Справа № 127/25176/25
Провадження 2/127/5405/25
02 вересня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лещенко С.В., звернулася до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Позивач у позові зазначає, що з 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як дружина та чоловік. Між ними був проведений церковний обряд вінчання, однак шлюб зареєстрований не був. В даних відносинах народилися спільні діти: ОСОБА_3 , 2003 року народження, та ОСОБА_4 , 2007 року народження.
В період з 1995 року по 2003 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за місцем реєстрації чоловіка, а саме в АДРЕСА_1 (копія Акту від 07.05.2025 року).
З 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переїхали в м. Вінницю і з того часу разом з дітьми проживали та проживають за адресою: АДРЕСА_2 (копія Акту від 05.05.2025 року та Довідки від 05.05.2025 року додається).
28.06.2022 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу в порядку мобілізації. Відповідно до витягу наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.01.2025 року старшого сержанта ОСОБА_2 зараховано на посаду сержанта резерву 47 запасної роти в/ч НОМЕР_2 .
12.04.2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області ОСОБА_2 пропав безвісти і сьогодні не відомо що з ним сталося (копія Акту службового розслідування та сповіщення № 4283 від 24 квітня 2025 року додається).
З метою встановлення інформації щодо місця перебування та статусу ОСОБА_2 заявниця зверталася до військомату, однак у наданні інформації їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю підтвердження родинних відносин з ОСОБА_2 .
На заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про отримання грошового забезпечення належного безвісти зниклого ОСОБА_5 військовою частиною НОМЕР_1 позивачці було надано відповідь від 19.07.2025 року, в якій йдеться про неможливість виплати часток грошового забезпечення цивільній дружинні до встановлення в судовому порядку факту спільного проживання як чоловіка та дружини.
Тому ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини, що надасть можливість отримати належне зниклому безвісти грошове забезпечення, безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб'єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_2 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб зниклих безвісті", а у разі його знаходження у шпиталі з непритомному стані - вона офіційно матиме допуск до чоловіка із можливістю догляду за ним.
До того ж встановлення даного юридичного факту, необхідне для того щоб позивач мала право звертатись із запитами, отримувати відповіді, звертатись із відповідними заявами до поліції, суду, отримувати процесуальні документи. В позасудовому порядку встановити такі факти ОСОБА_1 позбавлена можливості.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено обставини, які вказують на те, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Варто зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який було затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан.
Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено військовий обов'язок. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Як зазначено у позові 12.04.2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області ОСОБА_2 пропав безвісти і сьогодні не відомо що з ним сталося
Процес розшуку безвісно відсутніх осіб регулюється такими нормативно-правовими актами законодавчого рівня, як Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про Національну поліцію» та «Про оперативну-розшукову діяльність».
Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб; початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» поширюється на суспільні правовідносини, пов'язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту, у зв'язку з воєнними діями, заворушеннями всередині держави, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей, а також осіб, зниклих безвісти за будь-яких інших обставин.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Статтею 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім'ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім'ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.
Згідно з п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30 листопада 2016 року, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Отже, ОСОБА_2 є безвісті зниклою особою, і, як наслідок, судовий розгляд буде здійснюватися за його відсутності, чим останній позбавляється права заперечувати проти вимог позивача, або їх визнавати.
Виходячи з предмету позову, обставин, що підтверджують заявлені вимоги, вважаю, що позивачем має бути зазначений у позові в якості відповідача ОСОБА_2 , оскільки він набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин і його дружина має право на отримання виплати передбаченої Порядком про виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884. Відповідно рішення у справі безпосередньо може вплинути на її права та обов'язки.
Крім того, з позову вбачається, що позивачка зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_1 про отримання грошового забезпечення належного безвісти зниклого ОСОБА_5 , але позивачці було надано відповідь від 19.07.2025 року, в якій йдеться про неможливість виплати часток грошового забезпечення цивільній дружинні до встановлення в судовому порядку факту спільного проживання як чоловіка та дружини.
Тому суд вбачає що позивачу необхідно зазначити у позові відповідачем у справі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, заявниці необхідно визначити коло учасників справи, які можуть бути залучені до участі у справі з врахуванням їх юридичного інтересу.
На підставі викладеного вище, заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для подання до суду позовної заяви у новій редакції у відповідній кількості учасників справи, в якій визначити всіх учасників справи, зазначивши відомості про них.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без руху.
Встановити позивачам строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків 5 днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити позивачам, що у разі не усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатися неподаним та буде повернутий заявнику .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя: