ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/13892/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , Україна
до 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» вул. Патріса Лумумби, буд.4/6, корп.А, офіс 206А, м. Київ, 01042
2: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ,01010
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" вул. Івана Мазепи (Січневого Повстання), будинок 11-Б, м. Київ, 01010
про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін: без виклику.
Гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про:
- визнання припиненими трудові відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" (код ЄДРПОУ 32736855) та повноваження директора ТОВ "Южмарин Груп" ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" (код ЄДРПОУ 32736855).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що він як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармоніка", як учасника ТОВ "Южмарин Груп" щодо припинення його повноважень та звільнення з посади директора ТОВ "Южмарин Груп", та про скликання загальних зборів ТОВ "Южмарин Груп" з метою розгляду питання про звільнення позивача з посади директора за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КзПП України. Проте, оскільки загальні збори учасників товариства не відбулись та прийняття рішення про звільнення директора є виключною компетенцією загальних зборів учасників такого товариства, позивач звернувся до суду з позовом про визнання припиненими трудових відносин між ним та ТОВ "Южмарин Груп" і зобов'язання відповідача 2 вчинити дії щодо внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в частині виключення запису про нього як про керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через канцелярію суду 13.12.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.11.2024 надійшла заява б/н від 13.12.2024 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13892/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/13892/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що через канцелярію суду 20.12.2024 від позивача надійшло клопотання б/н від 20.12.2024 про заміну відповідача 1 та залучення до участі у справі третьої особи, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи та ТОВ "Южмарин Груп", відповідно до якого позивач просить суд замінити відповідача 1 у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" (код ЄДРПЛУ 34736855) та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" (код ЄДРПОУ 32825785).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 клопотання позивача задоволено та замінено відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" (код ЄДРПОУ 32825785) на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, будинок 4/6, корпус А, офіс 206А, код ЄДРПОУ 34736855). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" (вул. Мазепи Івана, 11Б, м. Київ,01010, код ЄДРПОУ 32825785), як єдиного учасника ТОВ "Южмарин Груп", якому статутом надано право звільняти та обирати керівника ТОВ "Южмарин Груп".
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду справи суду не надано.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов'язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.
Наразі, судом згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено відсутність у відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармоніка" як на час відкриття провадження у справі № 910/13892/24, заміну відповідача 2 та залучення третьої особи до участі у справі, так і на час розгляду справи по суті зареєстрованого електронного кабінету.
Отже, оскільки всупереч наведеним приписам Кодексу відповідач 1 та третя особа не зареєстрували свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з метою повідомлення їх про розгляд справи судом та про право подати відзив на позовну заяву та пояснення щодо суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 19.12.2024 про відкриття провадження у справі № 910/13892/24 та від 10.04.2025 про заміну відповідача 1 та залучення третьої особи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, а саме: вул. Патріса Лумумби, буд.4/6, корп. А, офіс 206А, м. Київ, 01042, та третьої особи - вулиця Івана Мазепи (Січневого Повстання), будинок 11-Б, м. Київ, 01010.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, про відкриття провадження у справі № 910/13892/24, зміну процесуального статусу ТОВ «Гармоніка» на третю особу та заміну відповідача 1 на ТОВ «Южмарин Груп» останнє повідомлене належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 28.04.2024 поштового відправлення № 0610247029870.
В свою чергу, направлені на адресу ТОВ «Гармоніка» рекомендованими листами №№ 0610217836401, 0610247029853 ухвали суду від 19.12.2024 та 10.04.2025, відповідно, були повернуті на адресу суду неврученими адресату 13.01.2025 та 05.05.2025 за закінченням терміну зберігання.
В той же час судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено відповідність адреси місцезнаходження третьої особи - ТОВ «Гармоніка» зазначеній на конвертах, що повернулися: вул. Івана Мазепи (Січневого Повстання), будинок 11-Б, м. Київ, 01010.
Електронні адреси та/або інші поштові адреси, за якими можна встановити місцезнаходження третьої особи, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або згідно Єдиного державного демографічного реєстру, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що третя особа (відповідач 1 до зміни процесуального статусу), не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/13892/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час суд звертає увагу, що за змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуте поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження третьої особи та повідомлення її про розгляд справи судом.
Відповідач 2 про відкриття провадження у справі № 910/13892/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи якої 21.02.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронних кабінетів 21.12.2024 та 12.04.2025.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали від 19.12.2024 про відкриття провадження у справі № 910/13892/24 та ухвали від 10.04.2025 про заміну відповідача 1 у справі, які також визначені судом в ухвалах від 19.12.2024 та 10.04.2025, відповідачі 1 та 2 мали подати відзиви на позовну заяву.
Також, з урахуванням строків, встановлених статтею 168 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали від 10.04.2025, які визначені у вказаній ухвалі суду, третя особа мала подати пояснення щодо суті позову.
Як свідчать матеріали справи, відповідачі 1, 2 та третя особа не скористалися наданим їм процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та частиною 1 статті 168 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів 1, 2 та третьої особи на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідачів 1, 2 та третьої особи станом на час розгляду справи по суті не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву, пояснень щодо суті спору та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статей 165, 168 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі 1,2 та третя особа не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзивів на позовну заяву, третьою особою - письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі №448/362/22 року від 14.06.2023 року.
Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимога позивача, який є керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп", про визнання припиненими трудових відносин між гр. ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп", а тому даний спір є корпоративним та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Згідно частин 1 та 2 статті 83 Цивільного кодексу України юридична особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників) які мають право участі у цьому товаристві.
Статтею 84 Цивільного кодексу України встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю є підприємницьким товариством.
За статтею 62 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Частиною 5 статтею 63 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарське товариство, як корпоративне підприємство діє, зокрема, на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Як встановлено судом за матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» (код ЄДРПОУ 34736855) (відповідач 1 у справі), зареєстроване 13 листопада 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису 15561020000023546 (державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 13.06.2019 та 21.09.2021), засновник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармоніка» (код ЄДРПОУ 32825785), розмір статутного капіталу - 128 750,00 грн., що підтверджується також витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наявним в матеріалах справи.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником товариства є гр. ОСОБА_1 (позивач у справі).
Порядок створення та управління товариством, відносини учасників між собою та з товариством, правовий статус учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальністю, визначаються й регулюються, зокрема, § 1 глави 8 Цивільного кодексу України, главами 7, 9 Господарського кодексу України та Законом України «Про господарські товариства" (яки діяли на час реєстрації товариства) тощо.
Наразі, 28 лютого 2025 року набрав чинності та вводиться в дію з 28 серпня 2025 року Закон України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб. При цьому згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28 серпня 2025 року втрачає чинність Господарський кодекс України.
Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни, зокрема, до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.
Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.
Згідно ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Згідно ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), - голова та члени ради товариства (спостережної ради).
Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).
Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Згідно п.п. 9.1, 9.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп", затвердженого рішенням учасника ТОВ «Южмарин Груп» (протокол № 07/06 від 07.06.2019) (далі - Статут) до органів управління товариства віднесені Загальні збори учасників - вищий орган управління, Директор - виконавчий орган Товариства.
Для контролю за діяльністю виконавчих органів Товариства може бути утворена Наглядова рада Товариства з повноваженнями, передбаченими законом (п. 9.2 Статуту).
Як визначено п. 11.1 Статуту виконавчий орган Товариства є одноосібним. Директор є посадовою особою Товариства. До компетенції Директора Товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників.
Директор Товариства: підзвітний Загальним зборам учасників та організовує виконання їх рішень, організовує та здійснює управління поточною діяльністю Товариства, діє від імені Товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених цим цим Статутом.
У відповідності до ч. 6 п. 1 п.10.3 Статуту Товариства до виключної компетенції загальних зборів товариства належить обрання директора Товариства, встановлення розміру винагороди Директору Товариства.
Відповідно до п. 11.2 Статуту директор Товариства призначається на посаду та звільняється з посади Загальними зборами учасників.
Згідно відомостей ЄДРПОУ керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмарин Груп» є гр. ОСОБА_1 , якого було обрано згідно з протоколом Загальних зборів учасників Товариства № 1 від 22.10.2008 директором Товариства та включено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.
Матеріалами справи також підтверджується, що на підставі та на виконання наказу № б/н від 22.10.2008 позивач приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Южмарин Груп».
Судом встановлено, що єдиним учасником ТОВ «ЮЖМАРИН ГРУП» є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІКА» (код ЄДРПОУ 32825785).
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.
В частині третій статті 30 вказаного Закону унормовано, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.
У відповідності до частини першою статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.
Частинами другою-п'ятою статті 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.
Згідно з ч.13 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.
Для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора.
При цьому директор має дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а саме не пізніше ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.
Зокрема, відповідно до пункту 10.4 Статуту Товариства Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених законодавством або Статутом Товариства, а також позивачу як директору ТОВ «ЮЖМАРИН ГРУП» надано право скликання загальних зборів товариства з власної ініціативи. Порядок скликання, проведення та прийняття ними рішень визначаються діючим законодавством України та розділом 10 Статуту.
Пунктом 10.5 Статуту визначено, що загальні збори учасників скликаються Директором Товариства, який скликає Загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства. Директор Товариства зобов'язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів учасників. Таке повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.
У повідомленні про Загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до Статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін…
Директор Товариства зобов'язаний надати учасникам Товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питання денного на Загальних зборах учасників. Директор Товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства у робочий час.
З викладеного вбачається, що збори учасників можуть бути скликані директором шляхом повідомлення учасників за 30 днів до дня проведення зборів шляхом поштового повідомлення учасників товариства.
При цьому, обов'язковою умовою повідомлення про скликання зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний). Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було прийнято рішення про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до учасника Товариства про припинення його повноважень та звільнення з посади директора ТОВ «Южмарин Груп», а також про відповідне скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмарин Груп» з направленням порядку денного загальних зборів учасників щодо звільнення Позивача з посади директора Товариства та призначення нового директора, або тимчасово виконуючого функції директора Товариства.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, 01.11.2023 року ОСОБА_1 за місцезнаходженням ТОВ «Южмарин Груп» за відсутності можливості вручення заяви про звільнення з посади директора та повідомлення про скликання позачергових зборів у зв'язку з відсутністю засновника (учасника товариства) та його представників за місцезнаходженням товариства, позивачем засобами поштового зв'язку через відділення АТ «Укрпошта» була направлено єдиному учаснику Товариства - Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІКА» заяву б/н від 01.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмарин Груп» за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю України.
Так, Повідомленням б/н від 01.11.2023 року позивачем було повідомлено учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІКА» про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» на 15 січня 2024 року 14:00 за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, хол 4 поверху, з викладенням порядку денного загальних зборів учасників та копією заяви позивача.
Факт надсилання повідомлення підтверджується наявним в матеріалах справи копіями опису кладення у цінний лист від 01.11.2023 та накладної № 0214012019840 від 01.11.2023.
Також позивачем повторно 16.11.2023 року засобами поштового зв'язку через відділення АТ «Укрпошта» була направлена на адресу учасника Товариства - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІКА» заява про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України та повідомлення б/н від 16.11.2023 учасника Товариства - ТОВ «ГАРМОНІКА» про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» на 15 січня 2024 року 14:00 за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, хол 4 поверху, з викладенням порядку денного загальних зборів учасників, що підтверджується наданими позивачем копіями опису вкладення у цінний лист від 16.11.2023 та накладної від 16.11.2023 № 0214012014090.
В подальшому 23.11.2023 позивачем засобами поштового зв'язку через відділення АТ «Укрпошта» було направлено учаснику Товариства - ТОВ «ГАРМОНІКА» повідомлення б/н від 22.11.2023 року про скликання позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмарин Груп» на 15 січня 2024 року14:00 за адресою: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. А, хол 4 поверху, з викладенням порядку денного загальних зборів учасників та доданою заявою про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю України.
Факт надсилання вказаних документів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 23.11.2023 та накладної № 0214012013973 від 23.11.2023.
Проте, направлені позивачем листи (повідомлення про скликання зборів учасників товариства) не були отримані відповідачем 1 та згодом були повернуті гр. ОСОБА_1 неврученими адресату, що підтверджується відповідними роздруківками тренінгу поштових відправлень з офіційного сайту АТ «Укрпошта», копії яких надані позивачем.
Отже, незважаючи на всі вчинені позивачем дії, спрямовані на організацію та проведення загальних зборів учасників товариства, вказані збори не відбулися у зв'язку з незабезпеченням участі представника засновника ТОВ «Южмарин Груп» - ТОВ «Гармоніка», частка якого в статутному капіталі становить 100%.
Наразі, факт відсутності уповноваженого представника засновника ТОВ «Южмарин Груп» на загальних зборах учасників 15.01.2024 о 14.00-14.30 підтверджується відповідним складеним позивачем Актом від 15.01.2024 про неявку учасника (уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРМОНІКА») на загальні збори учяасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмарин Груп», копія якого наявна в матеріалах справи.
Так, до порядку денного зборів 15.01.2024 включені питання про припинення повноважень директора ТОВ «Южмарин Груп» ОСОБА_1 за власним бажанням, обрання нового директора або тимчасово виконуючого обов'язки та вчинення дій щодо внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДРПОУ про ТОВ «Южмарин Груп», що відповідає приписам чинного законодавства та правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 року у справі № 127/27466/20.
Таким чином, оскільки збори учасників ТОВ «Южмарин Груп» 15.01.2024 в розумінні приписів Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту вважаються такими, що не відбулись та не розглянули питання щодо звільнення директора товариства та вирішення відповідної заяви останнього, заява ОСОБА_1 про звільнення з посади директора була залишена відповідачем 1 без відповіді та реагування, у зв'язку з чим позивач зазначає про порушення його трудових прав, зокрема, права бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати трудові відносини між позивачем та відповідачем 1, а також повноваження директора ТОВ «Южмарин Груп» припиненими у зв'язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, із внесенням цієї інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та зобов'язання Печерську районну в місті Києву державну адміністрацію, в якій на даний час перебуває реєстраційна справа ТОВ «Южмарин Груп», внести відповідні реєстраційні записи про виключення з ЄДР відомостей про ОСОБА_1 як директора ТОВ «Южмарин Груп».
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем 1 не надано суду жодних доказів на підтвердження розгляду заяви позивача про звільнення з посади директора у встановленому порядку та прийняття зборами учасників ТОВА «Южмарин Груп» відповідного рішення про звільнення з внесенням необхідних змін про зміну керівника до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРПОУ, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
У Рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 Конституційний Суд України також наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Наведені висновки також підтримані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 10.09.2019 року у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 року у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувано, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 36 КЗпП визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
За частиною 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства або підприємства. По суті, директор об'єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися статтею 38 КзПП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу України). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
Відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Частиною 4 статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою 3 статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Підставою набуття виконавчим органом товариства (директором) повноважень є факт його обрання (призначення) зборами учасників товариства як вищого органу управління останнього.
Отже, підставою для набуття гр. ОСОБА_1 повноважень з управління товариством є призначення його зборами учасників товариства директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Южмарин Груп».
Зміст положень частини 3 статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час з будь-яких підстав, що є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Таким чином, припинення повноважень директора товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень Кодексу законів про працю України, та відбувається на підставі прийняття зборами учасників товариства відповідного рішення про припинення повноважень директора товариства.
Наказ про звільнення директора з посади має видаватися на підставі рішення зборів учасників товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади на підставі статті 38 КЗпП України, зокрема, у відповідному наказі про звільнення.
Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем було дотримано процедуру звільнення з посади директора товариства, а саме було надіслано на адресу товариства та учаснику товариства заяву про звільнення в порядку статті 38 КЗпП, а також повідомлення з пропозицією провести загальні збори учасників з метою вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства.
Однак збори учасників є такими, що не відбулись через нез'явлення уповноваженого представника засновника товариства, рішення про звільнення позивача з посади директора не прийнято, тому, за висновками суду, з урахуванням встановленого статтею 43 Конституції України принципу заборони примусової праці, така бездіяльність відповідача 1 порушує права позивача.
Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), відтак дії учасників господарських правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
Згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 11 ГПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява № 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява № 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " № 20372/11, § 65))
Частиною 2 статті 5 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).
При цьому Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).
Із поданих доказів судом встановлено, що реалізуючи своє конституційне право на свободу праці позивач добросовісно виконав усі дії для свого звільнення, зокрема, написав заяву про звільнення, звернувся до товариства та учасника товариства з ініціативою проведення зборів учасників товариства для вирішення питання про його звільнення з посади директора товариства.
Проте, на момент розгляду даної справи збори учасників ТОВ «Южмарин Груп» щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора товариства за його власним бажанням на підставі його заяви не проведено. Наразі, згідно відомостей з витягу ЄДРПОУ станом на 03.09.2025 керівником відповідача 1 - ТОВ «Южмарин Груп» зазначено позивача - гр. ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 не вжито жодних заходів щодо розгляду питання звільнення позивача з посади директора та прийняття відповідного рішення, зокрема, за відсутності заперечень щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства, відтак, за висновками суду, відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність, оскільки не вчинив юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора товариства та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового та цивільного законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.
Судом констатується, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.
В силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, що наведена в ухвалі суду від 08.02.2023 у справі №127/27466/20, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів керівника товариства у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), як визначено у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а саме припинення трудових відносини між позивачем та відповідачем 1 з дати набрання рішенням суду законної сили, у зв'язку зі звільненням з посади директора.
Згідно з ч. 12 статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.
Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).
Наразі, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, гр. ОСОБА_1 з відповідачем 1 трудовий договір (контракт) не укладався, відповідно позивач виконував обов'язки директора ТОВ «Южмарин груп» на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1 від 22.10.2008, Статуту та наказу б/н від 22.10.2008 «Про прийняття обов'язків директора підприємства».
Поряд із цим, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено обставин укладення товариством з позивачем трудового договору (контракту), суд дійшов висновку про те, що між позивачем та товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак, невірними є доводи позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
Водночас, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
При цьому суд враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Цими висновками Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 року у справі № 127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що враховуючи особливості правового регулювання звільнення директора товариства за власним бажанням, позивач позбавлений можливості самостійно припинити повноваження директора товариства в односторонньому порядку і захистити своє порушене право.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення прав позивача на звільнення його від виконання обов'язків директора ТОВ «Южмарин Груп» внаслідок не прийняття відповідачем 1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням, яке має бути прийнято зборами учасників товариства, з вимогою про проведення яких звертався позивач, оскільки останнім вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством, суд вважає ефективним захист порушеного права шляхом припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем 1, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню з урахуванням висновків суду про відсутність підстав для застосування ст. 38 КЗпП України у даному спорі як такому, що спрямований насамперед на припинення існуючих правовідносин управління.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" суд зазначає, що згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, а також судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
У зазначеній нормі Закону встановлено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи саме на підставі рішення суду у даній справі, у випадку набрання ним законної сили.
Тобто, як зазначено в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 758/1861/18 та в постанові від 24.05.2023 у справі №127/9479/21, факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Отже, вирішивши питання про правомірність позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем 1, суд має вирішити питання щодо внесення цієї інформації до Єдиного державного реєстру, враховуючи той факт, що саме такий спосіб захисту порушених прав позивача сприятиме процесуальній економії та забезпечить їх відновлення, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання державного реєстратора вчинити дії щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, шляхом виключення запису про гр. ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Южмарин Груп" також підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням вищевикладеного, за приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача 1 як особу, внаслідок бездіяльності якої виник спір та було порушено право позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» (вул. Патріса Лумумби, буд.4/6, корп.А, офіс 206А, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 34736855).
3. Зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 15, Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401206) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» (вул. Патріса Лумумби, буд.4/6, корп. А, офіс 206А, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 34736855).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖМАРИН ГРУП» (вул. Патріса Лумумби, буд.4/6, корп.А, офіс 206А, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 34736855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 03 вересня 2025 року
Суддя А.М. Селівон