"04" вересня 2025 р. Справа153/1184/25
Провадження1-кп/153/59/25-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області у залі судових засідань кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020170000199 від 05.07.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Вінниця, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України,
ОСОБА_4 усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ з подальшими змінами та доповненнями, а також Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ з подальшими змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» №57 від 27.01.1995 з подальшими змінами та доповненнями, виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, забороняється, діючи умисно, вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним переправленням особи через державний кордон України.
Так, ОСОБА_4 будучи знайомим із ОСОБА_6 та знаючи про бажання останнього перетнути державний кордон України, поза межами пункту пропуску, в червні 2025 року, точного часу не встановлено, запропонував йому свої послуги з організації незаконного переправлення через державний кордон України.
Надалі, ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_4 прибув до м. Вінниці, де проживав у його будинку за адресою: АДРЕСА_1 до 04.07.2025.
Після згоди ОСОБА_6 на незаконне переправлення через державний кордон України, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, увівши в оману свою знайому ОСОБА_7 , про справжні наміри поїздки до с. Михайлівка Могилів-Подільського району Вінницької області, 04.07.2025 близько 16 години 00 хвилин на автомобілі своєї матері, марки «AUDI A4» д.н.з. НОМЕР_1 , який ОСОБА_4 надав для кермування ОСОБА_7 , разом із ОСОБА_6 виїхав з м. Вінниця в напрямку с. Михайлівка Могилів-Подільського району Вінницької області, для подальшого незаконного перетину державного кордону України у зазначеному населеному пункту, вказуючи ОСОБА_7 маршрут руху задля уникнення зупинення працівниками правоохоронних органів.
Прибувши за вказівкою ОСОБА_4 до лісу, який знаходиться у зоні прикордонної смуги, неподалік с. Михайлівка Могилів-Подільського району Вінницької області, вхід до якого здійснюється із автомобільної дороги Т0202 сполученням Ямпіль-Могилів-Подільський Вінницької області, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 покинули салон автомобіля та після цього близько 21 години 00 хвилин 04.07.2025 ОСОБА_4 доводячи свій злочинний умисел до кінця, вказуючи маршрут руху, разом із ОСОБА_6 почали іти у напрямку лінії державного кордону України із Республікою Молдова, який проходить по гирлу річки Дністер, де надалі мали вплав через р. Дністер перетнути державний кордон України в напрямку Республіки Молдова.
Цього ж дня, 04.07.2025 близько 21 години 40 хвилин, працівниками Державної прикордонної служби України, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були виявлені на північно-західній околиці с. Михайлівка Могилів-Подільського району Вінницької області, під час спроби незаконного перетину державного кордону України та таким чином протиправні дії ОСОБА_4 було припинено.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, визнав повністю, своїми показаннями підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердив місце, час та обставини вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що точної дати не пам'ятає, будучи вдома по карті орієнтувався, дивився як можна перетнути кордон. Зазначив, що з ОСОБА_6 він познайомився рік тому в магазині в м. Вінниця, через дружину ОСОБА_6 , з якою раніше навчалися. Пояснив, що він зателефонував до ОСОБА_6 і запропонував йому виїхати за кордон. Після чого, він розповів ОСОБА_6 яким чином вони будуть перетинати кордон. Перетнути державний кордон України він із ОСОБА_6 мали вплав через річку Дністер. До своїх дій ставиться негативно та щиро розкаюється у вчиненому.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України учасникам процесу роз'яснено.
Заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів та речових доказів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.332 КК України, тобто організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дослідженням характеризуючи даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що останній раніше не судимий, що підтверджено вимогою, вих.№135884-2025 від 05.07.2025, виданою ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області; на утриманні має малолітню дитину, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12.02.2020; перебував на стаціонарному лікуванні в 16 відділенні з 04.04.2011 по 23.05.2014, за даними картотеки поліклінічного відділення до нарколога не звертався, що підтверджено повідомленням медичного директора «Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» вих.№31/7137 від 18.07.2025; проживає та зареєстрований по АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою, виданою головою КК «Вінниченко» вих..№583 від 08.07.2025; задовільно характеризується за місцем проживання, що підтверджено характеристикою №51 від 24.07.2025, виданою КК «Вінниченко».
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є щире каяття.
Суд не враховує як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, з наступних підстав.
Так, в п. 11 ч. 1 ст. 67 КК Украі?ни закріплено, що вчинення злочину з використанням умов воєнного стану є обставиною, яка обтяжує покарання.
Це означає, що винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищении? ступінь суспільноі? небезпеки злочинів, які вчиняються в умовах воєнного стану.
Водночас у викладених в обвинувальному акті обставинах скоєння вказаного злочину жодним чином не обґрунтовано наявність такої обтяжуючої обставини, як скоєння злочину з використанням умов воєнного стану, при цьому стороною обвинувачення не надано доказів та не зазначено, яким саме чином ОСОБА_4 використав воєнний стан для полегшення вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, на думку суду відсутні підстави застосовувати таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину з використання умов воєнного стану.
Інших обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51-1532км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплюєповноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та положень ст.65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за правилами ст.ст.50, 65 КК України, суд обирає покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 , та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, а тому вважає за необхідне застосувати відносно нього міру покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.332 КК України.
Однак суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування даного покарання та вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, з покладенням на нього обов'язків на підставі ст.76 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, вік, стан його здоров'я та враховуючи, що на час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, до суду з'являється за кожною вимогою, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, що дає підстави вважати можливість його становлення на шлях виправлення без ізоляції від суспільства, тому суд визначив обвинуваченому термін покарання в межах вказаного виду покарання, передбаченої санкцією ч.1 ст.332 КК України, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, що і буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Оскільки суд дійшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 - скасувати.
Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.07.2025, суд відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, вважає за необхідне скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу потреба відпала.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно було підшукано, виготовлено, пристосовано або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки, мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 13, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім картою № НОМЕР_4 належить обвинуваченому та був використаний ним як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 332 КК України, суд відповідно до положень ст. 96-2 КК України, вважає за необхідне застосувати до цього майна спеціальну конфіскацію.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.349, 368-374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 застосований на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.07.2025 - скасувати.
Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.07.2025 - скасувати.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 13, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 із сім картою № НОМЕР_4 - конфіскувати в порядку спецконфіскації в дохід держави;
- мобільний телефон Motorola G54, ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 із сім картою № НОМЕР_7 , повернути законному володільцю - ОСОБА_9 ;
- мобільний телефон Oppo A53, ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 із сім картами № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11 , повернути законному володільцю - ОСОБА_7 .
- автомобіль AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику - ОСОБА_10 ;
- два надувні круги синього кольору із зображенням персонажів мультфільму «Губка Боб» та надписом «Meet me At The Beach» - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1