61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
02.09.2025 Справа №905/317/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП», м.Запоріжжя
до відповідача: ОСОБА_1 , м.Запоріжжя
за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадера Девелопмент», м.Київ
про стягнення 137074,53 грн
Представники учасників справи:
від позивача (в режимі відеоконференції): Назаренко С.В. - адвокат на підставі ордеру;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП», м.Запоріжжя, звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , м.Запоріжжя про стягнення 137074,53грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 в частині виконання взятих на зобов'язань у повному обсязі та у встановлений договором строк.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП», м.Запоріжжя залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків її позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
02.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними поясненнями.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/317/25; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадера Девелопмент» (01021, м.Київ, вул.Грушевського Михайла, буд.9-Б, приміщення Д7-1Б, код ЄДРПОУ 41419790).
Ухвала про відкриття провадження у справі від 07.04.2025 була доставлена до електронного кабінету позивача та третьої особи в підсистемі «Електронний суд» про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 07.04.2025 була направлена на адресу відповідача та отримана ним 11.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
10.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі №905/317/25. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 має борг з орендної плати у розмірі 137074,53 грн перед ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП», як зазначає позивач заборгованість виникла на підставі укладеного між сторонами договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 та на підставі виставлених відповідачу рахунків: №1395 від 31.01.2022 на суму 160150,48 грн; №0653 від 01.02.2022 на суму 108716,74 грн; №1997 від 31.02.2022 на суму 73732,28 грн. Рахунок №0653 від 01.02.2022 року на суму 108716,74грн, виставлений у поточному місяці - лютий 2022 року є рахунком на оплату орендної плати за наступний місяць - березень 2022 року; настання строку на оплату даного рахунку у відповідача припадало до 25 лютого 2022 року. Від 24 лютого 2022 року в Україні розпочались військові дії та місто Маріуполь було окуповано, що є загальновідомими обставинами. Через це у березні 2022 року відповідач за обставин непереборної сили (військових дій у місті Маріуполь) не провадив господарську діяльність та орендоване приміщення не використовував після 24 лютого 2022 року. Відповідачем на початку укладення договору суборенди було внесено на рахунок орендаря гарантійний платіж у розмірі 129842,20 грн. Відповідно до умов договору суборенди, орендар має право утримати з суми гарантійного платежу суму заборгованості суборендаря, яка виникла з цього договору. Щодо посилання позивача на той факт, що гарантійним платежем було закрито рахунок на оплату №1395 від 31.01.2022 (комунальні послуги за січень 2022 року), то слід зауважити, що позивач штучно створив надмірну заборгованість із комунальних послуг у розмірі 160150,48 грн за січень 2022 року. Відшкодування витрат за комунальні послуги у січні 2022 року на 52000,00 грн перевищує вартість самої оренди. До позовної заяви позивач не надає доказів спожитих відповідачем у січні 2022 року комунальних послуг. Отже, переплата, яка утворилась по договору суборенди, за рахунок гарантійного платежу, може бути направлена в рахунок погашення заборгованості згідно рахунку №0653 від 01.02.2022. Згідно розрахунку наведеного позивачем на сторінці 8 позовної заяви, після остаточного розрахунку боргу, відповідач має залишок заборгованості у розмірі 28357,79 грн перед позивачем по комунальним послугам за лютий 2022 року, а саме за відшкодування витрат на використання електричної енергії та водопостачання та водовідведення. При цьому доказів фактично спожитих відповідачем комунальних послуг до позову не надано. Покази лічильників, за спожиту відповідачем у лютому 2022 року, електричну енергію та водопостачання до позову не долучено. Відповідач наполягає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та повторно звернувся до суду із тим самим позовом до того ж відповідача з тих самих підстав. Так, в Господарському суді Запорізької області перебував на розгляді позов ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення 217061,30 грн, справа №908/1111/23. Предметом розгляду справи №908/1111/23 є той же договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, укладений між сторонами справи, є ті ж самі виставлені рахунки на оплату оренди та комунальних послуг: №1395 від 31.01.2022 на суму 160150,48грн, №0653 від 01.02.2022 на суму 108716,74 грн та №1997 від 31.02.2022 на суму 73732,28грн, той же період січень - лютий 2022 року. Різниця тільки в проведених позивачем остаточних розрахунках за нібито існуючою заборгованістю та кінцевої суми заборгованості, яку вважає позивач за необхідне стягнути з відповідача. Справа №908/1111/23 вже розглянута в суді першої та апеляційної інстанції. У позові ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» відмовлено, апеляційна скарга позивача залишена без задоволення.
15.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить суд не приймати до уваги заперечення відповідача, що викладені у відзиві; задовольнити позов в повному обсязі. Позивач зазначив, що якщо провести аналіз та співставлення справ №908/1111/23 та №905/317/25, ці справи не є тотожними, зокрема, через те, що в них різні матеріально-правові вимоги. Якщо в справі №908/1111/23 вартість позову складала 217061,30 грн, і включала в себе суму основного боргу в розмірі 209751,30 грн і суму 3 % річних в розмірі 7310,00 грн, по даній справі кількість днів прострочення складала 424 днів, і вони обраховувалися при розрахунку вартості позову, то по справі №905/317/25 вартість позову складала лише суму основного боргу в розмірі 137074,53 грн, при цьому позивачем прийнято рішення про перегляд і корегування частини цієї суми заборгованості, зокрема, в сумі 91726,77грн, і кількість днів прострочення у зв'язку з цією обставиною до уваги не бралася. У цих двох справах різні матеріально-правові вимоги, тому вони не є тотожними та не позбавляють позивача на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. З 24.02.2022 по середину березня 2022 року будівля ТК «Амстор», за адресою: м.Маріуполь, вул.Купріна, 2 зазнавала обстрілу, проте, діяльність торговельного комплексу була припинена лише 02.03.2022 про це свідчать Накази по підприємству як позивача, так і власника торговельного комплексу. Рахунок №0653 від 01.02.2022 був виставлений саме за лютий 2022 року, а не за березень, як стверджує представник відповідача. Позивач визнає той факт, що рахунок за лютий 2022 року був виставлений із запізненням, але це не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань по договору суборенди. Всі розрахунки за січень та лютий 2022 року були зроблені з дотриманням чинних умов договору суборенди, на підставі яких були виставлені суборендарю (відповідачу) рахунки на оплату відповідно.
25.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі за змістом яких повідомлено, що всі документи, які свідчать про спожиту відповідачем електричну енергію та водопостачання у лютому 2022 року, залишилися на території торговельного центру і під час активної фази бойових дій, у позивача була відсутня можливість евакуювати дані документи. Рахунки відповідачу були виставлені на підставі показів приладів обліку, знятих провідним інженером торговельного комплексу, з приладів обліку встановлених на вводах в орендоване приміщення. У лютому 2021 року покази приладів обліку (електричної енергії та води), підтверджені сторонами, що підписали Акт здачі-приймання та були трішки більшими ніж покази за лютий 2022 року. Приміщення суборендаря працювало весь лютий 2022 року, і весь цей період використовувалося ним за цільовим призначенням, зазначеним в договорі суборенди, і весь цей період ним споживалися комунальні послуги аж до закриття торговельного центру. Надано пояснення щодо розрахунку компенсації витрат на комунальні послуги за лютий 2022 року.
Ухвалою суду від 19.05.2025 призначено справу №905/317/25 до розгляду за правилами загального позовного провадження; розгляд справи почато зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання на 10.06.2025 об 11:30 год.; визнано явку сторін обов'язковою.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкладено підготовче засідання на 08.07.2025 об 11:00год.
02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі вихідний №207/25-ІСГ від 02.07.2025, за змістом яких останній зазначає наступне. В рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 по справі №908/1111/23 фігурує посилання на договір суборенди №ІСГ-6/2/943/С. Але, договір суборенди №ІСГ-6/2/943/С між ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» та ФОП Герасімовим Анатолієм Олександровичем не укладався. Номер цього договору надруковано судом з помилкою. Первинно, на стадії укладання договору був складений єдиний договір суборенди за номером №ІСГ-6/2/943, площа об'єкта суборенди становила 2480,6 кв.м., а діяти він повинен був до 31.08.2021. Але, у зв'язку з тим, що сторони одразу досягли домовленості про розділення орендованої площі даного об'єкта на два, не пов'язаних між собою об'єкта суборенди, в результаті було укладено два окремих договори. Первинний же договір суборенди, площа якого становила 2480,6 кв.м., ніколи не діяв і сторони не виконували своїх зобов'язань по даному договору, а тому він є нікчемним. 21.12.2021 між сторонами було укладено два договори суборенди: договір суборенди №ІСГ-6/2/943, за яким орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот № 6_2.1.12), розташований у торговельному комплексі. Площа об'єкта суборенди становить 2330,3 кв.м. Строк дії договору: до « 31» грудня 2022 року (включно); договір суборенди №ІСГ-6/2/944-С, за яким орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот №6/2.1.13), розташований у торговельному комплексі. Площа об'єкта суборенди становить 150,3 кв.м. Строк дії договору: до « 31» грудня 2022 року (включно). У даному випадку літера «С» в номері договору означає, що це договір на оренду складського приміщення, розташованого у торговельному комплексі. Позови по справам №905/317/25 і №908/1111/23 були подані через неналежне виконання відповідачем (суборендарем) взятих на себе обов'язків за договором суборенди №ІСГ-6/2/943. Позивач звертає увагу суду, що якщо провести аналіз та співставлення справ №908/1111/23 та №905/317/25, виходячи з висновків викладених у постановах Верховного суду, ці справи не є тотожними, зокрема, через те, що в них різні матеріально-правові вимоги. Позивач вказує, що під час розгляду справи №908/1111/23, суд розглядав лише борг, що утворився через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в період з 01.01.2022 по 31.01.2022 і при розгляду справи він приділив увагу тільки тим рахункам, що були виставлені в січні проте борг, що виник у лютому місяці судом досліджено не було та не було досліджено і доказів, наданих суду, про нарахування комунальних платежів в даний період; позовна заява, що була подана по справі №905/317/25 охоплює інший період, під час якого відповідачу були виставлені рахунки на оплату і по яким у нього виник борг, а саме у період з 01.02.2022 по 28.02.2022.
08.07.2025 через підсистему «Електродний суд» від представника відповідача надійшла заява б/н від 08.07.2025 з поясненнями, в якому представник відповідача зокрема просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та клопотання про відкладення розгляду справи розглянути без участі відповідача та його представника.
Ухвалою суду від 08.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/317/25 на 30 (тридцять) днів; задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та відкладено підготовче засідання на 18.08.2025 о 11:00 год.
31.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі від 31.07.2025, за змістом яких останній зазначає, що договір суборенди №ІСГ-6/2/943, який фактично виконувався сторонами та за яким у сторін виникли взаємні права та обов'язки, був укладений « 21» грудня 2020 року між ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» та ФОП Герасімовим Анатолієм Олександровичем; у виконання взятих зобов'язань за даним договором позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот №6_2.1.12), розташований у торговельному комплексі; місцезнаходження об'єкту суборенди у торговельному комплексі визначено у поверховому плані, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору). Відповідно до Додатку №1 до договору, об'єкт суборенди розміщується у приміщенні з лотом №6_2.1.12. Відповідно до п.1.3. договору, площа об'єкта суборенди: фактична площа об'єкта суборенди становить 2330,3 кв. м. Розрахункова площа об'єкта суборенди становить 2330,3 кв.м. « 21» грудня 2020року між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкт суборенди, площа якого становить 2330,3 кв.м. Договір суборенди, який фактично виконувався сторонами та за яким у сторін виникли взаємні права та обов'язки, був укладений строком до « 31» грудня 2022року (включно). У підтвердження дії даного договору позивачем надано первинні документи, рахунки, що виставлялися суборендарю, акти з посиланням на даний договір, а також витяг з бази 1С. Окрім того, позивач зазначає, що в рахунку №1997 від 31.02.2022, який був долучений до позовної заяви по даній справі, міститься помилка в даті, дана помилка виникла через технічний збій у програмному забезпеченні, за допомогою якого був надрукований цей рахунок, у зв'язку з чим, просить вважати дату даного рахунку 01.02.2022.
12.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 12.08.2025 за змістом якої останній просить долучити до матеріалів справи ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.07.2025 у справі №908/1111/23, якою виправлено описку у рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 у справі №908/1111/23 щодо номеру договору суборенди від 21.12.2020, а саме замість "№ІСГ-6/2/943-С" зазначити "№ІСГ-6/2/943".
18.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання вихідний №18-08-2025 від 18.08.2025 про відкладення судового засідання у справі №905/317/25.
Ухвалою суду від 18.08.2025 у задоволенні клопотання позивача вихідний №18-08-2025 від 18.08.2025 про відкладення судового засідання у справі №905/317/25 відмовлено; закрито підготовче провадження по справі №905/317/25; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.09.2025 об 11:00 год.
02.09.2025 від представника відповідача надійшла заява, в якій просить здійснити розгляд справи без участі представника відповідача та відповідача Герасімова А.О., проти задоволення позовних вимог заперечує та просить закрити провадження у справі за п. 3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд задовольняє клопотання представника відповідача про розгляд справи без її участі.
У судовому засіданні 02.09.2025 представник позивача в режимі відеоконференції надала пояснення щодо позову, наполягала на задоволенні позовних вимог, щодо клопотання відповідача про закриття провадження по справі заперечувала.
У судове засідання 02.09.2025 представник відповідача не з'явився, про час, місце та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 02.09.2025 представник третьої особи не з'явився, про час, місце та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадера Девелопмент» (орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (орендар, позивач) укладено договір оренди №6/2/20-ІСГ (договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди.
Об'єкт оренди - будівля (нежитлові приміщення) Торговельного комплексу, розташованого за адресою: м.Маріуполь, вул.Купріна, буд.2. Право власності на Торговельний комплекс належить орендодавцю.
Об'єкт оренди передається орендарю з метою здійснення наступної господарської діяльності: передача окремих частин об'єкта оренди в суборенду. При цьому сторони домовились, що частини об'єкту оренди можуть передаватися орендарем в суборенду третім особам для здійснення ними господарської діяльності відповідно до профілю господарської діяльності, узгодженого сторонами у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору оренди).
Згідно п. 1.3. договору оренди, площа об'єкту оренди становить 24502,2 кв.м.
Відповідно до п. 3.1. договору оренди, договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 30.11.2023 (включно).
Відповідно до п. 6.1.2. договору оренди, орендар, має право без попередньої згоди орендодавця передавати частини об'єкта оренди в суборенду третім особам на власний розсуд але з дотриманням профілю господарської діяльності.
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (орендар, позивач) та Фізичної особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди № ІСГ-6/2/943 (договір суборенди).
Відповідно до п 1.1. договору суборенди, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот № 6_2.1.12), розташований у торговельному комплексі: частина нежитлового приміщення, розташованого в торговельному комплексі за адресою: м.Маріуполь, вул.Купріна, буд. 2.
Об'єкт суборенди передається суборендарю у тимчасове платне користування з метою здійснення суборендарем господарської діяльності з продажу меблів та товарів декору (п.1.2. договору суборенди).
Згідно п. 1.3. договору суборенди, фактична площа об'єкта суборенди становити 2330,30 кв.м., розрахункова площа об'єкта суборенди становить 2330,30 кв.м.
Приймання-передача об'єкта суборенди у тимчасове платне користування здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін, про що складається Акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування. Акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування має бути підписаний сторонами протягом 5 днів з моменту підписання договору (п. 2.1. договору суборенди).
Об'єкт суборенди вважається переданим у тимчасове платне користування після підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування, згідно з умовами цього договору (п. 2.2. договору суборенди).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року (включно) (п. 3.1. договору суборенди).
