04 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/444/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Панова І.Ю., Скрипчук О.С.)
та ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.02.2025 (суддя Горецька З.В.)
у справі №914/444/25
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач"
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Стислий виклад заяви про забезпечення позову
1. У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" (далі - ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач", Заявник) звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову до його подання (далі - Заява), у якій просило вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме: накласти арешт на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101) (далі - Об'єкти нерухомого майна).
2. Заява обґрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №5015/118/11 задоволено заяву ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та визнання недійсними угод, укладених з переможцем аукціону, визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" (лот №1 та лот №2), визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот №1), укладений між ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг", серія та номер: 1630, виданий 10.12.2018 та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот №2), укладений між ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг", серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.
3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2024 ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №5015/118/11 скасував з процесуальних підстав та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" (лот №1 та лот №2). Визнав недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот №1), укладений між ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1630, виданий 10.12.2018. Визнав недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (лот №2), укладений між ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" та переможцем аукціону ТОВ "Укр Інвест Торг" (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.
4. Як зазначив Заявник, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказані договори не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з недійсністю результатів аукціону від 07.12.2018 та, як наслідок недійсністю відповідних договорів, ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" залишається власником зазначених Об'єктів нерухомого майна, оскільки перехід права власності не відбувся.
5. Заявник зауважив, що ним буде подано позов про витребування із чужого незаконного володіння ПП "Львівметалпласт" Об'єктів нерухомого майна, на які він просить накласти арешт.
6. За твердженням Заявника, згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №414333497 від 20.02.2025, майно ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" неодноразово переходило у власність до інших осіб, які пов'язані із засновником ПП "Львівметалпласт" ОСОБА_1 .
7. Враховуючи викладене, Заявник вважає, що накладення арешту на Об'єкти нерухомого майна буде ефективним заходом забезпечення позову та забезпечить належний захист прав і законних інтересів ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" шляхом унеможливлення подальшого незаконного переходу майна ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" до інших осіб та запобігання затягування розгляду справи в майбутньому, адже не потребуватиме залучення "нових" володільців майна.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2025 у задоволенні Заяви відмовлено.
9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.02.2025 залишено без змін.
10. Судові рішення мотивовані тим, що подана Заява необґрунтована обставинами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Заявника, оскільки останній не довів належними та обґрунтованими доказами наявності ризиків відчуження майна.
11. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що майно перебуває у володінні відповідача з 2021 року і Заявник не довів активних дій з його відчуження на поточний час.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
12. ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025, ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.02.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити Заяву скаржника.
13. Скаржник як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначає обставини, передбачені п. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
14. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та матеріального права, зокрема ст.ст. 74, 137 ГПК України.
15. Також скаржник зазначає, що господарські суди не врахували висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на який посилався заявник у заяві про забезпечення позову, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
16. Скаржник вважає, що господарські суди не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №911/527/19, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
17. Скаржник аргументує, що ПП "Львівметалпласт" як володілець оспорюваного майна може в будь-який момент розгляду позову про витребування майна відчужити предмет спору, що призведе до неможливості виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, тоді як вжиття заходу забезпечення шляхом накладення арешту є не лише доцільним, але й відповідає актуальній судовій практиці Верховного Суду.
18. Скаржник зауважує, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що нерухоме майно, яке є предметом спору, вже неодноразово переходило у власність третіх осіб, пов'язаних із засновниками ПП "Львівметапласт", тоді як у випадку невжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту виконання рішення у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння буде неможливим або ж значно утрудненим.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
20. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову.
21. Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
22. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
23. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
24. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19 на яку посилається скаржник).
25. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
26. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
27. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
28. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
29. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
30. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
31. Визначення такого поняття як арешт майна міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
32. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
33. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
34. Відповідно до змісту Заяви, Заявник має намір подати позов з вимогою вимога про витребування з чужого незаконного володіння ПП "Львівметалпласт" нежитлових приміщень, на які Заявник просить накласти арешт.
35. Заявник вказав, що на час подання його заяви, наявна постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №5015/118/11, згідно з якою визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач"; визнано недійсними договори купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладені між ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" та переможцями аукціону; застосовано наслідки недійсності визнання недійсними угод, укладених з переможцями аукціону.
36. Звертаючись із Заявою, ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" зазначило, що з моменту придбання майна переможцями аукціонів і по теперішній час Об'єкти нерухомого майна, які останній має намір витребувати, неодноразово відчужувалися . На підтвердження наведеного факту Заявник подав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №414333497 від 20.02.2025, згідно з якою спірне майно неодноразово переходило у власність різних осіб.
37. Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
38. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, на які посилається скаржник.
39. Верховний Суд вважає помилковим твердження господарських судів про недостатню обґрунтованість припущень Заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення через ненадання беззаперечних доказів на підтвердження існування у ПП "Львівметалпласт" недобросовісних навмисних намірів відчужити спірне майно, зокрема, доказів вчинення ПП "Львівметалпласт" дій, направлених на відчуження майна тощо, оскільки такі висновки суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду щодо застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін
40. Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у ПП "Львівметалпласт" правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння ПП "Львівметалпласт" (у разі задоволення такого позову).
41. Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову. Додатково багаторазовий перехід права власності на спірні об'єкти підтверджений інформаційною довідкою №414333497 від 20.02.2025 сам по собі вказує на підвищений ризик подальшого відчуження до остаточного рішення.
42. Зазначений захід забезпечення позову не завдає шкоди ПП "Львівметалпласт", адже не позбавляє його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
43. При цьому, заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються предмета спору.
44. Також безпідставним є посилання господарських судів попередніх інстанцій на те, що аналогічного змісту заява вже була предметом розгляду у справі №914/391/25 і Господарський суд Львівської області ухвалою від 19.02.2025 у задоволенні вказаної заяви відмовив, оскільки відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви не позбавляє ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" права звернутися з новою заявою про забезпечення розову до подання позову.
45. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що відповідач ані під час розгляду Заяви господарськими судами попередніх інстанцій, ані під час касаційного розгляду справи не зазначив, яким чином вжиття наведених заходів та збереження у зв'язку з цим існуючого стану, порушують його права, та не навів обставин, що в сукупності свідчили б про можливість Заявника отримати повний захист оспорюваного права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, але згадані заходи забезпечення позову у цій справі не будуть вжиті судом.
46. Верховний Суд вважає слушними побоювання скаржника стосовно того, що перебування Об'єктів нерухомого майна, що є предметом спору, у власності відповідача створює передумови для подальшої його передачі цією особою у власність або в користування іншим особам. А подальше відчуження Об'єктів нерухомого майна ПП "Львівметалпласт" до закінчення розгляду позову про витребування об'єктів спірного нерухомого майна призведе до неможливості виконати рішення суду (в разі задоволення позову) та захистити права Заявника в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
47. Відповідно до висновків про співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, Верховний Суд у постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19 (на яку посилається скаржник), від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, від 25.09.2020 у справі №925/77/20 зазначив, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. При цьому заарештовані кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
48. З огляду на викладене, врахувавши предмет і підстави поданої Заяви, Верховний Суд вважає, що наявні підстави для вжиття визначених Заявником заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
49. Натомість висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення Заяви ТОВ "УК "Львівський Автонавантажувач" свідчать про неправильне застосування судами приписів ст.ст. 136, 137 ГПК України та наведених правових позицій Верховного Суду. З цих міркувань вони підлягають скасуванню з ухваленням нового - про задоволення заяви ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 308 та ч. 1, ч. 2 ст. 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
51. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ "УК "Львівський автонавантажувач" підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Судові витрати
52. В порядку приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подання Заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги покладаються на ПП "Львівметалпласт".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.02.2025 у справі №914/444/25 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" про забезпечення позову до подання позовної заяви про накладення арешту задовольнити.
4. Накласти арешт на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12911,0 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101).
5. Стягнути з Приватного підприємства "Львівметалпласт" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, будинок 321, код ЄДРПОУ 36248365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" (82630, Львівська область, Сколівський район, с. Коростів (з), вул. Гірська, будинок 3, код ЄДРПОУ 31148163) 7570,00 (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень 00 коп.) грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, апеляційної та касаційної скарг.
6. Доручити Господарському суду Львівської області видати накази на виконання цієї постанови.
7. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" (82630, Львівська область, Сколівський район, с. Коростів (з), вул. Гірська, будинок 3, код ЄДРПОУ 31148163).
8. Боржник: Приватне підприємство "Львівметалпласт" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, будинок 321, код ЄДРПОУ 36248365).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді В. Пєсков
В. Погребняк