Справа № 752/20132/25
Провадження №: 2/752/9668/25
про передачу справи за підсудністю
03.09.2025 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І. А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, суд встановив таке.
Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною другою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Визначаючи підсудність даної справи Голосіївському районному суду міста Києва, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , яка територіально відноситься до Голосіївського району міста Києва.
Частиною шостою статті 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 22 серпня 2025 року № 1694557 за параметрами « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » особу не знайдено.
28 серпня 2025 року судом було здійснено запит до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області для надання інформації про місце реєстрації ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
01 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь вх. № ЕП13335 від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.
Таким чином, суду не вдалося встановити місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а зазначена позивачем у позовній заяві адреса реєстрації відповідача не підтвердилася.
Із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 27 серпня 2025 року № 1704906 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04 вересня 2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки ні позивач, ні відповідач не зареєстровані у Голосіївському районі міста Києва, то відсутні підстави вважати, що даний позов підсудний Голосіївському районному суду міста Києва.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтями 2, 3, 4 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Враховуючи предмет позову та відоме зареєстроване місце проживання лише позивача, то суд вважає за необхідним застосувати правила підсудності, визначені частиною другою статті 28 ЦПК України, тобто за місцем реєстрації позивача.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04 вересня 2020 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , то даний позов підлягає направленню на розгляд за підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.
Керуючись статтями 4, 27, 28, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати за підсудністю на розгляд до Обухівського районного суду Київської області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 03 вересня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук