Справа № 464/5108/24
пр.№ 1-кп/464/242/25
04.09.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 21 червня 2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024142410000224 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львова, українець, громадянин України, фізична-особа підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
ОСОБА_5 19 червня 2024 року приблизно 16:00 год, перебуваючи у громадському місці, поблизу приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , діючи умисно, із хуліганських мотивів, у присутності сторонніх осіб та пересічних громадян, демонструючи свою зверхність перед іншими та неповагу до існуючих правил і норм поведінки, вів себе некоректно, зокрема, гучно викрикав, при цьому використовував у своїй мові ненормативну лексику, безпричинно перешкоджав руху автомобіля Fiat Daily, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , який у цей час намагався покинути територію ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті у суспільстві норми поведінки та добропристойності, демонструючи свою зневагу, з метою самоствердитись за рахунок приниження ОСОБА_7 , скориставшись тим, що в цей час потерпілий припиняв протиправні дії іншої особи, в присутності інших громадян, зайшовши з-за спини, безпричинно наніс йому численні удари у різні частини тіла, зокрема, не менше 6 ударів кулаками по голові, не менше чотирьох ударів по спині та в груди, не менше двох ударів в ділянку лівої руки, після чого наніс один удар ногою в тулуб, спричинивши потерпілому, відповідно до висновку судово-медичного експерта, легкі тілесні ушкодження.
Крім того, внаслідок протиправних хуліганських дій ОСОБА_5 було зірвано нормальну роботу ІНФОРМАЦІЯ_3 на тривалий час.
У судовому засіданні обвинувачений вину визнав частково, надав суду показання, що умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у нього не було, хуліганських дій не вчиняв, а лише втрутився у сутичку, яка відбулася між його братом ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_7 . Тобто його дії були спрямовані на захист брата від протиправних посягань з боку військовослужбовця (потерпілого).
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю та об'єктивно стверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказами, а саме:
- показаннями потерпілого ОСОБА_7 (працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який зазначив, що 19.06.2024 приблизно о 16:00 год він перебував на території Сихівського РТЦК, що за адресою м. Львів, вул. Стрийська 105. Він разом із своїми колегами посадили людей у машину та планували їхати у навчальний центр (Старичі). Він був водієм. Коли вони виїхали, побачив, що перед машиною стоїть невідомий чоловік у білій футболці - обвинувачений. Він перешкоджав руху автомобілю, знімаючи все на свій мобільний телефон. Для забезпечення безперешкодної діяльності до нього вийшов відповідальний за пропуск автомобілів - свідок по справі ОСОБА_9 та зробив йому зауваження, на які обвинувачений не відреагував. Водночас ще один чоловік у кольоровій жилетці намагався дістати зброю товариша. З метою припинення конфлікту потерпілий вийшов з машини та почав спілкуватись з чоловіком у жилетці. У цю мить він почув крики, розвернувся та побачив, що обвинувачений вступив у сутичку із ОСОБА_9 . Колега із ним справився, натомість чоловік у жилетці почав хапати його за спину та відтягувати від автомобіля. Вони обоє впали на землю. Перебуваючи на землі потерпілий почув звук, що до нього хтось біжить, та ще через декілька секунд відчув, що його хтось б'є по голові та по задній частині спини. Піднявшись на коліна побачив обвинуваченого та не зрозумів чому він йому наносить удари, адже попередньо конфлікту із ним не мав. Коли він піднявся на ноги, обвинувачений не зупинявся та продовжував наносити удари по тілі та голові;
- показаннями свідка ОСОБА_9 (працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який показав, що 19.06.2024 він знаходився на території АДРЕСА_3 , у наряді на прохідній, здійснював пропускний режим, запускаючи та пропускаючи чергові автомобілі та громадян. Приблизно о 16:00 год він відкривав ворота та випустив службовий автомобіль, у якому знаходився водій, супроводжуючий та декілька мобілізованих громадян. Після чого зачинив ворота. Через декілька секунд почув як сигналить автомобіль, він відкрив двері, автомобіль стояв за кілька метрів біля воріт. Свідок подумав, що водій щось забув, тому підійшов до нього. Коли підійшов до передньої частини автомобіля побачив, що перед автомобілем стоїть невідомий йому громадянин (як виявилося пізніше обвинувачений ОСОБА_5 ), сперся на капот ліктями, знімав на відео як супроводжували мобілізованих громадян. Свідок зробив йому зауваження, щоб він не перешкоджав діяльності військових, однак даний громадянин на зауваження не реагував, почав вживати до нього нецензурну лексику, кричати та вимагав щоб вони із машини відпустили громадян, які там знаходяться, почав провокувати конфлікт. Щоб припинити його протиправні дії, свідок вирішив забрати його руку із телефоном щоб він його заховав, проте обвинувачений почав чинити опір. Після того підійшов потерпілий та вирішив йому допомогти. Він тримав руку обвинуваченого у якій був телефон. У той момент свідок взяв телефон та поніс до воріт. Коли дійшов до воріт аби віддати телефон, через декілька секунд почув крики, побачив, що вибігають військові, тоді свідок через ворота побачив, що обвинувачений наносить удар ногою в сторону потерпілого. Коли обвинувачений побачив, що багато людей збіглось, йому запропонували зайти на територію та викликати працівників поліції для з'ясування всіх обставин, однак він відмовився заходити на територію та зник із місця події;
- аналогічними показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 ,
- даними протоколу огляду предметів від 17 липня 2024 року - мобільного телефону марки «Iphone 14 pro» cipoгo кольору. У меню даного телефону є папка «фотографії». Відкривши дану папку, є відео файл за 19.06.2024 із назвою «побиття працівника ТЦК» із зображенням конфлікту за адресою м. Львові по вулиці Стрийська, 105. На даному відеозаписі зображено особу чоловічої статті котра одягнута у білу футболку, сині шорти, яка сперлась на передній капот машини зеленого кольору, яка знаходиться біля воріт ТЦК та своїми діями блокує проїзд машини (00:00:01 по 00:00:29). Також зображено інших осіб чоловічої статті, які присутні під час конфлікту. До особи чоловічої статті котра одягнута у білу футболку, сині шорти, та має сумку через плечі, виходить особа чоловічої статті одягнута у військову форму зеленого кольору із пропускного режиму та намагається забрати особу від перешкоджання проїзду автомобілю. Одразу підходять ще декілька осіб у цивільному одязі та вступають у словесний конфлікт із військовими (01:00:25). Особа чоловічої статті одіта у рожеву жилетку починає руками зачіпати особу у військовій формі руками (00:01:07). Із водійського сидіння автомобіля виходить особа чоловічої статті одягнена у військову форму зеленого кольору та підходить до особи чоловічої статті котра одіта у рожеву жилетку та яка розпускає руки до працівника ТЦК у якого на поясі знаходиться зброя (01:01:10). Особа чоловічої статті у білій футболці, синіх гетрах, вступає у конфлікт із двома працівниками ТЦК та шарпається із ними (00.01:17). Особа чоловічої статті котра одіта у жилетку рожевого кольору підходить позаду працівника ТЦК та двома руками забирає його від машини в іншу сторону, в подальшому між ними відбувається конфлікт при інших людях (00:01:20). Особа чоловічої статті котра одягнута у військову форму разом із особою чоловічої статті котра одягнута у рожеву жилетку та які знаходяться на землі у лежачому положенні шарпаються між собою (00:01:25). До них підбігає особа чоловічої статті котра одягнута в білу футболку та синіх шортах та наносить близько 6 ударів кулаками двома руками по голові особі чоловічої статті у військовій формі (00:01:25 по 00:01:33). Особа чоловічої статті у білій футболці, синіх шортах, наносить ще один удар правою ногою в область лівого тулуба потерпілого та ще один удар кулаком правої ноги по обличчі потерпілого (00:01:35). У даному конфлікті беруть участь інші невідомі особи чоловічої статті (00:01:35 по 00:04:12). Після огляду мобільний телефон повернуто свідку ОСОБА_11 , а відео записано на диск та долучений до матеріалів кримінального провадження. Огляд проводився в приміщенні службового кабінету № 207 ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області. Даний диск було досліджено судом у судовому засіданні;
- даними відповіді на запит органу поліції, за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 липня 2024 року № 11272 ОСОБА_12 , відповідно до якого, 19.06.2024 року в період з 15:30-16:00 невідомою особою було здійснено блокування виїзду команди мобілізованих для подальшого проходження військової служби по мобілізації, чим було зірвано строки поставки в навчальні центри, та було зірвано пропускний режим на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 особою, яка спричинила тілесні ушкодження їхньому військовослужбовцю. Надано витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині про склад добового наряду) № 122-НР від 18.06.2024 та інструкцію днювального роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- висновком експерта № 475 від 24 червня 2024 року, відповідно до якого у гр-на ОСОБА_7 згідно консультаційних висновків спеціалістів, при обстеженні у ВП «Лікарня Святого Луки» КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» 21 червня 2024 р. було вказано діагнози: «Струс головного мозку, забій м'яких тканини (набряк, гіперемія) потиличної ділянки», «Забій плеча та плечового поясу. Забій правого плечового суглоба», «Забій грудної клітки». Лікарями не було відмічено наявності тілесних ушкоджень (синців, саден, ран, крововиливів) на голові, в тому числі в потиличній ділянці, в ділянці правого плечового суглобу і плечового поясу. На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено садно в ділянці правого ліктьового суглобу, синці на грудях зліва, в ділянці лівої здухвинної кістки. Тілесних ушкоджень на голові, в тому числі в потиличній ділянці, на шиї, на спині, на правій верхній кінцівці, виявлено не було. Будь-яка інша медична документація із записами про подальше дообстеження і лікування з приводу «струсу головного мозку» не надавалась. Синці на грудях зліва, в ділянці лівої здухвинної кістки, садно в ділянці правого ліктьового суглобу утворились внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами, могли виникнути за 5-7 діб до моменту огляду, не виключено і 19 червня 2024р. та відносяться до легкого ступеня тяжкості. Діагнози «Забій м'яких тканини (набряк, гіперемія) потиличної ділянки», «Забій плечового поясу. Забій правого плечового суглоба» не підтверджені об'єктивними судово-медичними даними, а тому при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не можуть бути прийнятими, згідно п. 