Протягом строку суборенди суборендар зобов'язаний здійснювати на користь орендаря наступні платежі: орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж, компенсація витрат на комунальні послуги. Всі платежі за договором здійснюються в безготівковому порядку. Рахунки-фактури на оплату платежів за договором виставляються орендарем шляхом їх направлення в електронному вигляді на адресу електронної пошти суборендаря, зазначену в договорі, або за допомогою засобів електронного документообігу. Суборендар підтверджує, що рахунки-фактури, виставлені і отримані у зазначений спосіб, є достатньою підставою для оплати (п. 4.1 договору суборенди).
У період з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування та до 31.12.2021 (включно) суборендар здійснює платежі (орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж) всього на суму 126836,20грн (п. 4.1.1. договору суборенди).
Починаючи з 01.01.2022 та протягом строку суборенди суборендар здійснює платежі за договором (орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж) всього на суму 135225,28 грн (п. 4.1.2. договору суборенди).
Орендна плата сплачується суборендарем шляхом внесення повної попередньої оплати за місяць. Рахунок-фактура на оплату орендної плати виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Орендна плата сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний. Строк оплати орендної плати не залежить від отримання суборендарем рахунку-фактури. У випадку якщо суборендар з будь-яких причин не отримав відповідний рахунок-фактуру, оплата здійснюється суборендарем на підставі умов цього договору (п. 4.2.1. договору суборенди).
Суборендар компенсує витрати орендаря на комунальні послуги:
- що споживаються в межах об'єкта суборенди (електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, що розташовані на території об'єкту суборенди; водопостачання; водовідведення (каналізація та ПДК); опалення тощо, якими суборендар користується в межах об'єкта суборенди);
- що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування (електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, водопостачання; водовідведення (каналізація та ПДК); опалення тощо) (п. 4.4.1. договору суборенди).
За п. 4.4.2. договору суборенди компенсація витрат на комунальні послуги, що споживаються в межах об'єкта суборенди, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами на підставі показників індивідуальних приборів обліку (лічильників). Якщо суборендар не має індивідуальних приборів обліку для визначена об'єму спожитих комунальних послуг (зокрема вентиляція, кондиціювання, опалення тощо), орендар здійснює розрахунки вартості таких послуг пропорційно займаній площі (розрахунковій площі об'єкта суборенди) згідно з методикою, що є додатком №2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.4.3. договору суборенди компенсація витрат на комунальні послуги, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами в розмірі 100% (сто відсотків) від розрахунків вартості таких послуг, здійснених орендарем пропорційно розрахунковій площі об'єкта суборенди згідно з методикою, що є додатком №2 до цього договору.
Підпунктом 4.4.4. договору суборенди передбачено, що оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем у наступному порядку:
Оплата компенсації витрат на комунальні послуги за перший місяць суборенди здійснюється суборендарем в сумі, що розраховується на підставі пп. 4.4.2., пп. 4.4.3., протягом 10 днів з моменту отримання відповідного рахунка-фактури орендаря (п. 4.4.4.1. договору суборенди).
Оплата компенсації витрат на комунальні послуги за другий та наступні календарні місяці суборенди здійснюється суборендарем у наступному порядку:
- аванс в рахунок компенсації витрат на комунальні послуги сплачується суборендарем на підставі відповідного рахунка-фактури, що виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Аванс сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний. Сума авансу складає 50% від фактичної суми компенсації витрат на комунальні послуги, нарахованої суборендарю за попередній місяць;
- остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем в сумі, що розраховується на підставі пп. 4.4.2., пп. 4.4.3. за вирахуванням суми сплаченого суборендарем авансу. Остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання суборендарем відповідного рахунка-фактури. Якщо сума сплаченого авансу більше, ніж сума компенсації витрат на комунальні послуги, розрахована за місяць, то остаточна оплата не здійснюється, а переплата, що утворилася, зараховується орендарем до авансу за наступний місяць (п.4.4.4.2. договору суборенди).
Протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 135225,28 грн, в тому числі ПДВ 20%. Гарантійний платіж забезпечує виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим договором з моменту передачі об'єкта суборенди у користування та протягом усього строку дії цього договору. Орендар має право утримати з суми гарантійного платежу суму заборгованості суборендаря, яка виникла з цього договору. У такому випадку суборендар на вимогу орендаря здійснює доплату для відновлення розміру гарантійного платежу, встановленого цим договором (п.4.8. договору суборенди).
За прострочення сплати орендної плати та інших платежів згідно з розділом 4 цього договору, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості. Крім того у випадку неналежного виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим Договором суборендар, згідно зі ст.625 ЦК України, зобов'язаний на вимогу орендаря сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (п. 8.2.1. договору суборенди).
До Договору додаються наступні додатки, що є його невід'ємною частиною: додаток №1 «Поверховий план об'єкта суборенди»; додаток №1.1 «Реклама суборендаря на фасаді ТК», додаток №2 «Методика розрахунку вартості комунальних послуг»; додаток №3 «Інструкція з пожежної безпеки в орендованому приміщені»; додаток №4 «Правила торговельного комплексу»; додаток №5 «Правила розміщення рекламних носіїв у торговельному комплексі» (п. 15.1. договору суборенди).
На виконання умов договору суборенди сторони підписали акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає 21.12.2020 у тимчасове платне користування об'єкт суборенди, фактична площа якого становить 2330,3 кв.м.
Позивач наполягає, що на виконання п. 4.8. договору суборенди відповідачем був сплачений гарантійний платіж у розмірі 129842,20 грн, на підтвердження чого ним до матеріалів справи надано копію виписки по рахунку позивача та витяг з системи «ІС» орендаря.
