Справа № 129/2431/23
Провадження № 1-кп/147/20/25
іменем України
03 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28 лютого 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
17 січня 2024 року до Тростянецького районного суду Вінницької області, на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28.02.2023, про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 111 КК України.
Розгляд справи призначено на 13:00 годину 03 вересня 2025 року.
02 вересня 2025 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Подане клопотання обгрунтоване продовженням існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Прокурор стверджує, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні 03.09.2025 прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що триває судовий розгляд кримінального провадження, наразі відбувається дослідження письмових доказів, свідки ще не допитані. Ризики не відпали і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, стверджував, що більше двох років клопотання одні і ті самі, наведені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях, необґрунтовані жодними доказами. Зазначив про непричетність до інкримінованого йому злочину, фальсифікацію доказів, не зазначено обставин, що у нього є цивільна дружина та малолітній син, а також не взято до уваги те, що обвинувачений був затриманий під час лікування. Наразі стан здоров'я значно погіршився, належного лікування він не отримує, а прокурор лише зазначає, що стан здоров'я дозволяє перебувати під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , який залучений ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 03.09.2025 для однієї процесуальної дії, а саме для розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, зазначив, що він обмежений позицією свого підзахисного, а тому підтримує обвинуваченого та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.Вказує, що наразі відсутні підстави для утримання ОСОБА_6 під вартою, тому просить змінити запобіжний захід обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 в підтримання позиції захисника зазначив, що він має постійне місце проживання, сина та цивільну дружину, окрім того йому потрібне лікування.
Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, та подані клопотання дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно віднаявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно із п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024, частину 6 статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 6 ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому судом враховується, що ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, встановлені ухвалою суду, продовжують існувати, а саме можливість переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 11.03.2023 ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчено, не всі докази досліджено, свідки не допитані, обвинувачений не допитаний.
Щодо наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду суд звертає увагу на наступне.
Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Водночас зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Суд також бере до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, а саме те, що він раніше несудимий, офіційно неодружений, військовослужбовець, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я.
На час розгляду клопотання прокурора матеріали справи не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я ОСОБА_6 перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства. Доводи обвинуваченого про наявність цивільної дружини та малолітнього сина не підтверджуються жодними доказами. Таких даних не надано і стороною захисту.
Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відносно ризиків, передбачених п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке.
Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомогти в проведенні підривної діяльності проти України. На даний час не встановлено повне коло осіб, з якими обвинувачений міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що не виключає можливості продовження злочинної діяльності. Тому обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість обвинувачення та правові наслідки у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити незаконний вплив на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_6 щодо дачі на його користь виправдовувальних показань. Ці обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає про те, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Непродовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може нести ризик продовженню злочинної діяльності, яка інкримінується ОСОБА_6 .
Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегією суддів враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.
Крім того, суд враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, з урахуванням положень ч. 6 ст. 176 КПК України до обвинуваченого можливо застосувати виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою, на час розгляду клопотання судом, в розпорядження суду не надано. Також, перебування обвинуваченого під вартою не є перешкододою для отримання ним, у разі необхідності, медичної допомоги.
Суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Враховуючи встановлені підстави та обставини кримінального провадження суд не вбачає підстав для встановлення розміру застави у кримінальному провадженні.
На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Таким чином, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою до 01 листопада 2025 року, без визначення розміру застави.
Стосовно доводів обвинуваченого про непричетність до інкримінованого йому правопорушення та фальсифікацію доказів, не зазначення обставин щодо наявності у нього сина та цивільної дружини, суд зазначає, що встановити обґрунтованість доводів сторони захисту щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення суд на цій стадії провадження позбавлений можливості. Так, матеріали досудового розслідування, якими обґрунтовується обвинувачення, судом не повністю досліджені, свідки не допитані, а також не допитаний обвинувачений, а тому і надання оцінки правильності кваліфікації дій, і доказам, зібраним у кримінальному провадженні, можливе лише під час ухвалення остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні після їх дослідження на відповідній стадії судового розгляду.
На час вирішення питання продовження запобіжного заходу відомості про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, у тому числі за станом здоров'я, суду не надані.
Суд зазначає, що сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Стосовно доводів обвинуваченого про наявність міцних соціальних зв'язків, а саме цивільної дружини та сина, колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження цих обставин стороною захисту, на час розгляду клопотання не надано.
Таким чином, доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статтей 177, 178, 183, 194, 197, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів - тобто до 01 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 13 годині 50 хвилин 04 вересня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3