Єдиний унікальний номер 209/2352/25
провадження 2/175/1497/25
04 вересня 2025 року Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченка О.Г.
з секретарем Кульпіною Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області в селище Слобожанське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
В березні 2025 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 на його користь суму основного боргу (заборгованість за спожитий природний газ) в розмірі 48359,62 гривень та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області справу передано за підсудністю.
20.05.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище цивільна справа була передана до провадження судді Васюченка О.Г..
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в прохальній частині позову просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та підтримав позицію викладену у відзиві.
04 вересня 2025 року судом відзив на позов було повернуто заявнику без розгляду, оскільки було встановлено, що його подано без додержання вимог частини другої цієї статті, а саме: до відзиву не було додано докази його надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), крім того вказаний відзив подано з порушенням строку його подання, що встановлено ухвалою судді про відкриття провадження у справі.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 11 жовтня 2013 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ...» на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі Правила), визначено, що компанія зобов'язана постачати природний газ споживачам які використовують його (природний газ) для власних потреб, а споживачі зобов'язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Вказаний обов'язок кореспондується і статтями 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Відповідно укладається шляхом заявочного принципу і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.
05.01.2021 відповідачем була надана підписана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам на підставі якої з 05.01.2021 він являється споживачем Товариства та був включений до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Отже, Товариства здійснювало постачання природного газу на об'єкт споживача на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є типовим та публічним, а споживач в свою чергу зобов'язаний своєчасно оплачувати Товариству вартість спожитого природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил постачання природного газу, «об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня), що належить споживачеві на правах власності або користування»
Боржник, відповідно до договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2013 року є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 322 ЦК України, саме на власника покладено тягар утримання майна.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.
Статтею 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2951цс15 (постанова від 20.04.2016), а саме: «...споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
На умовах договору, позивач постачав природний газ, а відповідач отримувала його та використовувала для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідач зобов'язана сплачувати щомісячно, відповідно до діючих тарифів.
Пунктом 15 розділу III Правил визначено, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.
Накази про встановлення роздрібної ціни на газ для побутових споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» опубліковані на офіційному сайті постачальника за посиланням:https://gas.ua/gas-prices-for-home.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними ПАТ «Дніпрогаз», що є оператором газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно п. 4.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, крім випадків зміни постачальника природного газу.
Відповідно до п.4.5. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки постачальника.
Дату виникнення зобов'язання відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6. Типового договору, а саме, що при розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунком. Оплата рахунка Постачальника про сплату послуг за цим Типовим договором має бути здійснена Споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п'яти робочих днів з моменту отримання Споживачем цього рахунку.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані також Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону встановлено, що предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, споживач зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Позивачем в період з січня 2021 року по жовтень 2024 року (включно) було поставлено відповідачу природний газ, на загальну суму в розмірі 48359,62 гривень, вартість якого не сплачена відповідачем, про що свідчить виписка з особового рахунку - фінансового стану.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).
Частино 2 ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Споживач вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за поставлений природний газ у встановлені строки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в загальному розмірі 3028 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз України» суму основного боргу (заборгованості за спожитий природний газ) за період з січня 2021 року по жовтень 2024 року в розмірі 48359,62 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз України» судовий збір у загальному розмірі 3028 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 вересня 2025 року.
Суддя О.Г. Васюченко