ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2025Справа № 910/6667/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтпром Солюшинз» (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 12; ідентифікаційний код 38282502)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лє Бутік» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 68; ідентифікаційний код 37025591)
про стягнення 1 172 894,69 грн,
Представники:
від позивача: Данилевич В.С.;
від відповідача: Печерний С.Л. (у режимі відеоконференції);
Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтпром Солюшинз» (далі - ТОВ «Софтпром Солюшинз»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лє Бутік» (далі - ТОВ «Лє Бутік»/відповідач) про стягнення 1 172 894,69 грн - заборгованості за договором про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18 від 25.07.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6667/25 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 14.07.2025.
13.06.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Лє Бутік» надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про участь у судових засіданнях у справі №910/6667/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Лє Бутік» не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем за надані послуги у розмірі 1 031 742,56 грн, водночас зазначає, що не виконало свої зобов'язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану в Україні.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.06.2025 задовольнив клопотання ТОВ «Лє Бутік» про участь у судових засіданнях у справі №910/6667/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
19.06.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Софтпром Солюшинз» надійшла відповідь на відзив.
14.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.09.2025.
01.09.2025 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача (у режимі відеоконференції).
Зокрема, представник ТОВ «Софтпром Солюшинз» у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представник ТОВ «Лє Бутік», у свою чергу, проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтпром Солюшинз» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лє Бутік» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18, відповідно до якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надавати останньому послуги у сфері інформатизації, а замовник зобов'язався приймати надані виконавцем послуги та оплачувати останньому їх вартість.
У п. 2.3. договору сторони домовились визначити звітним періодом для надання послуг виконавцем та оплати їх замовником 1 (один) календарний місяць.
Сторони домовились, що послуги у кожному звітному періоді протягом строку дії договору вважатимуться наданими виконавцем в повному обсязі, у встановлені строки, з дотриманням інших встановлених цим договором вимог, прийнятими замовником без зауважень та підлягають оплаті в повному обсязі, якщо таке приймання оформлене актом наданих послуг, складеним в письмовій формі у двох примірниках-оригіналах - по одному для кожної сторони, що мають рівну юридичну силу (п. 2.4. договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість послуг, що підлягає сплаті замовником виконавцю за підсумками кожного звітного періоду протягом строку дії цього договору, визначається за наведеною формулою та вказується виконавцем в акті здачі-приймання наданих послуг та рахунку на їх оплату, що передбачені, відповідно, пунктами 2.4. та 3.2. цього договору.
Відповідно до п. 3.3. договору замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві вартість послуг, спожитих ним у кожному звітному періоді протягом строку дії цього договору, не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за таким звітним періодом.
Згідно із п. 4.3. договору у випадку прострочення виконання передбачених цим договором грошових зобов'язань замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За умовами п. 5.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно виникло внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
У відповідності до п. 5.2. договору сторона, яка не виконує або не може виконати свого зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) зобов'язана негайно письмово повідомити іншу сторону про перешкоди і їх вплив на виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з укладенням цього договору.
Пунктами 5.3. та 5.4. договору передбачено, якщо обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) діють протягом 2 (двох) місяців поспіль і не виявляють ознак припинення, цей договір може бути розірваний виконавцем або замовником шляхом надсилання письмового повідомлення іншій стороні. Належним доказом існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та його скріплення відбитками печаток сторін і діє до 26.07.2019. За відсутності письмових заперечень сторін, заявлених не пізніше, ніж за 1 (один) місяць до спливу строку дії договору, дія цього договору продовжується на тих самих умовах, що його було укладено, на кожен наступний календарний рік (п. 6.1. та п. 6.1.2. договору).
Отже, у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року (включно) позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги у сфері інформатизації на загальну суму 1 031 742,56 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № 2003887 від 30.11.2024 на суму 339 549,18 грн, № 2004375 від 31.12.2024 на суму 347 951,11 грн, № 3000293 від 31.01.2025 на суму 312 659,40 грн та № 3000648 від 28.02.2025 на суму 31 582,87 грн.
Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у ТОВ «Лє Бутік» перед ТОВ «Софтпром Солюшинз» утворилась заборгованість в цій сумі.
18.03.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18 від 25.07.2018, відповідно до умов якої, сторони дійшли взаємної згоди про встановлення наступного порядку та термінів погашення замовником заборгованості перед виконавцем з оплати послуг, наданих останнім за договором у звітних періодах - листопаді-грудні 2024 року та січні-лютому 2025 року загальною вартістю 1 031 742,56 грн, в тому числі ПДВ, наявність якої підтверджується актами надання послуг № 2003887 від 30.11.2024, № 2004375 від 31.12.2024, № 3000293 від 31.01.2025 та № 3000648 від 28.02.2025:
- сума платежу в рахунок погашення заборгованості у розмірі 515 871,28 грн - до 31.03.2025;
- сума платежу в рахунок погашення заборгованості у розмірі 515 871,28 грн - до 30.04.2025.
Згідно з п. 2 додаткової угоди №6, замовник підписанням цієї додаткової угоди підтверджує та визнає наявність у нього заборгованості перед виконавцем та приймає на себе зобов'язання погасити таку заборгованість в порядку та у терміни, визначені в п. 1 цієї додаткової угоди в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у договорі поточний банківський рахунок виконавця.
Разом із тим, ТОВ «Лє Бутік» у погоджені в додатковій угоді № 6 терміни заборгованість не погасило.
08.04.2025 позивач звернувся до відповідача із вимогою про погашення заборгованості, проте останній залишив її без задоволення.
За вказаних обставин, ТОВ «Софтпром Солюшинз» звернулося до суду з цим позовом про стягнення із ТОВ «Лє Бутік» заборгованості у розмірі 1 031 742,56 грн, а також пені у сумі 68 696,93 грн, 3% річних у розмірі 13 395,97 грн та інфляційних втрат у сумі 59 059,23 грн, нарахованих за період з 21.12.2024 по 27.05.2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом встановлено, що 25.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18, відповідно до якого у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року (включно) ТОВ «Софтпром Солюшинз» надало, а ТОВ «Лє Бутік» прийняло послуги у сфері інформатизації на загальну суму 1 031 742,56 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг.
Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у ТОВ «Лє Бутік» утворилась заборгованість у розмірі 1 031 742,56 грн, що також ним не заперечується.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом також встановлено, що 18.03.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 6 до договору про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18 від 25.07.2018, відповідно до умов якої, сторони дійшли взаємної згоди про встановлення наступного порядку та термінів погашення замовником заборгованості перед виконавцем з оплати послуг, наданих останнім за договором у звітних періодах - листопаді-грудні 2024 року та січні-лютому 2025 року загальною вартістю 1 031 742,56 грн:
- сума платежу в рахунок погашення заборгованості у розмірі 515 871,28 грн - до 31.03.2025;
- сума платежу в рахунок погашення заборгованості у розмірі 515 871,28 грн - до 30.04.2025.
Разом із тим, ТОВ «Лє Бутік» в порушення умов додаткової угоди № 6 від 18.03.2025, зокрема, у погоджені терміни погашення, заборгованості не здійснило.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, судом встановлено, що ТОВ «Лє Бутік» належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18 від 25.07.2018 та додатковою угодою № 6 від 18.03.2025 не виконало, а саме, оплату за надані послуги у період з з листопада 2024 року по лютий 2025 року (включно) у повному обсязі не здійснило.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18 від 25.07.2018 та додаткової угоди № 6 від 18.03.2025, а також положення ст. 526 ЦК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ТОВ «Софтпром Солюшинз» про стягнення заборгованості із ТОВ «Лє Бутік» у сумі 1 031 742,56 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 68 696,93 грн, 3% річних у розмірі 13 395,97 грн та інфляційні втрати у сумі 59 059,23 грн, нараховані за період з 21.12.2024 по 27.05.2025.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із п. 4.3. договору, у випадку прострочення виконання передбачених цим договором грошових зобов'язань замовник зобов'язаний сплатити виконавцеві суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, разом із тим, оскільки її розмір не перевищує суми, обчисленої судом, ця вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку, зокрема, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 10 685,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 45 979,76 грн, що має наслідком часткове задоволення цих вимог.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи ТОВ «Лє Бутік» з посиланням на настання форс-мажорних обставин у зв'язку із введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, з огляду на таке.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 05.11.2025.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Так, за умовами п. 5.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим договором, якщо воно виникло внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
У відповідності до п. 5.2. договору сторона, яка не виконує або не може виконати свого зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) зобов'язана негайно письмово повідомити іншу сторону про перешкоди і їх вплив на виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з укладенням цього договору.
При цьому, пунктами 5.3. та 5.4. договору передбачено, якщо обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) діють протягом 2 (двох) місяців поспіль і не виявляють ознак припинення, цей договір може бути розірваний виконавцем або замовником шляхом надсилання письмового повідомлення іншій стороні. Належним доказом існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат Торгово-промислової палати України.
З наведеного вбачається, що в п. 5.2. договору сторони погодили, що сторона, яка не виконує або не може виконати свого зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) зобов'язана негайно письмово повідомити іншу сторону про перешкоди і їх вплив на виконання зобов'язань, проте, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем повідомлення позивачу про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним зобов'язань з оплати за надані послуги за договором про надання послуг у сфері інформатизації №109-25/07/18 від 25.07.2018.
Більше того, судом враховано, що відповідач отримував послуги позивача у період дії воєнного стану, а саме з листопада 2024 року по лютий 2025 року (включно), а тому доводи ТОВ «Лє Бутік» про вплив обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) для здійснення розрахунку за отримані послуги, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтпром Солюшинз» - задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лє Бутік» (04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 68; ідентифікаційний код 37025591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтпром Солюшинз» (04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 12; ідентифікаційний код 38282502) 1 031 742 (один мільйон тридцять одну тисячу сімсот сорок дві) грн 56 коп. - основного боргу, 68 696 (шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 93 коп. - пені, 10 685 (десять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн 06 коп. - 3% річних, 45 979 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 76 коп. - інфляційних втрат та 17 356 (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 56 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повний текст рішення складено: 04.09.2025.
Суддя Віта БОНДАРЧУК