ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2025Справа № 910/5802/25
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/5802/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 1 802 275,97 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Бяков І.О., Зіченкова І.М.;
від відповідача: Мотлях О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 802 275,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 801 772,04 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані штрафні санкції у розмірі 503,93 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято справу №910/5802/25 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.07.2025.
23.05.2025 систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що Акти № 8 та №9 виконаних робіт не були підписані відповідачем, оскільки позивачем у вказаних актах безпідставно перевищено трудові витрати на відрядження працівників, а відтак, строк оплати по них не настав. Також, у відзиві відповідач не погодився з розміром заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 підготовче засідання у справі призначено на 17.07.2025, у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні на дату проведення судового засідання 03.07.2025.
У підготовчому засіданні 17.07.2025, ураховуючи відсутність будь-яких заяв і клопотань представників сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.08.2025, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.07.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2025 позовні вимоги підтримав повністю з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 21.08.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.07.2023 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (за договором - підрядник) був укладений Договір №2307000007 про закупівлю робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені у п. 1.2, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що Підрядник зобов'язаний виконати роботи, якість яких відповідає чинним в Україні державним стандартам, нормам і правилам, технічним вимогам і якісним характеристикам, зазначеним у технічному завданні, умов Договору.
У п. 3.1 Договору передбачено, що вартість Договору складає 5 460 000,00 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 910 000, 00 грн. (дев'ятсот десять тисяч гривень 00 коп.).
Згідно з п. 3.2 Договору, ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат Підрядника, які пов'язані з виконанням робіт за цим договором, та плату за виконані Підрядником роботи. Якщо до ціни договору не включені якісь витрати Підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника.
Відповідно до п. 4.1.1. Договору, оплата виконаних Підрядником робіт проводиться протягом 45 (сорок п'ять) календарних днів, але не раніше ніж через 35 (тридцять п'ять ) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), перераховує на рахунок Позивача, зазначений у розділі 16 цього Договору, суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт).
Відповідно до п. 5.1 Договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеному у графіку виконання робіт, після отримання від Замовника допуску до виконання робіт на об'єктах Замовника.
Місце виконання робіт зазначене у технічному завданні (п. 5.2. Договору).
Як убачається з Технічного завдання (Додаток №1 до Договору), місцем виконання робіт було визначено: Стрийське ВУПЗГ, Дашавське ВУПЗГ, Пролетарське ВУПЗГ, Богородчанське ВУПЗГ, Опарське ВУПЗГ.
Відповідно до п. 5.5.2. Договору, сторони у тижневий термін після підписання Договору визначають осіб, які уповноважені представляти їх інтереси при виконанні Договору, про що письмово інформують одна одну з зазначенням повноважень таких осіб.
Відповідач визначив для офіційного листування підписанта Договору, а саме Задорожнього Валерія Вікторовича, а уповноважених осіб на об'єктах керівників структурних підрозділів. Позивач визначив уповноваженою особою Директора ТОВ «ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ» - Бякова Ігоря Олександровича.
Відповідно до листа №1001ВИХ-24-4708 від 01.08.2024, у зв'язку зі структурними змінами в АТ «Укртрансгаз», офіційне листування та підписання документів здійснювалось Пахомовим Русланом Володимировичем - директором із закупівель та забезпечення виробництва АТ «Укртрансгаз».
08.07.2024 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору про закупівлю робіт №2307000007, в якій продовжено строк дії договору до 14.01.2025.
14.01.2025 сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору про закупівлю робіт №2307000007, в якій продовжено строк дії договору до 08.06.2025.
Порядок приймання-передачі робіт за договором, визначений у п. 5.9 Договору, згідно з яким після одержання повідомлення про готовність виконаних робіт до здачі, Відповідач має розпочати їх приймання протягом 5 (п'яти) робочих днів.
Так, 25.12.2024 уповноваженими представниками сторін на об'єкті було складено Акт перевірки обсягів виконаних робіт з ремонту, в якому зазначено, що обсяг робіт зазначений в Акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) відповідає виконаному та забезпечує нормальну роботу ПВВГ Стрийського ВУПЗГ.
Крім того, у Протоколі виробничої наради від 25.12.2024 з питань виконання робіт згідно з договором №2307000007 від 04.07.2023 було вирішено: встановити обсяг виконаних робіт по об'єкту «Ремонт ПВГВ с. П'ятничани, Стрийський р-н, Львівської області» Стрийського ВУПЗГ по фактично виконаним роботам та використаним матеріалам, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).
Відповідно до п. 7.3.7. Договору, позивач на підставі Акта приймання передачі по об'єкту: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу)» «Ремонт ПВГВ с. П'ятничани, Стрийський р-н, Львівської області» від 27.12.2024 передав відповідачу виконавчо-технічну документацію.
03.01.2025 листом за вих. № 03/01-1/25 (вх. відповідача №1001ВХ-25-72 від 03.01.2025) позивач, на виконання п.5.9. Договору, повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача для підписання Акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 (форма КБ-2в), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками, з об'ємами та якістю робіт підтвердженими уповноваженою особою Стрийського ВУПЗГ АТ «УКРТРАСГАЗ», на суму 614 698,45 грн з ПДВ.
10.01.2025 від відповідача надійшов лист за вих. №1001ВИХ-25-174 «Щодо зауважень», в якому він, розглянувши Акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року виклав свої зауваження до вказаного Акта, вказавши що: 1) трудові витрати на відрядження (408 людино-годин) значно перевищують прямі трудовитрати на виконання будівельних робіт (38 людино-годин); 2) надані табелі не погоджені Стрийським ВУПЗГ; 3) в табелях не зазначені дні приїзду та від'їзду; 4) в документі «Довідка-розрахунок» над двома таблицями зазначений місяць квітень; 5) в наказах на відрядження не вказано розміру добових.
14.01.2024 позивач листом № 14/01-1/25 надав відповідь на зазначений лист відповідача, в якій навів свої аргументи на зауваження відповідача щодо визначення загальної вартості виконаних робіт в Акті №8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року.
Також, 07.03.2025 позивач листом за вих. №07/03-01/25 (вх. відповідача №1007ВХ-25-85 від 07.03.2025) повідомив про готовність виконаних робіт до здачі та надав відповідачу Акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2025 року (форма КБ-2в).
07.03.2025 уповноваженими представниками сторін на об'єкті було складено Акт перевірки обсягів виконаних робіт з ремонту, в якому зазначено, що обсяг робіт зазначений в Акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) відповідає виконаному та забезпечує нормальну роботу ПВВГ Богородчанського ВУПЗГ.
Протоколом виробничої наради від 07.03.2025 з питань виконання робіт згідно з договором №2307000007 від 04.07.2023 було вирішено: встановити обсяг виконаних робіт по об'єкту «Ремонт ПВГВ с. Саджва, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.» Богородчанського ВУПЗГ по фактично виконаним роботам та використаним матеріалам, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).
Крім того, згідно умов п. 7.3.7. Договору, 07.03.2025 позивач за Актом приймання передачі по об'єкту: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу)» «Ремонт ПВГВ с. Саджава, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.» передав виконавчо-технічну документацію.
12.03.2025 позивач супровідним листом за вих. №12/03-1/25 від 12.03.2025 (вх. Відповідача №1001ВХ-25-3683 від 12.03.2025) надіслав уповноваженому представнику відповідача для підписання Акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2025 року (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2025 року (форма КБ-3) разом з підтверджуючими додатками щодо визначення якості та об'ємів виконаних робіт, підтверджених уповноваженою особою Богородчанського ВУПЗГ АТ «УКРТРАСГАЗ», на суму 882 384,36 грн з ПДВ.
19.03.2025 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-25-1719 з зауваженнями на Акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2025 року (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2025 року (форма КБ-3).
20.03.2025 позивач листом № 20/03-4/25 надав відповідь на вище зазначений лист, в якому зазначив, що аналогічні пояснення надавалися у відповіді на зауваження по акту № 8 та по акту №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року.
Позивач вважає відмови відповідача від прийняття робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт № 8, № 9 та їх не підписання безпідставним, що не містять обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних за договором робіт.
Серед іншого, позивач також повідомив суду, що АТ «Укртрансгаз» систематично порушувало умови Договору № 2307000007 від 04 липня 2023 року, не підписувало та не сплачувало грошові кошти за виконані роботи, у зв'язку з чим ТОВ «ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ» зверталося до господарського суду задля захисту своїх порушених прав та інтересів.
Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 та постановою Верховного Суду від 18.02.2025, стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ТОВ «ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ» заборгованість за виконані роботи в розмірі 1713318,46 грн, що становить 90% вартості робіт за актами виконаних робіт з №1 по №5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, стягнуто заборгованість у розмірі 1 045 087,47 грн що становить 90% вартості робіт за акти виконаних робіт №6, 7.
Отже, у даній справі позивач звернувся до відповідача з вимогами про стягнення заборгованості за виконані роботи за Актом № 8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма КБ-2в) в розмірі 553 228,61 грн з ПДВ та за Актом № 9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2025 року (форма КБ-2в) в розмірі 882 384,36 грн з ПДВ.
Крім того, п. 4.1.2. Договору визначено, що остаточний розрахунок у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт проводиться Замовником протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, але не раніше ніж через 35 (тридцять п'ять) календарних днів, з моменту підписання Сторонами останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим Договором.
Оскільки Акт № 9 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) є останнім по Договору, відповідно до п. 4.1.2. Договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату 10 (десяти) відсотків за виконані будівельні роботи по актам з №1 по №8 прийнятих виконаних робіт з моменту підписання останнього акту приймання виконаних робіт, що становить 366 159,07 грн.
АТ «Укртрансгаз» листом за №1001ВИХ-25-2205 від 11.04.2025 повідомило позивача, що не має зобов'язань щодо оплати 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт, оскільки жодний акт виконаних робіт зі сторони замовника не був підписаний, а відтак, немає підстав для сплати коштів.
Таким чином, звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не оплатив виконані позивачем роботи, які оформлені актами № 8 та № 9, а також не сплатив 10 (десяти) відсотків за виконані будівельні роботи по актам з №1 по №8 прийнятих виконаних робіт з моменту підписання останнього акту приймання виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 1 801 772,04 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 503,93 грн штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 8.8. Договору.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав про те, що жоден з актів виконаних робіт не був підписаний зі сторони замовника, про що надано мотивовані відмови, а відтак, у відповідача відсутні підстави, передбачені умовами Договору, для здійснення оплати позивачу, заявлених у позові сум грошових коштів. Крім того, відповідач зауважив, що умовами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторони визначили інший розмір відсотків річних, а саме 0,3% річних, у зв'язку з чим розрахунки позивача є необґрунтованими. Також, відповідач не погодився з розміром витрат на правничу домогоу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 є договором підряду.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
03.01.2025 листом за вих. № 03/01-1/25 (вх. відповідача №1001ВХ-25-72 від 03.01.2025) позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача для підписання Акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 (форма КБ-2в), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками, з об'ємами та якістю робіт підтвердженими уповноваженою особою Стрийського ВУПЗГ АТ «УКРТРАСГАЗ», на суму 614 698,45 грн з ПДВ.
10.01.2025 від відповідача надійшов лист за вих. №1001ВИХ-25-174 «Щодо зауважень», в якому він, розглянувши Акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року виклав свої зауваження до вказаного Акта, вказавши що: 1) трудові витрати на відрядження (408 людино-годин) значно перевищують прямі трудовитрати на виконання будівельних робіт (38 людино-годин); 2) надані табелі не погоджені Стрийським ВУПЗГ; 3) в табелях не зазначені дні приїзду та від'їзду; 4) в документі «Довідка-розрахунок» над двома таблицями зазначений місяць квітень; 5) в наказах на відрядження не вказано розміру добових.
14.01.2024 позивач листом № 14/01-1/25 надав відповідь на зазначений лист відповідача, в якій навів свої аргументи на зауваження відповідача щодо визначення загальної вартості виконаних робіт в Акті №8 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року.
12.03.2025 позивач супровідним листом за вих. №12/03-1/25 від 12.03.2025 (вх. Відповідача №1001ВХ-25-3683 від 12.03.2025) надіслав уповноваженому представнику відповідача для підписання Акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2025 року (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2025 року (форма КБ-3) разом з підтверджуючими додатками щодо визначення якості та об'ємів виконаних робіт, підтверджених уповноваженою особою Богородчанського ВУПЗГ АТ «УКРТРАСГАЗ», на суму 882 384,36 грн з ПДВ.
19.03.2025 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-25-1719 з зауваженнями на Акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2025 року (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2025 року (форма КБ-3).
