Справа № 461/7236/25
№2/461/3470/25
про залишення позовної заяви без руху
"04" вересня 2025 р. м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Кротова О.Б., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до Кадлубовскі Рішарда ( ОСОБА_1 ) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
встановила:
02 вересня 2025 року до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Частина перша ст.378 ЦПК України передбачає, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.
Так, перевіряючи підсудність даної справи Галицькому районному суду м. Львова, суд зазначає наступне.
За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Водночас статтею 28 ЦПК України передбачено випадки, коли підсудність справи визначається за вибором позивача.
Зокрема, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди (частина шоста статті 28 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, щодо можливості звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), або альтернативної підсудності, тобто встановлює альтернативу можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Звертаючись до суду з даним позовом, у вступній його частині позивач обґрунтовує підсудність даної справи Галицькому районному суду м. Львова положеннями саме частини 6 ст.28 ЦПК України - місцем заподіяння шкоди. Натомість у передостанньому абзаці описової частини позовної заяви вже міститься покликання на частину 1 ст.27 ЦПК України, - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, в якому просить стягнути з Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) на свою користь 19771 грн 14 коп в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою.
Верховний суд в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 752/22030/18 зазначив, що спір щодо регресного відшкодування сплачених позивачем коштів не є спором про відшкодування шкоди, тому підстави для визначення підсудності справи в порядку ч. 6 ст.28 ЦПК України відсутні.
У даному випадку спір виник між сторонами з приводу стягнення коштів в порядку регресу, що за своєю правовою природою не є відшкодуванням шкоди, заподіяної майну позивача (ч. 6 ст.28 ЦПК України).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання відповідача ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації в Україні не значиться.
Окрім цього, у позовній заяві позивач зазначає, що місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , та як слідує з матеріалів позовної заяви Кадлубовскі Рішард (KADLUBOWSKI RYSZARD) є громадянином Польщі.
Порядок розгляду справ за участі іноземного елементу має ряд особливостей.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Згідно із статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
За приписами ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
Частиною п'ятою статті 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Матеріали позовної заяви не містять доказів підсудності даної справи Галицькому районному суду м. Львова на підставі положень Закону України "Про міжнародне приватне право" та Цивільного процесуального кодексу України.
Відсутність зазначених відомостей унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотриманням правил підсудності.
При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
За таких обставин, позивачу слід надати докази на підтвердження обставин, які б надавали йому право звертатися з даним позовом до Галицького районного суду м. Львова.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України слід залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
ухвалила:
Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до Кадлубовскі Рішарда (KADLUBOWSKI RYSZARD) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга Кротова