ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/6704/21
За позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до 1) Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" 2) Приватного нотаріуса Москаленко Наталії Олександрівни
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів та рішення правління, а також скасування державної реєстрації
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача1 - Буній Г.Я.,
від відповідача-2 - не з'явився.
У квітні 2021 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (далі - ЖБК "Дарниця-2") та приватного нотаріуса Москаленко Наталії Олександрівни про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів членів ЖБК "Дарниця-2" про зміну складу правління, зміну складу членів кооперативу, на підставі яких 18 грудня 2020 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, про зміну керівника та зміну складу засновників (учасників) ЖБК "Дарниця-2"; визнання недійсним та скасування рішення правління ЖБК "Дарниця-2" про обрання нового голови правління, на підставі якого 18 грудня 2020 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, про зміну керівника та зміну складу засновників (учасників) ЖБК "Дарниця-2"; скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, про зміну керівника та зміну складу засновників (учасників) ЖБК "Дарниця-2", проведену приватним нотаріусом Москаленко Наталією Олександрівною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 позов Фізичної особи ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" та приватного нотаріуса Москаленко Наталії Олександрівни про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів та рішення правління, а також скасування державної реєстрації залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із поданням позивачем відповідної заяви.
27.08.2021 до суду надійшла заява ЖБК "Дарниця-2" від цієї ж дати, в якій останнє просило суд відшкодувати йому судові витрати, пов'язані з розглядом вищенаведеної справи. Аналогічна за змістом заява була подана кооперативом до суду 30.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про компенсацію судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині вимог про стягнення 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 09.06.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 910/6704/21 скасовано, справу №910/6704/21 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
У наведеній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо. Зазначені висновки судами попередніх інстанцій враховані не були. Висновки про обґрунтованість доводів ЖБК "Дарниця-2" про те, що понесені ним під час розгляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, суди попередніх інстанцій обґрунтували виключно тим, що позов залишено без розгляду саме у зв'язку із поданням позивачем відповідної заяви. При цьому оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не надали.
Судами попередніх інстанцій, всупереч вищезазначеним вимогам, здійснено розгляд заяви відповідача-1 від 27.08.2021 про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, без встановлення обставин того, що відповідачем-1 до закінчення судових дебатів у справі було зроблено таку заяву, яка є підставою для вирішення судом питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали від 16.08.2021 у справі №910/6704/21 про залишення позову без розгляду.
Матеріали справи №910/6704/21 були направлені до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/6704/21 для розгляду заяви Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 910/6704/21 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 23.06.2022 розгляд даної заяви призначено у судовому засіданні на 06.07.2022.
Через відділ діловодства суду 04.07.2022 надійшли дві однакові за змістом заяви від ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі у зв'язку із перебуванням останнього на військовій службі, на підтвердження чого надано копію довідки №2653д від 13.04.2022 Військової частини НОМЕР_1 .
Також, 05.07.2022 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у якій, зокрема, зазначено, що адвокат який представляє інтереси відповідача-2 наразі перебуває у лавах Збройних Сил України на підтвердження чого надано копію відповідної довідки. Від відповідача-2 через електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі.
Ухвалою суду міста від 06.07.2022 провадження у справі №910/6704/21 в межах розгляду заяви житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №910/6704/21 зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України та запропоновано сторонам повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.
Через систему "Електронний суд" 25.07.2025 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якій останній просить суд поновити провадження у справі.
Так, на підтвердження викладених у заяві обставин щодо усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у цій справі, останнім до вказаної заяви додано довідки Головного управління військової юстиції Міністерства юстиції України №512/3455 від 19.10.2023 та №512/3635 від 02.11.2023, а також було додано лист-відповідь від Головного управління військової юстиції №38-07/25 від 15.07.2025 на адвокатський запит представника відповідача-2, у якому повідомлялось, що ОСОБА_1 на даний час військову службу у ГУ військової юстиції не проходить.
Ухвалою суду від 22.08.2025 поновлено провадження у справі №910/6704/21, судове засідання з розгляду заяви житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №910/6704/21 призначено на 03.09.2025.
