79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.09.2025 Справа № 914/1684/25
За позовом:Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району», м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд»», м. Львів
про:стягнення боргу, інфляційних втрат, пені та моральної шкоди
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Львівське комунальне підприємство «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (надалі - Позивач, ЛКП «ШРП Галицького району») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд»» (надалі - Відповідач, ТОВ «Захід Нео Буд»») про стягнення боргу, інфляційних втрат, пені та моральної шкоди.
Ухвалою від 02.06.2025 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши заявникові строк для усунення недоліків позову.
Позивачем подано суду заяву (вх. №14879/25 від 04.06.2025), якою усунуто недоліки позову, визначені ухвалою від 02.06.2025.
Ухвалою від 09.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 07.07.2025.
У судовому засіданні 07.07.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої. Ухвалою від 07.07.2025 судове засідання у справі відкладено на 03.09.2025.
У судове засідання 03.09.2025 представник позивача не з'явився, подав клопотання про долучення доказів (вх. №23037/25 від 03.09.2025).
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 03.09.2025 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 07.07.2025 була доставлена до його електронного кабінету 07.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
КЛОПОТАННЯ СТОРІН.
Позивачем подано до суду дві заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №3573/25 від 28.08.2025 та вх. №3612/25 від 01.09.2025).
Дослідивши зміст відповідних заяв, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що заяви про зменшення розміру позовних вимог подані до суду після початку першого судового засідання, яке відбулося 07.07.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення таких без розгляду.
Крім цього, позивачем подано клопотання про долучення доказів, а саме платіжних інструкцій, які підтверджують факт сплати відповідачем основної суми боргу.
Дослідивши зміст відповідного клопотання, суд задля забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи та виконання завдань господарського судочинства ухвалює долучити до матеріалів документи, які є додатками до клопотання позивача.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 08.10.2024 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №08/10, на виконання якого позивач надав послуги з порізки сходинок на загальну суму 49'950,00 грн.
Оскільки відповідач не оплатив вартості наданих йому послуг, позивач просить стягнути на свою користь 52'625,26 грн., з яких 34'950,00 грн. основний борг, 2'130,13 грн. інфляційні втрати, 5'545,13 грн. пеня, 10'000,00 грн. моральна шкода.
Доводи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
08.10.2024 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №08/10 (надалі - Договір), згідно із яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується за заявками замовника надавати послуги з порізки сходинок.
Відповідно до пункту 1.2 Договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт наданих послуг.
Вартість одиниці послуги становить 450,00 грн. з ПДВ за порізку однієї сходинки. Оплаті підлягає фактичний об'єм наданих послуг, що підраховується після їх виконання і фіксується у акті наданих послуг (пункти 3.2, 3.4 Договору).
На виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв роботи з порізки сходинок загальною вартістю 49'950,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг №1 від 31.12.2024.
Як передбачено пунктами 2.1, 4.1 Договору, замовник зобов'язується проводити оплату виконаних робіт протягом 3-х днів з дня підписання актів виконаних робіт та надання рахунку. Підставою для розрахунків є акти наданих послуг, підписані уповноваженими особами сторін.
Враховуючи те, що акт було підписано сторонами 31.12.2024, то у відповідача виник обов'язок оплатити вартість виконаних робіт у строк до 03.01.2025 включно.
Судом встановлено, що позивач неналежним чином виконав свій обов'язок з оплати вартості виконаних робіт. Так, на момент звернення до суду із позовом у нього існувала заборгованість у розмірі 49'950,00 грн. У ході розгляду справи відповідач повністю сплатив основний борг, перерахувавши позивачу:
- 15'000,00 грн. згідно із платіжною інструкцією №811 від 10.06.2025;
- 19'000,00 грн. згідно із платіжною інструкцією №932 від 11.07.2025;
- 15'950,00 грн. згідно із платіжною інструкцією №1114 від 28.08.2025.
Зважаючи на допущене відповідачем прострочення, позивач здійснив нарахування на основну суму боргу 2'130,13 грн. інфляційних втрат та 5'545,13 грн. пені, про стягнення яких просить суд.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 10'000,00 грн. моральної шкоди за порушення відповідачем авторитету ЛКП «ШРП Галицького району».
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №08/10 від 08.10.2024, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (частина 1 статті 853 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач виконав роботи з порізки сходинок за Договором, вартість яких становить 49'950,00 грн. Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи та підписаним представниками обох сторін актом.
Частиною 1 статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У даній справі сторони погодили, що замовник зобов'язується проводити оплату виконаних робіт протягом 3-х днів з дня підписання актів виконаних робіт та надання рахунку.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що ТОВ «Захід Нео Буд»» у погоджені сторонами строки не оплатило вартості виконаних робіт, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Станом на момент ухвалення рішення предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення із відповідача, серед іншого, 34'950,00 грн. основного боргу (враховуючи прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог та сплату відповідачем 15'000,00 грн. після відкриття провадження у справі).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю погасив основний борг перед позивачем, перерахувавши останньому 34'950,00 грн. згідно із платіжними інструкціями №932 від 11.07.2025 та №1114 від 28.08.2025.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи ту обставину, що предмет спору щодо стягнення 34'950,00 грн. основного боргу існував на момент подання до суду позову та припинив своє існування після відкриття провадження у справі, суд доходить висновку, що провадження у цій частині підлягає закриттю.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Предметом позову у цій справі є також матеріально-правові вимоги позивача про стягнення із відповідача 2'130,13 грн. інфляційних втрат та 5'545,13 грн. пені.
З цього приводу суд зазначає, що згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом з'ясовано, що нарахування інфляційних втрат позивач проводить у період з 04.01.2025 по 01.05.2025 на суму у розмірі 49'950,00 грн.
Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному розмірі, а саме у сумі 2'130,13 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 5'545,13 грн., то така не підлягає задоволенню, позаяк сторони у Договорі не передбачили можливості нарахування пені за прострочення виконання замовником свого обов'язку з оплати вартості виконаних робіт.
Що стосується позовної вимоги про стягнення 10'000,00 грн. моральної школи, то у задоволенні такої суд відмовляє, виходячи із такого.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені статтею 1167 ЦК України, згідно із частиною 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Викладені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №910/479/21.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У даній справі позивач, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, не надав суду жодних доказів, які б свідчили про факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу).
Саме по собі посилання на те, що порушенням відповідачем договірного зобов'язання було завдано шкоди авторитету позивача недостатньо для того, щоб встановити наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Відтак, у задоволенні відповідної позовної вимоги суд відмовляє.
Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3'208,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9349 від 27.05.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При цьому суд зазначає, що сума судового збору за первісно заявлені позовні вимоги у даній справі (67'625,26 грн.), яка підлягала сплаті, є меншою від тієї, яку було фактично сплачено позивачем. Її розмір становить 3'028,00 грн. Саме із неї суд виходитиме при розподілі судових витрат між сторонами.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 95,38 грн.
Відповідно до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки позивачем переплачено судовий збір та зменшено позовні вимоги, а провадження у цій справі в частині стягнення 34'950,00 грн. основного боргу було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, ЛКП «ШРП Галицького району» має право на повернення судового збору у розмірі 2416,57 грн.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №914/1684/25 в частині вимоги Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд»» 34'950,00 грн. основного боргу, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд»» (79020, м. Львів, вул. Панча, буд. 7а, оф. 27; код ЄДРПОУ 40452418) на користь Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» (79019, м. Львів, вул. Льва, буд. 4; код ЄДРПОУ 03349022) 2'130,13 грн. інфляційних втрат та 95,38 грн. судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 04.09.2025.
Суддя Крупник Р.В.