вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1989/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетична компанія “ІНСОЛ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, корп. літ. 3)
до відповідача: Державного спеціалізованого підприємства “Північна Пуща» (07270, Київська обл., Іванківський рн., м. Чорнобиль, вул. Леніна, буд. 148)
про стягнення 430512,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ІНСОЛ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. № б/н від 16.06.2025 до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення 430512,00 грн.У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про участь в підготовчому судовому засіданні та судовому засіданні в режимі відео конференції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про участь в підготовчому судовому засіданні та судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
А тому ухвалою суду від 24.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ІНСОЛ» про участь в підготовчому судовому засіданні та судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач проти позову заперечив, просив суд про розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців у зв'язку з скрутним фінансовим станом у разі задоволення позову.
09.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача заперечив, просив позов задовольнити повністю, відхилити заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення по справі.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач просив суд приєднати до матеріалів справи нові докази, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення по справі, приєднати до матеріалів справи докази остаточного розміру судових витрат позивача, судові витрати по справі повністю покласти на відповідача незалежно від результатів вирішення спору, стягнувши з відповідача судовий збір та витрати на надання правової допомоги.
23.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач просив судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача в повному обсязі, незалежно від результату розгляду справи. У разі розподілу судових витрат, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, до 3 000,00 грн. (трьох тисяч гривень 00 коп.).
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 03.09.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (далі - Споживач або Відповідач) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ІНСОЛ» (далі- Постачальник або Позивач) в сумі 411999, 58 грн.
Так, 08.03.2024 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 06/15-В про постачання електричноі? енергіі? споживачу (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2024 році електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдинии? закупівельнии? словник» (далі - товар, електрична енергія), а Споживач зобов'язується прии?няти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричноі? енергіі? за цим Договором становлять 570 244 кВт/год та визначені в Додатку 1 до Договору. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричноі? енергіі? можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби замовника в електроенергіі?.
Пунктом 3.1. Договору визначено термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеноі? в Повідомленні, що є Додатком 3 до цього Договору, але не раніше дати зміни Постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерціи?ного обліку до 31.12.2024 року включно.
Місцем поставки (передачі) товару, згідно з п. 3.2 Договору, є об'єкти Споживача, перелік яких наведено у Додатку 4 до Договору.
Відповідно до п. 3.4. Договору, поставка по цьому договору починається з дати, вказаноі? у Повідомленні Споживача, що є Додатком 3 до цього договору. Повідомлення направляється Споживачем на електронну адресу Постачальника ekinsoltov@gmail.com не пізніше ніж за три дні до початку дати поставки.
Пунктом 5.1 Договору Сторони визначили загальну ціну цього Договору у розмірі 3308797,51 грн разом з ПДВ. Ціна за 1 кВт*год електричноі? енергіі? визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.
Пунктами 5.2.-5.11 Договору визначено, що:
- до загальноі? вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричноі? енергіі? за регульованими тарифами;
- розрахунковим періодом є календарнии? місяць;
- Споживач бере зобов'язання з отримання електричноі? енергіі? та и?ого оплати в термін строки, передбачені цим Договором;
- оплата за електричну енергію здіи?снюється Споживачем виключно в грошовіи? формі та здіи?снюється за рахунок бюджетних коштів та коштів господарськоі? діяльності підприємства. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу Украі?ни;
- загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричноі? енергіі? Споживачу;
- оплата вартості електричноі? енергіі? за цим Договором здіи?снюється Споживачем
виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за умови надання Постачальником у строк до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, акта про прии?няття-передання та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіціи?номувебсаи?ті постачальника https://insolenergy.com.ua;
- вартість спожитоі? електричноі? енергіі? визначається як добуток обсягу спожитоі? електричноі? енергіі? на ціну за 1 кВт/год, визначеноі? згідно з Додатком 2 до Договору;
- фактично спожитии? обсяг електричноі? енергіі? у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерціи?ного обліку та фіксується в акті про прии?няття-передання. Організація порядку здіи?сненнякомерціи?ного обліку споживання товару Споживачем здіи?снюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерціи?ного обліку електричноі? енергіі?, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерціи?ного обліку) та інших нормативно-правових актів;
- оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прии?няття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем);
- заборгованість у Споживача перед Постачальником виникає в разі несвоєчасноі? оплати за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пунктів 6.2.1. та 7.1.1. Договору, Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію в терміни та в строки, передбачені цим Договором, а Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитоі? електричноі? енергіі? згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 16 Договору визначено, що невід'ємною частиною цього Договору є: Додаток 1 Очікувані договірні обсяги закупівлі електричноі? енергіі??; Додаток 2 Порядок визначення та зміни ціни постачання електричноі? енергіі?; Додаток 3 Повідомлення; Додаток 4 Перелік об'єктів споживача, за якими здіи?снюється постачання електричноі? енергіі?.
Додатком 2 до Договору сторони узгодили порядок визначення та зміни ціни постачання електричноі? енергіі?, а саме:
1. Ціна за одиницю Товару (Ц) визначається за підсумками розрахункового періоду (місяця) за такою формулою: Ц = (К * Ца + Тпер + М) * 1,2, де: 1,2 - урахування ПДВ (у разі, якщо Постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1); Ца - ціна закупівлі одиниці Товару (актуальна) на день укладення Договору або останнього додаткового договору або угоди до цього Договору, грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тпер - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором на відповіднии? розрахунковии? період), грн за 1 кВт*год без ПДВ; М - маржа - вартість послуг Постачальника, що включає усі витрати Постачальника, які необхідні для виконання Постачальником умов цього Договору, Впост становить 1,53137 грн за 1 кВт*год без ПДВ та не змінюється протягом усього строку діі? Договору; К - коефіцієнт коливання ціни закупівлі одиниці Товару, якии? на момент укладення Договору становить 1 (один) і визначається за формулою: К = Цпсз / Ц0сз, де: Цпсз - поточна середньозважена ціна купівлі-продажу електричноі? енергіі? за результатами торгів на ринку «на добу наперед» за розрахунковии? період - календарнии? місяць, грн за 1 кВт*год без ПДВ; Ц0сз - поточна середньозважена ціна закупівлі одиниці Товару за результатами торгів на ринку «на добу наперед» за повнии? календарнии? місяць, доступна на момент кінцевого терміну подання тендерноі? пропозиціі?, в подальшому - за місяць, що передує розрахунковому, згідно з інформацією, оприлюдненою Оператором ринку електричноі? енергіі? на саи?ті https://www.oree.com.ua/, грн за 1 кВт*год без ПДВ.
2. Ціна за 1 кВт*год електричноі? енергіі? становить 5,80242, а саме: Ца = 2,77541 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тпер = 0,52857 грн за 1 кВт*год без ПДВ; М = 1,53137 грн за 1 кВт*год без ПДВ; ПДВ - 20 %.
3. Зміна ціни за одиницю товару регламентується щомісячно шляхом укладання додатковоі? угоди, з урахуванням пункту 1 цього Додатку. В такому випадку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни на ринку «на добу наперед» підтверджується інформацією з саи?ту Оператора ринку https://www.oree.com.ua/.Зміна регульованих (цін) тарифів на послуги з розподілу та/або передачі електричноі? енергіі? підтверджується постановами Регулятора, що затверджені у встановленому законодавством порядку.
Згідно з Додатком 3 до Договору, постачання здіи?снюється починаючи з 11.03.2024 р.
Додатковими угодами № 1 від 10.04.2024, № 4 від 04.07.2024, № 8 від 21.10.2024, № 9 від 23.12.2024, № 10 від 23.12.2024, № 11 від 26.12.2024 та № 14 від 26.02.2025 до Договору сторони вносили зміни до Договору та викладали п. 5.1. та розділ 17 Договору в нових редакціях.
Додатковими угодами № 2 від 13.05.2024, № 3 від 11.06.2024, № 5 від 23.07.2024, № 6 від 23.07.2024 та № 7 від 10.09.2024 до Договору сторони вносили зміни в п. 2 додатку 3 до Договору, викладаючи и?ого в нових редакціях, та розповсюджуючи дію додаткових угод на відносини, що уже склались, згідно зі ст. 631 ЦК Украі?ни.
Відповідно до п. 2 додатку 3 до Договору в редакціі? Додатковоі? угоди № 7 від 10.09.2024 ціна за 1 кВт*год електричноі? енергіі? становить 9,63246 грн у період з 01.07.2024 по 31.12.2024р: Ца = 5,96711 грн за 1 кВт*год без ПДВ; Тпер = 0,52857 грн за 1 кВт*год без ПДВ; М = 1,53137 грн за 1 кВт*год без ПДВ; ПДВ - 20 %.
