Справа № 461/3169/25 Провадження № 2/450/1731/25
"15" липня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 595005141, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 07.02.2022 року, у розмірі 17448 грн. 00 коп.
Мотивував позовні вимоги тим, що 07.02.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 595005141 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зі змісту кредитного договору слідує, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. Всупереч умовам кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого має заборгованість в сумі 17448 грн., яка складається із: 15000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 2448,00 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 17.04.2024 року між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №17/04/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року в сумі 17448 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позиція відповідача: Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
11.06.2025 ухвала про відкриття провадження у справі.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», відповідачу ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор MNV5Z92H.
Судом встановлено, що 07.02.2022 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 595005141 шляхом підписання такого, заявки на отримання грошових коштів та паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором MNV5Z92H, внаслідок чого отримав грошові кошти у розмірі 15000 грн. строком на 140 днів року зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 251,85 % річних та 474,50 % річних у випадку невиконання зобов'язання за кредитним договором.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року, що підтверджується платіжним дорученням від 07.02.2022 року.
У відповідності до первинних документів, а саме розрахунку, виданого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на день подання позовної заяви становить 17448 грн. 00 коп. та складається з 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2448 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, а також додаткові угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, № 25 від 21 жовтня 2020 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Таліон Плюс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
У пункті 1.3 розділу 1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони погодили, що Право вимоги - означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з реєстру прав вимоги № 165 від 21 грудня 2021 року, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТзОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року, заборгованість за яким становить 17448 грн. 00 коп. та складається з 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2448 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» станом на 04 березня 2022 року, заборгованість відповідача за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року становить 17448 грн. 00 коп. та складається з 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2448 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
23.02.2024 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов яких ТзОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Згідно з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року, ТзОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року, заборгованість за яким становить 17448 грн. 00 коп. та складається з 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2448 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
17.04.2024 року між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 17/04/24, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «ЕЙС» свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Згідно з реєстру боржників до договору факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024 року вбачається, що ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТзОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року, заборгованість за яким становить 17448 грн. 20 коп. та складається з 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2448 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року, заборгованість за яким становить 17448 грн. 00 коп. та складається з 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2448 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03 квітня 2024 року, додатку № 1 та додаткової угоди № 3 до нього, акту прийому-передачі наданих послуг від 03 квітня 2024 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв'язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 становить 5000 грн. та складається з послуг, а саме складання позовної заяви кількістю 3 год., вартістю 4500 грн.; вивчення матеріалів справи кількістю 1 год., вартістю 500 грн..
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.
Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є складання позовної заяви кількістю 3 год., вартістю 4500 грн.; вивчення матеріалів справи кількістю 1 год., вартістю 500 грн.;
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 17448 грн. 00 коп.
Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якого витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України), зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача ТОВ «ФК «Ейс» на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в сумі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 595005141 від 07.02.2022 року у розмірі 17448 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
СуддяЄ. О. Данилів