ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/5608/25
За позовом Приватного підприємства «СПЕЦДОРМАШ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ»
про визнання договору виконаним, витребування майна та визнання права власності,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ»
до Приватного підприємства «СПЕЦДОРМАШ»
про стягнення 226 462,50 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: Дорофеєв Д.А.;
від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом:Картавенко О.В.;
Приватне підприємство «СПЕЦДОРМАШ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати виконаними у повному обсязі позивачем договір фінансового лізингу №210914-1/ ФЛ-Ю-А від 14.09.2021 та додаткову угоду до договору фінансового лізингу №210914-1/ФЛ-Ю-А від 03.10.2022;
- визнати право власності на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель G350TD, 2013 року випуску, комплектація: 3.0 л, 258 к.с., автомат, 4х4, дизель, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за позивачем;
- витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача автомобіль марки Mercedes-Benz, модель G350TD, 2013 року випуску, комплектація: 3.0 л, 258 к.с., автомат, 4х4, дизель, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позовні вимоги, з посиланням на ст.317, 319, 321, 328, 334, 386, 387, 392, 628, 806 Цивільного кодексу України, ст.1, 2, 5, 7, 8, 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», мотивовані тим, що позивачем повністю виконано умови договору фінансового лізингу №210914-1/ ФЛ-Ю-А від 14.09.2021, з додатковою угодою від 03.10.2022 до нього, однак відповідач безпідставно вилучив автомобіль, який був переданий позивачу на підставі вказаного договору та відмовляється передати його у власність позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
15.05.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/5608/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2025.
05.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що в зв'язку із порушенням позивачем умов договору фінансового лізингу, приймаючи до уваги повідомлення про відмову (розірвання) від такого договору та ураховуючи пп. 6.6., 6.6.1., 9.2. загальних умов договору та положення ст.7, 17, 18, 20, 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач втратив право на отримання у власність об'єкту лізингу.
06.06.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також клопотання про витребування в позивача доказів.
Крім цього, 06.06.2025 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства «СПЕЦДОРМАШ» про стягнення суми неустойки в розмірі 226 462,50 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом, з посиланням на ст.785, 806 Цивільного кодексу України, ст.4, 6, 14, 16, 17, 18, 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», мотивовані порушенням позивачем за первісним позовом умов договору фінансового лізингу №210914-1/ ФЛ-Ю-А від 14.09.2021, в частині своєчасного повернення об'єкта лізингу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Картавенка О.В. про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» (надалі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом)до Приватного підприємства «СПЕЦДОРМАШ» (надалі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 226 462, 50 грн та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
12.06.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив за первісним позовом.
Також 12.06.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про витребування у відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом документів.
17.06.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення.
Також 17.06.2025 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом.
18.06.2025 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 18.06.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою долучив відповідь на відзив за первісним позовом від 12.06.2025 до матеріалів справи. Крім цього, суд протокольними ухвалами задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про витребування доказів від 05.06.2025 та в порядку ст.81 ГПК України витребував у позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом копію листа-відповіді Національного банку України. Також суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про витребування доказів від 12.06.2025 та в порядку ст.81 ГПК України витребував у відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом докази. Крім цього, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду додаткові пояснення позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом від 16.06.2025, як такі що подані з пропуском встановленого строку. Також суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи заперечення представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом на відповідь на відзив від 17.06.2025. Крім цього, протокольною ухвалою в порядку ст.74 ГПК України витребував у позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовом письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 підготовче засідання відкладено на 16.07.2025.
25.06.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, у якому останній повністю заперечує щодо задоволення зустрічного позову посилаючись на його необґрунтованість.
30.06.2025 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив за зустріним позовом.
02.07.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду.
10.07.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення.
11.07.2025 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення на пояснення позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом.
14.07.2025 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення доказів, разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання.
16.07.2025 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 16.07.2025 з'явились представники сторін. Протокольними ухвалами суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом від 11.07.2025, письмові пояснення позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом від 09.07.2025, що надійшли до суду 10.07.2025 та письмові пояснення від 15.07.2025, що надійшли до суду 16.07.2025. Крім цього, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про поновлення строку на долучення доказів та залишив вказані документи без розгляду.
Також враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, учасниками справи було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2025.
У судовому засіданні 03.09.2025 представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі, представник відповідача за первісним/позивач за зустрічним позовом заперечував проти задоволення первісного позову, а зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
У судовому засіданні 03.09.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
14.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦДОРМАШ" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу фінансового лізингу №210914-1/ ФЛ-Ю-А (надалі - договір).
Об'єкт лізингу - автомобіль Mercedes-Benz G (п.4.1. договору).
Строк лізингу - 24 місяці (п. 5.1. договору);
Максимальний термін передачі об'єкта лізингу (з врахуванням положень загальних умов договору) - 11.10.2021 (п. 5.2. договору);
Місце передачі - вул. М. Грінченка, буд. 18, м. Київ (п. 5.3. договору);
Мінімальний строк для дострокового придбання об'єкта лізингу (з дати передачі) - 13 місяців (п. 5.4. договору);
Адреса базування (зберігання) об'єкта лізингу - вул. Поповича, буд. 52В, с. Грабовець, Львівська область, 82435 (п. 5.5. договору);
Гранична дата сплати авансового лізингового платежу - 17.09.2021 (п. 5.6. договору).
Відповідно до п.1.1. загальних умов договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об'єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об'єкт лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Пунктом 1.2. загальних умов договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "графік сплати лізингових платежів" до договору (надалі - графік) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Згідно п.2.1.7. загальних умов договору з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1. загальних умов договору.
Відповідно до п.2.1.7.1. загальних умов договору, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить менше, або дорівнює 20 (двадцять) % від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати лізингового платежу 1- го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04.09.2021. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08.02.2021. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить більше, ніж 20 (двадцять) % від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Пунктом 3.4. загальних умов договору передбачено, що приймання лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту. Підписання лізингоодержувачем акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність об'єкта лізингу і відповідність об'єкта лізингу вимогам лізингоодержувача та умовам договору. З моменту підписання сторонами акту до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу (в тому числі ризики, випадкового знищення чи пошкодження об'єкта лізингу, ризики пов'язані з відшкодуванням збитків та шкоди, завданої третім особам внаслідок користування об'єктом лізингу). З моменту підписання акту лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації об'єкта лізингу, несе відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил зупинки, паркування та стоянки за участю об'єкта лізингу (в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також за допомогою фото та відеофіксації). Ризик невідповідності об'єкта лізингу цілям використання цього об'єкта лізингу несе лізингоодержувач. Лізингодавець залишає у себе один комплект ключів від об'єкта лізингу та зберігає його протягом всього строку дії договору (якщо об'єкт лізингу - транспортний засіб).
Відповідно до п. 4.3. загальних умов договору до припинення даного договору об'єкт лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватись за межі території України бути переданим (відчуженими лізингоодержувачем за будь-якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди лізингодавця).
Пунктом 4.4.1. загальних умов договору передбачено, що у випадку зміни адреси базування об'єкта лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повідомити про це лізингодавця протягом трьох робочих днів.
Пунктом 6.1. загальних умов договорів сторони погодили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору в таких випадках:
6.1.1. лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі;
6.1.2. лізингоодержувач порушує умови страхування, пункти 2.9., 4.1.1.-4.1.2., 4.3., 4.4. загальних умов;
6.1.3. лізингоодержувач протягом строку дії цього договору порушує умови будь-яких договорів фінансового лізингу, оперативного лізингу (оренди), користування прокату та інших договорів, укладених сторонами;
6.1.4. у разі порушення справи про банкрутство лізингоодержувача або прийняття рішення про ліквідацію чи реорганізацію лізингоодержувача;
6.1.5. у випадку викрадення або втрати об'єкта лізингу незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні;
6.1.6. у випадку, якщо об'єкт лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений (в т.ч. при повній конструктивній загибелі об'єкта лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні;
6.1.7. лізингоодержувач прострочив приймання об'єкта лізингу на строк понад 30 (тридцять) календарних днів;
6.1.8. у випадках та з підстав, передбачених Законом України від 06.12.2019 №361-1Х "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в частині вимог про припинення ділових відносин).
У пункті 6.3. загальних умов договору обумовлено, що у випадках передбачених пунктами 6.1.1.-6.16., 6.1.8. загальних умов, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний лізинговий платіж на умовах пункту 6.4 загальних умов, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити викупний платіж. У випадках, передбачених пунктами 6.1.5.-6.1.6. загальних умов, право лізингоодержувача на придбання об'єкта лізингу згідно умов цього договору припиняються.
Згідно п. 6.6. загальних умов договору у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити викупний платіж, або не вирішить, лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4., 6.1.8. загальних умов. У разі порушення лізингоодеожувачем умов пунктів 4.4., 6.5., 9.3. загальних умов договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та вилучити об'єкт лізингу у лізингоодержувача в наступному порядку:
6.6.1. лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об'єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об'єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення об'єкта лізингу, повернути об'єкт лізингу лізингодавцю незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об'єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об'єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. лзингоодержувач вважається повідомленим про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.
Згідно п. 10.1. загальних умов договору даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в тому числі, обов'язкового підписання сторонами додатків "Загальні умови Договору", "Специфікація", "Довідка", "Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об'єкт лізингу", "Графік сплати лізингових платежів", "Технічний асістанс", "Поняття нормального зносу» до договору).
У пункті 10.9. загальних умов договору сторони передбачили, що усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою. В разі, якщо лізингоодержувач змінить місцезнаходження та/або фактичну адреси (які вказані у договорі) та не повідомить про такі зміни у порядку, визначеному цим договором, усі повідомлення та інша кореспонденція, направлена лізингодавцем та адреси лізингоіздержувача, зазначені у цьому договорі вважаються належним чином направленими лізингодавцем та отриманими лізингоодержувачем. При цьому, достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованого повідомлення. У разі прийняття лізингодавцем рішення про направлення повідомлення, вимоги чи іншої кореспонденції іншій стороні засобами електронної пошти е-mail повідомлення та або іншими каналами телекомунікацій, в тому числі, з використанням додатків (sms, viber, whats app, telegram) сторони в порядку ст. 10, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", сторони домовились що вказані повідомлення вимоги чи інша кореспонденція вважаються такими що надані/надіслані в письмовій формі та доставлені/одержані лізингоодержувачем, якщо:
а) документи направлені з електронної пошти лізингодавця (що вказана в цьому договорі та/або електронну адресу office@bestleasing.com.ua) на електронну пошту лізингоодержувача (або його уповноваженої/контактної особи), що вказана в цьому договорі та/або взяту з заяви-анкети на одержання послуг фінансового лізингу електронну пошту та/або в офіційних письмових документах (в тому числі, бланку), підписаних лізингоодержувачем власноруч (або електронним цифровим (кваліфікованим електронним) підписом лізингоодержувача;
б) документ підписано електронним цифровим підписом лізингодавця (відсканований власноручний підпис на від сканованому документі, що міститься у вкладенні е-mail повідомлення та/або електронний підпис уповноваженої особи лізингодавця під текстом/супровідним листом лізингодавця та/або електронним цифровим підписом (кваліфікованим електронним) підписом лізингодавця, що міститься у вкладенні е-mail повідомлення.
Додатком до договору фінансового лізингу - специфікацією, сторонами погоджено найменування, марку об'єкта лізингу: Mercedes-Benz; модель, комплектацію номер шасі: G350TD, 3.0 л, 258 к.с., автомат, 4х4, дизель; рік випуску: 2013; ціну: 1 509 750,00 грн; кількість: 1 шт; колір: чорний.
14.09.2021 між сторонами підписано акт прийому-передачі об'єкта лізингу в користування за вказаними вище договором фінансового лізингу.
Крім цього, до договору сторонами погоджено графік лізингових платежів.
Також 03.10.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, в якій зокрема, сторони домовились про збільшення розміру лізингових платежів за договором, які лізингоодежувач, починаючи з 04.10.2022 з 13 періоду лізингу і до закінчення строку лізингу, а також погодили новий графік сплати лізингових платежів у кількості 24 штук до 04.09.2023.
04.05.2023 лізингодавцем, у зв'язку з порушенням лізингоодержувачем графіку сплати лізингових платежів, було направлено останньому повідомлення №1384 про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу №210914-1/ФЛ-Ю-А, яке 11.05.2023 було отримано лізингоодержувачем. У вказаному повідомленні лізингодавець вимагав у строк до 12.05.2023 включно повернути об'єкт лізингу за адресою: 03038, місто Київ, вулиця Лінійна, 17.
11.05.2023 лізингоодержувачем було направлено лізингодавцю лист за вих.№3, у якому лізингоодержувач просив надати можливість дострокового закриття договору фінансового лізингу та надати розмір викупного платежу.
31.07.2023 між сторонами було підписано акт приймання - передачі об'єкту лізингу за договором фінансового лізингу, пунктом 1 якого, сторони визначили, що в зв'язку із припиненням (розірванням) з вини лізингоодержувача договору фінансового лізингу №210914-1/ФЛ-Ю-А від 14.09.2021, лізингоодержувач передав об'єкт лізингу, а лізингодавець прийняв зазначений у акті об'єкт лізингу.
Пунктом 3 акту, лізингоодержувач стверджував, що на момент передачі об'єкта лізингу жодних особистих, інших цінних речей, а також майна третіх осіб в транспортному засобі не має. Претензії до лізингодавця відсутні.
Так, предметом первісного позову є вимоги лізингоодержувача до лізингодавця про:
- визнання виконаними в повному обсязі позивачем за первісним позовом договору фінансового лізингу №210914-1/ФЛ-Ю-А від 14.09.2021 та додаткової угоди до нього від 03.10.2022;
- визнання права власності на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель G350TD, 2013 року випуску, комплектація: 3.0 л, 258 к.с., автомат, 4х4, дизель, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за позивачем;
- витребування з чужого незаконного володіння відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом автомобіль марки Mercedes-Benz, модель G350TD, 2013 року випуску, комплектація: 3.0 л, 258 к.с., автомат, 4х4, дизель, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Лізингодавець вимоги за первісним позовом не визнає, а також заявив зустрічний позовом про стягнення суми неустойки в розмірі 226 462,50 грн за несвоєчасне повернення об'єкта лізингу.
Так, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом
Так, позивач за первісним позовом (лізингоодержувач) вказує, що він повністю виконав умови договору фінансового лізингу та додаткову угоду до нього, а тому має право на визнання за ним права власності на об'єкт лізингу.
Одночасно, відповідач за первісним позовом (лізингодавець,) вказує, що в зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів лізингодавцем було направлено на адресу лізингоодержувача повідомлення № 1384 про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу, який розірвано 13.05.2023, а в подальшому вилучено об'єкт лізингу, тому вказані обставини виключають можливість визнання за позивачем за первісним позовом право власності на об'єкт лізингу.
Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначено Законом України "Про фінансовий лізинг".
Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.
Як зазначалось вище, в розділі 6 загальних умов договорів, сторонами визначено порядок зміни умов договору, його виконання та припинення.
Пунктом 6.3. загальних умов договору обумовлено, що у випадках передбачених пунктами 6.1.1.-6.16., 6.1.8. загальних умов, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний лізинговий платіж на умовах пункту 6.4 загальних умов, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити викупний платіж. У випадках, передбачених пунктами 6.1.5.-6.1.6. загальних умов, право лізингоодержувача на придбання об'єкта лізингу згідно умов цього договору припиняються.
Згідно п. 6.6. загальних умов договору у будь-якому випадку, незважаючи на те, вирішить лізингоодержувач скористатися можливістю здійснити викупний платіж, або не вирішить, лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4., 6.1.8. загальних умов. У разі порушення лізингоодеожувачем умов пунктів 4.4., 6.5., 9.3. загальних умов договору лізингодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та вилучити об'єкт лізингу у лізингоодержувача в наступному порядку: 6.6.1. лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об'єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об'єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення об'єкта лізингу, повернути об'єкт лізингу лізингодавцю незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об'єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об'єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. лзингоодержувач вважається повідомленим про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.
Тобто умовами укладеного між сторонами правочину передбачено право лізингодавця в односторонньому порядку достроково розірвати договір лізингу за наявності певних умов.
Згідно із частиною 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
З аналізу наведених вище положень цивільного законодавства та умов укладеного між сторонами договору вбачається, що сторонами досягнуто згоди про те, що лізингодавець має право на одностороннє розірвання договору у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4., 6.1.8. загальних умов договору, та у випадках порушення лізингоодержувачем умов пунктів 4.4., 6.5., 9.3. загальних умов.
Відповідно до договору лізингодавець має право на одностороннє розірвання договору у таких випадках:
6.1.1. лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі;
6.1.2. лізингоодержувач порушує умови страхування, пункти 2.9, 4.1.1.-4.1.2., 4.3., 4.4. загальних умов;
6.1.3. лізингоодержувач протягом строку дії цього договору порушує умови будь-яких договорів фінансового лізингу, оперативного лізингу (оренди), користування прокату та інших договорів, укладених сторонами;
6.1.8. у випадках та з підстав, передбачених Законом України від 06.12.2019 №361-1Х "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в частині вимог про припинення ділових відносин).
Як убачається з матеріалів справи, в позивача за первісним позовом з 02.12.2022 (15 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 23 978,5 грн, з 04.01.2023 (16 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 77 132,82 грн, з 03.02.2023 (17 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 74 957,88 грн. У свою чергу позивач за первісним позовом відповідно до платежів від 30.12.2022, 03.03.2023, 16.05.2023 та 17.05.2023 здійснив погашення простроченої заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, що в свою чергу включали: 176 069,20 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежів.
Відповідно до пункту 2.11. загальних умов договору, сторони визначили, що лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у такому порядку:
- компенсація (відшкодування) лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення Правил дорожнього руху та/або інших норм чинного законодавства, пов'язаних з експлуатацією/використанням/паркуванням/зберіганням та інш. Об'єкта лізингу (в т.ч. кожної з його одиниць), в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також в режимі фото- відеофіксації;
- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість;
- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;
- сплата комісії за адміністрування врегулювання притягнення лізингодавця/його керівника (як власника об'єкта лізингу) до адміністративної відповідальності;
- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;
- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;
- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу;
- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.
Сторони домовились, що погашення заборгованості кожної черги згідно вищенаведеного порядку в межах кожної черги відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості, що утворилася раніше.
Позивач за первісним позовом здійснив погашення простроченої заборгованості, що сформувалась зі сплати 15, 16, 17 лізингових платежів та нарахованих на ці платежі відсотків річних, інфляційних втрат та пені з погашенням штрафу за ненадання інформації про стан та місцезнаходження майна, допустивши прострочення сплати лізингових платежів за 18, 19, 20 періоди лізингових платежів, які мали бути здійснені до 04.03.2023, 04.04.2023 та 04.05.2023 відповідно.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Отже, враховуючи зазначене вище, оскільки прострочення з оплати лізингових платежів за 15, 17 та 18 періоди тривало більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі, відповідач за зустрічним позовом правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору в порядку п.6.6. договору.
Окрім того, позивачем за первісним позовом не заперечується факт порушення графіку платежів, що також ним підтверджено в листах від 15.05.2023 за вих.№4 та від 01.11.2023 за вих.№9, які адресовані відповідачу за первісним позовом, а також у первісному позові.
При цьому суд наголошує, що вимога до лізингоодержувача здійснити викупний платіж є правом лізингодавця, а не його обов'язком, отже реалізація цього права ніяким чином не впливає на право лізингодавця в односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити об'єкт лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4., 6.1.8. загальних умов договорів.
Посилання позивача за первісним/відповідачем за зустрічним позовом на положення ст. 764 Цивільного кодексу України згідно якої якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, як на підставу поновлення договору фінансового лізингу до 04.09.2023, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки як установлено судом вище відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом розірвав договір в односторонньому порядку та вимагав повернути йому об'єкт лізингу, тоді як позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом порушив свої обов'язки щодо своєчасного повернення такого об'єкта лізингу.
Частиною 1, 2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» визнано, що порядок та умови набуття лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу.
Лізингоодержувач має право набути у власність об'єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.
У свою чергу, пунктом 9.2. загальних умов договору, сторони дійшли до згоди про те, що протягом 5 робочих днів з дня закінчення строку лізингу, передбаченого договором та загальними умовами, при обов'язкових умовах сплати лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами, викупного платежу (якщо він був нарахований лізингодавцем), покупної ціни, визначеної пунктом 6.4. загальних умов (якщо викупний платіж не був нарахований лізингодавцем), сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків, та при обов'язковій відсутності відмови лізингодавця від договору (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, лізингодавець зобов'язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності за типовою формою, зазначеною у додатку «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності» до загальних умов договору. Право власності на об'єкт лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності за типовою формою.
Отже, сторони в договорі чітко визначили порядок переходу право власності до лізингоодержувача, відповідно до якого лізингоодержувач зобов'язаний в повному обсязі сплатити лізингові платежі, в тому числі штрафні санкції в раз їх нарахування та за обов'язкової умови відсутності відмови (розірвання) від договору, право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача , шляхом підписання відповідних документів, перелік яких визначений п. 9.2. загальних умов договору.
Враховуючи наведене, в зв'язку із порушенням позивачем за первісним позовом (лізингоодержувачем) умов договору, направленням повідомлення про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу та враховуючи положення пунктів 6.6., 6.6.1., 9.2. загальних умов договору та ст. 7, 17, 18, 20, 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» останній втратив право на отримання у власність об'єкту лізингу.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконаними в повному обсязі позивачем за первісним позовом договору фінансового лізингу №210914-1/ ФЛ-Ю-А від 14.09.2021 та додаткової угоди від 03.10.2022 до нього, визнання права власності за позивачем за первісним позовом на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель G350TD, 2013 року випуску, комплектація: 3.0 л, 258 к.с., автомат, 4х4, дизель, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що в свою чергу виключає можливість витребування з володіння відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом вказаного автомобіля.
Що стосується предмета зустрічного позову про стягнення суми неустойки в розмірі 226 462,50 грн за період з 18.05.2023 по 01.06.2023, суд зазначає таке.
Так, як установлено судом вище 04.05.2023 лізингодавцем, у зв'язку з порушенням лізингоодержувачем графіку сплати лізингових платежів, було направлено останньому повідомлення №1384 про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу №210914-1/ФЛ-Ю-А, яке 11.05.2023 було отримано лізингоодержувачем. У вказаному повідомленні лізингодавець вимагав в строк до 12.05.2023 включно повернути об'єкт лізингу за адресою: 03038, місто Київ, вулиця Лінійна, 17
Відповідно до п.7. ч.2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний: у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі повернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об'єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Відповідно до п.6.6.2. договорів лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу, з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншими складовими, отриманими згідно акту, в стані, в якому він передавався лізингоодержувачу в лізинг, з урахуванням нормативного зносу, який повинен був виникнути під час строку лізингу, у придатному для експлуатації стані. При поверненні об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язаний: підписати акт повернення об'єкта лізингу; надати лізингодавцю у відповідності до вимог діючого на дату вилучення законодавства щодо оподаткування операцій з вилучення об'єкта лізингу належним чином та своєчасно оформлену та зареєстровану податкову накладну з податку на додану вартість (застосовується у випадку, якщо лізингоодержувач є платником податку на додану вартість), яка надає право лізингодавцю на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
Правовідносини в цій справі виникли за договором фінансового лізингу, до яких згідно з частинами 2 та 3 статі 806 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 7.1.2. загальних умов договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким Об'єкт лізингу може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули об'єкт лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення об'єкта лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця:
1) неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити лізингоодержувачу в останньому періоді лізингу, який передує періоду невиконання лізингоодержувачем обов'язку по поверненню об'єкту лізингу, в розрахунку за кожен день такого невиконання - за весь час невиконання;
або
2) лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен день прострочення повернення об'єкта лізингу.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, то договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення до дати розірвання договору. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно із частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже, договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов'язання та до дати розірвання договору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.02.2025 у справі №904/3385/24.
Як убачається з матеріалів справи договір розірваний позивачем з 13.05.2023, а тому нарахування позивачем договірної санкції (неустойки) на підставі договору після припинення його дії, а саме за 13.05.2023, в тому числі за спірний період з 18.05.2023 по 01.06.2023, є неправомірним та безпідставним.
Водночас суд зазначає, що передбачена за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову про стягнення суми неустойки передбаченої договором, разом з тим зазначає, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутися до суду з позовом у загальному порядку про стягнення неустойки передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд повністю відмовляє в задоволенні первісного позову Приватного підприємства «СПЕЦДОРМАШ» та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі
2. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 04.09.2025.
Суддя Я.А.Карабань