Справа № 201/10707/25
Провадження № 1-кс/201/3792/2025
Іменем України
29 серпня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 62025170030016609, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженця с. Водяне Синельниківського району Дніпропетровської області, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді кулеметника 2-го стрілецького відділення 5-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4 ,
- підозрюваний ОСОБА_5
- адвокат ОСОБА_6 ,
Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням, погодженим з прокуроромЦентральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №62025170030016609, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що слідчим відділенням ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030016609, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 02.07.1982 3013319633 НГУ-вч-3102 солдат за мобілізацією, кулеметник 2-го стрілецького відділення 5- го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 08.07.2025 о 21:00 год. самовільно залишив місце служби.
Солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуває на посаді кулеметника 2-го стрілецького відділення 5-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 08 липня 2025 року, близько 21 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу 2-го стрілецького відділення 5-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 28 серпня 2025 року.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами: висновком службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , донесенням з військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу №146мтд від 10.07.2025 про самовільне залишення частини, тощо.
Враховуючи викладене, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. У зв'язку з тим, що останній вчинив тяжкий злочин є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
- про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме місце проживання останніх;
- про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного злочину, що свідчить про можливість продовження злочинної діяльності, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, не працевлаштований, а також інформація про можливе вчинення громадянином ОСОБА_5 правопорушення відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025042130001198 від 29.08.2025 за ч. 2 ст. 190 КК України.
Застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, слідчий вважає за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На підставі викладеного слідчий вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не доцільно, а тому, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.
Підозрюваний у судовому засіданні не заперечував проти задоволення поданого клопотання.
Захиснику судовому засіданні просив застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, щослідчим відділенням ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030016609, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до постанови першого заступника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 28.08.2025 про визначення підслідності (доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування) визначено підслідність (доручено здійснення досудового розслідування) кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України у кримінальному провадженні №62025170030016609 від 19.08.2025 року іншому органу досудового розслідування, а саме слідчому відділу відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП Дніпропетровській області.
28.08.2025 ОСОБА_5 затримано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України в межах кримінального провадження №62025170030016609.
29.08.2025 слідчим СВ відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням з прокурором було вручено ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, щоОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , донесенням з військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу №146мтд від 10.07.2025 про самовільне залишення частини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.
Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд вважає встановленим наявність ризику переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. У зв'язку з цим є підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду.
При цьому, суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного злочину, що вказує на можливість продовження вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже, слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваногоОСОБА_5 , який раніше неодноразово судимий, не має міцних соціальних зв'язків, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.
Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.
Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов'язків.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25 жовтня 2025 року.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід негайно звільнити з-під варти.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.
У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;
- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками, експертами, потерпілими і іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.
Вказані обов'язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.
Роз'яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність заст. 382 КК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошений 02 вересня 2025 року о 17-00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1