Єдиний унікальний номер 142/536/25
Номер провадження 2/142/415/25
іменем України
03 вересня 2025 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Нестерука В.В.,
при секретарі судового засідання Яворській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванння шлюбу, -
23 липня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванння шлюбу, в якій позивач просить суд розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис № 01, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище " ОСОБА_3 ", стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20 січня 2017 року вона уклала шлюб з відповідачем, зареєстрований виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис № 01 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 січня 2017 року). Від шлюбу у них є двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вказує, що спочатку їхнє з відповідачем сімейне життя складалося добре, однак, згодом їхні сімейні відносини погіршилися, між ними постійно виникали суперечки і непорозуміння. На даний час шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені. Відповідач проживає окремо, у кожного з них своє життя, і подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить їхніим інтересам та інтересам їхніх дітей. Вважає, що відсутні підстави для застосування заходів примирення, як це передбачено ст. 111 СК України, оскільки спільні відносини між нею та відповідачем повністю припинені, а їх відновлення є неможливим.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2025 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 23 липня 2025 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2
05 серпня 2025 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь на запит суду за вих. № 1346 від 30 липня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06 серпня 2025 року в даній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 03 вересня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 03 вересня 2025 року не з'явилася, проте від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд дану цивільну справу слухати у її відсутності, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
Представник позивача адвокат Глушкова О.І. в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якій позовні вимоги просила задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 03 вересня 2025 року не з'явився, проте від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення, судові витрати просить покласти на сторони в рівних частинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.1. ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення, відповідно до вимог ст. 200 ЦПК України, немає.
Також, враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання і заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 20 січня 2017 року, про що виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області було складено відповідний актовий запис № 01, та псіля чого прізвище позивача було змінено з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_3 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 20 січня 2017 року виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області (а.с.12).
Сторони по справі являються батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21 квітня 2017 року Крижопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с.13), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 18 червня 2019 року Крижопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с.14)
Судом встановлено, та не було спростовано під час судового розгляду, що шлюб між сторонами фактично припинений, на даний час сторони однією сім'єю не проживають, мають різні інтереси та погляди на побудову шлюбу та сім'ї, втратили почуття любові та поваги один до одного.
Позивач та відповідач проживають окремо, примиритись не бажають, мають стійке волевиявлення спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту позовної заяви, заяви позивача про підтримання позовних вимог та заяви відповідача про визнання позовних вимог про розірвання шлюбу.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, обставини справи та підстави пред'явлення позову до суду, суд приходить до висновку, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а тому враховуючи волевиявлення позивача їй після розірвання шлюбу слід залишити прізвище " ОСОБА_3 ".
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення закріпленні в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
А тому, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, на підставі положень частини першої статті 142 ЦПК України, позивачеві з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору в розмірі 1211,20 грн сплаченого при поданні позову та стягнути з відповідача на користь держави 50% судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.
Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Глушковою О.І. надано: копію договору про надання правничої допомоги у цивільній справі від 15 липня 2025 року (а.с. 15), квитанцію про отримання адвокатом Глушковою О.І. гонорару від ОСОБА_1 в сумі 3000 грн., відповідно до яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 3000,00 грн.
Таким чином, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг та їх вартість, які також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Прийняти визнання позову відповідачем.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірванння шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 20 січня 2017 року виконкомом Миролюбівської сільської ради Піщанського району Вінницької області за актовим записом № 01.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище " ОСОБА_3 "
Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову про розірвання шлюбу, в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Піщанський районний суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Суддя: