ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/6458/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіа Тех»
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 629 700, 00 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Айдіа Тех» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 629 700, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні підстави для отримання гарантійного платежу та наявні підстави для його повернення адже правочинами щодо гарантії забезпечувалось виконання договору який було фактично виконано позивачам, а від так підстав для отримання забезпечення відповідач не мав.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
14.06.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець») за результатами публічної закупівлі Prozorro UA-2024-05-02-007574-a укладено Договір про закупівлю № 13/2334-МТР, за яким сторони погодили постачання товару: 40 дизельних електростанцій «СТРУМ К3ОТ» потужністю 30 кВт (п. 1.1. Договору).
Пунктом 3.2. Договору встановлена загальна вартість: 12 594 000, 00 грн у тому числі ПДВ 20 % - 2 099 000, 00 грн.
Умови поставки відповідно до Специфікації - DDP (ІНКОТЕРМС-2020), тобто постачальник несе всі витрати та ризики до моменту доставки на склад покупця.
Покупець оплачує кожну партію товару протягом 30 днів після підписання видаткової накладної та акту приймання-передачі (п. 4.2. Договору).
При недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10 % - за прострочення 30 днів і більше (п. 7.1. Договору).
Згідно з Специфікацією до договору (Додаток № 1) Графік поставок (Таблиця № 2): перша партія (22 шт.) постачається до 90 календарних днів з дати підписання договору; друга партія (18 шт.) постачається від 110 до 130 календарних днів з дати підписання договору.
Відповідно до п. 15.1. Договору, під час укладення договору постачальник не пізніше дати його підписання надає забезпечення виконання договору в розмірі 5 % його вартості, що складає 629 700, 00 грн.
Згідно п. 15.2. Договору забезпечення виконання договору вноситься у формі банківської гарантії, яка надана банком та гарантує забезпечення виконання договору і повинна бути дійсною до кінця дії договору та протягом 90 календарних днів після закінчення строку дії договору.
Пунктом 15.3. Договору встановлено, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання Договору (Банківську гарантію) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче шляхом направлення відповідної інформації банку у наступних випадках:
- після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
07.06.2024 між АТ «Юнекс Банк» (гарант) та ТОВ «АЙДІА ТЕХ» (позивачем/принципал) було укладено Договір на приєднання № 2024/1/1581/V до публічної пропозиції на укладення договору про надання банківських гарантій АТ «Юнекс Банк».
11.06.2024 між гарантом та позивачем було складено банківську гарантію № 2024/1/1581/V.
Відповідно до наведених правочинів щодо гарантії, а саме п. 1.1. Договору на приєднання № 2024/l/1581/V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій АТ «Юнекс Банк» - предметом гарантійного забезпечення є надання банківської гарантії, яка згідно Банківської гарантії № 2024/1/1581/V укладені для забезпечення виконання договору на поставку товарів. Сума гарантії складає 629 700, 00 грн, що становить 5 % від вартості основного договору - 12 594 000, 00 грн. Строк дії гарантії до 31.03.2025. Комісія банку - 12 594, 00 грн.
За умовами банківської гарантії Банк зобов'язаний сплатити кошти бенефіціару протягом 5 робочих днів після отримання письмової вимоги. Виплата відбувається без доказів порушення з боку принципала - достатньо лише вимоги бенефіціара.
Відповідно до тендерної документації закупівлі UА-2024-05-02-007574-а затвердженої відповідачем, покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (Банківську гарантію) протягом 5 робочих днів з дня настання одного з випадків: після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі; за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Забезпечення виконання договору про закупівлю не повертається учаснику переможцю у разі невиконання договору.
Позивач вказує, що ним було виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а саме за умовами договору позивачем було поставлено 40 дизельних електростанцій «СТРУМ К30Т» потужністю 30 кВт, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а саме: № 293 від 19.11.2024, № 295 від 19.11.2024, № 296 від 19.11.2024, № 297 від 20.11.2024, № 298 від 21.11.2024, № 299 від 21.11.2024 та № 300 від 21.11.2024.