Додатковою угодою № 12 від 31.12.2024 до Договору Сторони: продовжити дію Договору до 28.02.2025 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором; визначили, що загальна вартість товару, що буде закуплении? в період з 01.01.2025 по 31.01.2025, визначається окремою додатковою угодою між Сторонами та не може перевищувати 20 % від суми Договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, а також, що конкретна кількість товару, що буде закуплена в період з період з 01.01. 2025 по 31.01.2025, визначається окремою додатковою угодою між Сторонами після затвердження кошторису (тимчасового кошторису).
Додаткова угодою № 13 від 20.01.2025 до Договору Сторони визначили, що: Постачальник зобов'язується поставити електричну енергію в порядку та за ціною, визначеною в Договорі в період з 01.01.2024 по 20.01.2025 року включно; загальна сума вартості Договору на момент підписання даноі? угоди з усіма змінами становить 3 722 397,20 грн. (три мільи?они сімсот двадцять дві тисячі триста дев'яносто сім грн. 20 коп.) в т.ч. ПДВ - 620 399,53 грн. 12 % від суми початкового договору про закупівлю складає 413 599,69 грн. (чотириста тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 69 коп.), у тому числі ПДВ 68 933,28 грн; обсяг електричноі? енергіі??, згідно з п. 2.2. Договору, з урахуванням змін становить 612622 кВт/год. Сторони узгодили, що ця Додаткова угода набирає чинності з дня і?і? підписання і діє по 28.02.2025 р. включно.
Постачальник у січні 2025 році поставив, а Споживач спожив електроенергію, згідно з Договором та Додатковими угодами до нього, в обсязі 42772 кВт/год на суму 411 999,58 грн з ПДВ (акт № ПЕЕ-0000032 від 31.01.2025).
Позивач направив Відповідачу для оформлення з и?ого сторони акт № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025 та для оплати спожитоі? електроенергіі? рахунок № 53 від 31.01.2025 за допомогою програмного комплексу «MeDoc», якою сформовані підтвердження про і?х отримання Відповідачем.
Постачальник звернувся до Споживача з претензією № 09/01-2 від 25.02.2025 з приводу не оплати спожитоі? ним електроенергіі?.
Пізніше, Постачальник звернувся до Споживача з повторною претензією № 09/01-2 від 25.02.2025 з приводу не оплати спожитоі? ним електроенергіі?, а також повторно надав для оформлення з и?ого сторони акт № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025 та для оплати спожитоі? електроенергіі? рахунок № 53 від 31.01.2025 в паперовіи? формі.
Листом від 30.04.2025 № 01-151/628 Споживач підтвердив заборгованість за електричну енергію за договором від 08.03.2024 № 06/15-В та повідомив, що фінансове зобов'язання на суму 411999,58 грн., згідно акту наданих послуг за січень 2025 року, зареєстроване у Державніи? казначеи?ськіи? службі, а також гарантував здіи?снити оплату в строк до 10.05.2025.
Споживач не сплатив вартість спожитоі? ним електроенергіі? в розмірі 411999,58 грн, що була поставлена и?ому Постачальником у січні 2025 року, у строк не пізніше 20.02.2025, згідно з умовами Договору. Наразі, заборгованість залишається непогашеною. Разом з цим Споживач, отримавши акт № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025 прии?мання-передачіелектроенергіі?, не підписав та не скріпив и?огосвоі?ми електронними підписами та печаткою, не повернув і?х Постачальнику, а також не висловив жодних заперечень чи оскаржень з даного приводу.
З огляду на вказане вище позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 430512,47 грн (чотириста тридцять тисяч пятсот дванадцять гривень 47 копіи?ок), з яких: 411999,58 грн. основнии? борг, 3928,11 грн три проценти річних та 14584,79 грн інфляціи?ні втрати.
Від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач проти позову заперечує із наступних підстав:
- для констатації факту невиконання зобов?язання необхідно щоб строк його виконання, який обумовлений в договорі, настав. Позивач у позовній заяві передчасно стверджує про порушення ДСП "Північна Пуща" зобов?язання з оплати Товару, та жодним доказом не доводить факт настання строку виконання такого зобов'язання.
- положення Договору встановлюють умови щодо розрахунку за поставлений товар саме за рахунок бюджетних коштів та коштів від господарської діяльності. Відповідач не відмовляється від своїх зобов?язань з оплати за поставлений товар, але в установленому Договором порядку - в міру надходження на розрахунковий рахунок Покупця коштів, виділених під оплату даного зобов'язання.
- посилався на скрутний фінансовий стан, оскільки ДСП "Північна Пуща" є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 70792553, в рамках якого на момент подання відзиву є відкритими 73 виконавчих провадження (з 05.08.2020 року по даний час). Вказані виконавчі провадження є частково завершеними, однак починаючи з червня 2023 року вони відобразилися на фінансуванні Відповідача та завадили йому в повній мірі розрахуватися з Позивачем.
- в рамках виконавчого провадження № 74441188 постановою від 25.06.2024 на кошти ДСП "Північна Пуща" накладено арешт, що суттево ускладнює ведення господарської діяльності. Постановою державного виконавця від 22.07.2024 в рамках ВП № 7444118накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно СП "Північна Пуща" на суму13022282,49 грн.
-посилався на запровадження воєнного стану у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України та лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Зазначив, що внаслідок військової агресії зсрф проти України ДСП «Північна Пуща» зазнало значних збитків, зокрема під час окупації було здійснено знищення матеріально технічної бази підприємства, викрадено та знищено всю офісну оргтехніку, допоміжне обладнання, транспортні засоби, тощо.
- щодо нарахування штрафних санкцій та 3% річних просив врахувати скрутний фінансовий стан.
- для уникнення неможливості виконання рішення по даній справі, враховуючи тяжкий фінансовий стан та наявність заборгованості перед бюджетом, Відповідач просив в разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців, шляхом стягнення суми 411 999,58 грн. частинами згідно наступного графіку платежів:68 666,60 грн. - до 31.08.2025 року;68 666,60 грн. - до 30.09.2025 року;68 666,60 грн. - до 31.10.2025 року:68 666,60 грн. - до 30.11.2025 року;68 666,60 грн. - до 30.12.2025 року;68 666,60 грн. - до 31.01.2026 року.
Водночас Позивач у відповіді на відзив зазначає наступне:
- твердження Відповідача про відсутність порушення зобов?язання у зв'язку з ненастанням строку виконання зобов?язання та відсутністю надходжень на розрахунковий рахунок Покупця бюджетних коштів та коштів від господарської діяльності є помилковим та не відповідає обставинам, матеріалам справи та правовому регулюванню спірних правовідносин.
- строк виконання зобов?язання з оплати поставленої Позивачем та спожитої Відповідачем у січні 2025 року електроенергії в обсязі 42772 кВт/год та вартістю 411 999,58 грн з ПДВ за Договором сплинув 20.02.2025. Відповідач починаючи з 21.02.2025 по теперішній час прострочив та не виконує зобов?язання з оплати спожитої електроенергії.
- відповідач не звертався до Позивача із пропозицією про складення графіка погашення заборгованості, а Позивач не надавав своєї згоди на таке відстрочення або ж розстрочення виконання договору. Відповідач також не висловив жодного зауваження та/або заперечення щодо отриманих ним акта та рахунка. Більше того, Відповідач листом від 30.04.2025 №01-151/628 підтвердив наявність заборгованості за електричну енергію за договором від 08.03.2024 № 06/15-В та повідомив про заплановану оплату у строк до 10.05.2025.
- накладення арешту на кошти та майно Відповідача в межах виконавчих проваджень стосовно нього, негативний фінансовий стан Відповідача не є та не може бути підставою для звільнення від виконання зобов?язання з оплати спожитої електроенергії за Договором.
- відповідач неправомірно та безпідставно стверджує, що невиконання зобов?язань за Договором стало наслідком дії форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, адже Договір та зміни до нього укладені та виконувались під час дії воєнного стану, що виключає необізнаність сторін про існування цієї обставини. Відповідач не заявляв у визначеному законом та Договором порядку про виникнення та дію щодо нього форс-мажору щодо нього, а також не надавав Позивачу жодного документу щодо настання форс-мажору. Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
- відповідач не представив суду жодного доказу обставин, на які він посилається.
Крім того, у додаткових поясненнях, поданих до суду, Позивач заперечив проти розстрочення виконання судового рішення з таких підстав:
- наведені Відповідачем обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Розстрочення виконання рішення не обумовлене особливими і непереборними обставинами.
- заявлений період розстрочення виконання рішення є надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони», а саме розстрочення порушує справедливий баланс інтересів сторін у спорі на шкоду Позивачу. Відсутність надходжень коштів від Відповідача може призвести до визнання Позивача дефолтним постачальником, а надалі і банкрутом.
- позивач вимушено покриває дефіцит оборотних коштів, що є наслідком не оплати Відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію,шляхом залучення кредитних коштів та сплачує за ними проценти на ринкових умовах, тоді як Відповідач безкоштовно користується коштами Позивача.
- відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан Відповідача не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
- втверджуючи про відсутність оборотних коштів, Відповідач не надав доказів про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час (банківські виписки про рух та відсутність грошових коштів на рахунках). Відомості про інвентаризацію активів Відповідач також не надав, що виключає можливість встановлення реального розміру майнових активів та їх ринкової вартості (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, непрофільні активи, інвестиції і т.д.).
- заявляючи про розстрочення виконання Рішення суду на 6 місяців Відповідач ненадав доказів того, що він отримає можливість виконати рішення за вказаним ним графіком (зокрема, фінансового плану, виробничої програми, отримання кредитів, позик та інших очікуваних фінансових надходжень (виручки), тощо) та з урахуванням інших заборгованостей перед електропостачальниками.
Судом надана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на постачання продукту, яким виступає електричної енергії.
Так, пунктами 26, 68 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.
Відповідно до ч.1,2,7 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
За своєю правовою природою даний правочин є договором постачання електричної енергії споживачу.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, за січень 2025 року Позивачем належним чином передано Відповідачу 42772 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 411 999,58 грн з ПДВ, на підтвердження чого Позивачем надано рахунок № 53 від від 31.01.2025 та акт приймання-передачі електричної енергії за вказаний період № ПЕЕ-0000032 від 31.01.2025, підписаний представником та скріплений печаткою Позивача.
Судом встановлено, що Позивач направив Відповідачу для оформлення з и?ого сторони акт № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025 та рахунок № 53 від 31.01.2025 за допомогою програмного комплексу «MeDoc», якою сформовані підтвердження про і?х отримання Відповідачем.
У подальшому у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленої Позивачем електричної енергії, Позивачем було підготовлено претензію вих. № 09/01-2 від 25.02.2025 з вимогою про оплату заборгованості за спожиту електричну енергію, копія якої наявна в матеріалах справи. Однак суду не надано доказів направлення такої претензії Відповідачу та/або доказів отримання ним такої претензії.
Також судом встановлено, що 29.04.2025 Позивач засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» направив Відповідачу претензію вих. № 29/04-2 від 29.04.2025 з вимогою про оплату заборгованості за спожиту електричну енергію разом із примірниками акту № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025 та рахунку № 53 від 31.01.2025 в паперовіи? формі. Відповідне поштове відправлення отримано Відповідачем 05.05.2025.
Листом від 30.04.2025 № 01-151/628, за підписом першого заступника генерального директора ДСП «Північна Пуща», Відповідач безпосередньо підтвердив наявність заборгованості за оплату електричної енергії за договором від 08.03.2024 № 06/15-В та повідомив, що фінансове зобов'язання на суму 411999,58 грн., згідно акту наданих послуг за січень 2025 року, зареєстроване у Державніи? казначеи?ськіи? службі, а також гарантував здіи?снити оплату в строк до 10.05.2025. Жодних заперечень чи оскаржень щодо акту № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025 та рахунку № 53 від 31.01.2025 Відповідач не висловив.
Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що Відповідач фактично визнав заборгованість за поставлену Позивачем електричну енергію за січень 2025 року на суму 411999,58 грн, а Позивач довів належне виконання ним своїх зобов'язань в частині поставки електричної енергії за договором від 08.03.2024 № 06/15-В.
До того ж у тексті відзиву на позову Відповідач додаткового підтвердив, що не відмовляється від своїх зобов?язань з оплати за поставлений товар, але готовий здійснювати розрахунок в міру надходження бюджетних коштів, виділених під оплату даного зобов'язання.
Про визнання заборгованості також свідчить копія акта № ПЕЕ-00000032 від 31.01.2025, підписаного представником Відповідача та скріпленого печаткою, без жодних зауважень, вже після пред'явлення позову, який було надано Позивачем для приєднання до матеріалів справи.
Станом на дату розгляду справи вказана заборгованість Відповідачем оплачена не була, відповідних доказів у встановленому законом порядку суду не надано.
Посилання Відповідачана відсутність бюджетних коштів для фінансування оплати заборгованості за Договором суд відхиляє та зазначає, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
За таких обставин, дослідивши у сукупності наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 411999,58 підлягають задоволенню.
Окрім боргу за надані послуги позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3928,11 гривень та інфляційні втрати в розмірі 14584,79 гривень, нараховані за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Доводи Відповідача в частині необхідності врахування судом при визначенні розміру штрафних санкцій та 3% річних та інфляційних втрат скрутного фінансового стану Відповідача, суд вважає не спроможними з огляду на таке.
Позивачем не було заявлено позовних вимог в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій.
Щодо вимог про стягнення 3% річних, то Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Такий правовий висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
Також Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Враховуючи викладене, перевіривши надані Позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 14584,79 грн інфляційних витрат та 3928,11 грн трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 4ст. 129 ГПК України.
Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви та додаткових пояснень у справі просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.
Відповідач клопотав про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 3 000,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/2024-1 від 08.10.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ІНСОЛ» та Адвокатським об'єднанням «КОЛОХОРТ».
Відповідно до п. 1.1. Договору № 10/2024-1 від 08.10.2024 за цим Договором Адвокатське об'єднання зобов'язується самостійно або шляхом залучення інших адвокатів, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надавати Замовнику правничу (правову) допомогу за його запитом (надалі - «Послуги», а Замовник зобов?язується оплатити надані Послуги.
Згідно з п. 4.1. Договору № 10/2024-1 від 08.10.2024 вартість Послуг за надання правової допомоги (Гонорар) за конкретними завданнями Клієнта, а також порядки їх приймання-передачі та оплати визначаються цим Договором або додатковими угодами до цього Договору, які є невід?ємними його частинами. У випадку розбіжностей в даних умовах, застосовуються правила додаткових угод.
Відповідно до п. 4.2. Договору № 10/2024-1 від 08.10.2024 плата за надання Послуг за цим Договором, здійснюється Замовником в 5-ти денний строк з моменту направлення Адвокатським об?єднанням відповідного рахунку Замовнику в порядку та у спосіб, визначені цим Договором.
Адвокатським об?єднанням «КОЛОХОРТ» відповідно до умов Договору № 10/2024-1 від 08.10.2024 надано правову допомогу Клієнту згідно Акту № 1 приймання - передачі наданої правової допомоги за Договором № 10/2024-1 від 08.10.2024 про надання правової (правничої) допомоги та Додатковою угодою № 3 від 12.06.2025 до нього, а саме:
Відповідно до умов п.п. 1, 2 Договору та п.п. 2.1 п. 2 Додаткової угоди № 2 Адвокатське об?єднання надало, а Клієнт прийняв правову (правничу) допомогу по господарській справі № 911/1989/25 в провадженні Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол" до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (ідентифікаційний код 40247540, місцезнаходження: Україна, 07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Леніна, 148 (далі також - Відповідач, Боржник) про стягнення заборгованості за електричну енергію, поставлену за договором від 08.03.2024 р. № 06/15-В про постачання електричної енергії споживачу та всіх змін і доповнень до нього, укладених між Замовником та Боржником, акцесорними зобов?язаннями, а також зобов?язаннями у зв?язку з невиконанням та неналежним виконанням зобов?язань, у тому числі щодо відшкодування судових витрат по справі - на усіх стадіях господарського судочинства, зокрема (але не виключно):
- підготовка доказової бази та позову з 12.06.2025 до 16.06.2025, у тому числі: ознайомлення з матеріалами Замовника; детальне вивчення, дослідження, перевірка та аналіз документації щодо проведення процедури закупівлі в електронній системі закупівель Прозоро, договірних документів та документів про виконання поставки, листування сторін договору; встановлення фактичних відносин, що склались між сторонами Договору, надання їм попередньої правової оцінки та визначення природи правовідносин сторін; підготовка правової позиції Клієнта із захисту порушених та оспорюваних прав і законних інтересів Клієнта у порядку господарського судочинства, обсягу та якості доказової бази, складення розрахунку вимог, пошук та перевірка актуальної судової практики, викладеної у висновках Верховного Суду у подібних правовідносинах; погодження з Клієнтом сформованих правової позиції та доказової бази (витрачено 16 годин);
- періодичне ознайомлення з матеріалами електронної справи в ЕСІКС з метою своєчасного та повного виконання процесуальних обов?язків та реалізації процесуальних прав учасника та сторони господарського процесу (витрачено 2 години);
- ознайомлення з вілзивомВілповідача і доданими доказами, підготовка та подання відповіді Клієнта на відзив (витрачено 4 години);
- інше.
Вартість наданої Адвокатським об?єднанням правової (правничої) допомоги Кліснту з супроводу у порядку господарського судочинства справи № 911/1989/25, що перебуває в провадженні Господарського суду Київської області, згідно з п.п. 1 та 4 цього Акту, п.п. 2.1. п. 2. Додаткової угоди № 3 та п. 2.2. Договору, становить 25 000,0 грн (двадцять п?ять тисяч гривень 0 копійок), з яких: 15 000,00 грн сплачено авансом, згідно платіжною інструкцією від 03.07.2025 № 945; 10 000,0 грн в десятиденний строк з дня оголошення/отримання рішення суду по справі.
Згідно з платіжною інструкцією № 945 від 03.07.2025 року позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання «КОЛОХОРТ» в якості оплати за надання правової допомоги згідно Договору № 10/2024-1 від 08.10.2024 та Додаткової угоди 15 000,00 грн.
Водночас міжАдвокатським об'єднанням «КОЛОХОРТ» та адвокатом Вавдійчиком Богданом Павловичем укладено договір про співпрацю від 03.10.2024 року, згідно з п. 1.1 якого Сторона-2 зобов?язуєтьсяналавати правову допомогу від імені та за рахунок Сторони-1 відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до п. 1.3 договору про співпрацю від 03.10.2024 року правова допомога надається клієнтам Сторони-1 або в інтересах третіх осіб за дорученням Сторони-1,
Згідно з п. 2.1 договору про співпрацю від 03.10.2024 року договір набуває чинності з моменту Його підписання Сторонами і укладений на невизначений строк.
Також Адвокатським об'єднанням «КОЛОХОРТ» видано довіреність від 27.06.2025, якою уповноважено адвоката Вавдійчика Богдана Павловича, вчиняти наступні дії від імені Об?єднання:
представляти інтереси перед будь-якими юридичними та фізичними особами з питань, що стосуються надання правничої (правової) допомоги таким особам; укладати, змінювати, доповнювати та розривати договори про надання правової (правничої) допомоги, підписувати їх, вчиняти усі дії з їх виконання, у тому числі, але не виключно, складати та підписувати акти приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги, звіти про надання правової (правничої) допомоги та фінансові документи щодо розрахунків за такими договорами, вести переговори та переписку, надавати та отримувати документи щодо правової (правничої) допомоги, а також вчиняти будь-які інші необхідні дії, пов?язані з укладенням, зміною, розірванням та виконанням правочинів про надання правової (правничої) допомоги;
подавати та підписувати від імені Об?єднання заяви, клопотання, витяги, довідки, рахунки, акти та будь-які інші документи, завіряти копії документів своїм підписом, у тому числі електронним, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, що стосуються надання правової (правничої) допомоги.
У матеріалах справи міститься ордер серії АА № 1590697 на ім'я адвоката Вавдійчика Богдана Павловича та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Вавдійчика Богдана Павловича.
З матеріалів справи вбачається, що за підписом адвоката Вавдійчика Б.П. було подано позовну заяву, відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль, в цій частині суд вважає доводи відповідача слушними.
Справа № 911/1989/25 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить малий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5 000, 00 грн
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Суд також бере до уваги, що у відзиві на позов відповідач просив розстрочити виконання судового рішення у даній справі строком на 6 місяців, шляхом стягнення суми 411 999,58 грн. частинами згідно наступного графіку платежів: 68 666,60 грн. - до 31.08.2025 року; 68 666,60 грн. - до 30.09.2025 року; 68 666,60 грн. - до 31.10.2025 року: 68 666,60 грн. - до 30.11.2025 року; 68 666,60 грн. - до 30.12.2025 року; 68 666,60 грн. - до 31.01.2026 року.
При розгляді поданої заяви суд виходить з наступних обставин.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом ст.18 ГПК України, яка кореспондується зі ст.326 ГПК України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як визначено п.2 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст.239 ГПК України).
Отже, виходячи із положень наведених норм, питання про відстрочення виконання рішення суду може бути вирішено у відповідному рішенні.
