордон не могла не усвідомлювати, що саме цей документ дає їй право на законний перетин державного кордону України. У своїх поясненнях ОСОБА_1 заперечила факт наявності в неї громадянства України, вимагала консульської допомоги для забезпечення поновлення її прав як громадянки Польщі на території держави Україна, громадянкою якої вона є.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документу іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетину державного кордону України, так як даний документ не може вважатися відповідним, тобто дані дії є адміністративним правопорушенням, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
Особа, яка свідомо не бажає дотримуватися правопорядку країни, чиєю громадянкою є, мала би розуміти про невідворотність відповідальності за вчинене правопорушення.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 ніяк не прокоментувала наявність в неї дійсних паспорта громадянина України та громадянина України для виїзду закордон. Не надала оригіналу чи копії указу Президента України про припинення громадянства України.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №007622Е від 18.08.2025 року, в якому зафіксовано факт подання ОСОБА_5 , громадянки України, паспорта громадянина Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , вид. 19.06.2020 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- копією паспорта гр. Республіки Польща для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , вид. 19.06.2020 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- інформацією з даними про особу, яка свідчить про наявність в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянства України.
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.08.2025 року, у яких зазначає, що намагалась перетнути державний кордон України по паспорту громадянки Польщі.
Європейська конвенція про громадянство встановлює принципи та правила, що стосуються громадянства фізичних осіб, і правила, що регулюють виконання військового обов'язку у випадках множинного громадянства, з якими має узгоджуватися внутрішньодержавне право держав-учасниць ( ст. 1 ), при цьому в її преамбулі чітко зазначено, що Держави - члени Ради Європи та інші держави, які підписали цю
Конвенцію відзначають різні підходи держав до питання множинного громадянства та визнають, що кожна держава може вільно вирішувати, які наслідки має у її внутрішньодержавному праві факт набуття її громадянином іншого громадянства або його належності до іншого громадянства. Ця конвенція не регулює порядок перетину державного кордону держав-учасниць при наявності множинного громадянства.
Держава Україна чітко та однозначно визначила, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України. І як громадянин України має дотримуватись Конституції та Законів України, в тому числі і при перетині державного кордону.
Якщо особа незадоволена правопорядком, встановленим державою Україною для її громадян, - вона вільна припинити громадянство України і таким чином вийти з-під правил перетинання державного кордону України відповідно до вимог Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання судді є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ст.1 КУпАП його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За встановлених обставин, притягнення до відповідальності ОСОБА_1 відповідає зазначеним завданням.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 34 КУпАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на рівні близькому до мінімального в розмірі двісті тридцять одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що є в межах санкції ч.1 ст.204-1 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає, визначеній у ст.23 КУпАП, меті накладення адміністративного стягнення, і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. 23, 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двісті тридцять одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить 3 927,00 (три тисячі дев'ятсот двадцять сім грн 00 коп)) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК Львів/Старосамбірська тг/21081100, ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA808999980313020106000013909, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, ЄДРПОУ отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органа державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядка примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя С.М. Івасенко