Єдиний унікальний номер №943/1731/25
Провадження №1-кс/943/46/2025
04 вересня 2025 року м. Буськ
Слідчий суддя Буського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про його негайне звільнення у порядку статті 206 КПК України, -
03.09.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла (вх. №5814 від 04.09.2025) скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про його негайне звільнення у порядку статті 206 КПК України, у якій скаржник просить постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який позбавлений волі та знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 .
В обгрунтування поданої скарги захисник покликається на те, що 03 вересня 2025 року приблизно о 14:30 год. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подачі заяви про відстрочку на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 був затриманий працівниками РТЦК та СП, позбавлений свободи і перебуває до теперішнього часу без дозволу вийти з приміщення РТЦК та СП із невизначеними мотивами затримання, де він утримується до теперішнього часу. Подальше утримання ОСОБА_3 в службових приміщеннях ІНФОРМАЦІЯ_2 захисник вважає незаконним позбавленням свободи або позасудовим покаранням. Відтак, просить суд задовольнити подану скаргу та негайно звільнити ОСОБА_3 , який позбавлений волі та знаходиться на території Другого відділу (м. Буськ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ).
Дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи із таких мотивів.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Виходячи із вищезазначених положень ст. 206 КПК України, розгляду підлягають скарги, які виникають із кримінально-правових відносин.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, системний аналіз положень вказаних норм КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» дає підстави для висновку про те, що статтею 206 КПК України врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею за законністю тримання осіб під вартою. При цьому, зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений виключно під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (заяви), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України та якщо оскаржувані дії врегульовані нормами КПК України.
Однак, із змісту поданої скарги слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуванням ними кримінального правопорушення у межах будь-якого кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні підстави, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження у порядку ст. 206 КПК України.
Також слідчий суддя не вправі надавати оцінку діям службових осіб територіальних центрів комплектування та військової частини щодо виконання порядку проведення призову громадян України на військову службу.
У той же час, з поданої заяви вбачається, що нібито безпідставне затримання ОСОБА_3 відбулося представниками РТЦК та СП не в межах кримінального провадження, а у зв'язку з його статусом військовозобов'язаного, тобто в межах виконання представниками РТЦК та СП своїх адміністративних функцій, контроль за дотриманням яких, не входить в межі судового контролю слідчого суддю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26 КПК України).
Відповідно до змісту скарги не вбачається, що існує будь-яке кримінальне провадження, учасником якого є ОСОБА_3 .
Натомість, як слідує зі змісту скарги, що ОСОБА_3 через представника - адвоката ОСОБА_2 , звертаючись до слідчого судді з відповідною скаргою, не погоджується із діями працівників РТЦК та СП, пов'язаними з мобілізаційними заходами. Однак, незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України клопотання, поданого не в рамках кримінального провадження.
Разом із тим, у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року в справі №766/22242/17 міститься висновок про те, що стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу. Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Виходячи з обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить до висновку, що затримання громадянина працівниками поліції та РТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу скаржника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, працівниками поліції чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Разом із тим, положеннями Кримінального процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за клопотанням, яке подано в порядку статті 206 КПК України.
Однак, згідно частини шостої статті 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 304 КПК Україн передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у відкритті провадження за поданою скаргою слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 26, 206, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про його негайне звільнення у порядку статті 206 КПК України.
Копію ухвали надіслати адвокату ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1