ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/10872/25
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву 1. ОСОБА_1
2. Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост»
3. ТОВ «Арт-Капітал Кастоді»
4. ОСОБА_2
до Акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач-1), Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» (далі - позивач-2), ТОВ «Арт-Капітал Кастоді» (далі - позивач-3), ОСОБА_2 (далі - позивач-4) звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) про стягнення дивідендів/частини чистого прибутку за 2017, 2018, 2020 та 2023 роки пропорційно до кількості простих іменних акцій відповідача, якими володіють позивачі, а також 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
У даному випадку, подана позовна заява не відповідає окремим положенням статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи таке.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб), місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно із статтею 90 Цивільного кодексу України юридична особа має своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону).
Судом встановлено, що в позовній заяві Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост» вказало адресу місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 1. Проте, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що місцезнаходженням такої особи є: 03038, місто Київ, вулиця Протасів Яр, будинок 8.
Крім того, позивачем-3 вказано ТОВ «Арт-Капітал Кастоді», тоді як повним найменуванням зазначеної особи є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Капітал Кастоді».
Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.
У позовній заяві позивачі не зазначили ціну позову, яка становить загальну суму заявлених останніми вимог.
Також, у прохальній частині позовної заяви позивач-2, позивач-3 та позивач-4 просили суд стягнути на їх користь з відповідача суму заборгованості за дивідендами/частину прибутку, нараховані за результатами роботи відповідача, зокрема у 2023 році, проте, всупереч положенням пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не долучили обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються позивачами за 2023 рік.
В силу пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Суд звертає увагу, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивачів до відповідача, стосовно якої позивачі просять прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачами у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви з метою належного виконання рішення.
Вимоги кожного з позивачів про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат за кожен рік - це окремі позовні вимоги, кожна з яких підлягає розгляду судом при вирішенні спору, і повинні викладатися у прохальній частині позову із зазначенням відповідних сум, що загалом відповідають заявленій ціні позову.
Судом встановлено, що відповідні суми основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат за кожен рік окремо не знайшли свого відображення у прохальній частині позову.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання окремих вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачам строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви із зазначенням:
- повного найменування позивача-3;
- адреси місцезнаходження позивача-2;
- обґрунтованого розрахунку основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат за 2023 рік;
- ціни позову, що відповідає загальній сумі усіх заявлених вимог;
- відповідних сум основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат за кожен рік окремо.
4. Роз'яснити позивачам, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особам, що звернулись із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею. Дана ухвала не підлягає оскарженню.
6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.
Суддя В.С. Ломака