03.09.2025
ЄУН 337/1810/25
Провадження №1-кп/337/332/2025
03 вересня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 ,
у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №12025082070000173 від 20.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження строку застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, яке мотивує тим, що до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На даний час кримінальне провадження не розглянуто та продовжують існувати ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, був раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів,офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків не має, у зв'язку з чим з метою уникнення кримінальної відповідальності та подальшого відбування покарання за скоєне він може переховуватись від суду, а також надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки вчинення корисливих злочинів є єдиним джерелом його прибутку. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора, вважають його необґрунтованим, оскільки прокурором не доведена неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що достатнім запобіжним заходом буде застосування до нього домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки він не має наміру переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Помешкання, де він має намір проживати після звільнення з-під варти, належить його знайомим, він там вже проживав деякий час до Нового року, за місце реєстрації ВПО не проживає. Іншого помешкання, де б він міг проживати, наразі назвати не може. При цьому до нього може бути застосований обов'язок носити електронний браслет.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 також зазначив, що ОСОБА_7 після звільнення з-під варти буде мешкати за адресою: АДРЕСА_3 та може там перебувати під цілодобовим домашнім арештом. Просить врахувати, що ОСОБА_7 є внутрішньо переміщеною особою, протягом трьох років після звільнення з місць позбавлення волі він до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. Також просить враховувати воєнний стан, постійні обстріли міста Запоріжжя та загрозу влучення ракети у слідчий ізолятор.
Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника.
Обвинувачений ОСОБА_6 при вирішенні клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Суд, вислухавши клопотання і думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, враховує таке.
Так, відповідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ст.176, 177, 183, ч.1 ст.194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно положень п. "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд встановив таке.
21.02.2025 слідчий суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя застосувала до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 60560,00 грн.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 неодноразово продовжувався судом, останній раз ухвалою суду від 09.07.2025 до 06.09.2025 включно.
Оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, до цього часу розгляд кримінального провадження не буде завершений, а тому наявні підстави для вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 .
У даному випадку суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто у тяжкому умисному корисливому злочині, який вчинено в умовах воєнного стану та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведення його винуватості.
Відповідно до практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення або підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Дослідивши обставини вчинення кримінального правопорушення та можливу роль обвинуваченого ОСОБА_7 , не вирішуючи питання про доведеність його вини та правильності кваліфікації його дій, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених у судовому засіданні матеріалах, суд вважає, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
Оцінивши обставини справи, суд вважає встановленим та доведеним продовження існування ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово судимий, у т.ч. за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, відбував порання реально, звільнився з місць позбавлення волі у вересні 2022 року, але знову обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, що свідчить про стійку антисоціальну направленість його особистості та небажання стати на шлях виправлення.
Також суд враховує, що ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має. Доказів на підтвердження наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків стороною захисту не надано. Інформація про законні джерела доходу відсутні. Він зареєстрований в Бердянському районі Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території, за місцем реєстрації як внутрішньо переміщена особа у м. Запоріжжі до затримання не проживав. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для його тримання під вартою.
На переконання суду, вказані обставини та усвідомлення суворості покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, в сукупності вказують на можливість його переховування від суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава, а також домашній арешт, на що вказує сторона захисту, не здатні забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того доводи сторони захисту про наявність у ОСОБА_7 житла за адресою: АДРЕСА_3 , де він може проживати та знаходитись на цілодобовому домашньому арешті, не приймаються до уваги, оскільки достатніх та достовірних даних про те, кому саме належить це житло, про дозвіл власників/користувачів на проживання в ньому ОСОБА_7 , суду не надано.
Також суд зазначає, що небезпека ворожих обстрілів існує для всіх громадян України і не може бути причиною для відмови у задоволенні клопотання прокурора або для зміни запобіжного заходу.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Також суд враховує, що в даному випадку тримання під вартою не є безальтернативним, оскільки ОСОБА_7 має право внести заставу у встановленому судом розмірі.
У зв'язку з цим суд вважає необхідним продовжити відносного обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу немає.
Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити.
Керуючись ст.177, 178, 183, 331 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою у Державній установі «Запорізькій слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 01 листопада 2025 року включно, із заставою, як альтернативним запобіжним заходом у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику, надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений 04 вересня 2025 року о 10.15 год.
Суддя ОСОБА_1