Частиною 1 ст.331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як визначено ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, як то визначено ч. 4 цієї статті, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання про задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони, зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов'язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов'язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість виконання рішення.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема:
- законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012);
- невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012);
- відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40);
- за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Тому, особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
В обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на скрутний фінансовий стан з огляду на свій статус боржника у зведеному виконавчому провадженні № 70792553, на наявність арештів, накладених постановами від 25.06.2024 та від 22.07.2024 в рамках виконавчого провадження № 74441188 на кошти, все рухоме та нерухоме майно Відповідача, наявність заборгованості перед бюджетом, а також на збройну агресію російської федерації, яка стала причиною значних збитків Відповідача, зокрема внаслідок знищення матеріально технічної бази підприємства, викрадення та знищення всієї офісної оргтехніки, допоміжного обладнання, транспортних засобів тощо.
Позивач, в свою чергу, проти розстрочення виконання рішення суду заперечував, посилаючись нате, що заявлені вимоги про таке розстрочення не обумовлені особливими і непереборними обставинами, Відповідач не надав доказів про відсутність грошових коштів, про інвентаризацію активів, не надав доказів того, що він отримає можливість виконати рішення за вказаним ним графіком, а, між тим, заявлений період розстрочення виконання рішення є надмірно тривалим для стягувача та може призвести до визнання його дефолтним постачальником, а надалі і банкрутом.
Крім того, Позивач вказував, що Відповідач неправомірно та безпідставно стверджує, що невиконання зобов?язань за Договором стало наслідком дії форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України. Адже Договір та зміни до нього укладені та виконувались під час дії воєнного стану, що виключає необізнаність сторін про існування цієї обставини.
Суд, проаналізувавши усі доводи, дійшов висновку, що наведені Відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення. При цьому, обставини, на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим, свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка відповідно до ст. 42 ГК України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю.
Відповідачем не конкретизовано, яким чином виконання рішення частками, встановленими господарським судом,зпевним інтервалом у часі, забезпечить можливість виконання Відповідачем рішення суду загалом, а отже данні вимоги не є конкретизованими.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді військової агресії російської федерації проти України, що підтверджуються Листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Як неодноразово зазначав Верховнии? Суд у складі суддів об'єднаноі? палати Касаціи?ного господарського суду, сертифікат торгово-промисловоі? палати, якии? підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про і?х існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промисловоі? палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборноі? сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіціи?ним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Украі?ні", а також такии? лист не є документом, якии? був видании? за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання Украі?ни з початком віи?ськовоі? агресіі? росіи?ськоі? федераціі?. Кожен суб'єкт господарювання, якии? в силу певних обставин не може виконати своі? зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
Договір № 06/15-В про постачання електричноі? енергіі? споживачу між Позивачем та Відповідачем було укладено 08.03.2024, тобто вже після запровадження воєнного стану, безпосередньо під час військової агресії російської федерації проти України, що підтверджує обізнаність обох сторін про існування відповідної обставини та можливість її впливу на виконання договору.
Будь-яких доказів реального існування обставин непереборної сили внаслідок військової агресії російської федерації проти України, періоду часу їх існування, дійсного впливу цих обставин на Відповідача, суду надано не було. А тому необхідність розстрочення виконання рішення суду з цих підстав не доведено.
Щодо посилання відповідача на наявність у нього заборгованостей та відкритих з цих підстав виконавчих проваджень, суд звертає увагу, що наявність у боржника заборгованостей не є належною підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки зазначені докази не підтверджують факт складного фінансового стану товариства.
Будь-які докази, які б підтверджували актуальний фінансовий стан Відповідача, відсутність оборотних коштів, реальний розмір майнових активів та їх ринкової вартості, очікувані фінансові надходження, графік погашення заборгованостей перед іншими кредиторами тощо, Відповідачем не надано.
За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити неможливість Відповідача здійснити оплату наявної заборгованості без розстрочення.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до законодавства України при вирішенні питання щодо доцільності розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
За наведеного, розстрочення виконання рішення суду у цій справі може призвести до порушення майнових інтересів позивача (стягувача), як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 р. у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236-242, 252 ГПК України, суд
1. У задоволенні клопотання Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща'про розстрочення виконання судового рішення відмовити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ІНСОЛ» до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» задовольнити.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська обл., Іванківський рн., м. Чорнобиль, вул. Леніна, буд. 148, код ЄДРПОУ 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «ІНСОЛ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, корп. літ. 3, код ЄДРПОУ 42834213) заборгованість у розмірі 411 999 (чотириста одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 58 коп., інфляційні нарахування у розмірі 14 584 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 79 коп., три проценти річних у розмірі 3 928 (три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 11 коп., судовий збір у розмірі 5166 (п'ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 15 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп, видавши наказ.
Повний текст рішення складено 03.09.2025 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.