Єдиний унікальний номер №943/1696/24
Провадження № 2/943/177/2025
04 вересня 2025 року м. Буськ Львівська область
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Шендрікова Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Буську без фіксації технічним засобом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Буська міська рада про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Буська міська рада Золочівського району Львівської області з вимогами: визнати за нею право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,50 га для ведення підсобного господарства, що розташована на території Тур'янської сільської ради Буського району Львівської області та отримання на своє ім'я правовстановлюючих документів в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка в підготовче судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додала заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.
Відповідачка в підготовче судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додала заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги визнає повністю, просить позов задоволити.
Представник третьої особи Буської міської ради Буського району Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, належно та вчасно був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18.04.1996 року Тур'янською сільською радою Буського району Львівської області, підтверджено, що баба позивачки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 за життя розпорядилася усім своїм майном в користь матері позивачки ОСОБА_2 , склавши заповіт 20.12.1995 року, посвідчений Тур'янською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за № 46., однак відповідачка на спадщину не претендує, від своїх спадкових прав відмовляється в користь позивачки.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 18.10.2016 року виконавчим комітетом Тур'янської сільської ради Буського району Львівської області ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого повторно 18.10.2016 року виконавчим комітетом Тур'янської сільської ради Буського району Львівської області ОСОБА_4 08 січня 1978 року вийшла заміж за ОСОБА_6 та змінила прізвище ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 01.03.1983 року Чайковицькою. Сільською радою Самбірського району Львівської області ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 виданого 11.03.2005 року Тур'янською сільською радою Буського району Львівської області ОСОБА_9 11 березня 2005 року вийшла заміж за ОСОБА_11 та змінила прізвище ОСОБА_8 на Підставська.
Згідно листа Буської державної нотаріальної контори №287/01-16 від 13.06.2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.
Як вбачається з представленого позивачкою копії Архівного витягу № 832 від 19.12.2023 р. виданого Золочівською РДА, ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлових будинків і господарських споруд та ведення підсобного господарства площею 0,50 га на підставі Ухвали Новосілківської сільської ради народних депутатів № 5 від 19.04.1996 року.
За життя ОСОБА_3 зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на вказану земельну ділянку не встигла, оскільки померла.
Оскільки, приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа, нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянки.
У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред'явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи та часом її відкриття є день смерті особи.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За покійною ОСОБА_3 рахується земельна ділянка площею 0,50 га для ведення підсобного господарства.
Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VІ).
В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно ст. 534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої
обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.
Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
ОСОБА_1 спадкоємцем у встановленому законом порядку, прийняла спадщину після смерті спадкодавця та набула право в порядку спадкування, а саме: право на завершення приватизації та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягу з Державного реєстру прав на своє ім'я.
В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Приймаючи до уваги, що позивачка є спадкоємцем майна, згідно заповіту і прийняла спадщину, інші особи претензій на земельну ділянку не мають, до нього правомірно перейшли права та обов'язки (спадщина), отже позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 81, 2011, 200,206,264, 265 ЦПК України, ст.ст.328, 1216-1218, 1225 1261-1265, 1268 ЦК України, розділом Х Перехідних положень Земельного кодексу України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,50 га (рілля) для ведення підсобного господарства, що розташована на території Буської міської ради (колишньої Тур'янської сільської ради), в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено: 04.09.2025р.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: с. Гутисько-Тур'янське Золочівський район Львівська область.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає за адресою: с. Гутисько-Тур'янське Золочівський район Львівська область.
Третя особа: Буська міська рада Золочівського району Львівської області, адреса: м. Буськ пл. 900-річчя Буська, 1 Львівської області.
Суддя: Г. О. Шендрікова