ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2025Справа № 910/2802/25
Суддя Господарський суд міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/2802/25
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5) в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (01001, місто Київ, вул. Десятинна, будинок 4/6, поверх 3, кабінет 34-В)
про стягнення 70 539,30 грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 83 822,29 грн.
Без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство "Українська залізниця (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (далі-відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 70 539,30 грн. за Договором № 109/2024-д-ЦВОЮ про надання послуг, пов'язаних з перевіркою метрологічних характеристик зважувальних приладів та їх обслуговування оренди нежитлового приміщення від 04.04.2024.
02.04.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" до суду надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 86 522,41 грн на підставі статті 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" для спільного розгляду з первісним позовом та об'єднані вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та задоволено зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" в повному обсязі.
15.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У зустрічній позовній заяві позивачем наведено, що судові витрати попередньо (орієнтовно) становлять 38 000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть надані позивачем відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначив, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 37 750,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження судових витрат у розмірі 37 750,00 грн, позивач долучив копію договору № 18/03-36 про надання правової допомоги від 18.03.2025, який укладено між Адвокатським об'єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ", звіту про надання правової допомоги від 12.08.2025, акту № 1 про надання правової допомоги від 12.08.2025 на суму 37 750,00 грн, платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 47253663 від 13.08.2025 на суму 37 750,00 грн.
18.03.2025 між Адвокатським об'єднанням «АЙ ДІ ПІ ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" укладено договір № 18/03-36 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське об?єднання приймає на себе зобов?язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а Клієнт зобов?язаний оплатити правову допомогу в порядку та строки, визначені цим Договором.
1.2. Адвокатське об?єднання приймає на себе зобов?язання з надання такої правової допомоги:
1.2.1. Бути представником Клієнта в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, експертних установах, судових експертів, спеціалістів, суб?єктів оціночної діяльності, банках, страхових компаніях.
1.2.2. Бути представником Клієнта в міжнародних комерційних арбітражах, іноземних судах та в усіх судах України (зокрема в адміністративному, господарському судах та судах загальної юрисдикції) першої, апеляційної, касаційної інстанцій (зокрема Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді та Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду), Вищому антикорупційному суді, Верховному Суді, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні під час досудового та судового слідства.
1.2.3. Захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, підозрюваному, обвинуваченому, зокрема з правом підпису та подачі позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред?явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред?явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; засвідчувати своїм підписом вірність копій з оригіналів документів Клієнта та наданих Клієнтом; вчиняти інші необхідні дії в інтересах Клієнта не передбачені цим Договором.
Відповідно до акту №1 про надання правової допомоги, адвокатське об'єднання надало та передає, ат клієнт приймає та зобов'язується оплатити наступні види правової допомоги, а саме: правовий аналог документів у справі, збір та вивчення доказів у справі № 910/2802/25, кількість витраченого часу (годин)/засідань у справі - 3 год, вартість однієї години/ одного засідання (грн) - 2500,00 грн, вартість - 7 500,00 грн; складення відзиву у справі № 910/2802/25, кількість витраченого часу (годин)/засідань у справі - 4,5 год, вартість однієї години/ одного засідання (грн) - 2500,00 грн, вартість - 11 250,00 грн; складення зустірчного позову, кількість витраченого часу (годин)/засідань у справі - 2 год, вартість однієї години/ одного засідання (грн) - 2500,00 грн, вартість - 5 000,00 грн; судові засідання у справі №910/2802/25 19.05.2025, 09.06.2025, 14.07.2025, 11.08.2025, загальна вартість 14 000,00 грн.
Таким чином, загальна вартість наданої правової допомоги становить 37 750,00 грн.
Суд відзначає, що позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Серед іншого, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Суд відзначає, що умовами договору про надання правової допомоги не передбачено вартість однієї години/ засідання саме у розмірі 3500,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що дана справа є не складною та ціна позову становить 83 822,29 грн.
Крім того, суд враховує, що наданий акт № 1 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Так, суд зазначає, що підготовка даної позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги гуртуються на одному договорі та актах надання послуг й не потребувала значного обсягу часу для її підготовки.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд дійшов до висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 875,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Ваговий оператор" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03038, Україна, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок, 32, код ЄДРПОУ 45232900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (01001, Україна, місто Київ, вулиця Десятинна, будинок, 4/6, кабінет, 34-В, код ЄДРПОУ 43137397) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 875 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) 00 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено та підписано: 02.09.2025
Суддя М.Є. Літвінова