79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.09.2025 Справа № 914/1911/25
За позовною заявою: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Громадської організації «Львів Майбутнього», м.Львів
про зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення 216873,92 грн заборгованості за договором оренди №Г-12233-20(А) від 26.11.2020
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 справу №914/1911/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 24.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
Конверт з ухвалою, надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові, повернутий поштовим відділенням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 cуд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов'язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 24.08.2025 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 24.08.2025. В період з 04.08.2025 по 02.09.2025 суддя У.І.Ділай перебувала у щорічній відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
26.11.2020 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) та Громадською організацією «Львів Майбутнього» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-12233-20(А), згідно з яким орендодавець і балансоутримувач (ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР») передали, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення півпідвалу під інд.9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6 загальною площею 50,1 м2 за адресою м.Львів, вул. Стрийська,24.
Цільове призначення приміщень - будь-яке на розсуд орендаря (п.7.1 договору)
Строк договору оренди встановлювався на 5 років (з « 26» листопада 2020 до « 26» листопада 2025 включно) (п.12.1 договору)
Відповідно до п.3.1 незмінюваних умов договору, орендна плата становить суму, визначену в п.9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.9.1 договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 4167,50 грн. без ПДВ.
Орендар сплачує орендну плату на рахунок орендодавця та балансоутримувача у співвідношенні визначеному у п.16 Умов, а саме сплачує 90% від суми орендної плати орендодавцю та 10 % балансоутримувачу щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати (пп.3.3 та 3.4).
Як зазначено в позові, відповідачем орендна плата за договором сплачувалась невчасно та не в повному обсязі, наявна заборгованості зі сплати орендної плати, яка сумарно більша, ніж плата за 3 місяці.
За вказаних обставин Управління комунальної власності ДЕР ЛМР ініціювало процедуру одностороннього припинення договору оренди, яка передбачена пп. 12.7.1, п.12.8 договору, зокрема, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Згідно із п.12.8 незмінюваних умов договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення цього договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві листом із зазначенням опису порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати надсилання листа (у строк п'яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна).
Відповідно до абз.2 п.12.8 незмінюваних умов договору, якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.
27.08.2024 Управлінням комунальної власності ДЕР ЛМР на адресу Громадської організації «Львів Майбутнього» надіслано припис №2302-вих-124898 від 23.08.2024 про усунення порушень за спірним договором. Також звернута увага, що в разі невиконання вимог цього припису Управління комунальної власності заявлятиме про дострокове припинення договору, про стягнення заборгованості та виселення з об'єкта оренди.
Однак, позивач зазначив, що протягом встановленого у приписі часу Громадська організація «Львів Майбутнього» не усунула порушень договору оренди.
Відповідно до абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення договору.
Управління надіслало відповідачу лист №4-2302-54493 від 04.10.2024 про дострокове припинення договору оренди № Г-12233-20(А) від 26.11.2020. Також відповідач був поінформований про обов'язок протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом повернення, сплатити заборгованість, нараховану до дати повернення об'єкта оренди та виконати інші обов'язки у зв'язку із поверненням майна, передбачені розділом 4 незмінюваних умов Договору.
Вказаний лист №4-2302-54493 від 04.10.2024 було надіслано 14.10.2024.
Як зазначив позивач, зважаючи на абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір оренди припинено 21.10.2024. Однак відповідач не повернув об'єкт оренди за актом повернення.
У зв'язку із простроченням повернення об'єкта із оренди з 25.10.2024 орендодавцем нараховано неустойку.
Відповідно до позовної заяви у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендної плати, яка нарахована до 24.10.2024, та неустойка, яка нарахована із 25.10.2024.
При цьому позивач звернув увагу на умови договору, за якими в день укладення договору або до дати укладення договору орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий платіж з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6. договору.
Згідно з п.10.1. умов, розмір авансового орендного платежу становив 2 місячні орендні плати, які сплачувались у співвідношенні 90% - 9001,8 грн з ПДВ - орендодавцю та 10% - 1000,20 грн з ПДВ - балансоутримувачу.
Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до п 3.5 договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перший/перші та останній місяці оренди (п.3.11).
До позову долучено довідку про заборгованість №4-2302-6455 від 03.06.2025. Відповідно до вказаної довідки авансовий внесок, який був сплачений орендодавцю в сумі 9001,8 грн, зараховано в рахунок сплати орендної плати 4500,9 грн - за листопад 2020 року та 4500,9 грн - за останній місяць оренди.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не сплатив позивачу орендних платежів в повному обсязі за орендоване комунальне майно. Відтак, Управління комунальної власності ДЕР ЛМР подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 216873,92 грн боргу, з яких 108138,71грн заборгованість з орендних платежів та 108735,21грн неустойка.
Також позивач просить зобов'язати Громадську організацію «Львів Майбутнього» повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень півпідвалу під інд.9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6 загальною площею 50,1 м2 за адресою м.Львів, вул.Стрийська,24.