За твердженням позивача, у період з 01.01.2022 по 28.02.2022, відповідно до умов договору, орендарем були виставлені суборендарю наступні рахунки на оплату:
- № 1395 від 31.01.2022 щодо відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на використання електричної енергії, витрат за водопостачання та водовідведення за січень 2022 року на суму 160150,48 грн;
- № 0653 від 01.02.2022 щодо вартості оренди приміщення, відшкодування вартості експлуатаційних витрат, маркетингових послуг, оренди рекламного місця за лютий 2022року на суму 108716,74 грн;
- № 1997 від 31.02.2022 щодо відшкодування вартості комунальних послуг, витрат на використання електричної енергії, витрат за водопостачання та водовідведення, витрат на використання природного газу за лютий 2022 року на суму 73732,28 грн.
В матеріалах справи наявний акт взаємозаліку №Г00000313 від 06 квітня 2022 року позивача відповідно до якого проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на підставі п. 4.8 договору суборенди від 21.12.2020 № ІСГ-6/2/943, ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України в сумі 129842,20грн.
Згідно означеного акту, грошові зобов'язання ФОП Герасімова Анатолія Олександровича перед ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» за договором суборенди від 21.12.2020 № ІСГ-6/2/943, по рахунку на оплату №1395 від 31.01.2022, припиняються в сумі 129842,20грн із залишком невиконаних грошових зобов'язань по рахунку на оплату №1395 в сумі 27302,28 грн; а також, грошові зобов'язання ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» перед ФОП Герасімовим Анатолієм Олександровичем за договором суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 припиняються в сумі 129842,20 грн.
В матеріалах справи міститься претензія від 14.07.2022 за вих.№6.2/4-ІСГ, відповідно до якої позивач просив відповідача протягом десяти робочих днів з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість за договором у сумі 209751,30 грн. Матеріали справи не місять доказів направлення претензії вих.№6.2/4-ІСГ від 14.07.2022 та її отримання відповідачем.
Позивач наполягає, що з урахуванням акту взаємозаліку №Г00000313 від 06.04.2022, здійсненої оплати в розмірі 3006,00 грн, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 складає 209751,30 грн.
На підтвердження наявності заборгованості за договором суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період 21.12.2020-09.03.2023, однак означений акт звірки підписаний тільки з боку позивача.
В позовній заяві позивачем зазначено наступне:
«Відповідно до Акту взаємних розрахунків за період: 21.12.2020 - 09.03.2023 сума заборгованості становить 209751,30 грн.
Кількість днів прострочки: з 10.03.2022 - 31.03.2023 - 1105 днів.
Отже, 3% річних становить 19050,00 грн = 209751,30 грн (сума основного боргу) * 3% / 365 днів * 1105 (кількість днів прострочки).
Виходячи із розрахунку заборгованості, наведеного нижче загальна сума даного позову, на дату його виставлення, повинна була би складати 228801,30 грн: 209751,30 грн (сума основного боргу) + 19050,00 грн (сума 3% річних) = 228801,30 грн.
Але, беручи до уваги наші дружні та партнерські стосунки, які склалися між нашими компаніями досить давно, а також непросту економічну ситуацію, що склалася в Україні, через ворожу агресію проти нашої країни, і військові дій на її території, компанією позивача (орендаря) прийнято рішення про перегляд і корегування частини цієї суми заборгованості. А саме, позивач (орендар) прощає відповідачу (суборендарю) наступні суми заборгованості:
27302,28 грн - залишок суми, що залишився по рахунку на оплату №1395 від 31.01.2022 (комунальні послуги за січень 2022 року), після утримання гарантійного платежу 06.04.2022. Даний залишок входить до суми компенсації за комунальні послуги, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування;
45374,49 грн - сума компенсації за комунальні послуги, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування (в т.ч. за газ), за лютий 2022 року по рахунку на оплату №1997 від 31.02.2022 (комунальні послуги за лютий 2022 року);
19050,00 грн - сума 3 % (трьох відсотків) річних.
Таким чином, загальна сума даної позовної заяви, після коригування і прощення частини боргу, згідно наведеного нижче складає 137074,53 грн.
137074,53 грн = 228801,30 грн - (27302,28 грн + 45374,49 грн + 19050,00 грн).
Загальна сума даної позовної заяви, після коригування і прощення частини боргу, згідно наведеного вище розрахунку складає 137074,53 грн.
137074,53 грн = 108716,74 грн + 28357,79 грн.
Дана сума складається з:
-108716,74 грн - сума рахунку на оплату №0653 від 01.02.2022 (орендна плата, експлуатаційний платіж, маркетинговий платіж, рекламний платіж за лютий 2022 року);
-28357,79 - залишок суми по рахунку на оплату №1997 від 31.02.2022 (комунальні послуги за лютий 2022) після корегування, зазначеного вище, а саме за відшкодування витрат на використання електричної енергії та водопостачання та водовідведення, за лютий 2022 року».
З огляду на зазначене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 в частині виконання взятих на зобов'язань у повному обсязі та у встановлений договором строк позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з цим позовом до відповідача, Герасімова Анатолія Олександровича про стягнення 137074,53 грн.
Разом з тим, відповідач, просить суд закрити провадження по справі, оскільки на його думку позивач повторно звернувся до суду із тим самим позовом до того ж відповідача з тих самих підстав.
Відповідач наполягає, що в Господарському суді Запорізької області перебував на розгляді позов ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до ФОП Герасімова А.О. про стягнення 217061,30 грн, зокрема заборгованості у розмірі 209751,30 грн та 3% річних у розмірі 7310,00грн (справа №908/1111/23). Предметом розгляду справи №908/1111/23 є той же договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, укладений між сторонами справи, є ті ж самі виставлені рахунки на оплату оренди та комунальних послуг: №1395 від 31.01.2022 на суму 160150,48грн, №0653 від 01.02.2022 на суму 108716,74 грн та №1997 від 01.02.2022 на суму 73732,28 грн, той же період січень - лютий 2022 року. Різниця тільки в проведених позивачем остаточних розрахунках за нібито існуючою заборгованістю та кінцевої суми заборгованості, яку вважає позивач за необхідне стягнути з відповідача. Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/1111/23 від 27.11.2023, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до Фізичної особи-підприємця Герасімова Анатолія Олександровича, м.Запоріжжя, відмовлено.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладений договір суборенди від 21.12.2020 №ІСГ-6/2/943 з Фізичною особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем.
Слід відзначити, що однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Водночас, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.07.2022 внесено запис 2001030060001085858 про припинення підприємницької діяльності Герасімова Анатолія Олександровича за його рішенням.
Таким чином, боржником у даній справі є фізична особа Герасімов Анатолій Олександрович, який втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності станом на дату звернення із позовною заявою.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Відповідач просить суд закрити провадження у справі №905/317/25, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі №908/1111/23 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті позовних вимог у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту вказаних норм права можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, й уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як й уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення в іншій справі, що вже набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить приписам пункту 1 статті 6 Конвенції.
Зважаючи на положення ст. 41, 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами у справі є позивач та відповідач, у справах №905/317/25 та №908/1111/23 сторони співпадають.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Водночас, чинні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №916/2638/23, від 12.03.2024 у справі № 925/1144/22.
Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/1111/23 від 27.11.2023, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до Фізичної особи-підприємця Герасімова Анатолія Олександровича відмовлено.
Так, за змістом рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 по справі №908/1111/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024, предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості згідно договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у розмірі 217061,30 грн, з яких: 209751,30 грн - основний борг та 7310,00 грн - 3% річних.
У рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 по справі №908/1111/23 зазначено наступне:
« 21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" (орендар) та Фізичної особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем (суборендар) укладено договір суборенди № ІСГ-6/2/943 (з урахуванням ухвали від 10.07.2025 про виправлення описки).
Відповідно до п 1.1 договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот № 6/2.2.12), розташований у торговельному комплексі: частина нежитлового приміщення, розташованого в торговельному комплексі за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2, право власності на яке належить ТОВ «Мадера Девелопмент»; внесено в базу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 273831214123 (Об'єкт суборенди).
Торговельний комплекс - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2, складовою частиною якого є Об'єкт суборенди (надалі - Торговельний комплекс або ТК).
Крім того, місцезнаходження об'єкту суборенди у Торговельному комплексі визначено у Поверховому плані, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1).
Згідно п. 1.3 договору суборенди площа об'єкта суборенди становити 2480,6 кв.м., розрахункова площа об'єкта суборенди становить 2480,6 кв.м.
Об'єкт оренди складається з наступних приміщень:
- торгівельне: фактична площа 2330,30 кв.м., розрахункова площа 2330,30 кв.м.,
- складське: фактична площа 150,30 кв.м., розрахункова площа 150,30 кв.м.
Відповідно до п. 2.2 договору суборенди об'єкт суборенди вважається переданим у тимчасове платне користування після підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування, згідно з умовами цього договору.
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ СОЛЮШН ГРУП" та Фізичною особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем підписано Акт приймання-передачі Об'єкта суборенди.
Відповідно до п. 3.1 договору суборенди цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2021 (включно).
Згідно п. 4.1.1 договору у період з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування та протягом строку суборенди Суборендар здійснює платежі за договором в розмірі: сума платежу по орендній платі за місяць 83 890грн 80 коп. в тому числі ПДВ 20 %, сума експлуатаційного платежу 27 963 грн 60 коп. за місяць, в тому числі ПДВ 20 %, тому числі ПДВ 20 %, маркетинговий платі 13 981 грн 80 коп. за місяць, в тому числі ПДВ 20 %, рекламний платіж 1 000 грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 %.
Відповідно до п. 4.8 договору суборенди протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 129842,20 грн, в тому числі ПДВ 20%. Гарантійний платіж забезпечує виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим договором з моменту передачі об'єкта суборенди у користування та протягом усього строку дії цього договору.
Так, на виконання п. 4.8 договору суборенди відповідачем сплачено трьома частинами суму гарантійного платежу у розмірі 129842 грн 20 коп.: 11.02.2021 - 79842 грн 20 коп., 17.02.2021 - 19000 грн 00 коп., 17.02.2021 - 31000 грн 00 коп.
Отже, сума сплаченого гарантійного платежу за умови наявності заборгованості та її доведеності позивачем може бути зарахована в рахунок погашення грошового зобов'язання за договором суборенди.
Як докази споживання відповідачем комунальних послуг та орендної плати, позивач надав суду копії: № 1395 від 31.01.2022 на суму 160150 грн 48 коп., № 653 від 01.02.2022 на суму 108716 грн 74 коп., № 1997 від 01.02.2022 на суму 73732 грн 28 коп. Всього на загальну суму 342599 грн 50 коп.
В матеріалах справи міститься претензія від 14.07.2022 за вих. № 6.2/4-ІСГ, відповідно до якої позивач просив відповідача протягом десяти робочих днів з моменту отримання цієї претензії сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» заборгованість за договором у сумі 209751 грн 30 коп.
Однак, матеріали справи не місять доказів направлення претензії вих. № 6.2/4-ІСГ від 14.07.2022 та її отримання відповідачем 14.07.2022».
Відповідачем до матеріалів справи наданий договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, який надавався позивачем в рамках справи № 908/1111/23, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (орендар) та Фізичної особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем (суборендар).
Згідно п. 1.1. вказаного договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот № 6-2.2.12), розташований у торговельному комплексі: частина нежитлового приміщення, розташованого в торговельному комплексі за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2, право власності на яке належить ТОВ «Мадера Девелопмент»; внесено в базу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 273831214123 (об'єкт суборенди).
Згідно п. 1.3 договору суборенди площа об'єкта суборенди становити 2480,6 кв.м., розрахункова площа об'єкта суборенди становить 2480,6 кв.м.
Об'єкт оренди складається з наступних приміщень:
- торгівельне: фактична площа 2330,30 кв.м., розрахункова площа 2330,30 кв.м.,
- складське: фактична площа 150,30 кв.м., розрахункова площа 150,30 кв.м.
Відповідно до п. 3.1 договору суборенди цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.08.2021 (включно).
У період з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування та протягом строку суборенди суборендар здійснює платежі за договором в наступних розмірах: орендна плата - 126836,20 грн (п. 4.1.1. договору суборенди).
У період з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування та протягом строку суборенди суборендар здійснює платежі за складське приміщення в наступних розмірах: орендна плата - 3006,00грн (п. 4.1.2. договору суборенди).
Відповідно до п. 4.8 договору суборенди протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору Суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 129842,20 грн, в тому числі ПДВ 20%. Гарантійний платіж забезпечує виконання Суборендарем грошових зобов'язань за цим Договором з моменту передачі Об'єкта суборенди у користування та протягом усього строку дії цього договору.
Суд дослідивши договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, який є підставою позову в рамках справи №905/317/25, та договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020, який був підставою позову в рамках справи № 908/1111/23, дійшов висновку, що це різні договори, відрізняються п. 1.1. договорів - найменуванні лоту об'єктів суборенди (лот №6_2.2.12 та лот №6_2.1.12), п. 1.3. договорів - площі переданих в користування об'єктів суборенди (2480,6 кв.м (2330,30 кв.м.+150,30 кв.м.) та 2330,30 кв.м.), п. 3.1. договорів - строк дії договору, п.4.1.1- 4.1.2 договорів - розміри узгоджених сторонами платежів, п. 4.8. договорів - розмір гарантійного платежу.
Таким чином, підстави позову у справах №905/317/25 та №908/1111/23 не співпадають, отже суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі згідно п. 3 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач наполягає, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), а не договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12).
Так, у поясненнях по суті справи від 02.07.2025 позивач зазначав, що первинно, на стадії укладання договору був складений єдиний договір суборенди за номером №ІСГ-6/2/943, площа об'єкта суборенди становила 2480,6 кв.м., а діяти він повинен був до 31.08.2021. Але, у зв'язку з тим, що сторони одразу досягли домовленості про розділення орендованої площі даного об'єкта на два, не пов'язаних між собою об'єкта суборенди, в результаті було укладено два окремих договори. Первинний же договір суборенди, площа якого становила 2480,6 кв.м., ніколи не діяв і сторони не виконували своїх зобов'язань по даному договору, а тому він є нікчемним. 21.12.2021 між сторонами було укладено два договори суборенди: договір суборенди №ІСГ-6/2/943, за яким орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот № 6_2.1.12), розташований у торговельному комплексі. Площа об'єкта суборенди становить 2330,3кв.м. Строк дії договору: до « 31» грудня 2022 року (включно); договір суборенди №ІСГ-6/2/944-С, за яким орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот №6/2.1.13), розташований у торговельному комплексі. Площа об'єкта суборенди становить 150,3 кв.м. Строк дії договору: до « 31» грудня 2022 року (включно).
Ухвалою суду від 08.07.2025 суд запропонував позивачу та відповідачу надати суду письмові пояснення з наданням відповідних доказів щодо того який саме договір суборенди фактично виконувався сторонами та за яким у сторін виникли взаємні права та обов'язки (договір суборенди об'єктом суборенди якого є лот № 6_2.1.12 чи договір суборенди об'єктом суборенди якого є лот №6_2.2.12).
Позивач у додаткових поясненнях від 31.07.2025 наполягає, що між сторонами виконувався саме договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 згідно змісту якого у виконання взятих зобов'язань за даним договором позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот №6_2.1.12), розташований у торговельному комплексі; місцезнаходження об'єкту суборенди у торговельному комплексі визначено у поверховому плані, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1 до договору). Відповідно до Додатку №1 до договору, об'єкт суборенди розміщується у приміщенні з лотом №6_2.1.12. Відповідно до п.1.3. договору, площа об'єкта суборенди: фактична площа об'єкта суборенди становить 2330,3 кв.м. Розрахункова площа об'єкта суборенди становить 2330,3 кв.м. « 21» грудня 2020 року між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкт суборенди, площа якого становить 2330,3 кв.м. (Додаток № 2). Договір суборенди, який фактично виконувався сторонами та за яким у сторін виникли взаємні права та обов'язки, був укладений строком до « 31» грудня 2022 року (включно).
На підтвердження наявності заборгованості за договором Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» надано рахунки на оплату оренди та комунальних послуг: №1395 від 31.01.2022 на суму 160150,48грн, №0653 від 01.02.2022 на суму 108716,74грн та №1997 від 31.02.2022 на суму 73732,28 грн (а також претензію від 14.07.2022 за вих. № 6.2/4-ІСГ, акт заліку та інше).
Оскільки, календарної дати 31.02.2022 не існує, та враховуючи пояснення позивача щодо дати в наведеному рахунку (дата 31.02.2022 була помилково зазначена через технічний збій у програмному забезпеченні), то дата даного рахунку 01.02.2022.
За змістом рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 по справі №908/1111/23 на підтвердження споживання відповідачем комунальних послуг та орендної плати у період з 01.01.2022 по 28.02.2022, позивач надав суду копії рахунків на оплату: №1395 від 31.01.2022 на суму 160150 грн 48коп., № 653 від 01.02.2022 на суму 108716 грн 74коп., №1997 від 01.02.2022 на суму 73732 грн 28 коп. (а також претензію від 14.07.2022 за вих. № 6.2/4-ІСГ, акт заліку та інше).
З огляду на зазначене, позивач ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» в рамках справи №908/1111/23 та в рамках справи №905/317/25 звертався до суду на підставі різних договорів суборенди, але за один і той же період з наданням одних і тих же доказів (рахунків, претензії, акту заліку, тощо) в обґрунтування своїх позовних вимог.
Згідно п.4.8. договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), який наданий до справи №905/317/25, протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 135225,28 грн, в тому числі ПДВ 20%.
Згідно п.4.8. договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), який наданий до справи №908/1111/23, визначено, що протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання цього договору суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 129842,20 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок дві гривні 20 копійок), в тому числі ПДВ 20%.
Як встановлено з матеріалів справи №905/317/25, пояснень позивача та відповідно до змісту рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1111/23, акту взаємозаліку №Г00000313 від 06 квітня 2022 року гарантійний платіж сплачений відповідачем на виконання умов договору суборенди у розмірі 129842,20 грн.
Отже, відповідач при оплаті гарантійного платежу виконував умови договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12).
Як вже зазначалось, позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано до матеріалів справи №905/317/25 рахунок на оплату № 1395 від 31.01.2022; рахунок на оплату № 0653 від 01.02.2022; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №797 від 31.01.2021; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2254 від 28.02.2021; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3412 від 31.03.2021; витяг з бази 1С, відповідно до якого, площа об'єкту суборенди складала 2330,3 кв.м.
Суд зазначає, що зміст означених рахунків на оплату та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджує, що ці документи виготовлені на підставі договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), водночас витяг з бази 1С, не є первинним документом згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, позивачем не доведено належними доказами, що правовідносини виникли між сторонами на підставі договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12).
Як зазначалось вище, у справі №908/1111/23 Господарським судом Запорізької області розглянуто позов ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), яка виникла за період січень - лютий 2022 року (згідно рахунків на оплату №1395 від 31.01.2022 на суму 160150 грн 48коп., № 653 від 01.02.2022 на суму 108716 грн 74коп., №1997 від 01.02.2022 на суму 73732 грн 28 коп) у розмірі 209751,30 грн, 3% річних у розмірі 7310,00 грн, та за наслідками його розгляду відмовлено у задоволені позовних вимог.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду у будь-якій справі, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки, судове рішення (у іншій справі) набрало законної сили і є обов'язковим для виконання, у зв'язку з чим правильність зроблених у ньому висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що розглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин.
Суд при прийнятті цього рішення керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі позивачем не зазначено й не обґрунтовано.
Відтак, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Запорізької області по справі №908/1111/23 від 27.11.2023, а саме той факт, що сторонами виконувався договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.2.12), а не договір суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), має преюдиційне значення для даної справи.
Позивачем при поданні позовної заяви в рамках справи №905/317/25 при визначенні вартості остаточного боргу здійснено корегування частини суми заборгованості за договором суборенди шляхом прощення його частини та нарахованих 3% річних, у задоволенні яких позивачу було, зокрема, відмовлено згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/1111/23 від 27.11.2023.
Суд зазначає, що нарахування 3% річних на заборгованість, у стягненні якої судом у справі №908/1111/23 відмовлено, є неправомірним.
Водночас, нараховані 3% річних в рамках цієї справи (№905/317/25) у розмірі 19050,00грн, у зв'язку з їх прощенням позивачем не є предметом розгляду в даній справі.
Суд звертає увагу, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Судом при ухваленні рішення враховано суперечливу поведінку позивача, яка полягає в штучному створенні позивачем передумов для звернення до суду шляхом зміни ціни позову та подання договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12) в обґрунтування своїх позовних вимог, який, як встановлено судом, не виконувався сторонами.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено факт виконання сторонами договору суборенди №ІСГ-6/2/943 від 21.12.2020 (лот №6_2.1.12), на якій позивач посилається в рамках цієї справи.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП», м.Запоріжжя до відповідача, ОСОБА_1 , м.Запоріжжя про стягнення 137074,53 грн - відмовити.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 02.09.2025 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 04.09.2025.
Суддя Г.Є. Курило