Відповідно до п. 5.4. Договору датою постачання товару вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання- передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Товар мав бути поставлений відповідачу в строк до: I партія товару - 12.09.2024; II партія товару - 20.10.2024.
Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення строку постачання товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5 % за прострочення до 30 днів та 10 % за прострочення 30 днів та більше.
Однак, під час виконання відповідного договору постачальником допущено прострочення відповідних поставок, а саме відповідно до видаткових накладних: № 296 від 19.11.2024 підписаної сторонами 30.11.2024 після усунення всіх зауважень на суму 1 259 400, 00 грн у т.ч. з ПДВ; № 293 від 19.11.2024 підписаної сторонами 04.12.2024 після усунення всіх зауважень на суму 944 550, 00 грн у т.ч. з ПДВ; № 295 від 19.11.2024 підписаної сторонами 04.12.2024 після усунення всіх зауважень на суму 1 574 250, 00 грн у т.ч. з ПДВ; № 300 від 21.11.2024 підписаної сторонами 22.11.2024 після усунення всіх зауважень на суму 944 550, 00 грн у т.ч. з ПДВ; № 299 від 21.11.2024 підписаної сторонами 04.12.2024 після усунення всіх зауважень на суму 314 850, 00 грн у т.ч. з ПДВ; № 298 від 21.11.2024 підписаної сторонами 04.12.2024 після усунення всіх зауважень на суму 3 778 200, 00 грн у т.ч. з ПДВ та № 297 від 20.11.2024 підписаної сторонами 09.12.2024 після усунення всіх зауважень на суму 3 778 200, 00 грн у т.ч. з ПДВ загальна сума товару, строк поставки якого прострочено 30 днів та більше - 12 594 000, 00 грн.
Позивач вказує, що відповідачем враховуючи прострочення строків поставки товару з боку позивача було розраховано суму штрафу у розмірі 1 259 400, 00 грн (12 594 000, 00 грн * 10 %), яку позивачем було сплачено, що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо повного виконання зобов'язання за договором та наявності затримок у поставках товару передбаченого договором.
Однак, 27.03.2025 відповідач, не зважаючи на повне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором звернувся до АТ «Юнекс Банк» з вимогою про сплату гарантійного платежу.
Про відповідні дії відповідача АТ «Юнекс Банк» повідомив позивача надіславши йому повідомлення про сплату вимоги бенефіціара по банківській гарантії від 11.06.2024 № 2024/1/1581/V.
03.04.2025 та 02.05.2025, (платіжне доручення № 2148, № 336, № 2147, № 335) позивач на виконання умов договору гарантії перерахував гаранту (АТ «Юнекс Банк»), а гарант в свою чергу 03.04.2025 перерахував 629 700, 00 грн на рахунок відповідача в якості гарантійного платежу.
Позивач вказує, що у відповідача були відсутні підстави для отримання гарантійного платежу та наявні підстави для його повернення адже правочинами щодо гарантії забезпечувалось виконання договору який було фактично виконано позивачам, а від так підстав для отримання забезпечення відповідач не мав, з огляду на викладене позивач і звертається до суду на підставі ст. 1212 ЦК України з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 629 700, 00 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, де зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17, від 20.06.2019 № 910/6433/18, від 21.02.2020 № 910/4460/19, від 14.01.2019 № 910/3777/18.
Отже, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання.
Матеріалами справи підтверджується виконання з боку позивача свого обов'язку щодо виконання умов договору поставки товару відповідачу.
Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув позивачу суму отриманої гарантії від банку у розмірі 629 700, 00 грн.
Щодо вказаного відповідач не заперечив, хоча про розгляд справи відповідачу відомо, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи, а саме отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «Айдіа Тех» до ПАТ «Укрнафта» про стягнення 629 700, 00 грн.
З врахуванням викладеного Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 629 700, 00 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА» (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЙДІА ТЕХ» (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 23А, приміщення 20, ідентифікаційний код 42915534) заборгованість у розмірі 629 700 (шістсот двадцять дев'ять тисяч сімсот) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7556 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва