Справа № 450/1415/25 Провадження № 2/450/1397/25
"23" червня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Какун Анна Станіславівна до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості: за договором позики № 78939788 в розмірі 24392,33 грн., з яких: 5475 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18917,33 грн. - сума заборгованості за відсотками; за договором позики № 2983824 в розмірі 15990 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, 978,50 грн. - комісія за надання позики. Всього стягнути заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 40 382,33 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 04.06.2023 між ТзОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики № 78939788, який підписано електронним підписом позичальника, та згідно п. 1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути гроші позикодавцеві у день закінчення строку позики, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24392,33 грн., з яких: 5475 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18917,33 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконав свого зобов'язання.
09.07.2024 між ТзОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики № 2983824, який підписано електронним підписом позичальника, та згідно п. 1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути гроші позикодавцеві у день закінчення строку позики, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. 14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15990 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею, 978,50 грн. - комісія за надання позики. Всупереч умовам Договору позики, відповідач не виконав свого зобов'язання.
Оскільки відповідач зобов'язання за кредитними договорами не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути суму заборгованості у загальному розмірі 40 382,33 грн. та 3028,00 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.
Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та у його відсутність, не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.
Позиція відповідача: представник відповідача подала на адресу суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами, не обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках, як і не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеними договорами, у зв'язку із чим вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 78939788 та № 2983284 не підлягає задоволенню. Зазначає, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування. Надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому такі самі по собі без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником вони не є підтвердженням наявності заборгованості. Таким чином, відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед позивачем, зазначений в розрахунку, є правильним. Надані позивачем договори факторингу та витяги з реєстрів боржників до договору факторингу, які є похідними від договорів кредиту, самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. З огляду на вищевикладене є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
07.04.2025 ухвала суду про відкриття провадження у справ та призначення справи до судового розгляду.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Судом встановлено, що 04.06.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір Позики № 78939788. Відповідно до умов договору Товариство надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2000,00 грн. на строк 30 днів, процентна ставка становить 2,5% в день.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників .
Відповідно до Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 урахуванням Додаткових угод до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 78939788 в розмірі 24 392,33 грн., з яких: 5475 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18917,33 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Судом встановлено, що 09.07.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір Позики № 2983824. Відповідно до умов договору Товариство надало ОСОБА_1 кредит в сумі 5000,00 грн. на строк 24 днів, процентна ставка становить 2,5% в день.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників .
Відповідно до Реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 урахуванням Додаткових угод до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за договором позики № 2983824 в розмірі 15990 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10000, 00 грн. - сума заборгованості за пенею, 978,50 грн. - комісія за надання позики.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Суд встановив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14.06.2021 боргові зобов'язання за договорами позики № 78939788 від 04.06.2023 р. та № 2983824 від 09.07.2024 р. ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 14 червня 2021р.
На час укладення договору відступлення права вимоги №14/06/21 від 14.06.2021 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація по ОСОБА_1 як боржника, надана у витягу з реєстрів боржників № 32 від 25.09.2024, № 37 від 26.11.2024, із зазначенням розміру заборгованості, тобто більше ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги.
Тобто на момент укладення договору факторингу 14.06.2021 не існувало самих договорів позики від 04.06.2023 р. та 09.07.2024 р., як і не відома була сума заборгованості за ним.
Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_2 на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 не було, та сторони не могли передбачити, що цим товариством буде укладено 04.06.2023 р. та 09.07.2024 р. договір позики.
Отже, ТОВ «ФК ЄАПБ» не набуло право вимоги до відповідача за договорами позики № 78939788 від 04.06.2023 р. та № 2983824 від 09.07.2024 р.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію договору про надання позики; розрахунки заборгованості.
Однак, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірах зазначених в кредитних договорах, не надано позивачем також копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо.
Таким чином немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також сума відсотків, зазначених в розрахунках, є правильними.
Досліджуючи надані розрахунки, такі самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. До того ж, такі розрахунки не містить ні порядку, ні розмірів, ні часу нарахування відсотків у такій сумі, що унеможливлює дослідження та перевірку таких.
Вказане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.
Надані позивачем договори факторингу та витяги з реєстрів боржників до договору факторингу, які є похідними від договору позики, самі по собі не є належними та достатніми доказами наявності заборгованості та її розміру за договорами, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доведеність наявної суми заборгованості за договором про надання позики, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.
Згідно принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12,81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
В оцінці поведінки та способу ведення справ фінансовою компанією суд ураховує, що у силу приписів ст.29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія - це фінансова установа, яка на підставі відповідної ліцензії має право здійснювати діяльність з надання одного або декількох видів фінансових послуг. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовими компаніями є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Інших доказів позивачем не надано. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за договором позики, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту, що зумовлює відмову у позові.
За ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачу судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ "ТАСкомбанк".
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
СуддяЄ. О. Данилів