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р. Для встановлення наявності «струсу головного мозку», давності, механізму виникнення і оцінки ступеня тяжкості його, необхідно вивчення медичної документації із записами лікарів про дообстеження і лікування з цього приводу. При наявності такої, з цього приводу, при необхідності, може бути проведена додаткова судово-медична експертиза.
Консультаційні висновки спеціалістів були досліджені судом у судовому засіданні.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 надали показання, що обвинувачений не мав наміру порушувати громадський порядок, а захищав свого брата ОСОБА_5 та конфлікт спровокували працівники ТЦК та СП. Аналогічні показання надав в суді і свідок ОСОБА_15 .
Як викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17, цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Суд критично оцінює показання таких свідків, оскільки вони перебувають у родинних відносинах з обвинуваченим, а тому такі показання розцінюється як намагання допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності. Крім того їх показання не співпадають з іншими доказами, зібраними по справі, суперечать як показанням потерпілого та інших свідків та і та суперечать відеозапису подій, оглянутим судом в судовому засіданні.
Надаючи оцінку діям обвинуваченого суд виходить з наступного.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2025 року у справі № 131/213/21 сформульовано висновок, що за змістом ст.296 КК України хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
При кваліфікації хуліганства безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання протиставити себе оточуючим, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст.296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к).
У даній справі обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку та об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать, що, перебуваючи в громадському місці, діяв зухвало, спрямовуючи свою агресивну поведінку на незнайомих, за відсутності вагомого приводу та з надуманих підстав - сутичка між потерпілим та братом. Указані обставини й тривалість дій безсумнівно зумовлює висновок про свідоме бажання обвинуваченого саме порушити громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Наведені обставини повністю спростовують версію захисту щодо відсутності умислу вчинення хуліганських дій.
У результаті безпосередньо досліджених у сукупності та взаємозв'язку доказів у кримінальному провадженні, які є достатніми, суд установив дійсні обставини кримінального правопорушення, в основу обвинувального вироку суд покладає описані вище докази, що беззаперечно та безсумнівно вказують на факт вчинення кримінального правопорушення та обвинуваченого як особу, яка його вчинила.
Часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому кримінальному проступку суд визнає способом захисту, направленим на уникнення відповідальності за вчинене.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно за ч.1 ст.296 КК України - у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
При призначенні покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення проти громадського порядку, який згідно зі ст.12 КК України є проступком, характер вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який вину у вчиненому визнав частково, раніше не судимий, його молодий вік, який є вдівець, самостійно виховує неповнолітню доньку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є фізичною особою-підприємцем, задовільний стан здоров'я, позитивно характеризується, є волонтером.
Посилання органу досудового розслідування на щире каяття як на обставину, що пом'якшує покарання, не знайшли свого відображення під час судового розгляду. Обвинувачений ОСОБА_5 спочатку свою винуватість в інкримінованому правопорушенні заперечував, пізніше почав частково визнавати фактичні обставини справи. Обвинувачений не висловив щирого жалю з приводу вчиненого та не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, у добровільному порядку не відшкодував заподіяні потерпілому збитки та не усунув завдану шкоду ні під час досудового слідства, ні під час судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. За висновками досудової доповіді, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі і для окремих осіб, оцінюється як середній.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції статті, у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід стосовно обвинуваченого, не застосовувались.
Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 532, ч.15 ст.615 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 гривень).
Речові докази:
- компакт-диск із записом камери відеоспостереження з місця події залишити при матеріалах кримінального провадження;
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_17