Справа № 450/3487/24 Провадження № 2/450/485/25
"16" червня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 24.07.2024 року через свого представника - адвоката Вілінську Г.М. звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (далі скорочено - ПрАТ «СК АСКО ДП») 38 377,24 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 жовтня 2023р. о 17 год. в с.Звенигород Львівського району Львівської області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом “DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , порушуючи вимоги п. 10.1 дорожній знак 2.1 ПДР України, перед початком руху при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дороги транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.03.2024 року у справі № 466/1514/24, винуватцем такої ДТП було визнано ОСОБА_2 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК АСКО ДП» відповідно до полісу № АР-6770302. На звернення ОСОБА_1 як потерпілої особи, із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої було додано усі необхідні документи, ПрАТ «СК АСКО ДП» відповідно до страхового акту №587/23ГО від 16 травня 2024 року страховиком розраховано до виплати позивачу ОСОБА_1 42 331,44грн. Саме таку суму страхового відшкодування отримав позивач від відповідача ПрАТ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ». Проте, згідно висновку № 172 судової автотоварознавчої експертизи від 21.11.2020 року, підготовленого для подання до суду згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 80 708, 68 грн. без ПДВ. Таким чином, позивач вважає, що страховою компанією не було доплачено страхове відшкодування в розмірі 38 377,24 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати у справі, що складаються із судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, що становлять 12000 грн.
Ухвалою від 26 липня 2024 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 жовтня 2023р. о 17 год. в с. Звенигород Львівського району Львівської області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом “DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , порушуючи вимоги п. 10.1 дорожній знак 2.1 ПДР України, перед початком руху при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дороги транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобіль позивача “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.03.2024 року було встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 16.01.2009 року транспортний засіб “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 .
Згідно довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області 18.12.2015р., ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 управляти з правом тимчасового виїзду за кордон, здавати в оренду, а також зняти з обліку та продати належний йому автомобіль марки “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_4 . Для чого надав ОСОБА_1 право представляти його інтереси у відповідних органах Державтоінспекції, або в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності, а у випадку спричинення пошкодження автомобіля іншими особами в результаті дорожньо- транспортної пригоди чи заподіяння шкоди іншим транспортним засобам під час управління автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо в цьому буде необхідність угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати по таких угодах грошові суми у розмірах згідно з калькуляціями або за домовленістю, вчиняти також всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Суд вважає, що позивачем надані належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт спричинення шкоди позивачу, як власнику транспортного засобу, протиправність дій водія ОСОБА_5 наявність його вини, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями водія автомобіля “DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 , та наслідками у виді шкоди.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована згідно полісу № АР-6770302 в ПрАТ «СК АСКО ДП». Згідно даного полісу ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, було встановлено в розмірі 160000 грн., франшиза - 0 грн.
ОСОБА_5 звернувся до вказаної страхової компанії з повідомленням про настання страхового випадку з участю забезпеченого за полісом автомобіля “DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 а ОСОБА_1 01.05.2024 року із заявою про виплату страхового відшкодування, датованою 01.05.2024 року.
Згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 № 379 від 17.10.2023 року, складеного за замовленням страхової компанії, вартість відновлювального ремонту автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , визначена за за витратним підходом, складає 212 011,81 грн.
Ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , визначена за порівняльним підходом може складати 79 366,03грн. (інструментальні дослідження КТЗ не проводилися). Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 станом на 17.10.2023р. Дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини але без урахування ВТВ: 79 366,03грн.
Згідно звіту №379 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані, складеного суб»єктом оціночної діяльності, оцінювачем ОСОБА_7 01.11.2023р. Ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 в пошкодженому стані становить 40 274,59грн.
10.11.2023 року позивач звернувся до судового експерта Галамай Я.І. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП, що мала місце 07.10.2023 року.
Згідно висновку № 172 судової автотоварознавчої експертизи від 10.11.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та матеріали становить 186 599,94грн. Ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту пошкодження у ДТП становить 115 797,50грн. Ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в пошкодженому стані становить 35 088,82грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП 07.10.2023р. з врахуванням результатів його обстеження 10.11.2023р., в цінах на дату обстеження, без врахування ПДВ на складові (запчастини) та матеріали, становить 80 708 грн.68 коп.
Також з матеріалів справи вбачається, що зазначений висновок позивачем було надано відповідачу та отримано останнім 12.06.2024 року як додаток до заяви про виплату страхового відшкодування.
На підставі страхового акта № 587/23ГО від 16.05.2024 року позивачу сплачене страхове відшкодування в сумі 42 331,44 грн., що не заперечується сторонами. Таке відшкодування обчислене страховиком наступним чином - різниця вартості автомобіля позивача до ДТП та після ДТП, оскільки вартість ремонту автомобіля позивача перевищує його ринкову вартість, з урахуванням витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, а саме: 79 366,03 грн. - 40 274,59грн.= 39091,44 грн. + 3240грн. = 42 331,44 грн.
Відповідно до ст.ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України випливає, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У відповідності до ст.6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст.5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу .
Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Пунктом 33.3 ст. 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно п.п. 34.2, 34.3, 34.4 ст. 34 цього Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.
Таким чином, саме на ПрАТ «СК АСКО ДП» в даному випадку покладено обов'язок відшкодувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування.
При виплаті страхового відшкодування розмір останнього було визначено страховиком виходячи із вартості відновлювального ремонту, визначеної за замовленням страховика суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 у звіті № 379 від 17.10.2023 року. При цьому оцінювач при складанні звіту не попереджався про кримінальну відповідальність, діяв від імені страхової компанії на підставі відповідного договору, про що зазначено у звіті.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, суд дійшов висновку, що положення Закону №1961-IV жодним чином не обмежують потерпілого самостійно визначати розмір шкоди, а п. 34.3 ст.34 цього Закону передбачає для страховика лише наслідки, які настають у випадку не направлення або несвоєчасного направлення свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, у виді обов'язку відшкодувати вартість проведеного дослідження. Крім цього, як передбачено п. 34.4 ст.34 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не заборонено потерпілим для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти.
Проаналізувавши звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 від 17.10.2023р., складеного оцінювачем ОСОБА_6 , який страховик взяв за основу при визначенні розміру страхового відшкодування, позивачем встановлено, що у даному звіті оцінювачем ОСОБА_6 визначено ринкову вартість його транспортного засобу з припущенням, як таку, що може складати 79 366,03грн. При цьому у дослідницькій частині звіту оцінювачем так і не зазначено з якого саме Інтернет ресурсу ним взято ціни для визначення середньої ринкової вартості автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 . Взяті з Інтернету оцінювачем ціни на нібито аналогічні автомобілі марки “VOLKSWAGEN PASSAT» істотно відрізняються від цін які взято судовим експертом Галамай Я.І. з інтернет сторінки AUTO.RIA.UA, що як наслідок вплинуло на визначення ринкової вартості автомобіля позивача до ДТП. Крім того, судовим експертом Галамай Я.І. у своєму висновку №172 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, від 10.12.2023р чітко та однозначно дано відповідь на питання про те, що ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 до моменту пошкодження у ДТП становить 115 797,50грн. Ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в пошкодженому стані становить 35 088,82грн.
Щодо звіту №379 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані, складеного суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем ОСОБА_7 01.11.2023р., то такий складено з порушенням порідку встановленого законом, зокрема з істотним порушенням п. 5 Методики Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції, Фондом держмайна України від 24.11.2003 року, № 142/5/2092. (надалі Методика).
Так, відповідно до 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначивша) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Відтак ринкова вартість автомобіля “VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 в пошкодженому стані, яку оцінювач ОСОБА_7 визначив в сумі 40 274,59грн., не може бути взята до уваги та повністю спростовується висновком №172 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, від 10.12.2023р .
За обставинами даної справи ОСОБА_1 реалізуючи своє право на залучення експерта, вже 10.11.2023 року звернувся до судового експерта Галамай Я.І. для визначення вартості завданого йому матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП, цим експертом 10.12.2023 року складено висновок № 172 судової автотоварознавчої експертизи.
Вказаний висновок складений судовим експертом, що був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, поданий позивачем в порядку, передбаченому ст.106 ЦПК України, з відміткою, що висновок підготовлений для подання до суду, що відповідає вимогам ч.5 ст.106 ЦПК України.
За наведеного судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що такий висновок є неналежним і недопустимим доказом у справі, оскільки такі твердження суперечить нормам ст. 76-78, 106 ЦПК України, тому не ґрунтуються на законі.
Під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів тому, що наданий позивачем висновок експерта є неправильним або неповним та, що експертом при визначені розміру збитків було включено пошкодження, які не були заподіяні транспортному засобу внаслідок ДТП.
Доводи відповідача про те, що у висновку № 172 судової автотоварознавчої експертизи від 10.12.2023 року завищено розмір завданого збитку не підтверджені належними і допустимим доказами, а тому не носять переконливого значення.
Також суд враховує, що згідно п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідний експертний висновок страховику разом із заявою про виплату страхового відшкодування, які отримані відповідачем 12.06.2024 року.
Вказане свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем узгоджено не було.
Враховуючи вищенаведене, суд при вирішенні позовних вимог в якості належного доказу розміру страхового відшкодування приймає до уваги саме наданий позивачем висновок № 172 судової автотоварознавчої експертизи від 10.12.2023 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу визначена в сумі 80 708,68 грн. без врахуванням ПДВ.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В зв'язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих ДТП, - стягнення з ПрАТ «СК АСКО ДП» недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 38 377,24 грн., що становить різницю між розміром оціненої шкоди (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) в сумі 80 708,68 грн. та розміром виплаченого страхового відшкодування в сумі 42 331,44 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд також дійшов висновку про стягнення на підставі ст.133, 137, 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн., виходячи з того, що надані представником позивача докази підтверджують понесення позивачем витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката, та є обґрунтованими. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму, враховуючи загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг з представництва у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (код ЄДРПОУ: 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), завдану майнову шкоду, що становить доплату страхового відшкодування в розмірі 38 377,24 грн. (тридцять вісім тисяч триста сімдесят сім гривень 24 копійки ).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (код ЄДРПОУ: 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) всі понесені ним судові витрати у справі, а саме: витрати на проведення експертизи в сумі 6 000 грн., сплачений судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 12 000 грн., а всього 19 211 грн. 20 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ; Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний», ЄДРПОУ 13494943, місцезнаходження - 84205, Донецька обл., м.Дружківка, вул.Соборна, буд.37.
Повний текст рішення складено 16 червня 2025 року.
СуддяЄ. О. Данилів