20.03.2025 позивач листом № 20/03-4/25 надав відповідь на вище зазначений лист, в якому зазначив, що аналогічні пояснення надавалися у відповіді на зауваження по акту № 8 та по акту №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року.
Відповідно до п. 5.9.1 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п'яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Також, на вимогу замовника, підрядник надає електронні файли актів виконаних робіт в форматі, сумісному з програмним комплексом АВК-5 (що також можуть іменуватись - інформаційні моделі). Замовник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.
У п. 5.11 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторонами погоджено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Відповідно до п. 7.1.2 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, замовник зобов'язаний не пізніше 10 робочих днів після одержання повідомлення від підрядника про готовність до передачі виконаних робіт здійснити заходи для приймання таких робіт та у разі відсутності зауважень підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). В разі наявності обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт письмово повідомити підрядника протягом того ж строку про відмову від підписання такого акту до моменту усуненні підрядником цих зауважень.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За наявними у справі доказами та листуванням, яке велося між сторонами, судом установлено, що спір у справі виник не у зв'язку з безпосередньо роботами, які повинні мали бути виконані позивачем відповідно до умов Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, а у зв'язку з розміром витрат на відрядження працівників позивача. Спір щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам між сторонами відсутній.
Про наявність такого спору (щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам) також не вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо викопаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Та роботи викопані за такими актами вважаються прийнятими та підлягають оплаті.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі №910/16308/20.
Як зазначено судом вище, спір щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам між сторонами відсутній.
При цьому, умовами укладеного між сторонами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не погоджено будь-якого механізму визначення розміру витрат на відрядження працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг", не встановлено граничних розмірів таких витрат та не вказано, яким чином вони визначаються (на підставі яких нормативних документів).
Як убачається з наданих позивачем доказів, які також надавались відповідачу на його запити, визначення вартості витрат на відрядження здійснювалось на підставі внутрішніх нормативних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (наказів).
Крім того, матеріали справи містять як докази фактичного перебування працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" у відрядженнях у спірний період з метою виконання зобов'язань за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, так і докази розміру понесених позивачем витрат (акти приймання-передачі, рахунки, тощо), які відповідно до п. 3.2 договору підлягають відшкодуванню відповідачем.
Водночас, умовами укладеного сторонами договору не встановлено будь-яких обмежень щодо розміру витрат на відрядження, які відшкодовуються відповідачем.
Суд також зазначає, що ціна договору становить 5460000,00 грн (п. 3.1. Договору), а виконані позивачем роботи разом з витратами на відрядження не перевищують договірну ціну.
Більш того, кошти на витрати, пов'язані з відрядженням працівників позивача на об'єкт будівництва, включені до договірної ціни та становлять 831650,00 грн. Сума витрат на відрядження за усіма актами виконаних робіт з № 1 по № 9 становить 750 420,00 грн, що не перевищує вказану суму, зазначену у договірній ціні.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача від підписання спірних актів № 8 та № 9 виконаних робіт на загальну суму 1 497 082,81 грн не є мотивованою, не стосується безпосередньо самих виконаних робіт, а стосується витрат на відрядження, методика визначення яких умовами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не визначена, та в будь-якому випадку сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує суму, погоджену сторонами у договірній ціні.
Таким чином, оскільки суд визнає відмову відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт не мотивованою, то роботи за Актом №8 за грудень 2024 року на суму 614 698,45 грн, за Актом №9 за березень 2025 року на суму 882 384,36 грн, що разом становить 1 497 082,81 грн вважаються прийнятими відповідачем, та останній зобов'язаний їх оплатити відповідно до умов Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).
У розділі 4 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторонами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, вказано, що замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), перераховує на рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10% вартості прийнятих робіт). Остаточний розрахунок у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Зважаючи на те, що відповідач не підписав надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, а також не надав мотивованої відмови від їх підписання (відмова відповідача визнана судом немотивованою), суд дійшов висновку, що роботи за Актом №8 за грудень 2024 року на суму 614 698,45 грн є прийнятими відповідачем 27.12.2024, за Актом №9 за березень 2025 року на суму 882 384,36 грн роботи є прийнятими відповідачем 12.03.2025.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
При цьому, відповідно до п. 4.3 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну (якщо підрядник є платником ПДВ), складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України. Несвоєчасне надання підрядником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов'язку замовника щодо здійснення оплати робіт за цим договором, до моменту одержання замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації підрядником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Згідно з п. 4.4 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, у разі затримки виконання підрядником своїх зобов'язань за цим договором замовник має право затримати розрахунки на відповідний строк. Замовник також має право затримати розрахунки у разі наявності у нього претензій до кількості, комплектності чи якості виконаних робіт, в тому числі після їх прийняття, на строк необхідний підряднику для усунення таких претензій замовника, про що замовник письмово повідомляє підрядника.
Відповідно до п. 4.5 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, плата за виконані роботи, встановлена цим договором, може бути пропорційно зменшена, якщо роботи виконані підрядником з відступами від умов договору, технічного завдання, договірної ціни та/або з недоліками, дефектами тощо (далі - недоліки), якщо це не залежало від замовника.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву не вказувалось, а судом не встановлено існування вищевказаних обставин, які є підставами для відтермінування або зменшення плати за спірними актами виконаних робіт.
Судом також ураховані правові висновки та обставини, встановлені судами під час розгляду справ № 910/3435/24 та № 910/11862/24 за участю тих самих сторін.
Крім того, п. 4.1.2. Договору визначено, що остаточний розрахунок у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт проводиться Замовником протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, але не раніше ніж через 35 (тридцять п'ять) календарних днів, з моменту підписання Сторонами останнього акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим Договором.
Оскільки Акт № 9 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) є останнім по Договору, відповідно до п. 4.1.2. Договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату 10 (десяти) відсотків за виконані будівельні роботи по актам з №1 по №8 прийнятих виконаних робіт з моменту підписання останнього акту приймання виконаних робіт, що становить 366 159,07 грн.
При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення щодо відсутності підписаних між сторонами актів виконаних робіт, як на підставу відсутні обов'язку сплатити позивачу 10 (десяти) відсотків за виконані будівельні роботи по актам з №1 по №8, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 і постановою Верховного Суду від 18.02.2025, у справі № 910/3435/24 та рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, у справі № 910/11862/24 визнано немотивованими відмови АТ «Укртрансгаз» від підписання актів виконаних робі з № 1 по № 7 за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023. Аналогічних висновків дійшов суд і в даній справі щодо відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт № 8 та № 9.
Таким чином, ураховуючи умови п. 4.1.2. Договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок з позивачем по актам виконаних робіт з № 1 по № 8 у строк по 26.04.2025 (включно).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Отже, за встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1801 772,04 грн заборгованості.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 0,3% штрафних санкцій у розмірі 503,93 грн.
Відповідно до п. 8.8 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 за прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу підрядника замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у п.8.8. Договору сторони передбачили стягнення саме процентів за користування коштами, що виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.
Перевіривши розрахунки 0,3% річних, наведені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та відповідає умовам укладеного сторонами договору, а відтак, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗБУДІНЖИНІРИНГ" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 802 275,97 є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
При цьому, судом ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 21627,28 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як убачається з платіжних інструкцій № 3817 від 06.05.2025 та № 3818 від 07.05.2025 позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 27034,45 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 5407,17 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта-шоста, сьома, дев'ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
20.04.2025 між адвокатом Зіченковою І.М. (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (замовник) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/04-25, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику правничу допомогу у справі по стягненню заборгованості за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023.
У п. 3.1 Договору сторони погодили, що ціна договору становить 60000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.
Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 60000,00 грн, позивач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.
Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов'язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.
Однак, при цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За висновком суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.
Судом ураховано, що адвокат Зіченкова І.М. не складала та не подавала позовну заяву у даній справі, а лише взяла участь у двох судових засіданнях 17.07.2025 та 21.08.2025. Крім того, даний спір не є складним та фактично вже двічі розглядався господарським судом з аналогічних підстав; відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договорів і регулюються виключно нормами Цивільного кодексу України, що не потребує дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, оскільки дана справа є звичайним розрахунковим спором.
Відтак, приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим дійшов висновку стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27А; код ЄДРПОУ 43062217) заборгованість у розмірі 1 801772 грн 04 коп., 0,3% річних - 503 грн 93 коп., судовий збір у розмірі 21627 грн 28 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
3. Повернути на підставі даного рішення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27А; код ЄДРПОУ 43062217) судовий збір у розмірі 5407 грн 17 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції №3817 від 06.05.2025.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.09.2025.
Суддя А.І. Привалов