Відповідач відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-12233-20(А) від 26.11.2020, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються, зокрема, Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законом України «Про оренду державного і комунального майна», Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна», регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
За договором найму (оренди), відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п.3.1 незмінюваних умов договору, орендна плата становить суму, визначену в п.9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.9.1 договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 4167,50 грн без ПДВ.
Орендар сплачує орендну плату щомісячно на рахунок орендодавця. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. В день укладення цього договору або до цієї дати, орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору (п.3.4, п.3.5).
Співвідношення розподілу орендної плати, станом на дату укладення договору визначено, як: балансоутримувачу 10 відсотків від суми орендної плати, орендодавцю 90 відсотків від суми орендної плати (п.16).
Згідно з п.3.6 договору, якщо цей договір укладено за результатами аукціону, то підставою для сплати авансового внеску з орендної плати є протокол про результати електронного аукціону.
Відповідно до п.10.1. Умов, розмір авансового орендного платежу становить 2 (дві) місячні орендні плати: 10002,00 грн з податком на додану вартість; сума забезпечувального депозиту становить 8335,00 грн без ПДВ (п.11).
Як встановлено судом відповідачем не дотримано виконання умов договору оренди нерухомого майна в частині виконання обов'язку зі сплати орендної плати.
27.08.2024 Управлінням комунальної власності ДЕР ЛМР на адресу Громадської організації «Львів Майбутнього» надіслано припис №2302-вих-124898 від 23.08.2024 про усунення порушень за спірним договором в частині сплати заборгованості. Також звернута увага, що в разі невиконання вимог цього припису Управління комунальної власності заявлятиме про дострокове припинення договору, про стягнення заборгованості та виселення з об'єкта оренди.
Проте, протягом встановленого у приписі часу Громадська організація «Львів Майбутнього» не усунула порушень договору оренди.
Заборгованість з орендних платежів в сумі 108138,71грн за період з 01.11.2020 по 20.10.2024 не сплачена, доказів зворотнього суду не подано.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Відповідно до абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір вважається припиненим на п'ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення договору.
Управління надіслало відповідачу лист №4-2302-54493 від 04.10.2024 про дострокове припинення договору оренди № Г-12233-20(А) від 26.11.2020. Також відповідач був поінформований про обов'язок протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за актом повернення, сплатити заборгованість, нараховану до дати повернення об'єкта оренди та виконати інші обов'язки у зв'язку із поверненням майна, передбачені розділом 4 незмінюваних умов Договору.
Вказаний лист №4-2302-54493 від 04.10.2024 було надіслано 14.10.2024.
Отже, зважаючи на абз.3 п.12.8 незмінюваних умов договору, договір оренди припинено 21.10.2024.
Водночас, як встановлено судом, відповідач не повернув об'єкт оренди за актом повернення.
Розділом 4 договору оренди врегульовано порядок повернення майна з оренди.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний звільнити протягом 3-х робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у такому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п.4.1 договору).
Також, відповідно до умов вказаного пункту договору, у разі припинення договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п.4.3 Договору).
Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»: у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
За обставинами цієї справи, балансоутримувач вчинив дії, спрямовані на повернення з оренди майна, які передбачені розділом 4 договору: склав акти повернення з оренди орендованого майна у чотирьох оригінальних примірниках, які 27.03.2025 надіслав на адресу орендаря цінним листом з описом вкладення для ознайомлення та підписання.
Відтак, процедура, передбачена п.4.2 розділу 4 договору оренди була дотримана.
На момент розгляду справи, приміщення не повернуті відповідачем, підписаного акта про повернення майна в матеріалах справи немає.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з 108735,21грн неустойки період з 21.10.2024 по 01.04.2025 слід зазначити таке.
Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Суд звертає увагу, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, відповідач свого обов'язку по своєчасному поверненню орендованого майна не виконав.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до зазначеної норми, однією із основних умов застосування положень ст. 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов'язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Відповідач також не дотримався свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та продовжував ним користуватися навіть після припинення договору.
Тому, суд вважає, що за обставин нездійснення дій відповідачем щодо повернення майна із оренди, порушено права позивача в цій справі, що відповідно є підставою для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та неустойки, а також повернення майна шляхом виселення.
Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача неустойки на загальну суму 108735,21грн за період з 01.02.2024 по 24.04.2024 підлягає задоволенню.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Громадської організації «Львів Майбутнього» (790689 Львівська область, місто Львів, вулиця Полуботка, 21/47; ідентифікаційний код 43003008) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний код 25558625) 108138,71грн заборгованість з орендних платежів, 108735,21грн неустойки та 5024,00грн. судового збору.
3.Зобов'язати Громадську організацію «Львів Майбутнього» (790689 Львівська область, місто Львів, вулиця Полуботка, 21/47; ідентифікаційний код 43003008) повернути об'єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень півпідвалу під інд.9-1, 9-2, 9-3, 9-4, 9-5, 9-6 загальною площею 50,1 м кв. за адресою м.Львів, вул.Стрийська,24.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 04.09.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