02.09.2025 від відповідача-1 надійшла заява де він повністю підтримує подану 27.08.2021 заяву та зазначає, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду та повернення судового збору на підставі того, що суд не задовольнив його клопотання про витребування доказів і об'єктивний розгляд його позовної заяви «у даному судовому провадженні є неможливим, а рішення у справі у даному судовому провадженні є передбачуваним», на думку відповідача-1, позивач не використовував існуючі процесуальні норми для захисту своїх прав, а повторно подав новий позов з тих же підстав, який розглянутий у судовому провадженні у справі № 910/21974/21, але без залучення другого відповідача - приватного нотаріуса. За результатами розгляду вказаної справи позивачу відмовлено в задоволенні його вимог, тому що оскаржуваними рішеннями не порушені його права та інтереси, тобто, позивачем пред'явлено необґрунтований позов.
У судове засідання 03.09.2025 представник позивача не з'явився, заяви чи клопотань не подавав.
Представник відповідача-1 свою заяву від 27.08.2021 про компенсацію судових витрат підтримав та просив суд її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у цій справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 2 статті 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною 5 статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 7.37 - 7.39 постанови від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Відтак, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача, та у порядку передбаченому частинами 5, 6 статті 130 ГПК України.
Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У заяві від 27.08.2021 ЖБК "Дарниця-2" зазначав про понесення під час розгляду справи судових витрат на правову допомогу адвоката в загальному розмірі 7500 грн, на підтвердження чого надав замовлення про правову допомогу від 26.08.2021 на вказану суму, акт наданих послуг від цієї ж дати на суму 7500 грн та довідку-рахунок від 26.08.2021, відповідно до якої за надання Адвокатом правової допомоги відповідач мав сплатити 2500 грн.
Судом встановлено, що з відзивом на позовну заяву відповідачем-1 було заявлено, що розмір понесених ним судових витрат складає 5000 грн на підтвердження цих витрат до відзиву долучено копії: доручення (угоду) до договору-оферти про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12.05.2021 укладену відповідачем-1 з адвокатом Кішинець Володимиром Анатолійовичем, замовлення про правову допомогу від 12.05.2021 в межах справи №910/6724/21, виписку по особовим рахункам від 21.05.2021, якою підтверджується оплата адвокату Кішинець В.А. за надання послуг згідно договору-аферти від 12.05.2021, посвідчення адвоката Кішинець В.А. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Натомість, докази на підтвердження понесення додаткових витрат на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 2500 грн, а саме: замовлення про правову допомогу, акт наданих послуг, довідка-рахунок та банківська виписка по рахунку Адвоката, - складені та подані до суду з порушенням встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України строку.
Судом встановлено, що відповідачем-1 не було зроблено заяви, що докази на підтвердження понесених ним додаткових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, у зв'язку із чим заява відповідача від 27.08.2021 в частині вимог про стягнення 2500 грн залишається без розгляду.
Разом з тим докази на підтвердження понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн було подано відразу з відзивом, тобто, у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України (до поставнолення ухвали про залишення позову без розгляду).
Що ж стосується надання оцінки діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частині 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки положення частини 5 статті 130 ГПК України не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.
Звернення позивача до суду із позовом та відкриття провадження у справі вимагає від іншого учасника справи - відповідача вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності відкриття провадження у справі: вивчення позовної заяви, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовки відзиву на позов, інших заяв по суті справи чи заяв з процесуальних питань, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Тому і у випадку залишення позовної заяви без розгляду мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням позивача із позовом та відкриттям провадження у судовій справі.
Суд вважає, що у такому випадку у нього немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність дій позивача при поданні позову, оскільки така особа реалізує своє право на судовий захист, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про залишення позову без розгляду, усвідомлюючи наслідки такої поведінки.
Залишення позову без розгляду з підстави встановленої пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України можливе виключно до початку розгляду справи по суті та за наслідком диспозитивної реалізації позивачем своїх прав як на подачу позову, так і на послідуюче волевиявлення про залишення його без розгляду, що унеможливлює здійснення оцінки судом відповідної подачі позову на предмет недобросовісності дій позивача чи необґрунтованості такого позову.
Більш того, чинне господарське процесуальне законодавство України не обтяжує позивача обов'язком обґрунтування своїх дій при поданні заяви про залишення позову без розгляду в порядку, визначеному пунктом 5 частини 1 статті 226 ГПК України.
Відповідачем-1 при реалізації свого права на професійну правничу допомогу були понесені судові витрати, оскільки, у цьому випадку, він звернувся за правничою допомогою до адвоката, а відтак міг розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні позову.
Тому суд вважає, що у випадку залишення позову без розгляду за заявою позивача відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
На переконання суду, оцінка необґрунтованості дій позивача в розумінні положень частини 5 статті 130 ГПК України через призму застосування такого елементу принципу змагальності як те, що кожен повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (в контексті покладення обов'язку на відповідача доведення необґрунтованості дій позивача) може мати місце виключно у випадку, коли закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду перебувало в полі правової волі відповідача, а в іншому ж випадку слід застосовувати такий елемент змагальності як те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією ним своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною 5 статті 130 ГПК України.
Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.
Так, подаючи заяву про залишення позову без розгляду у цій справі позивач посилався на те, що оскільки суд відмовив йому у клопотанні про витребування доказів, а без них є неможливим вирішення спору, що призвело б до передбачуваного рішення.
Як вбачається зі справи, у позовній заяві фізичної особи ОСОБА_1 , містилося його клопотання про витребування ряду доказів та 07.07.2021 ним також було подано клопотання про витребування доказів, ухвалою суду від 08.07.2021 було встановлено, що подані позивачем обидва клопотання не відповідають вимогам до змісту клопотання про витребування доказів, встановленим у пункті 4 частини 2 статті 81 ГПК, а саме, не було у встановленому законом порядку зазначено заходів, яких позивач вжив для отримання цих документів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості їх самостійного отримання.
Звертаючись до суду із позовом на позивача покладається обов'язок доказування тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги або заперечення. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Таким чином, на позивача, як особи яка посилається на порушення її прав покладається обов'язок з надання належних та допустимих доказів для підтвердження своїх вимог.
На суд не покладено обов'язок зі збирання доказової бази, однак у випадку неможливості стороною самостійно отримати необхідні докази, остання має право звернутися до суду із таким клопотанням, однак з дотриманням визначених процесуальним законодавством вимог.
У ч. 2 ст. 81 ГПК України зазначено, що має вити вказано у клопотанні про витребування судом доказів:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Судом в ухвалі від 08.07.2021 у цій справі було встановлено, що позивач не зазначив які дії він вжив для отримання витребуваних документів самостійно та не надав доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості їх самостійного отримання.
З наведеного вбачається, що відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів була винесена судом на підставі недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 81 ГПК України, які полягають у тому, що позивач самостійно не вчинив дій щодо отримання доказів.
З наведеного вбачається, що позивач у своїй заяві про залишення позову без розгляду, пославшись на причини такої відмови вказав про відмову суду витребувати докази, намагався перекласти відповідальність за свої дії на суд. Тоді як, суд ухвалюючи рішення має керуватися вимогам ГПК України, та для задоволення певного клопотання суд має перевірити його на відповідність вимогам ГПК України.
Натомість, твердження позивача у заяві про відмову від позову є неправомірними та вбачають в собі недобросовісну поведінку останнього.
По своїй суті залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України і є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду породив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована знову ж таки за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач-1 не міг вплинути.
Судом при розгляді зазначеної заяви відповідача також враховано, що пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7" передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Враховуючи наведене вище, суд поклаладає на позивача понесені відповідачем-1 витрати на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи у сумі 5000 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 233, 234 ГПК України, суд
Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" від 27.08.2021 про компенсацію судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 17; ідентифікаційний код 22885588) 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" від 27.08.2021 в частині вимог про стягнення 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.Б. Сташків