вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/438/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан і сини" (вул. Петра Могили, 28, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33001, код ЄДРПОУ 38714379)
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вул. Князя Володимира, 71, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, код ЄДРПОУ 05424874)
про визнання укладеною угоду про внесення змін до договору
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Тарновецький Ярослав Мирославович;
- від відповідача: Мирошниченко Марина Ігорівна
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.
16 травня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан і сини" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про визнання укладеною угоду про внесення змін та доповнень до договору у викладеній редакції.
Ухвалою від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/438/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.06.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
03 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив.
10 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
13 червня 2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 17.06.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 26.06.2025.
20 червня 2025 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
24 червня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
26 червня 2025 року суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи докази, подані позивачем 20.06.2025, та постановив здійснювати розгляд справи із їх урахуванням. Також суд протокольною ухвалою прийняв подані відповідачем пояснення від 24.06.2025, долучив їх до матеріалів справи та постановив враховувати їх при розгляді спору по суті.
Ухвалою від 26.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/438/25. Призначено справу № 918/438/25 до судового розгляду по суті на 17.07.2025.
17 липня 2025 року протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 21.08.2025.
21 серпня 2025 року протокольною ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 26.08.2025.
26 серпня 2025 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, котрі наполягали на своїх правових позиціях, викладених у заявах по суті спору та письмових поясненнях.
Стислий виклад позиції позивача у позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 31.01.2013 між ОСОБА_1 (замовник) та відповідачем Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (власник) було укладено Договір про надання послуг з приєднання до електричних мереж. Цей договір мав діяти не довше ніж до 31.01.2014.
Водночас 14.12.2015 між власником і замовником була укладена Додаткова угода до Договору, якою визначено, що строк дії договору - до завершення терміну будівництва. 22.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж від 31.01.2013. 06.03.2025 між ОСОБА_2 та позивачем ТОВ "Каштан і сини" був укладений Договір про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж від 31.01.2013.
07 березня 2025 року ОСОБА_2 направив на адресу відповідача повідомлення про укладання договорів про уступку прав та переведення обов'язків за Договором від 31.01.2013. 09.02.2025 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів у сфері енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні, відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що усі чинні договори про приєднання мають бути приведені у відповідність із новими вимогами зазначеними у цьому законі протягом трьох місяців з дати набуття чинності законом, зокрема це стосується положень щодо попередньої оплати за потужність.
01 травня 2025 року позивач супровідним листом направив на адресу відповідача Угоду про внесення змін та доповнень до Договору від 31.01.2013. Однак позивач не отримав ані відповіді із погодженням, ані відмови щодо її підписання.
Відтак позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому просить суд внести зміни до Договору від 31.01.2013 шляхом визнання укладеною угоди про внесення змін та доповнень до Договору у редакції, викладеній у позовній заяві.
Стислий виклад позиції відповідача у відзиві.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що оскільки замовником - ОСОБА_1 вимоги пунктів 2.2.1 - 2.2.8 Договору від 31.01.2013 у строк до 31.01.2014 не було виконано, зобов'язання за договором та сам договір припинив свою дію 01.01.2015. Оскільки на момент укладання Додаткової угоди Договір приєднання припинив свою дію, - Додаткова угода від 14.12.2015 не змінює припинені правовідносини та не створює правових наслідків, в зв'язку з тим, що укладена після припинення дії договору та припинення зобов'язань за даним договором, а тому Додаткова угода не породжує жодних зобов'язань. Окрім цього, зобов'язання за Договором від 31.01.2013 є припиненими у зв'язку зі смертю замовника послуги приєднання ОСОБА_1 .
Лише через 10 років після закінчення строку дії Договору позивачем, який не є стороною договору, на адресу відповідача направлено Додаткові угоди щодо договору зобов'язання за яким припинилося.
Договір уступки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 22.12.2016 є нікчемним, оскільки станом на дату його укладення діяло законодавство, що передбачало єдиний та чіткий порядок заміни сторони в Договорі приєднання, котрий не було дотримано. Від ОСОБА_2 до ПрАТ «Рівнеобленерго» заяв та документів на заміну сторони у Договорі приєднання, як це було передбачено Правилами приєднання №32 - не надходило.
Відповідач зазначає, що законодавством передбачено спеціальний порядок зміни сторони у договорі про нестандартне приєднання, який можливий лише за діючим договором та за умови надання новим замовником документів, що підтверджують право власності/користування об'єктом, а також підтвердження незмінності технічних параметрів. ТОВ «Каштан і сини» цих вимог не дотрималось та уклало договір уступки і переведення обов'язків за договором, строк дії якого вже закінчився. Тому такі договори суперечать законодавству, є нікчемними і не породжують правових наслідків.
Положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в України №4213-ІХ» не розповсюджуються на спірні правовідносини. ПрАТ «Рівнеобленерго» відповідно до отриманих ліцензій здійснювало до 01.01.2019 постачання електричної енергії, а з 01.01.2019 здійснює розподіл електричної енергії та є оператором системи розподілу. В свою чергу, відповідно до отриманих ліцензій ПАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 0010227) як до 01.01.2019 так і після 01.01.2019 виконує функцію оператора системи передачі на енергетичному ринку України.
Стислий виклад позиції позивача у відповіді на відзив.
Сторони Додаткової угоди від 14.12.2015 погодили, що зобов'язання за Договором від 31.01.2013 не припинилися, оскільки триває будівництво об'єкта, тому підтвердили свої зобов'язання та продовжили дію договору до завершення будівництва. Додаткова угода не визнана недійсною у встановленому порядку, а відтак є чинною.
Відповідач безпідставно посилається на ст. 608 ЦК України, адже ще до смерті ОСОБА_1 усі права та обов'язки за договором були передані ОСОБА_2 .
Відповідач помилково стверджує про нікчемність договорів уступки прав та переведення обов'язків. Нікчемність правочину визначається законом, а не стороною, і лише суд може перевірити відповідні доводи. Норми Кодексу системи розподілу електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії не містять підстав для нікчемності таких договорів. Позивач, навпаки, просить внести зміни до договору для приведення його у відповідність до чинної редакції Типового договору про нестандартне приєднання.
Стислий виклад позиції відповідача у запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідач зазначає, що твердження позивача про укладення Додаткової угоди у зв'язку з початком будівництва не відповідає дійсності, оскільки після отримання технічних умов замовником не було розроблено проектно-кошторисної документації та не вчинено інших дій на виконання договору. Крім того, відповідно до ст. 6 ЦК України та спеціального законодавства у сфері енергетики, порядок зміни сторони в договорах приєднання чітко визначений і можливий лише у разі зміни власника чи користувача електроустановки за умови збереження технічних параметрів. ТОВ «Каштан і сини» цих вимог не дотрималося, тому договір уступки та переведення обов'язків від 22.12.2016 суперечить законодавству і є нікчемним.
Посилання позивача на Закон №4213-ІХ як підставу для укладення додаткової угоди є безпідставним, оскільки його положення не поширюються на спірні правовідносини. Подальша аргументація позивача щодо приведення договору у відповідність до нової редакції Типового договору також не прийнятна, адже редакція спірної додаткової угоди не відповідає передбаченому Типовим договором порядку розрахунків. Крім того, укладати додаткові угоди можуть лише сторони основного договору, тоді як ТОВ «Каштан і сини» стороною договору приєднання від 31.01.2013 не є, що виключає можливість укладення такої угоди.
Для укладення договору приєднання замовник мав надати документи про право власності чи користування об'єктом або земельною ділянкою. Замовник за договором - ОСОБА_1 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть. Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припинилося зі смертю боржника, а дії щодо заміни сторони в договорі ОСОБА_2 чи ТОВ «Каштан і сини» не здійснювалися. Тому зобов'язання за договором приєднання припинилися, а всі подальші додаткові угоди є нікчемними і не породжують правових наслідків.
Стислий виклад позиції відповідача у додаткових поясненнях від 24.06.2025.
Відповідач зазначає, що надані позивачем додаткові документи (Інформаційна довідка з ДРРП, Реєстр прав власності тощо) не підтверджують права ТОВ «Каштан і сини» на земельні ділянки з конкретними кадастровими номерами. Згідно з Правилами приєднання №32 та Правилами користування електроенергією, приєднання здійснюється до чітко визначеного об'єкта з конкретним розташуванням та кадастровим номером, а не до назви споруди, що планується.
Після смерті ОСОБА_1 17.06.2017 зобов'язання за договором приєднання припинилися відповідно до ст. 608 ЦК України, оскільки вони нерозривно пов'язані з особою боржника. Правила приєднання №32 передбачають, що у разі зміни форми власності чи власника електроустановки новий власник може звернутися до електропередавальної організації для заміни сторони договору та відповідних технічних умов. Однак до ПрАТ «Рівнеобленерго» документи від нового власника, що підтверджують зміну власника та незмінність технічних параметрів, не надходили. Враховуючи це, всі подальші додаткові угоди, укладені ТОВ «Каштан і сини», є нікчемними та не породжують правових наслідків.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
30 січня 2013 року ОСОБА_1 подано заяву про приєднання (юридичний) мкр-н «Західний» м. Рівне з замовленою до приєднання величиною прогнозованого навантаження 2500 кВт, графік уведення потужностей за роками: 2014 рік - 30%, 2016 рік - 30%, 2018 рік - 40%.
На виконання приписів Порядку приєднання №32 до заяви приєднання на підтвердження права власності ОСОБА_1 надано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ№246273 кадастровий номер 5610100000:01:068:0337, копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ№246272 кадастровий номер 5610100000:01:068:0336, копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ№246270 кадастровий номер 5610100000:01:068:0338, копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ№246271 кадастровий номер 5610100000:01:068:0339, ситуаційний план розташування ділянки.
31 січня 2013 року між ПАТ «Рівнеобленерго» як власником та ОСОБА_1 як замовником послуги було укладено договір про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-РВМ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.3 Правил приєднання №32, послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою.
Умовами п. 6.1. Договору, сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не довше ніж до 31.01.2014.
Пунктом 8.1. Договору обумовлено, що виконання зобов'язань Замовника перед Власником визначені п. 2.2.1 - 2.2.8 Договору обмежуються терміном дії Договору і встановлюються до 31.01.2014.
Згідно з п. 8.2 Договору невиконання Замовником п. 2.2.1- 2.2.8 Договору в термін визначений п. 8.1. Договору, припиняє зобов'язання Власника на приєднання електроустановок Замовника по ТУ №28-13-ЦО- РВМ від 31.01.2013.
14 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" в особі голови правління ПАТ "Рівнеобленерго" Невмержицього Сергія Миколайовича та замовником ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до договору про приєднання №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013.
В угоді передбачено внести зміни до п. 6.1. Договору та викласти його в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до звершення терміну будівництва".
22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013, відповідно до п.1.1. якого старий замовник передає, а новий замовник приймає на себе усі права та обов'язки, що належать старому замовнику за Договором від 31.01.2013, який укладений між ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" та старим замовником.
Згідно з п. 1.2. Договору про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016 на день укладення цього Договору за старим замовником було закріплено право приєднання та підключення до електричних мереж ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" об'єкту старого замовника, а саме: об'єкт: квартал житлової забудови; місце знаходження: м. Рівне, мкрн. "Західний"; величина прогнозованої приєднаної потужності: 2500.0 кВт; ІІІ категорія електропостачання: 2 500.0 кВт; джерело постачання: ПС-110/10 "Західне" № 64.
Місце забезпечення потужності встановлюється на РУ 10кВ та ІІСШ п/ст-110/10 кВ "Рівнерадіозавод" № 89. Точка приєднання: РУ-10 кВ ПС-110/10 "Західна" № 64.
У Договорі про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016 визначено права та обов'язки його сторін, особливі умови Договору, гарантії сторін, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, строк дії договору та інші умови.
Згідно з п. 6.1. Договору про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
У подальшому 06.03.2025 між ОСОБА_2 та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштан і сини" було укладено Договір про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013, відповідно до п.1.1. якого старий замовник передає, а новий замовник приймає на себе усі права та обов'язки, що належать старому замовнику за Договором від 31.01.2013, який укладений між ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" та ОСОБА_1 .
Умови Договору про уступку прав та переведення обов'язків від 06.03.2025 є ідентичними умовам Договору про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016.
07 березня 2025 року ОСОБА_2 направив на адресу ПрАТ «Рівнеобленерго» повідомлення про укладання договорів №1 та №2 про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» №28-13- ЦО-Рвм від 31.01.2013, який укладений між ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 , яке було отримане відповідачем 10.03.2025 (трек-номер поштового відправлення №3301000066150 Укрпошти).
01 травня 2025 року позивач супровідним листом направив на адресу відповідача для розгляду і підписання Угоду про внесення змін та доповнень до договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013 такого змісту:
"УГОДА
про внесення замін та доповнень до договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013
м. Рівне « 30» квітня 2025 р.
Приватне акціонерне товариство «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», в особі голови правління Сергія Невмержицького, який діє на підставі Статуту, що надалі по тексту цього договору іменується «Виконавець послуг», з однієї сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАН І СИНИ», в особі директора Владислава Каштана, який діє на підставі Статуту, що надалі по тексту цього договору іменується «Замовник», з другої сторони,
які надалі по тексту цієї Угоди іменуються разом Сторони, а кожна окремо - Сторона, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні» №4213-ІХ, який набув чинності 09 лютого 2025 року, уклали цю Угоду про внесення змін та доповнень до договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013, надалі по тексту - Угода, про таке:
1. Сторони погодилися викласти пункт 2.2.7 Договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013 у наступній редакції:
2.2.7. Плата за приєднання передбачає :
- складову плати за приєднання потужності - у розмірі 10 євро за 1 кВт;
- складову плати за створення електричних мереж лінійної частини приєднання, що буде визначена відповідно до розробленої Замовниками та погодженої Виконавцем послуг проектної документації щодо будівництва електричних мереж лінійної частини приєднання (від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок Замовників).
Замовник сплачує оплату за приєднання на поточний рахунок Виконавця послуг в такому порядку:
- оплата в розмірі 50 відсотків від визначеної складової плати за приєднання потужності упродовж 30 робочих днів з дня отримання рахунку Виконавця послуг;
- оплата в розмірі 50 відсотків від визначеної складової плати за приєднання потужності протягом шести місяців з дня сплати першої частини вартості плати за приєднання потужності;
- оплата в розмірі 90 відсотків від визначеної вартості лінійної частини приєднання упродовж 5 робочих днів починаючи з наступного робочого дня від дати узгодження з усіма заінтересованими сторонами розробленої Замовником проектної документації;
- остаточний розрахунок плати упродовж 5 робочих днів починаючи з наступного робочого дня після надання послуги з приєднання, що підтверджується повідомленням про надання послуги з приєднання.
За домовленістю Сторін може бути визначено інший порядок оплати вартості послуги з приєднання (шляхом укладання додаткової угоди).
2. Ця Угода вступає в дію з моменту її підписання Сторонами і скріплення їх підписів печатками.
3. Ця Угода є невід'ємною частиною Договору про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013
4. Ця Угода складена при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної зі Сторін.
5. Адреси та реквізити сторін".
Дане поштове відправлення було отримане відповідачем 02.05.2025 (трек-номер відправлення 3301000075338 Укрпошти).
Позивач не отримав від відповідача підписаної з його сторони запропонованої Угоди, а також відповіді про відмову її підписання, що стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду. У позовній заяві позивач просить суд внести зміни до Договору від 31.01.2013 шляхом визнання укладеною угоди про внесення змін та доповнень до Договору у редакції, викладеній у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Станом на момент укладання Договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПрАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013 сторони керувалися нормами законодавства в сфері енергетики, зокрема Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕКП від 17.01.2013 року №32 (далі - Правила приєднання №32) (в редакції чинній на момент укладення договору №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013).
Відповідно до п. 1.3. Правил приєднання №32, електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил.
Приєднання електроустановок замовників до електроустановок власних потреб підстанцій або електростанцій не допускається.
До магістральних та/або міждержавних електричних мереж можуть бути приєднані виключно електроустановки ліцензіата з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та/або електроустановки, призначені для виробництва електричної енергії.
Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1).
Для отримання проекту договору про приєднання замовник звертається до електропередавальної організації за місцем розташування його електроустановок із заявою про приєднання електроустановки певної потужності (додаток 2) та пред'являє паспортний документ.
До заяви про приєднання електроустановки певної потужності додаються:
ситуаційний план із зазначенням місця розташування електроустановки та викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування електроустановки, земельної ділянки або прогнозованої точки приєднання;
копія документа, який підтверджує право власності чи користування цим об'єктом або, за відсутності об'єкта, право власності чи користування земельною ділянкою; копія належним чином оформленої довіреності чи іншого документа на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори (за потреби).
31 січня 2013 року між ПАТ «Рівнеобленерго», як власником та Яблонською Лідією Миколаївною, як замовником послуги було укладено договір про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-РВМ (далі - Договір).
Пунктом 8.1. Договору приєднання, визначено що, виконання зобов'язань Замовника перед Власником визначені п. 2.2.1 - 2.2.8 Договору обмежуються терміном дії Договору і встановлюються до 31.01.2014.
В той же час 14 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" в особі голови правління ПАТ "Рівнеобленерго" Невмержицього Сергія Миколайовича та замовником Яблонською Лідією Миколаївною укладено Додаткову угоду № 1 до договору про приєднання №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013.
В угоді передбачено, що керуючись п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" від 22.06.2012 та враховуючи, що замовник розпочав будівництво об'єкту, сторони досягли згоди про внесення змін до Договору, а саме:
1. Внести зміни до п. 6.1. Договору та викласти його в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до звершення терміну будівництва.
2. Внести зміни до п. 8.1. Договору та викласти його в наступній редакції: "Виконання зобов'язань замовника перед власником встановлюються до закінчення терміну дії Договору".
3. Змінити по всьому тесту Договору та Технічних умов найменування Власника з ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" та ПАТ "Рівнеобленерго".
4. Ця додаткова угода набуває чинності з 14 грудня 2015 року і діє протягом строку дії Договору.
5. Усі інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
6. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору, складена в двох автентичних оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, для кожної із сторін.
У відзиві відповідач вказує, що враховуючи, що станом на момент укладання Додаткової угоди №1 Договір приєднання припинив свою дію, як і припинились зобов'язання за даною додатковою угодою можна, дійти висновку, що Додаткова угода від 14.12.2015 не змінює припинені правовідносини та не створює правових наслідків, в зв'язку з тим, що укладена після припинення дії договору та припинення зобов'язань за даним договором, а тому укладена Додаткова угода №1 є такою, що не породжує жодних зобов'язань.
В той же час суд констатує, що доказів того, що Додаткова угода №1 була визнана недійсною в судовому порядку сторонами не надано. Доводи відповідача свідчать про те, що Додаткова угода №1 є оспорюваною, при цьому такі доводи могли б бути підставою позову про визнання додаткової угоди недійсною, а не спору у справі № 918/438/25.
Крім цього, Додаткова угода №1 була підписана зі сторони Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" головою правління ПАТ "Рівнеобленерго" ОСОБА_4 , який одночасно підписав і відзив на позов, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача при запереченні дійсності угоди від 15.12.2015.
При цьому суд враховує, що сторони, реалізувавши свободу договору (ст. 627 ЦК України), мають право змінювати умови зобов'язання, у тому числі й продовжувати строк його дії. Відтак, укладення Додаткової угоди №1 від 14.12.2015 свідчить про узгоджене волевиявлення сторін щодо продовження дії договору приєднання, що робить її такою, що породжує для сторін правові наслідки.
Водночас як встановлено судом, 22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013, відповідно до п.1.1. якого старий замовник передає, а новий замовник приймає на себе усі права та обов'язки, що належать старому замовнику за Договором від 31.01.2013, який укладений між ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" та старим замовником.
Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Разом з тим, суд зазначає, що заміна боржника (переведення боргу) може здійснюватися на підставі правочину, що спеціально спрямований на здійснення такої заміни, на підставі подій чи дій, які тягнуть правонаступництво, а також на інших підставах, передбачених законом або договором.
Стаття 520 Цивільного кодексу України не виключає чинності спеціальних правил, що встановлені законом та передбачають заміну боржника у зобов'язанні.
Зокрема, підставою заміни боржника у зобов'язанні може бути правонаступництво (універсальне правонаступництво); в такому випадку заміна боржника відбувається незалежно від згоди кредитора.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц(пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов'язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов'язанні.
Не передбачено іншого способу переходу прав та обов'язків у матеріальному правонаступництві, ніж шляхом укладення відповідного правочину з переведення боргу за погодженням з кредитором на підставі ст.ст. 520, 521 ЦК України, які є загальними при регулюванні сингулярного правонаступництва окремих прав та обов'язків між юридичними особами.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
З конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Водночас відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.
У пунктах 10.28-10.36 постанови від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі детальні висновки щодо застосування положень пункту 6 частини 1 статті 3, частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 та частини 3 статті 509 ЦК України:
"Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що:
1) особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5)".
Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України, при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим боржником. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:
- по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання;
- по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.
Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 918/600/15, постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 922/1029/16, постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19, постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 910/6807/21, в постанові від 24.05.2023 у справі № 756/420/17, в постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15496/20.
Крім того суд також враховує, правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21), що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Для заміни боржника у зобов'язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №922/1029/16 (провадження № 3-300гс17)).
У даному випадку ні договором, ні законом не встановлено, що воля кредитора на заміну боржника може виражатися її мовчанням.
Передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до спірних правовідносин (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 у справі № 757/64382/17 (провадження № 61-3221св21));
Як встановлено судом, Договір №28-13-ЦО-РВМ від 31.01.2013 про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго», укладений між ПАТ «Рівнеобленерго» як власником та ОСОБА_1 як замовником послуги, містить положеннями пунктів 2.2.1. - 2.2.8, котрими визначено не лише права, а і зобов'язання замовника, а саме:
- п. 2.2.1, визначено що, замовник зобов'язаний виконати технічна умови, що є Додатком до цього Договору, №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013 на приєднання електроустановок Замовника до електричних мереж Власника в точці приєднання в повному обсязі протягом дії даного договору, якщо інше не буде обумовлено Додатковою угодою до даного Договору;
- п. 2.2.2, визначено що, замовник зобов'язаний узгодити з Власником мереж проектно - кошторисну документацію, розроблену згідно п. 2.2.2 даного Договору у встановленому порядку у випадку її виготовлення сторонньою проектною організацією;
- п. 2.2.4 визначено що, замовник зобов'язаний виконати всі будівельно - монтажні роботи власних електроустановок;
- п. 2.2.5 визначено що, замовник зобов'язаний пред'явити Власнику виконавчу документацію та протоколи випробувань електроустановок Замовника, які приєднуються до мереж Власника;
- п. 2.2.6 визначено що, замовник зобов'язаний зробити всі необхідні проходження трас ЛЕП, та місця встановлення ПС;
- п. 2.2.7 визначено що, замовник зобов'язаний оплатити вартість наданих Власником послуг з виготовлення технічних умов, погодження проектно - кошторисної документації, а також інших послуг, вказаних у п. 2.1.2 даного Договору, якщо такі були обумовлені Сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється на підставі рахунку, що видається Власником.
- п. 2.2.8 визначено що, замовник зобов'язаний до підключення (подання напруги) електроустановки Замовника до електричних мереж Власника укласти догові про постачання електричної енергії, а за необхідності інші договори, передбачені правилами користування електричною енергією.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за даним Договором виступала як кредитором так і боржником, а отже, Договір про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не є обов'язковим для ПАТ «Рівнеобленерго», оскільки відповідач не брав участі у його підписанні та не надавав згоди на переведення обов'язків ОСОБА_1 за Договором від 31.01.2013.
Переведення боргу допускається лише за згодою кредитора, а заміна боржника у зобов'язанні без волевиявлення кредитора є нікчемною. Отже, Договір про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016 не може породжувати правових наслідків для ПАТ «Рівнеобленерго» і не змінює первісних умов договору про приєднання від 31.01.2013 №28-13-ЦО-Рвм.
ПАТ «Рівнеобленерго» не брало участі в укладенні Договору про уступку прав та переведення обов'язків від 22.12.2016 та не надавало згоди на переведення таких зобов'язань замовника ОСОБА_1 за договором від 31.01.2013, зокрема: виконання технічних умов та будівельно-монтажних робіт; узгодження проектно-кошторисної документації; надання виконавчої документації та протоколів випробувань; забезпечення проходження трас ЛЕП та місць встановлення ПС; оплату послуг власника; укладення договорів на постачання електроенергії та інших необхідних договорів.
З урахуванням викладеного суд констатує, що у ПАТ «Рівнеобленерго» відсутній обов'язок укладати будь-які угоди про внесення змін до Договору від 31.01.2013 із ТОВ "Каштан і сини", яке 06.03.2025 уклало Договір про уступку прав та переведення обов'язків за Договором про надання послуг з приєднання до електричних мереж ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-Рвм від 31.01.2013, - вже із ОСОБА_2 без відома та згоди ПАТ "АЕС Рівнеобленерго". Переведення боргу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відбулося, позаяк договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками (від 22.12.2016) не породив правових наслідків для кредитора - ПАТ «Рівнеобленерго».
Враховуючи викладене, суд виснує, що у ПАТ «Рівнеобленерго» відсутні правовідносини з ТОВ «Каштан і сини», а укладений позивачем договір про уступку прав та переведення обов'язків із ОСОБА_2 від 06.03.2025 та ОСОБА_2 із ОСОБА_1 від 22.12.2016 не породжують правових наслідків для ПАТ «Рівнеобленерго».
Відтак позовні вимоги не підлягають до задоволення у зв'язку з відсутністю у позивача правовідносин із відповідачем, на підставі чого неможливо зобов'язувати позивача вносити зміни до Договору про приєднання яке не є стандартним, до електричних мереж ПАТ «Рівнеобленерго» №28-13-ЦО-РВМ від 31.01.2013, сторонами якого були ПАТ «Рівнеобленерго» та ОСОБА_1 .
Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.
Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору за даним позовом складає 3 028 грн 00 коп. Позивачем оплачено суму судового збору згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4369633291.1 від 15.05.2025.
Здійснивши розподіл судових витрат суд виснує, що судові витрати у розмірі 3 028 грн 00 коп. залишаються за позивачем ТОВ "Каштан і сини" у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У задоволені позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "04" вересня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич