03 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9701/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (вх. № 6361/2025)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025
у складі колегії суддів: Козир Т.П.-головуючого, Сотнікова С.В., Доманської М.Л
у справі № 910/9701/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/9701/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
29,01.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва (повний текст ухвали складено 14.02.2025) відмовлено Головному управлінню ДПС у місті Києві, як відокремленому підрозділу ДПС України, у визнанні кредитором ОСОБА_1 на суму 37 788,74 грн.
10.03.2025 (через систему "Електронний суд") ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, мотивоване тим, що копія оскаржуваної ухвали отримана ним 28.02.2025.
16.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9701/23 апеляційну скаргу ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме, надання доказів сплати судового збору в сумі 7 267,20 грн у встановленому порядку.
14.05.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9701/23 апеляційну скаргу ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 - повернуто заявнику.
11.06.2025 (згідно дати поштової накладної) ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві повторно звернулась з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/9701/23 та визнати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 37 788,74 грн. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №910/9701/23,.
01.07.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9701/23 апеляційну скаргу ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 - залишено без руху та надано апелянту строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам процесу; подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав його поновлення та подання доказів на підтвердження наведених підстав.
15.07.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/9701/23 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025.
12.08.2025 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 910/9701/23.
15.08.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
02.09.2025 у зв'язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі №910/9701/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Жукова С. В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст ухвали Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23 складено 14.02.2025, отже, визначений наведеною нормою строк на апеляційне оскарження ухвали суду закінчився 24.02.2025.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві була подана через систему "Електронний суд" 11.06.2025, тобто з пропуском встановленого ГПК України строку.
Згідно з частинами другою і третьою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обов'язок з доведення поважності причин пропуску процесуального строку покладається на заявника в порядку статей 73, 76-79 ГПК України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23, яке заявлено у повторно поданій апеляційній скарзі, ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві посилалося на те, що є бюджетною установою, будь-яке фінансування, зокрема сплата судового збору, здійснюється шляхом звернення до головного розпорядника бюджетних коштів, який в свою чергу надсилає запит до Державної казначейської служби України. Крім цього скаржником наголошено, що ним повторно було подано апеляційну скаргу після усунення всіх її недоліків, які були зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 2025 у справі № 910/9701/23 про повернення апеляційної скарги.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та перевіривши матеріали апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд визнав неповажними наведені ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, надавши скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт не надав жодних доказів на підтвердження неможливості своєчасного виконання вимог ухвали суду від 16.04.2025, якою було залишено без руху первісно подану апеляційну скаргу, також він не надав доказів неможливості повторної подачі апеляційної скарги у стислі терміни після повернення первісно поданої апеляційної скарги, яка була повернута ухвалою від 14.05.2025, а апеляційна скарга повторно подана лише 11.06.2025, тобто майже через місяць. Також апеляційний господарський суд виходив з того, що в порушення пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України заявником до апеляційної скарги не додано доказів направлення апеляційної скарги всім учасникам справи.
ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернулось до суду апеляційної інстанції з заявою, до якої додано докази направлення копії апеляційної скарги боржнику та в якій наведені інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23, а саме:
- первісна апеляційна скарга подавалась головним державним інспектором Прит Софією Василівною, яка була звільнена (копія наказу від 30.04.2025 про звільнення додається);
- після інвентаризації судових справ, що перебували на супроводженні звільненого інспектора, встановлено повернення апеляційної скарги. Станом на дату повторного звернення, справа перебуває у інспектора Гайового Кирила Дмитровича, який в свою чергу невідкладно звернувся в Північний апеляційний господарський суд з повторною апеляційною скаргою.
За наведених обставин та посилаючись на великий об'єм справ, що перебувають на супроводженні у кожного з представників контролюючого органу, ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві вважає, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.
Надавши оцінку зазначеним доводам апелянта щодо неможливості вчасно повторно подати апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві обставини є суб'єктивними, залежали від організації роботи контролюючого органу та його представників, що не свідчить про поважність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів на підтвердження наявності об'єктивних та непереборних обставин, що перешкодили зверненню з апеляційною скаргою в передбачені процесуальним законодавством строки апелянтом не надано.
Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнав неповажними наведені ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Звертаючись з касаційною скаргою, ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві зазначає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №910/9701/23 про відмову у відкритті апеляційного провадження порушує право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій.
Обґрунтовуючи свою позицію про наявність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві посилається на звільнення представника, яким подавалась первісна апеляційна скарга, а також на те, що після інвентаризації судових справ, що перебували на супроводженні звільненого інспектора, справу передали інспектору Гайовому Кирилу Дмитровичу, який невідкладно звернувся до Північного апеляційного господарського суду з повторною апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23. При цьому скаржник наголошує на своєму праві на повторне звернення з касаційною скаргою після усунення недоліків первісно поданої касаційної скарги.
Проте, за оцінкою Верховного Суду, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування з огляду на таке.
За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: ст. 260 ГПК ч. 2 Повернення апеляційної скарги від 14.05.2025 у справі № 910/9701/23 (суддя Козир Т.П.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ЄДРПОУ/ІПН 44116011). Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 14.05.2025 о 19:54. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 14.05.2025 о 21:03.
Частиною шостою статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Зважаючи на викладене, днем вручення скаржнику ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 2025 у справі № 910/9701/23 про повернення апеляційної скарги є 15.05.2025. а як було зазначено вище, повторно апеляційну скаргу ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві подано лише 11.06.2025, тобто майже через місяць.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Відтак, незалежно від того, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) поновлення пропущеного процесуального строку.
Зважаючи на викладене, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Сам факт повернення первісно поданої апеляційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
З аналізу практики Європейського суду з прав людини також вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії").
Надавши належну оцінку доводам ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві, наведеним в обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23, Північний апеляційний господарський суд не встановив наявності об'єктивно непереборних та пов'язаних з дійсними істотними труднощами обставин, що перешкоджали ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження, зокрема, на повторне звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23.
Вказані ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві обставини (звільнення представника, яким подавалась первісна апеляційна скарга, передача судової справи іншому представнику) свідчать, що можливість подання повторної апеляційної скарги невідкладно (або в межах розумного за даних обставин строку) залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника (внутрішньої організації роботи контролюючого органу), отже пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулася з апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути.
За наведених обставин Верховний Суд зазначає про обґрунтованість висновку Північного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки наведені ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Для Верховного Суду правильне застосовування Північним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 15.07.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29,01.2025 у справі № 910/9701/23 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві та про відмову у відкритті касаційного провадження на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 910/9701/23 на підставі частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПС України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 910/9701/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере