Рішення від 06.08.2025 по справі 905/521/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

06.08.2025 Справа №905/521/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Карпенко Вікторії Анатоліївни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

“Мережа магазинів “Дніпро-М»

про повернення майна, стягнення 1269935,00грн неустойки та 103000,00грн компенсації з ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Біліченко В.В., адвокат на підставі ордеру АІ №1853058 від 21.03.2025 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Левченко М.В., адвокат на підставі довіреності від 01.01.2025(в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

27.03.2024 шляхом надіслання поштового відправлення Фізична особа-підприємець Карпенко Вікторія Анатоліївна (далі - ФОП Карпенко В.А., позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Дніпро-М» (далі - ТОВ «ММ«Дніпро-М», відповідач) про зобов'язання повернути нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шовковична (в минулому вул. Іскри), буд. №29, шляхом підписання акта приймання-передачі фактичною датою повернення майна, стягнення 1269935,00грн неустойки за несвоєчасне повернення майна за договором оренди за період з 06.05.2022 по 26.03.2024 та 103 000,00 грн компенсації за виконання ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду.

Позов мотивовано порушенням зі сторони ТОВ «ММ «Дніпро-М» обов'язку щодо повернення Орендодавцю нерухомого майна після припинення дії договору оренди у визначені строки шляхом підписання акта приймання-передачі фактичною датою передачі майна, у зв'язку з чим нараховано неустойку за несвоєчасне повернення майна та сплати компенсації за виконання ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 11, 202, 251, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 632,759, 760, 762, 763, 765, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 173, 174, 180, 193, 283, 284, 286, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 4,20,24,27,42,161-164, 176, 249 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 23.04.2024 Господарським судом Донецької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/521/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, розгляд справи призначено на 22.05.2024 року о 10:00 год.

Ухвалою від 18.07.2024 клопотання сторін про участь у всіх судових засіданнях представників останніх в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволені.

У подальшому розгляд справи переносився та відкладався, востаннє на 23.12.2024 року о 15:30 год.

Ухвалою від 23.12.2024 розгляд справи №905/521/24 судом вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 15.01.2025 року о 14:00 год, у подальшому неодноразово відкладалось та переносилось з об'єктивних підстав.

07.02.2025 на адресу суду органами поштового зв'язку надійшли клопотання позивача:

- про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , як особи, що уклала з ФОП Карпенко В.А. договір №1/3 від 01.03.2022 року на надання консультаційних послуг. До клопотання в якості додатків додані заява ОСОБА_1 аналогічного змісту;

- про збільшення позовних вимог, в якій з посиланням на приписи ст.ст. 46,123 Господарського процесуального кодексу України позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн та судовий збір. Заява обґрунтована тим, що в позовній заяві, щодо судових витрат заявлена позовна вимога стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Дніпро - М» судовий збір, однак ця вимога не включає витрат, пов'язаних з розглядом справи, які складають 20000,00грн.

Ухвалою від 13.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , заява збільшення позовних вимог прийнята судом як заява про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, як судових в процесі розгляду справи №905/521/24.

Ухвалою від 09.04.2025 клопотання позивача про участь у всіх засіданнях суду у справі №905/521/24 адвоката Біліченко В.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою від 17.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі №905/521/24 та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 13.05.2024 року о 14:00 год, задовольнив клопотання ФОП Карпенко В.А. про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_1 для допиту, викликав у вказане судове засідання свідків ОСОБА_1 та за ініціативою суду ОСОБА_2 , роз'яснив свідкам право на участь у засіданні суду у режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду за їх вибором шляхом звернення з заявою у порядку ст.197 Господарського процесуального кодексу України та попередив свідків про кримінальну відповідальність на підставі ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання свідка.

Суд розпочав розгляд справи по суті у засіданні 13.05.2025, заслухав вступне слово представників сторін, зокрема, позивач в межах вступного слова підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, відповідач в межах вступного слова заявлені позовні вимоги заперечив у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні. Суд розпочав безпосереднє дослідження доказів у справі та відклав судове засідання на 10.06.2025 о 10:00 год.

21.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому останній просив допитати його як свідка у справі №905/521/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та доручити її проведення Броварському міськрайонному суду Київської області.

Ухвалою суду від 26.05.2025 клопотання про участь свідка в режимі відеоконференції задоволено. Доручено проведення відеоконференції вказаному суду.

07.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, в якому позивач повідомив, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть подані докази, щодо розміру витрат, які були понесені під час розгляду справи.

У судове засіданні 10.06.2025 у приміщення Броварського міськрайонного суду Київської області з'явився свідок ОСОБА_1 , приймав участь у засіданні суду в режимі відеоконференції. Свідок попереджений про кримінальну відповідальність на підставі ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання свідка, після чого допитаний судом. Ухвалою суду від 10.06.2025 оголошено перерву до 02.07.2025 о 12:20 год.

20.06.2025 на адресу суду шляхом поштового направлення від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому остання просить допитати її в якості свідка у справі №905/521/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та доручити її проведення Вінницькому міському суду Вінницької області. До клопотання додано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 17.02.2025, в якому міститься інформація, що Каневська Анна Григорівна змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 26.06.2025 про внесення виправлень внесено зміни до ухвали від 10.06.2025 щодо дати наступного судового засідання та визначено, що воно відбудеться 02.07.2025 року о 13:45 год, у зв'язку з неможливістю проведення засідання суду за участю свідка в режимі відеоконференції у первісно визначений час.

Ухвалою суду від 26.06.2025 клопотання про участь свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні у справі №905/521/24 в режимі відеоконференції задоволено.

Свідок ОСОБА_3 у судове засідання 02.07.2025 з'явилась у приміщення Вінницького міського суду Вінницької області, приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Під час судового засідання 02.07.2025 свідок ОСОБА_3 попереджена про кримінальну відповідальність на підставі ст. 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання свідка, після чого допитана судом.

У судовому засіданні 02.07.2025 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 06.08.2025 о 10:30 год.

У судовому засіданні 06.08.2025 закінчено безпосереднє дослідження доказів у справі, проведено судові дебати, в межах яких сторони підтвердили позиції, що були висловлені ними під час вступного слова.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4356-IX від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Таким чином, на час винесення даного рішення в Україні продовжено строк дії воєнного стану.

За об'єктивних обставин особливостей діяльності суду під час воєнного стану розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція учасників процесу

Обґрунтування позовних вимог ФОП Карпенко В.А. консолідовано викладене в позовній заяві, а також у відповіді на відзив, письмових поясненнях представника позивача, в яких зазначено, що Договір оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019, за яким спірне приміщення передано відповідачу у оренду, припинив свою дію 30.04.2022 на підставі додаткової угоди №3 від 01.03.2022, якою цей Договір було розірвано за взаємною згодою його Сторін. Відповідач у встановлений Договором строк не виконав обов'язку з повернення об'єкта оренди за Актом приймання-передачі, що порушує права позивача як Орендодавця, внаслідок чого останній вимагає в судовому порядку виплати передбаченої законом і умовами договору неустойки за період з 06.05.2022 по 26.03.2024 року в розмірі 1 269 935грн. Позивач наполягає, що після закінчення Договору оренди, відповідач не здійснив належних дій, спрямованих на юридичне оформлення повернення майна, тривалий час не звільняв приміщення магазину та продовжив незаконно користуватися ним. При цьому, Орендатор висловлював намір на продовження орендних відносин шляхом пропозиції підписання договору на наступний період за умови підписання позивачем Акта приймання-передачі майна №3 від 30.04.2022, проєкт якого надіслав разом з іншими документами на електронну пошту позивача 14.09.2022 та 29.11.2022. ФОП Карпенко В.А. не погодилась з цією вимогою Орендатора та наполягала на підписанні цього Акта фактичною датою повернення об'єкта оренди.

Доказом факту, що ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» не звільнило орендоване приміщення, є акт візуального обстеження об'єкта нерухомості від 02.08.2023, що проведене представниками сторін Договору, та складений на його підставі Акту приймання-передачі №2 від 19.09.2023, яким зафіксована фактична дата передачі майна від Орендатора Орендодавцю, однак відповідачем останній Акт не був підписаний відповідачем, оскільки він послідовно наполягав на визначені дати передачі майна - 30.04.2022. Між тим, у листі від 29.08.2023 ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» визнала, що у день закінчення терміну Договору оренди - 30.04.2022, повернути приміщення змоги не було. За таких обставин, позивач стверджує, що в порушення умов договору та норм законодавства об'єкт оренди залишається неповернутим за Актом приймання-передачі. Крім того, факт користування відповідачем приміщенням витікає з сплати останнім рахунку на оплату комунальних послуг №1/4 від 30.05.2023, у тому числі, й за послуги за водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2022 по 30.04.2023.

Відповідач також відмовився сплатити визначену умовами Додаткової угоди компенсацію за ремонтні роботи по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду, оцінену сторонами договору в сумі 103 000 грн. Зокрема, на переконання позивача, вказана в Додатковій угоді №3 від 01.03.2022 дата сплати відповідачем компенсації за відновлювальні ремонтні роботи в приміщенні магазину - до 10.09.2023 року, жодним чином за умовами Додаткової угоди не пов'язана з фактичним здійсненням відновлювальних робіт або підписанням сторонами Акта приймання-передачі позивачу орендованого майна, сторонами узгоджено суму грошових коштів, яка підлягає оплаті, та дату її оплати, зобов'язання відповідача не є виконаним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість і безпідставність, на підтвердження своєї правової позиції зазначив наступне.

Договір оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.04.2019 за погодженням його Сторін розірвано з 30.09.2022 на підставі Додаткової угоди №3 від 01.03.2022. Відповідач стверджує, що до кінця квітня 2022 року приміщення магазину було звільнено і не використовувалося Орендарем, про що ФОП Карпенко В.А. було достеменно відомо. Станом на 30.04.2022 заборгованість відповідача перед ФОП Карпенко В.А. по орендній платі відсутня. Маючи безперешкодний доступ до об'єкта оренди, позивач між тим безпідставно звинуватила відповідача у невиконанні ним зобов'язання щодо повернення орендованого майна та здійснила нарахування неустойки, тоді як Орендодавець не вжила жодних дій, спрямованих на юридичне оформлення повернення об'єкта оренди шляхом підписання Акта приймання-передачі (повернення) від 30.04.2022. Орендар не ухилявся від повернення орендованого майна. Примірник цього Акта протягом 2022 - 2023 років неодноразово надсилався ФОП Карпенко В.А. на підпис, але не був підписаний позивачем. Тим самим, Орендарем були створені штучні підстави для стягнення з відповідача неустойки. В цьому сенсі відповідач посилається на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, за якими наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач стверджує, що внаслідок розірвання Договору оренди за Додатковою угодою з 30.04.2022, зобов'язання сторін, у тому числі по сплаті орендної плати, припиняються. Тим самим зобов'язання зі сплати неустойки, передбачені пунктом 5.1. Договору оренди, є також припиненими в силу змісту пункту 1 Додаткової угоди №3 від 01.03.2022, оскільки Договір оренди є розірваним з 30.04.2022.

Ведення переговорів і консультацій між Сторонами з приводу можливості та умов укладення нового договору оренди, домовленість в Додатковій угоді №3 від 01.03.2022 про сплату Орендарем компенсації за ремонтні роботи з відновлення об'єкту оренди у первісний вигляд жодним чином не звільняють позивача від обов'язку прийняття нерухомого майна з оренди за актом приймання-передачі (повернення) від 30.04.2022. Несплата відповідачем компенсації є наслідком недобросовісної поведінки позивача, яка полягає у не здійсненні підписання вказаного Акта. У Додатковій угоді №3 Сторони окремо не визначили, в якому порядку проводиться повернення Орендодавцю об'єкта оренди за Актом приймання-передачі та сплати узгодженої суми компенсації: яка з цих подій відбувається першою, та в який строк сторони мають підписати Акт приймання-передачі щодо повернення орендованого майна. Крім того, відповідач вважає, що позивачем належними доказами не довів, що здійснив виконання робіт щодо відновлення пошкодженого об'єкту оренди, тоді як сума у додатковій угоді визначена саме як компенсація вже понесених ним витрат.

Окрім того, у відповідності до частини шостої статті 232 ГК України нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання як штрафної санкції припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідач стверджує, що до спірних правовідносин про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік, яку й просить застосувати в окремій письмовій заяві.

Відповідач звертає увагу суду на неналежність як доказу представленого позивачем Акта приймання-передачі №2 від 19.09.2023, оскільки він підписаний Пасат А.А., який ніколи не уповноважувався ТОВ «ММ «Дніпро-М» представляти його інтереси у правовідносинах з ФОП Карпенко В.А. Відповідача з Пасат А.А. пов'язують лише господарсько-правові відносини - він як фізична особа-підприємець закупає у Компанії дрібний інструмент та реалізує його у м. Слов'янську. Участь при складанні Акта від 19.09.2023 Пасат А.А. приймав виключно на прохання представника позивача КарпенкоГ.О. для фіксування факту необхідності ремонту нежитлового приміщення та поточних показників приладів обліку комунальних послуг, оскільки приїхав в цей день для огляду приміщення магазину з метою можливої оренди.

Також відповідач зазначив, що Карпенко Г.О. не має повноважень діяти від імені ФОП Карпенко В.А., оскільки довіреність від 01.03.2022, на яку останній посилається, не є нотаріально посвідченою, тоді як за приписами цивільного законодавства, довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Позивач є фізичною особою незважаючи на той факт, що вона набула статусу суб'єкта господарювання.

Позивач безпідставно посилається на факт оплати на оплату комунальних послуг №1/4 від 30.05.2023 як доказ на підтвердження використання приміщення відповідачем, оскільки за ініціативою працівників відповідача були внесені зміни у означений рахунок в частині періоду надання послуг з водопостачання та водовідведення, а саме, до 30.04.2022, заперечень щодо вказаного відповідач не висловив.

Зважаючи на наведене, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Щодо належності та допустимості поданих доказів суд зазначає наступне.

20.08.2024 представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених: копії переписки у мобільному додатку Viber з менеджером по роботі з комерційними об'єктами ТОВ «ММ «Дніпро-М» Каневською А.Г. від 01.08.2023; аудіозаписів телефонних розмов з менеджером по роботі з комерційними об'єктами ТОВ «ММ «Дніпро-М» Каневською А.Г.; відеозапису зустрічі з Пасат А.

Клопотання позивачем обґрунтовано тим, що надані матеріали містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору: переписка у мобільному додатку Viber свідчить про отриману від менеджера інформацію про те, що представником компанії при проведені обстеження орендованого майна 02.08.2023 буде саме Пасат А., а аудіозаписи телефонних розмов і відеозапис зустрічі безпосередньо на об'єкті оренди підтверджують дії Пасат А. як представника відповідача.

Представник відповідача заперечує проти задоволення вказаного клопотання у відповідних письмових запереченнях від 17.09.2024, оскільки додані до нього докази одержані та подані позивачем з порушенням положень законодавства, тому є неналежними, недопустимими та недостовірними. Зокрема, відповідач стверджує, що поширення позивачем інформації з електронного листування у мобільному додатку Viber, при спілкуванні телефоном з особою, яку в клопотанні названо як Каневська А., відеозапис особи, яку позивач визначає як Пасата А. для використання в судовому процесі, без повідомлення про цей факт та наявності підтвердженої згоди цих фізичних осіб, суперечить вимогам статті 31 Конституції України та статтям 270, 306 ЦК України, оскільки порушують особисті немайнові права фізичних осіб. Представлені позивачем докази не відповідають критерію належності, визначеному в статті 76 ГПК України, оскільки на їх підставі неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі, що розглядається. Позивачем при одержані та подані до суду вищевказаних доказів грубо порушений встановлений Конституцією та кримінальним процесуальним законом спеціальний порядок отримання такого роду доказів. Крім того, відповідач вказує, що позивачем подання доказів у господарській справі здійснено з порушенням встановленого нормами статті 80 ГПК України порядку: наведені докази не були додані до позовної заяви. При цьому в матеріалах позову письмове повідомлення позивача про неможливість подання цих доказів у встановлений законом строк з об'єктивних причин відсутнє.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.(ч.2 ст.80 ГПК України).

Суд вбачає, що наведені докази не були додані до позовної заяви, у її змісті не було вказано, що докази не могли бути подані у встановлений законом строк з об'єктивних причин, право на що передбачено у ч.4 ст.80 ГПК України.

Представник позивача з приводу строку надання відповідних доказів усно зазначив, що мета їх надання - спростування доводів відповідача стосовно відсутності у Пасата А. повноважень діяти від імені ТОВ «ММ «Дніпро-М», які були висловлені відповідачем вже під час підготовчого засідання у справі, що відповідно унеможливило їх подання у строк, що визначений процесуальним законом.

З огляду на наведене, розцінюючи вказану позицію як обґрунтування наведене на підтвердження наявності підстав для поновлення строку надання доказів у справі, суд вважає за можливе дослідити доводи відповідача щодо належності, допустимості та достовірності відповідних доказів по суті, поновлюючи строк на їх подання.

За змістом частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, у відповідності до положень частини другої статті 73 ГПК України встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 2) показаннями свідків.

У частині першій статті 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Означена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Суд вбачає, що листування в мессенджері Viber велось менеджером по роботі з комерційними об'єктами ТОВ «ММ «Дніпро-М» ОСОБА_2 (згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 17.02.2025 ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 ) та свідком ОСОБА_1 , відповідно автори листування є встановленими. З боку працівника ТОВ «ММ «Дніпро-М» листування велось з виробничих питань з робочого номеру телефону, який надавався підприємством працівникам з цією метою, переписка не мала особистого характеру та має відношення виключно до правовідносин сторін, що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019. Цей факт був підтверджений свідком ОСОБА_5 під час допиту у судовому засіданні та не оспорюється відповідачем. Зміст переписки свідок ОСОБА_5 не спростувала. У заяві свідка ОСОБА_5 наявне посилання на наявність неповноти відповідної переписки, однак на питання суду в чому конкретно вона полягала свідок не відповіла, посилаючись на відсутність доступу до останньої внаслідок звільнення з підприємства відповідача, вказуючи, що sim карта з номером телефону ймовірно була знищена, оскільки такою була політика підприємства при звільненні працівника, який користувався номером телефону. В матеріалах справи міститься паперова копія електронного доказу - роздруківка скріншотів переписки зазначених осіб в мессенджері Viber аналогічного змісту. Клопотань щодо проведення комп'ютерно-технічної експертизи смартфонів, з яких переписка велась з метою встановлення її автентичності, достовірності та дійсності сторони до суду не подавали. За наслідками наведеного, суд вважає, що листування в мессенджері Viber має досліджуватись нарівні з іншими доказами у справі.

Одночасно суд дійшов протилежних висновків щодо інших доказів, які позивач просив залучити до матеріалів справи в підтвердження своїх позовних вимог, а саме, аудіозаписів телефонних розмов з менеджером по роботі з комерційними об'єктами ТОВ «ММ «Дніпро-М» ОСОБА_5 ; відеозапису зустрічі з Пасат А.

Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.(ч.ч.1,3 ст. 307 ЦК України).

У Рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України №12 - рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, зазначено наступне.

Згідно з ч. 1, 2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть встановлюватися лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Розглядаючи справу Конституційний суд узяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Системний аналіз положень Кодексу та Закону дає підстави стверджувати, що проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках тау відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог Кодексу, Закону, інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.

Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь - яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності) порушує не лише законодавчі положення, а конституційні права і свободи людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, те, що законодавством не передбачено проведення, без попередження про здійснення запису телефонної розмови, аудіофіксування телефонних розмов, то такий аудіозапис не можна вважати таким, що отриманий в передбаченому законом процесуальному порядку.

Якщо ділова переписка має конкретну мету, а її зміст призначений виключно для оформлення та підтримання ділових відносин, то здійснення звукозапису передбачає повне фіксування не лише основного змісту розмови, а й мовленнєвої поведінки особи, інтонацій, побічних висловлювань, що вже може розглядатись як втручання у приватне життя. Здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до прояву особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

Позивачем не надано суду доказів попередження та отримання згоди працівника відповідача на здійснення запису розмов. Факт відсутності такої згоди ОСОБА_5 підтверджений у заяві свідка та під час допиту у судовому засіданні. Це твердження позивачем будь-якими доказами не спростовано.

При цьому, суд не має можливості самостійно без застосування спеціальних знань встановити, дослідити і перевірити яка особа та в який час здійснювала ці аудіозаписи, ідентифікувати голоси осіб, розмова яких на них зафіксована, та встановити чи не вносилися до них будь-які зміни.

Аудіозаписів телефонних розмов під час проведення судового засідання не відтворювались.

Відеозапис, в свою чергу, буде вважатись отриманим законним шляхом за умови що особа, яка на ньому зображена, дала свою згоду на зйомку; якщо відеозапис здійснено відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру; в інших випадках, передбачених законом (наприклад, якщо звуко- чи відеозапис отриманий у кримінальному провадженні з дозволу суду). Про наявність згоди особи на здійснення її відеозапису може свідчити як пряме ствердження особою про таку згоду, так і зафіксована на відеозаписі поведінка особи, з якої стає зрозуміло, що особа знає про здійснення відеозапису та не заперечує проти нього. Не можна стверджувати про наявність згоди особи на відеозйомку, якщо відеозапис здійснювався приховано від неї.

Щодо наданого відеозапису, суд зазначає, що останній був переглянутий під час судового розгляду справи з метою встановлення наявності у його змісті очевидних обставин, що свідчили б про обізнаність особи, яка наявна на запису, з фактом того, що її знімають, ідентифікації означеної особи та безпосередньо встановлення того, яке значення факти зафіксовані на відеозапису мають для встановлення істини у справі.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №908/1120/17, для оцінки належності відеозапису як доказу береться до уваги наявність у ньому необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події.

Судом встановлено, що зазначених необхідних реквізитів відеозапис не містить, його зміст зводиться до фіксації стану приміщення, з нього неможливо достеменно встановити, що особа, дії якої зафіксовані на записі, обізнана з фактом здійснення зйомки, ПІБ цієї особи та мету, з якою здійснюється відеозйомка, за його участі.

Суд критично ставиться до позиції, викладеної свідком ОСОБА_1 , що ПасатА. (особа, яка за свідченням позивача присутня на відеозапису як представник відповідача) вочевидь був обізнаний про факт здійснення його особистої зйомки, оскільки також знімав відео для передачі відповідачу, приймаючи до уваги, що факт здійснення такої зйомки безпосередньо зі змісту відеозапису, а також письмових пояснень Пасата А. та інших доказів у справі не випливає.

Як наслідок, суд не досліджує вказані вище аудиозаписи та віодеозапис в якості доказів у справі, оскільки дійшов висновку щодо їх недопустимості та неналежності виходячи з наведених вище обставин.

Виклад обставин справи, встановлених судом

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Карпенко Вікторія Анатоліївна зареєстрована як фізична особа-підприємець (28.12.1998, 09.12.2006 №22770170000005559), основний вид економічної діяльності - 68.31 Агентства нерухомості.

Спірне майно -вбудоване приміщення магазину (об'єкт оренди), розташований в АДРЕСА_1 , належить Карпенко Вікторії Анатоліївни на праві приватної власності згідно рішенню виконкому Слов'янської міської ради від 20.03.2002 №129/13, реєстровий №306 від 21.03.2002 Слов'янського міського бюро технічної інвентаризації.

18.06.2019 між ФОП Карпенко В.А. (Орендодавець) та ТОВ «ММ «Дніпро-М» (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1/6, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове відплатне користування (оренду) нежитлового приміщення загальною площею 137,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Шовковична (Іскри), 29.

Об'єкт оренди надається для організації в ньому магазина та здійснення торговельної діяльності з продажу непродовольчих товарів (пункт 1.2. Договору).

Порядок передачі та повернення «об'єкту оренди» передбачено розділом 2 Договору: 2.1. Передача здійснюється через тиждень після підписання цього Договору шляхом підписання Сторонами Акта приймання-передачі №1, який свідчить про фактичну передачу його Орендатору в користування. В Акті приймання-передачі №1 «об'єкта оренди» вказується характеристика і технічний стан «об'єкта оренди». 2.2. Після завершення дії цього Договору Орендатор повертає «Об'єкт оренди» протягом 5 днів. Передача Орендатором «Об'єкта оренди» оформляється Актом приймання-передачі №2.

У пункті 3.1. Договору передбачено, що за користування «об'єктом оренди» Орендатор сплачує Орендодавацю орендну плату у розмірі та в строки, визначені цим Договором. Орендна плата включає в собі плату за користування «об'єктом оренди», а також плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований «об'єкт оренди».

Як вбачається зі змісту пунктів 3.3. та 3.4. Договору, розмір орендної плати без урахування ПДВ становить 28 000,00грн за один календарний місяць за весь «об'єкт оренди». Платежі за користування «об'єктом оренди» (за виключення першого місяця) Орендатор здійснює до 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31 травня 2020 року (пункт 6.1. Договору).

Підпунктом 4.2.6. пункту 4.2. Договору встановлено, що у випадку припинення дії цього Договору Орендар зобов'язується передати Орендодавцю «Об'єкт оренди» у стані не гіршому, чим на момент передачі в оренду протягом 5 (п'яти) днів з дня припинення дії даного Договору.

Приписами пункту 5.1. Договору визначено, що у випадку неналежного виконання Орендатором своїх зобов'язань з повернення приміщень після закінчення строку дії Договору оренди Орендатор сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне виконання зобов'язань по цьому Договору, якщо це невиконання було наслідком обставин непереробної сили. Що виникла після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру (форс-мажор), настання яких сторона, яка не виконала зобов'язань повністю чи частково, не могла ні передбачити, ні запобігти розумними методами (Події надзвичайного характеру встановлені діючим законодавством) (пункт 5.2. Договору).

Договір оренди нежитлового приміщення підписаний уповноваженими особами: Орендодавцем - ФОП Карпенко В.А. та Орендарем - директором ТОВ «ММ «Дніпро-М» ЗвягінцевоюТ.С. та скріплений відтисками печаток сторін.

Зміна умов Договору, його розірвання та припинення допускаються за згодою сторін. Внесення доповнень і змін оформлюється додатковою угодою (пункт 7.1. Договору).

На виконання договору сторони склали та підписали Акт приймання-передачі приміщень від 19.06.2019 (Додаток до Договору №1/6 від 18.06.2019), згідно якого Орендодавець у відповідності до умов Договору передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 137,9 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Шовковична (у минулому - Іскри), буд.29, позначене на план-схемі №1-1. Орендар перевірив стан приміщення, яке передається в оренду, та не має претензій до Орендодавця. Цей Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною Договору.

Додатковими угодами №1 від 01.04.2020, №2 від 24.05.2021 сторони продовжили строк дії Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.04.2019 відповідно до 01 квітня 2020 року та 30 квітня 2022 року.

Як зазначено вище, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час винесення рішення суду у справі.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку

громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Слов'янська міська територіальна громада з 24.02.2022 віднесена до території можливих бойових дій.

Листом №1 від 03.03.2022 ТОВ «ММ «Дніпро-М» повідомило контрагентів, у тому числі й позивача, що введення воєнного стану відповідає вимогам форс-мажорних обставин, та ТОВ «ММ«Дніпро-М» припиняє сплату орендної/суборендної плати починаючи з 24 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану на території України. Орендна/суборендна плата та компенсування комунальних послуг за період з 01.02.2022 року по 23.02. 2022 року (включно) відбудеться після закінчення воєнного стану на всій території України. У листі наведені номери телефони працівників підприємства, що відповідають за певні регіони, які контрагенти мають використовувати для зв'язку з підприємством.

Відповідач стверджує, що внаслідок початку бойових дій магазин ТОВ «ММ «Дніпро-М», який розташовувався у орендованому приміщенні, був зачинений, працівники евакуювались у більш безпечні місця.

Доказів на підтвердження здійснення сторонами дій направлених на дострокове розірвання договору або направлених на повернення приміщення Орендодавцю в момент зачинення магазину матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_5 від 30.10.2024, в якій остання вказує, що працювала в ТОВ «ММ«Дніпро-М» з липня 2020 року по липень 2024 року на різних посадах, в тому числі з грудня 2020 року і до моменту звільнення виконувала функції менеджера по роботі з комерційними об'єктами, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України ТОВ «ММ«Дніпро-М» прийнято рішення про припинення роботи магазину у м.Словянськ та розірвання договору оренди з позивачем, вона мала здійснити підготовчі дії з підготовки - узгодити дату, здійснити обмін документами для підписання.

Свідок ОСОБА_5 під час допиту у судовому засіданні зазначила, що товар та основне торгове обладнання було вивезено з приміщення магазину працівниками технічної служби відповідача, станом на березень 2022 у приміщенні магазину залишались камери відеоспостереження, що належали відповідачу - у цей період у магазині відбулось пограбування, у поліцію з цього приводу зверталась служба безпеки відповідача, залишки обладнання, що залишались у магазині (стелажі з ДСП) вивезені з приміщення у серпні-вересні 2023.

У заяві свідка ОСОБА_5 зазначено, що безпосередньо ФОП Карпенко В.А. на зв'язок не виходила, свідок спілкувалась з ОСОБА_1 , що назвався представником останньої. Під час допиту у судовому засіданні свідок зазначила, що інформацію відносно ОСОБА_1 як особи, що діє від імені позивача, та контактний номер телефону, отримала у базі підприємства, де містилась інформація про контрагентів.

Матеріали справи містять довіреність від 01.03.2022, якою ФОП Карпенко В.А. уповноважує громадянина Карпенко Г.О. представляти її інтереси з правом ведення переговорів, поданням та отриманням відповідних документів на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності незалежно від підпорядкування та галузевій належності, в правоохоронних, контролюючих органах та інших державних органах з питань, пов'язаних із захистом моїх прав та представництвом моїх інтересів як фізичної особи-підприємця та інше. Довіреність у письмовій формі, підпис ФОП Карпенко В.А. скріплено відтиском печатки позивача.

Крім того, між ФОП Карпенко В.А.(Замовник) та ФОП Карпенко Г.О.(Виконавець) укладено договір №1/3 від 01.03.2022, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні послуги з питань передання в оренду майна (нежитлових приміщень Замовника), у тому числі підготовка та узгодження з Орендаторами документів, огляд приміщень та ін. За надані консультаційні послуги Замовник сплачує Виконавцю плату в розміри та строки визначені даним договором (п.2.1). Сума договору складає 20000,00грн. Договір вступає в силу з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2025 (п.5.1).

Доказів на підтвердження того, що вказана довіреність або договір передавались відповідачу на підтвердження право Карпенко Г.О. на представництво інтересів позивача у відносинах з Орендатором до матеріалів справи не надано.

Свідок ОСОБА_1 під час допиту у судовому засіданні зазначив, що як особа, що діяв від імені позивача як представник у правовідносинах останньої з ТОВ «ММ «Дніпро-М», безпосередньо контактував з працівниками відповідача, має інформацію щодо всієї переписки сторін, позивач та ОСОБА_1 разом користуються електронною адресою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Свідок повідомив, що у березні 2022 отримав від ТОВ «ММ «Дніпро-М», у тому числі особисто від директора магазину, що працював у приміщенні, інформацію, що підприємство внаслідок збройної агресії та відповідно введення у крайні воєнного стану не буде сплачувати орендну плату, з чим Орендодавець не погодився та сторони дійшли згоди, що у подальшому строк дії договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.04.2019 продовжено не буде, відповідно він закінчується 30.04.2022.

ФОП Карпенко В.А. на підтвердження наявності наміру розірвання договору за ініціативою позивача надано до матеріалів справи проєкт Додаткової угоди №3 від 01.03.2022, яка містила пропозицію щодо розірвання договору №1/6 від 18.04.2019 з 30 квітня 2022 року, та супровідний лист №1/3 від 01.03.2022 щодо її направлення на адресу відповідача.

Представник позивача стверджує, що вказаний супровідний лист з додатком направлявся на адресу відповідача органами поштового зв'язку простою кореспонденцією разом з рахунком №1/3 від 01.03.2022 на оплату орендної плати за березень 2022 та відповідним актом. Свідок ОСОБА_1 підтвердив цей факт та зазначив, що мета направлення додаткової угоди - констатування відсутності у позивача наміру продовження строку дії договору оренди.

Відповідач та свідок ОСОБА_5 отримання супровідного листа з додатковою угодою не підтверджують. Проєкт Додаткової угоди №3 від 01.03.2022 у редакції позивача уповноваженою особою відповідача не підписано.

Як стверджує свідок ОСОБА_1 під час допиту, 26.04.2022, 04.05.2022, 07.07.2022 він телефоном спілкувався з представником ТОВ «ММ «Дніпро-М» Дмитром, який повідомив, що підприємство не має можливості передати приміщення за відсутності можливості вивезти обладнання. Крім того, останній повідомив, що відповідач має зобов'язання перед покупцями товару протягом гарантійного терміну, а в магазині був пункт приймання товару у разі настання гарантійних випадків, що також ускладнює звільнення приміщення. 22.06.2022,14.07.2022,14.09.2022 свідок ОСОБА_1 з приводу звільнення приміщення у аналогічний спосіб спілкувався з представником ТОВ «ММ «Дніпро-М» Олександром (його телефонний номер зазначено відповідачем як контактний у листі №1 від 03.03.2022) та також отримав інформацію щодо неможливості звільнити приміщення та наявність у відповідача наміру укласти договір оренди з 01.05.2022. Прізвища означених осіб свідку невідомі.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 не заперечувала, що означені особи виконуючи свої посадові обов'язки як працівники підприємства зв'язувались з ОСОБА_1 також повідомила, що вона особисто після того, як у квітні 2022 приступила до виконання посадових обов'язків, зв'язувалась з Карпенко Г.О. телефоном з метою інформування останнього щодо можливості укладання додаткової угоди з підприємством, за якою відповідач звільнявся на час дії воєнного стану від сплати орендної плати та можливості укладання договору оренди цього ж приміщення з 01.05.2022, на що отримала згоду.

14.09.2022 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі менеджера з консолідації та пошуку об?єктів від ФМ Каневської Анни Григорівни звернулось до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом спрямованим на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наступного змісту «Прошу повідомити куди направити Новою поштою». До листа додано файли формату .doc, .docx з назвами «Договір від 01.05.2022 року (1) (1)», «ДС №3 зниження ОП березень-квітень», «Акт (приймання) від 01.05.2022 року», «Акт (повернення) від 30.04.2022».

Факт використання позивачем означеної електронної адреси підтверджено під час судового розгляду справи представником останньої, отримання листа від 14.09.2022 з додатками до нього не оспорюється. Письмова відповідь на лист відсутня.

Свідок Гіренко (Каневська) А.Г. на питання щодо фактичних дій направлених на повернення приміщення за Актом (повернення) від 30.04.2022 повідомила, що таких намірів підприємство не мало, оскільки це було недоцільним з огляду на намір укладання договору на наступний період та відповідно підписання сторонами документу - Акт (приймання) від 01.05.2022.

20.10.2022 ТОВ «ММ «Дніпро-М» направило ФОП Карпенко В.А. Додаткову угоду №3 до договору №3 до договору №1/6 від 18.04.2019 на адресу: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта», копією конверту.

За змістом додаткової угоди №3 відповідачем запропоновано ФОП Карпенко В.А. доповнити п.3.3. Розділу 3 Договору підпунктом 3.3.1. у наступній редакції:

« 3.3.1. У зв'язку з військовою агресією з боку Російської Федерації на території України та внаслідок неможливості Орендатором використовувати об'єкт оренди та вести господарську діяльність через обставини, за які Орендар не відповідає, відповідно до п. 6 ст. 762 ЦКУ, Орендар звільняється від сплати орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення №1/6 від « 18» червня 2019 року з « 01» березня 2022 року та до наступного дня після закінчення воєнного стану на всій території України, запровадженого Указами Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року або до моменту відновлення можливості Орендарем користування об'єктом оренди, залежно від того, яка із подій відбудеться раніше, якщо інше не буде затверджено Сторонами додатково».

Додаткову угоду №3 у вказаній редакції позивачем не підписано.

Свідок ОСОБА_1 під час допиту вказав, що означена редакція додаткової угоди суперечила попереднім домовленостям сторін, її підписання було економічно невигідним для позивача та недоцільним.

29.11.2022 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі Летючого Олександра звернулося до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом спрямованим на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з проханням підписати долучені до листа документи та акт звірки. До листа додано файли формату .doc, .docx з назвами «Акт (повернення) від 30.04.2022 (1)», «Договір від 01.05.2022 року (1)», «ДС №3 зниження ОП березень-квітень (3)», «Акт (приймання) від 01.05.2022 року (1)», та «акт звірки взаєморозрахунків №БУ-1607 від 28.11.2022» в форматі pdf.

Факт отримання електронною поштою 29.11.2022 листа з додатками позивачем не оспорюється. Відповідь на лист відсутня.

До матеріалів справи долучено проєкт договору №МДМ/0105/2022 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2022,що передбачає передачу цього ж приміщення в оренду відповідачу, акт приймання-передачі приміщення №2 від 30.04.2022 (до договору №1/6 від 18.06.2019), що фіксує повернення об'єкта оренди від Орендатора Орендодавцю 30.04.2022 та акт приймання-передачі приміщення №1 від 01.05.2022 (до договору №МДМ/0105/2022 від 01.05.2022), що фіксує передачу об'єкта оренди від Орендодавця Орендатору з 01.05.2022.

Проєкт договору №МДМ/0105/2022 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2022, акт приймання-передачі приміщення №1 від 01.05.2022 (до договору №МДМ/0105/2022 від 01.05.2022), акт приймання-передачі приміщення №2 від 30.04.2022 (до договору №1/6 від 18.06.2019) позивачем не підписано, у письмовій формі заперечень щодо їх змісту не висловлено.

Свідок ОСОБА_1 підтвердив той факт, що зазначені документи підписані не були, повідомив, що будь-яких листів з запереченнями з приводу їх змісту на адресу відповідач не направлялось, мали місце телефонні переговори з Гіренко (Каневською) А., якій було повідомлено про незгоду позивача та до весни 2023 сторонами велись подальші переговори, у тому числі, направлені на підписання договору від 01.05.2022.

Свідок ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_1 після отримання означених документів вдруге перестав виходити на зв'язок, спілкування з ним відновилось у травні 2023, коли почалась переписка в месенджері для смартфонів Viber з приводу оплати комунальних послуг.

Суд констатує, що орендна плата за лютий-березень сплачена відповідачем у повному обсязі, орендна плата за квітень 2022 зарахована у рахунок здійснення авансового платежу, що вносився під час укладання договору. Як пояснив свідок ОСОБА_1 , у подальшому рахунки на оплату орендної плати не виставлялись за відсутності, оскільки з 30.04.2022 між сторонами припинено договір оренди, на новий строк договір не укладався.

Однак ФОП Карпенко В.А. виставлено ТОВ «ММ «Дніпро-М» рахунок №1/4 від 30.05.2023, відповідно якого компенсація вартості за спожиту електроенергію за період з 01.02.2022 по 30.04.2022, за водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2022 по 30.04.2023, та за теплопостачання з 01.12.2021 по 30.04.2022 - становить 84 754,84грн.

Як стверджує позивач, у вказаний рахунок інформацію щодо обсягу водопостачання та водовідведення та періоду надання послуг внесено на підставі акту-рахунку №1050/0523/1 від 29.05.2023 за водопостачання та водовідведення за період з 24.03.2023 по 29.05.2023 у розмірі 2 634,36 грн, що виставлено КП Слов?янської міської ради «Словміскводоканал» ФОП Карпенко В.А.

Судом досліджено письмову форму електронного доказу - скріншотів переписки, яка велась через безкоштовний мобільний додаток для обміну повідомленнями (месенджер для смартфонів) Viber між Каневською Анною, менеджером ТОВ «ММ «Дніпро-М», та ОСОБА_1 , що у правовідносинах сторін договору діяв від імені ФОП Карпенко В.А.

В частині, що стосується оплати рахунку №1/4 від 30.05.2023 наявна наступна інформація:

12.05.2023 ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_1 з повідомленням від імені ТОВ «ММ «Дніпро-М», в якому просила переробити рахунок 1.4 в частині компенсації вартості за теплопостачання за період з 01.12.2021 по 30.04.2022, вказавши вартість поставленого тепла за орендоване приіщення 299 кв.м. у сумі 36036,66грн. Також просила внести зміни у акт звірки.

17.05.2023 ОСОБА_1 відповів, що нарахування оплати за теплопостачання нараховується відповідно показників лічльників тепла, тому площа орендованого приміщення у цьому разі не має значення. У відповідь на вказане повідомлення ОСОБА_6 повідомила, що передасть інформацію в бухгалтерію.

18.05.2023 ОСОБА_6 звернулася з запитом надати акт за 12.2021 та надсилає файл «рахунок ДТКЕ 12.2021.pdf». У відповідь на вказане повідомлення Карпенко Г.О. надсилає файл «сч + акт 26.11.21-31.12.21.pdf».

24.05.2023 ОСОБА_6 звернулася з запитом надати підтверджуючі документи по водопостачанню та водовідведенню за 59 куб.м по рахунку №1.4. Вказане повідомлення залишилось без відповіді.

30.05.2023 за допомогою месенджера Viber Каневська Анна повторно звернулася до ОСОБА_1 з запитом надати підтверджуючі документи по водопостачанню та водовідведенню за 59 куб.м по рахунку №1.4.

04.06.2023 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі керівника відділу управління комерційними об?єктами компанії ОСОБА_7 звернулося до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом спрямованим на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому повідомляє, що підприємство перевірило дані за теплопостачання, разом з тим, просить переробити рахунок, виправивши у п.2 (водопостачання) данні « 30.05.2022» замість « 30.05.2023». До листа додано вкладення «Рахунок 1.4 від 30.05.2023»

05.06.2023 за допомогою месенджера Viber Карпенко Г.О. повідомив, що надсилає відкорегований рахунок 1.4 та підтверджуючі документи по водопостачанню та водовідведенню. До повідомлення додано файли «Рахунок водоканал.pdf» та «Рахунок 1.4 від 30.05.2023».

Платіжною інструкцією №DMEU026686 від 05.06.2023 ТОВ «ММ «Дніпро-М» сплачено ФОП Карпенко В.А. 84 754,84грн за послуги згідно рахунку №1/4 від 30.05.2023.

04.07.2023 ОСОБА_8 звернулася до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом за темою «Рахунок на компенсацію комунальних послуг» спрямованим на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наступного змісту: «В продовження Вашої з Дмитром розмови надсилаю коректний рахунок. Будь ласка проставте печатку та підпис і надішліть скан-копію для оплати.». До листа прикріплений відповідний файл.

Як стверджує позивач, в якості додатку до цього листа йому було надіслано рахунок №1_4 від 30.05.2023, відповідно якого компенсація вартості за спожиту електроенергію та за водопостачання та водовідведення за період лютий 2022 - квітень 2022, та за теплопостачання за період грудень 2021 - квітень 2022 - становить 84 754,84грн.

Вказаний рахунок був сформований не ним, а безпосередньо ТОВ «ММ «Дніпро-М», проти вказаного доказу позивач заперечує, вважає його неналежним та недопустимим, враховуючи, що період компенсації вартості за водопостачання та водовідведення вказаний у рахунку (лютий 2022 - квітень 2022) суперечить первинному документу КП Слов?янської міської ради «Словміскводоканал» (акт-рахунок №1050/0523/1від 29.05.2023) за водопостачання та водовідведення за період з 24.03.2023 по 29.05.2023.

Тим не менш, ФОП Карпенко В.А. підписано та скріплено відтиском печатки рахунок №1_4 від 30.05.2023. Його копія міститься в матеріалах справи.

01.08.2023 за допомогою месенджера Viber Карпенко Г.О. звернувся до Каневської Анни повідомленням, в якому просить повідомити інформацію щодо даних особи представника, з яким 02.08.2023 буде проведене обстеження орендованого приміщення. У відповідь на вказаний запит Каневська Анна повідомляє, дані Пасат Анатолія та його номер телефону « НОМЕР_2 ».

В подальшому 01.08.2023 за допомогою месенджера Viber Карпенко Г.О. надсилає Каневській Анні файли з назвами «акт обстеження.pdf», « 40 ДЦ ДЦ 3.pdf», « 40_ДЦ_КС_3.pdf», « 40_ДЦ_ЛС1 02-01-01.pdf», « 40_ДЦ_ЛСДЦ_3.pdf», «VID_20230803_114855. НОМЕР_3 » та фото приміщення. У відповідь на дане повідомлення Каневська Анна зазначила, що зателефонує.

У матеріалах справи наявний Акт №2 від 02.08.2023, що складений комісією у складі: від Орендодавця - представник ОСОБА_1 , від Балансоутримувача - ФОП Карпенко В.А., у присутності представника Орендаря - Пасат А.А., яким зафіксовано, що проведено візуальний огляд об'єкта оренди - нежитлового приміщення. Під час проведення візуального обстеження комісія перевірила стан зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок, стелі, підлоги, вікон, дверей, водо та теплозабезпечення, зафіксувала встановлені недоліки. У змісті Акта зазначена наявність в приміщенні торгового обладнання Орендаря. Акт підписаний зазначеними вище особами та скріплений відтиском печатки ФОП КарпенкоВ.А.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_1 від 08.05.2024, в якій він повідомив суд, що станом на 29.03.2022 він особисто у присутності співробітника відповідача перебував у приміщенні з метою зняття показань лічильників теплопостачання та водопостачання та візуального огляду приміщення, магазин працював, ніяких скарг не було, приміщення було у задовільному стані. Показання лічильників та стан приміщення він зафіксував. 02.08.2023 ОСОБА_1 , за участі Пасат Анатолій, що виступав як представник ТОВ «ММ«Дніпро-М», також проведено обстеження приміщення та виявлено на стінах чисельні елементи кріплення, отвори від демонтованих елементів кріплення, кондиціонерів та системи вентиляції та пошкодження внутрішнього облицювання стіни (гіпсокартону) орієнтовною площею 0,09 кв.м, локальні пошкодження стін внаслідок невірного розміщення торгового обладнання (стелажів), стелі, частково демонтовані батареї опалення та частково пошкоджені елементи системи опалення та пломби. Інших як внутрішніх ,так і зовнішніх пошкоджень не встановлено. В приміщенні знаходилось торгове обладнання Орендаря. На фасаді будівлі розміщена вивіска «магазин Дніпро-М». Жодних перешкод, які могли б унеможливити доступ до приміщення не було. Зазначені недоліки та обсяг необхідних робіт з поточного ремонту відображено в акті обстеження від 02.08.2023, що підписаний ОСОБА_1 та Пасатом А.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 повідомив суд, що метою здійсненого обстеження приміщення було встановлення наскільки його стан відповідає належному перед передачею Орендодавцю, приміщення відчинив ОСОБА_9 , останній також здійснював фіксування стану приміщення на відео з метою його передачі Орендатору, про що повідомив свідка.

Також свідок вказав, що у період з 29.03.2022 по 02.08.2023 огляду приміщення не проводив, як наслідок інформації щодо його стану та роботи магазину у цей період надати не може.

До позовної заяви надані фото, які фіксують стан приміщення на 02.08.2023 (наявне торгове обладнання відповідача - стелажі з маркуванням ТОВ «ММ «Дніпро-М») та 04.09.2023 (пусте приміщення, в незадовільному стані, наявні ознаки демонтажу).

Факт проведення остаточного демонтажу обладнання (стелажів ДСП) Гіренко (Каневська) А. Г. у серпні-вересні 2023 підтвердила.

29.08.2023 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі менеджера ОСОБА_10 звернулось до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом спрямованим на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому повідомляє, що магазин не працює з 24.02.2022, повернути приміщення 30.04.2022 змоги не було, через загрозу ракетних обстрілів. Тому 30.04.2022 приміщення не було повернуто, підстав для підписання Акту цією датою - не має. В якості додатку до листа додано файл з назвою «ДС №3 компенсація ремонту + АПП (1) (1) (1)».

31.08.2023 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі менеджера ОСОБА_10 аналогічним способом звернулося до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом, в якому повідомляється, що підставою для оплати коштів буде лише одночасне підписання Додаткової угоди №3 та Акту повернення приміщення.

У відповідь на вказаний лист від 05.09.2023 Григорій Карпенко листом з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 » повідомив Каневську Анну про наступне: «Добрий день. Надсилайте підписані з Вашої сторони ДУ і Акти на адресу: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 т. НОМЕР_4 , або від.Нової Пошти номер 2 Бровари.».

05.09.2023 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі менеджера Каневської Анни звернулось до ФОП Карпенко В.А. з електронним листом спрямованим на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » наступного змісту «Доброго дня. ТТН 20450769798483». Одночасно до листа долучено фото поштового відправлення з номером « 20450769798483» з якого вбачається: Відправник - ТОВ «ФІНЮРКОНСАЛТИНГ» Прудивус Дмитро Дмитрович, Київ, Відділення №74, 067 510 78 16; Отримувач - Приватна особа Карпенко Григорій Олексійович, Бровари, Відділення №2, НОМЕР_4 .

Із відповіді на адвокатський запит №4/1 від 08.04.2025 ТОВ «ФІНЮРКОНСАЛТИНГ» вбачається, що станом на 05.09.2023 останнє надавало у комплексі юридичні послуги ТОВ “ММ “Дніпро-М» відповідно до укладеного Договору. Прудивус Дмитро Дмитрович, що є працівником підприємства, 05.09.2023 відправив два примірники акту про повернення об'єкту оренди, а саме, Акт №2 приймання-передачі приміщення від 30.04.2022р. на адресу м. Бровари, відділення Нової Пошти №2, отримувач Карпенко Григорій Олексійович, ТТН №20450769798483.

07.09.2023 ТОВ «ММ «Дніпро-М» в особі менеджера Каневської Анни направлено на електронну пошту ФОП Карпенко В.А. на адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лист, в якому просило повернути примірник за реквізитами: ТОВ «ФІНЮРКОНСАЛТИНГ» (ЄДРПОУ 35907561), представник Прудивус Дмитро Дмитрович, НОМЕР_5 та надати номер ТТН для відстеження.

Карпенко Г.О. 08.09.2023 направив ТОВ «ММ «Дніпро-М» підписану Додаткову угоду №3 до Договору оренди №1/6 від 18.06.2019, що вбачається із наявних в матеріалах справи поштової накладної та опису вкладення до поштового відправлення.

Зі змісту Додаткової угоди від 01.03.2022 №3 Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.04.2019, що підписана сторонами Договору, вбачається, що Сторони прийняли рішення про розірвання цього Договору з 30 квітня 2022 року. Сторони дійшли згоди, що Орендар здійснює компенсацію Орендодавцю ремонтних робіт з відновлення Об'єкту оренди у первісний вигляд. Розмір компенсації Сторони оцінили в 103 000,00 грн (сто три тисячі). Зазначену в даному пункті компенсацію Орендатор зобов'язується здійснити на банківський рахунок Орендодавця у термін до 10 вересня 2023 року. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору. Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання (пункт 4).

Як стверджує відповідач, на зворотному боці вказаної Додаткової угоди, що підписана позивачем, містився примірник Акту №2 приймання-передачі приміщення від 30.04.2022 року, який був залишений позивачем без підписання. Зокрема, в змісті Акту зазначено, що Орендатор у відповідності з умовами Договору №1/6 від 18 червня 2019 року передав, а Орендодавець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 137,9 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шовковична (у минулому - Іскри), 29 (далі - «об'єкт оренди»). Орендодавець перевірив стан приміщення, яке повертається з оренди і установив вартість ремонтних робіт з відновлення приміщення в первісний вигляд у розмірі 103 000,00 грн. Акт підписаний стороною Орендатора - директором ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» Звягінцевою Т.С., підпис ФОП Карпенко В.А. відсутній. Текст цього Акта перекреслений кульковою ручкою хрест на хрест.

У листі від 13.09.2023 року за №204, який адресований позивачу, ТОВ «ММ «Дніпро-М» посилається на те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та прямою загрозою життя працівників використання приміщення магазину у м. Слов'янську з березня 2022 року фактично припинене. При укладанні Додаткової угоди №3 від 01.03.2022 одночасно було запропоновано підписання Акта приймання-передачі №2 про повернення орендованого майна. Однак за ініціативою позивача вирішення цього питання відкладено до 30.04.2022. Зобов'язання компенсувати Орендодавцю вартість ремонтних робіт по відновленню приміщення магазину в сумі 103 000,00грн відповідачем не виконане з причини свідомого ухилення позивача від підписання Акта приймання-передачі орендованого майна. Наполягає на підписанні цього Акта. В якості додатку до вказаного листа Орендарем долучено 2 примірники Акту №2 приймання-передачі приміщення від 30.04.2022 року для його підписання.

Згідно наявного в матеріалах справи поштової накладної АТ «Укрпошта» та опису вкладення у цінний лист, лист від 13.09.2023 за №204 та 2 примірники Акту №2 приймання-передачі приміщення від 30.04.2022 направлені ТОВ «ММ«Дніпро-М» Карпенко Вікторії Анатоліївні 14.09.2023 на адресу « АДРЕСА_4 ». Вказане поштове відправлення не вручено під час доставки «з інших причин» 21.09.2023, що вбачається із наданої відповідачем роздруківки інформації відстеження поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта» від 03.11.2023.

Листом від 06.10.2023 за №245 ТОВ «ММ «Дніпро-М» звернулось до ФОП КарпенкоВ.А., зміст листа тотожний листу від 13.09.2023 за №204. Також в якості додатку до листа відповідачем додано 2 примірники Акту №2 приймання-передачі приміщення від 30.04.2022 року для його підписання.

Згідно наявної в матеріалах справи поштової накладної АТ «Укрпошта» та опису вкладення у цінний лист, лист від 06.10.2023 за №245 та 2 примірники Акту №2 приймання-передачі приміщення від 30.04.2022 року направлені Карпенко Вікторії Анатоліївні на адресу « АДРЕСА_2 ». Вказане поштове відправлення вручено отримувачу 13.10.2023, що вбачається із наданої відповідачем роздруківки інформації відстеження поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта» від 16.10.2023.

ФОП Карпенко В.А. звернулася до ТОВ «ММ «Дніпро-М» з листом №1/10 від 09.10.2023, в якому констатувала, що Додаткову угоду №3, надісланою Новою поштою, ФОП Карпенко В.А. отримала 07.09.2023, підписала, надіслала на адресу ТОВ «ММ «Дніпро-М» 08.09.2023. Додаткова угода №3 отримана відповідачем 12.09.2023. Також Орендодавець зазначила, що після цього з боку Орендаря були вчинені дії по звільненню орендованого приміщення та вивезено обладнання. 19.09.2023 року представником ТОВ «ММ «Дніпро-М» Пасат А.А підписано Акт приймання-передачі №2 до договору оренди №1/6 від 18.06.2019 та передано представнику ФОП Карпенко В.А. ключі від приміщення. Орендодавець просив підписати надані ним разом із листом оригінали Актів №2 приймання-передачі приміщення від 19.09.2023, один акт повернути ФОП Карпенко В.А., а також виконати грошове зобов'язання передбачене угодою, а саме, сплатити кошти компенсації ремонтних робіт в сумі 103 000,00грн протягом семи робочих днів з дня отримання листа.

В якості додатку до вказаного листа Орендодавцем долучено 2 примірники Акту №2 приймання-передачі приміщення від 19.09.2023.

До матеріалів справи сторонами додано Акт №2 приймання-передачі приміщення від 19.09.2023 року (Додаток до Договору №1/6 від 18.06.2019), у змісті якого вказано, що Орендатор у відповідності до умов Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18 червня 2019 року передав, а Орендодавець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 137,9 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Шовковична,29 (у минулому - Іскри).

У пункті 2 Акта від руки вказано: необхідно проведення ремонтних робіт згідно акта обстеження від 02.08.2023 в повному обсязі. Ключі від приміщення передав 19.09.2023 Пасат А.А. Перед прізвищем наявний підпис. У змісті Акта наведені показники приладів обліку води, електроенергії, тепла на момент передачі, зокрема, показники з теплопостачання: за лічильником 0874,116.

Даний Акт підписаний ФОП Карпенко В.А. та скріплений відтиском печатки останньої, в графі Орендатор підпис відсутній. В акті також містяться підписи КарпенкоГ.О. та Пасата А.А., як підписи представників сторін.

Згідно письмових пояснень Пасата А.А. від 15.07.2024, що надані у відповідь на адвокатський запит, останній зазначив, що ніколи не був і не є повноважним представником відповідача, а також ніколи не був і не є його працівником, з ТОВ «ММ «Дніпро-М» останнього пов'язують лише господарсько-правові правовідносини - як фізична особа - підприємець він купує дрібним оптом у вказаного товариства інструменти та запчастини, які в подальшому продає в м. Слов'янськ Донецької області. У серпні - вересні 2023 року він мав намір орендувати у м. Слов'янськ Донецької області нежитлове приміщення для облаштування в ньому магазину з продажу інструментів, що стало причиною для огляду нежитлового приміщення, що належить ФОП Карпенко В.А. Інформацію щодо наявності приміщення отримав від працівника ТОВ «ММ «Дніпро-М». Огляд проводився за участю Карпенка Г.О., наприкінці другої декади вересня 2023 року, можливо 19.09.2023. Стан та місцезнаходження приміщення Пасата А.А. не влаштували. Одразу після перегляду вказаного нежитлового приміщення Карпенко Г. О. попросив Пасата А.А. підписати акт приймання-передачі приміщення, зазначивши, що це потрібно для того, щоб засвідчити для власника необхідність ремонту зазначеного нежитлового приміщення та поточні показання приладів обліку води, електроенергії і тепла станом дату огляду вказаного приміщення. Пасат А.А. повідомив Карпенка Г.О. про відсутність повноважень діяти від імені ТОВ «ММ «Дніпро-М», однак підписав акт, не усвідомлюючи, що в ньому мова йде про повернення орендованого приміщення.

Як у тексті заяви свідка, так і під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суд, що сторони узгодили дату розірвання договору - 30.04.2022, суму компенсації вартості ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду - 103 000грн, строк сплати вказаної суми - до 10.09.2023. Свідок зазначає, що умовою для оплати вказаної суми компенсації було виконання позивачем робіт з відновлення об'єкта; навесні 2022 року ФОП Карпенко В.А. та ОСОБА_1 затягувалось підписання акту приймання - передачі приміщення від 30.04.2022 з надуманих підстав (обстеження об'єкту оренди, необхідність проведення звіряння, повернення ключів від об'єкту оренди), сторонами розглядались можливість укладання нового договору від 01.05.2022, зменшення суми орендної плати шляхом підписання іншої редакції додаткової угоди №3, але ці документи не були підписані. Свідок підтверджує, що ОСОБА_9 не був не був уповноваженим представником чи працівником ТОВ «ММ «Дніпро-М», купував як ФОП у відповідача товар та мав намір орендувати приміщення у м.Словянськ для його реалізації, внаслідок чого маючи інформацію щодо бажання позивача укласти договір оренди на означене нежитлове приміщення, що відповідачем було звільнено, свідок надала інформацію останньому щодо засобів зв'язку з ОСОБА_11 попросив свідка також передати йому, якщо вдасться знайти, дублікат ключів від колишнього об'єкту оренди, яким користувалися працівники Орендаря під час дії договору оренди, який був розшуканий та направлений Пасату А. з проханням віддати його Карпенку Г.О.

За допомогою месенджера Viber Карпенко Г.О. звернувся до Каневської Анни із повідомленням, в якому зазначено, що 09.10.2023 на адресу ТОВ «ММ «Дніпро-М» направлено лист №1/10 із двома екземплярами Акту приймання-передачі №2 до договору оренди №1/6 від 18 червня 2019 року. Орендодавець просив підписати вказані оригінали Актів №2 приймання-передачі приміщення від 19.09.2023 року, один акт повернути ФОП Карпенко В.А., а також виконати грошове зобов?язання передбачене угодою, а саме сплатити кошти компенсації ремонтних робіт в сумі 103 000,00грн протягом семи робочих днів з дня отримання листа. Вказане повідомлення залишилось без відповіді, у зв?язку з чим неодноразово Карпенко Г.О. звертався до Каневської Анни за наданням відповіді. Як наслідок, Каневська Анна повідомила, що «по даному питанню прошу звертатись до Михайла».

Відповіді на лист №1/10 від 09.10.2023 відповідач не надав, Акт приймання-передачі №2 до договору оренди №1/6 від 18 .06.2019 не підписав, про причини чого позивачу не повідомив.

30.11.2023 року ФОП Карпенко В.А. звернулась ТОВ «ММ «Дніпро-М» із претензією №1/11 про невиконання умов договору оренди, у змісті якої констатувала, що 19.09.2023 представником Орендаря - Пасат А.А. та представником Орендодавця - Карпенко Г.О. підписано Акт прийому-передачі № 2 до договору оренди №1/6 від 18.06.2019 року. Зазначений Акт підписано Орендодавцем - ФОП Карпенко В.А. 09.10.2023 ФОП Карпенко В.А. надіслала на адресу ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» два екземпляри оригіналу підписаного Акту прийому-передачі № 2 до договору оренди №1/6 від 18.06.2019 року та лист №1/10 від 09.10.2023 з проханням підписати зазначений Акт та надіслати відповідь на лист та один екземпляром акту на адресу Орендодавця. Станом на 30.11.2023 акт приймання-передачі орендованого майна №2 від 19.09.2023 Орендатором не підписано та не надіслано Орендодавцю, грошові кошти за ремонтні роботи в сумі 103 000,99грн на банківський рахунок позивача не надійшли, у зв?язку з чим Орендодавець вимагає протягом семи робочих днів з моменту отримання Претензії надіслати на адресу ФОП Карпенко В.А., підписаний екземпляр Акта приймання-передачі орендованого майна №2 від 19.09.2023, відповідь на претензію та виконати зобов'язання щодо сплати коштів компенсації ремонтних робіт.

В якості додатку до вказаної претензії Орендодавець долучив сформований ним рахунок №1/09 від 01.09.2023, відповідно до якого компенсація вартості ремонтних робіт по відновленню орендованого приміщення згідно додаткової угоди №3 до договору №1/6 від 18.06.2019 року становить 103 000,99грн.

Згідно наявної в матеріалах справи поштової накладної АТ «Укрпошта» та опису вкладення до поштового відправлення, претензія №1/11 від 30.11.2023 направлена фізичною особою Карпенком Г.О. 30.11.2023 ТОВ «ММ«Дніпро-М» листом на адресу « 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 102». Вказане поштове відправлення вручено отримувачу 05.12.2023, що вбачається із наданої позивачем роздруківки інформації відстеження поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта» від 05.12.2023.

Відповідь на претензію відсутня.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Дослідивши обставини справи та надані сторонами в порядку статті 74 ГПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, надавши оцінку спірним правовідносинам, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

При цьому господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізуючи гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20).

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога ФОП Карпенко В.А. до ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» про повернення з оренди нерухомого майна шляхом підписання Акта приймання-передачі фактичною датою його повернення, стягнення неустойки за неповернення нерухомого майна з оренди у визначений умовами договору строк і компенсації за виконання ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина перша статті 180 ГК України).

Виходячи з наведених обставин, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між Сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

У постанові від 24.02.2021 у справі № 912/354/20 та низці інших Верховний Суд вказав, що мову договорів, які укладаються між суб'єктами господарювання та є письмовими доказами наявності між сторонами певних правовідносин, не слід ототожнювати з мовою процесуальних документів, які мають складатись українською мовою (як то заяви/апеляційні та касаційні скарги, які подаються з боку учасників справи до суду) та дійшов висновку щодо можливості використання як письмових доказів договорів, укладених не державною (російською) мовою.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України та статей 283 - 291 ГК України.

Приписами частин першої та третьої статті 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди, відповідно можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста статті 283 ГК України).

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 01.04.2020, №2 від 24.05.2021 строк дії Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019 продовжено до 30.04.2022. Сторонами договору не було виявлено наміру його пролонгування. Зокрема, воля позивача з цього приводу була висловлена у листі №1/3 від 01.03.2022 та Додатковій угоді №3 від 01.03.2022, яка містила пропозицію щодо розірвання договору №1/6 від 18.04.2019 з 30.04.2022 без будь-яких умов. Наведені обставини підтверджені Сторонами в судовому процесі, що виключає продовження дії цього договору оренди на новий строк в силу положень частини першої статті 764 ЦК України.

Фізична особа-підприємець Карпенко В.А. та ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» уклали Додаткову угоду №3 від 01.03.2022 до Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019, в якій Сторони прийняли рішення про розірвання цього Договору з 30.04.2022. Під час судового розгляду справи позивач і відповідач підтвердили укладення даної Додаткової угоди та її зміст, а також їх взаємну домовленість і згоду на розірвання Договору оренди №1/6 від 18.06.2019 з 30.04.2022, оформлення підписання додаткової угоди датою 01.03.2022.

При цьому, суд вбачає, що фактично Додаткова угода №3 від 01.03.2022, у остаточній редакції, що підписана сторонами (містить умови щодо оплати 103000,00грн компенсації з ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди) первісно у відповідній редакції сформована відповідачем та направлена позивачу електронною поштою 29.08.2023 - файл з назвою «ДС №3 компенсація ремонту + АПП (1) (1) (1)».

Додаткова угода №3 в редакції відповідача, що направлялась 14.09.2022, 20.10.2022, 29.11.2022 мала іншу редакцію, що стосувалась звільнення відповідача від сплати орендної плати внаслідок введення воєнного стану, вказана редакція не є підписаною.

Сума компенсації, що включена до Додаткової угоди, визначена Сторонами на підставі документів та фотоматеріалів, що свідчили про стан приміщення, та направлені 01.08.2023 за допомогою месенджера Viber Карпенко Г.О. Гіренко (Каневській) А., зокрема,

«акт обстеження.pdf», « 40 ДЦ ДЦ 3.pdf», « 40_ДЦ_КС_3.pdf», « 40_ДЦ_ЛС1 02-01-01.pdf», « 40_ДЦ_ЛСДЦ_3.pdf», «VID_20230803_114855. НОМЕР_3 » та фото приміщення.

Карпенко Г.О. підписану позивачем Додаткову угоду №3 направив ТОВ «ММ «Дніпро-М» 08.09.2023.

Відповідач вказує, що Карпенко Г.О. не мав повноважень діяти як представник ФОП Карпенко В.А. у правовідносинах сторін з огляду на відсутність нотаріально посвідченої довіреності.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина третя статті 244 ЦК України).

За приписами частин другої, третьої статті 60 ГПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Вимоги вищенаведених норм закону щодо посвідчення довіреності поширюються на фізичну особу-підприємця, яка згідно з положеннями Цивільного кодексу України залишається фізичною особою, що набула статусу суб'єкта господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності, але не є юридичною особою.

В матеріалах справи наявна довіреність від 01.03.2022, якою ФОП Карпенко В.А. уповноважує громадянина Карпенко Г.О. представляти її інтереси, що викладена у письмовій формі, не є нотаріально посвідченою.

Договір між ФОП Карпенко В.А.(Замовник) та ФОП Карпенко Г.О.(Виконавець) №1/3 від 01.03.2022 на надання консультаційних послуг, в свою чергу, також не наділяє Карпенко Г.О. правом представляти інтереси позивача у правовідносинах з третіми особами, він регулює виключно правовідносини сторін вказаного договору.

Одночасно, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії відповідача, який протягом 2022-2023 років вів переговори з Карпенко Г.О. як представником позивача та не ставив під сумнів наявність його повноважень, суперечать його наступній позиції щодо відсутності таких повноважень, що висловлюється під час судового розгляду справи. При цьому, суд вбачає, що відповідач, тим не менш, свою правову позицію у справі базує на фактах, які безпосередньо пов'язані з комунікацією працівників підприємства саме з Карпенко Г.О. як представником ФОП Карпенко В.А. З огляду на наведене, доводи відповідача в цій частині суд не приймає.

За правилами частини третьої статті 291 ГК України «Припинення договору оренди» договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди можу бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що шляхом підписання Додаткової угоди Договір оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019 розірвано за взаємною згодою Сторін з 30.04.2022, що у розумінні норми статті 291 ГК України свідчить про його припинення.

Суд вбачає, що на дату припинення договору не впливають обставини, пов'язані з порядком укладання Додаткової угоди №3 та моментом, коли Сторони фактично узгодили її зміст, оскільки первісно строк дії договору №1/6 від 18.06.2019 також встановлено Сторонами до 30.04.2022.

Правові наслідки припинення договору оренди у відповідності до частини четвертої статті 291 ГК України визначаються відповідного до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 ЦК України унормовано, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, повернення майна наймодавцеві є безумовним обов'язком наймача. Певному обов'язку завжди кореспондує відповідне право іншої сторони, а не її обов'язок.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України).

Положеннями пункту 2.2. Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019 зафіксовано, що по завершенню дії даного Договору Орендатор повертає «об'єкт оренди» протягом 5 днів. Передача Орендатором «об'єкта оренди» Орендодавцю оформляється Актом приймання-передачі №2.

У випадку припинення дії цього Договору Орендатор зобов'язується передати Орендодавцю «об'єкт оренди» у стані не гіршому, чим на момент передачі в оренду протягом 5 днів з дня припинення дії даного Договору (підпункт 4.2.6. пункту 4.2. Договору).

Умовами абзацу 2 пункту 5.1. Договору передбачена майнова відповідальність: у випадку неналежного виконання Орендатором своїх зобов'язань з повернення приміщень після закінчення строку дії Договору оренди Орендатор сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати.

За змістом наведених норм припинення договору є підставою виникнення нового обов'язку Орендатора щодо негайного повернення Орендодавцю майна у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, що здійснюється в імперативному порядку.

Спосіб реалізації цього обов'язку Орендаря за договорами оренди будівель або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) визначено в спеціальній нормі - частині другій статті 795 ЦК України, в силу якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 сформульовано правову позицію, згідно якої після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду) (пункт 9.10.) При цьому користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин. Відносно найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання в сфері орендних правовідносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Отже, за змістом частини другої статті 785 ЦК України законодавець пов'язує відповідальність орендаря з фактом порушення ним зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення.

У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Тим самим право на стягнення неустойки, встановленої в наведеній нормі закону, пов'язується з простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Таким чином, суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, не є грошовим зобов'язанням за договором оренди, а є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і розглядається як законна неустойка, що застосовується незалежно від її погодження сторонами в договорі оренди, та яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо орендар не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору. Орендодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного орендаря інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання орендарем.

В контексті наведеного суд наголошує, що визначальним для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об'єкта оренди, що є обов'язком Орендаря, а не факт користування/не користування Орендарем майном.

При наданні оцінки діям Орендаря та Орендодавця щодо приймання-передачі об'єкта оренди по закінченню орендних правовідносин між ними, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частинах першій, другій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, при пред'явлені позову позивач повинен довести лише факт порушення зобов'язання відповідачем.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22, від 19.10.2021 у справі № 922/4268/20.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною другою статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.

Господарський суд наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій учасників цивільних правовідносин є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.

При цьому згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поняття добросовісності обумовлюється доктриною venire contra factum proprium, зміст якої наведено судом вище.

При реалізації прав і повноважень добросовісність включає в себе у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, та неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, оскільки сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Господарський суд зауважує, що алгоритм та порядок повернення орендованого майна від Орендаря до Орендодавця та процедура оформлення Акта приймання-передачі умовами Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019 не врегульовані.

Однак вочевидь активна поведінка направлена на повернення майна має бути притаманна Орендатору, а не Орендодавцю, оскільки зобов'язання з повернення нежитлового приміщення Орендодавцю з оформленням Акта приймання-передачі як суттєвого елемента встановлених між ними правовідносин, покладено саме на Орендаря, що відповідає вимогам чинного законодавства. Підписання сторонами цього Акта засвідчує факт виконання обов'язку Орендаря з повернення Орендодавцю об'єкта оренди в конкретну дату.

Господарський суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 785 ЦК України обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ в контексті розуміння «негайно повернути» виступає як оціночна категорія та означає, що таке повернення об'єкту має бути зроблено максимально швидко та за першої можливості.

«Належні дії/заходи з повернення майна» також є оціночною категорією, яка розглядається судом у порядку статті 86 ГПК України, і має забезпечувати виконання обов'язку відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства України, ураховуючи справедливість, добросовісність та розумність, що належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 13 ЦК України).

Відповідно до договору Орендар зобов'язаний був повернути орендоване нерухоме майно в період 1 - 5 травня 2022 року з оформленням Акта приймання-передачі.

З представлених матеріалів справи встановлено, що після 30.04.2022 працівник ТОВ «Мережа магазинів Дніпро-М» Гіренко (Каневська)А.Г. тільки 14.09.2022 офіційно надіслала на електронну адресу ФОП Карпенко В.А. примірник Акта приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди №2 від 30.04.2022 та в листі просила повідомити номер Новою пошти для направлення цього Акта. Зазначена пропозиція ініційована Орендарем після спливу більше шести місяців з дати припинення дії договору оренди.

За свідченнями Капенко Г.О. та Гіренко (Каневської) А.Г. всі перемови, що передували направленню вказаного акту, стосувались можливого укладання між сторонами Додаткової угоди №3 у первісній редакції щодо звільнення від орендної плати, укладання аналогічного договору на наступний період. Представники відповідача також посилались на неможливість повернення приміщення з огляду на наявність у приміщенні обладнання відповідача та наявність гарантійних зобов'язань щодо товару.

До 14.09.2022 будь-яких активних дій направлених саме на повернення орендованого приміщення у встановлений строк відповідач не здійснював, тоді як це було його обов'язком, виконання якого не мало обумовлюватись будь-якими наступними домовленостями сторін щодо спірного приміщення.

Посилання відповідача щодо неможливості повернення майна є непідтвердженим належними доказами у справі, оскільки на момент припинення строку дії договору товар та основне торгове та інше обладнання вже було вивезене з приміщення магазину, про що свідчила Гіренко (Каневська) А.Г., остаточне вивезення обладнання (стелажів ДСП) відбулось вже у серпні-вересні 2023. Тобто як на 06.05.2022 (кінцеву дату строку повернення майна), так і на 14.09.2022 (первісну дату направлення Акту) стан приміщення був незмінним. Також у цей період незмінним залишився статус магазину як сервісного центру, що приймає товар щодо якого настав гарантійний випадок.

Оскільки умовами Договору оренди нежитлового приміщення №1/6 від 18.06.2019 (пункт 2.2., підпункт 4.2.6. пункту 4.2.) порядок передачі-прийняття орендованого майна та процедура оформлення Акта не врегульовані, то надіслання примірника Акта приймання-передачі №2 розцінюється як пропозиція щодо повернення Орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, висловлювання якої є достатньою для визначення волі Орендодавця щодо наміру повернення майна.

Відповідачем не доведено наявність будь-яких перешкод, які б унеможливлювали направлення означеного документу до 14.09.2022. Зокрема, органи поштового зв'язку у м.Слов?янськ не припиняли свого функціонування та відповідач мав можливість направити Акт на адресу реєстрації позивача. Навіть припускаючи, що у цей період внаслідок переміщення з м.Слов?янськ до м.Бровари позивач не міг би фактично отримати кореспонденцію, відповідач мав інформацію щодо діючої адреси електронної пошти останньої та підтримував телефонний зв'язок з Карпенко Г.О. Запит щодо діючої адреси також направлений тільки 14.09.2022.

Зважаючи на наведені обставини, суд констатує, що докази добровільного повернення чи намагання повернення об'єкта оренди за Актом приймання-передачі у встановлений умовами Договору оренди строк, а також протягом періоду з 6 травня по 13 вересня 2022 року в матеріалах справи відсутні. У цей період з боку Орендодавця не вчинялись дії, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від Орендаря та оформити його повернення.

Таким чином, в період 6 травня - 13 вересня 2022 року включно відповідач не вчинив належних дій, спрямованих на повернення орендованого майна, а отже, не виконав свого обов'язку за законом і умовами договору.

Одночасно, у подальшому позивач належним чином не розглянув звернення відповідача від 14.09.2022, не відреагував на нього, не повідомивши Орендаря про підстави відмови в підписанні Акта, не вписав в Акт виниклі у нього зауваження. При цьому, зі своєї сторони не виклав пропозиції по прийманню-передачі майна. По суті, на розсуд суду, позивач ухилився від підписання примірника Акта приймання-передачі орендованого майна №2 від 30.04.2022, отримання якого не заперечує.

Крім того, 29.11.2022 на електронну адресу позивача вдруге уповноваженим працівником Товариства надіслано лист з додатком документів для підписання: Акт (повернення) від 30.04.2022; Договір від 01.05.2022; ДС №3 зниження ОП березень-квітень; Акт (приймання) від 01.05.2022 року; Акт звірки взаєморозрахунків №БУ-1607 від 29.11.2022».

Примірник Акта приймання-передачі об'єкта оренди від 30.04.2022 підписаний уповноваженою особою відповідача.

Однак цей документ знову стороною позивача належним чином не був розглянутий, письмової відповіді про причини їх непідписання та позицію позивача з цього питання ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» не отримала. Також не розглянуті пропозиції щодо укладання договору на наступний період.

Наведені документи тривалий час знаходилися на розгляді у позивача без прийняття рішення.

Остаточна редакція Акту приймання-передачі об'єкта оренди від 30.04.2022, що містила зобов'язання відповідача щодо компенсації вартості відновлювальних робіт приміщення магазину до первісного стану в сумі 103 000,00 грн, направлена на адресу відповідача ТОВ «Нова пошта» 05.09.2023. Відповідач документ повернув без підпису, перекресливши його текст.

При розгляді справи представник позивача повідомив, що позиція ФОП КарпенкоВ.А. щодо відмови в підписанні вказаного Акта обумовлена тим, що внесені до нього відомості про дату його складання не відповідають дійсності, оскільки такий документ повинен бути підписаним датою фактичної передачі приміщення. Відповідно, на переконання суду, отримавши такий Акт, останній був не позбавлений права його підписати, вказавши фактичну дату повернення приміщення або будь-яким іншим чином висловити заперечення щодо його змісту в цій частині, що ним зроблено не було.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що, направляючи позивачу 14.09.2022, 29.11.2022, 05.09.2023 листи з примірниками Акта приймання-передачі, відповідач засвідчив свій намір про повернення орендованого приміщення, тобто вчинив заходи щодо передачі Орендодавцю об'єкта оренди, проте позивач, відмовившись від підписання Акта приймання-передачі, не надавши своїх пропозицій щодо прийняття нерухомого майна з оренди, ухилився від його підписання, одночасно створивши у позивача уявлення про наявність можливої згоди щодо підписання вказаного документу датою 30.04.2025.

Зокрема, у листах №204 від 13.09.2023 та №245 від 06.10. 2023 відповідач акцентував увагу позивача на наявність домовленості між ним про спільне підписання відповідно Акту приймання-передачі №2 від 30.04.2022 та зазначив про те, що причиною невиконання ним зобов'язання зі сплати компенсації, що є узгодженою за Додатковою угодою №3, є саме відмова ФОП Карпенко В.А. від підписання Акта. ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» підтвердило виплату компенсації в узгодженому сторонами розмірі при підписанні позивачем вказаного Акта.

У листі №1/10 від 09.10.2023 ФОП Карпенко В.А. вказано ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» на невиконання ним як Орендатором вимог пункту 4.2.6 Договору оренди, яким передбачено повернення об'єкта оренди Орендодавцю протягом 5 днів з дня припинення дії цього Договору, та підписанні нею Додаткової угоди №3 від 01.03.2022, на якій наполягав відповідач. До листа позивачем самостійно додано підписаний нею примірник Акта приймання-передачі №2 від 19.09.2023 з пропозицією до відповідача підписати його та сплатити компенсацію. Факт отримання листа з додатком відповідачем не оспорюється.

Господарський суд зауважує, що, крім вказаного листа, об'єктивних доказів пред'явлення вимог до відповідача про повернення нерухомого майна з оренди ФОП Карпенко В.А. не надано.

В контексті наведеного суд дійшов висновку, що поведінка ФОП Карпенко В.А. під час довготривалих перемовин створили ситуацію впевненості у ТОВ «ММ «Дніпро-М» щодо можливості врегулювання спірних майнових відносин в добровільному порядку шляхом досягнення компромісу. Натомість, належні і допустимі докази на підтвердження наявності у відповідача умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди у цей період позивачем суду не надані. Судом встановлена бездіяльність позивача, спрямована на ухилення від обов'язку прийняти приміщення магазину та оформлення такого повернення відповідно до норм закону та умов Договору.

У подальшому ж, як вказано вище, ФОП Карпенко В.А. складений та підписаний Акт приймання-передачі №2 від 19.09.2023, примірник якого в якості додатку до листа №1/10 від 09.10.2023 надісланий відповідачу. З огляду на відсутність достеменно встановленої дати отримання документу, суд виходить з Нормативних строків пересилання відправлень листів по Україні (https://www.ukrposhta.ua/doc/kutochok-spozhyvacha/Normatyvni_stroky_peresylannia_poshtovykh_vidpravlen.pdf) - Д + 4 дні у межах області та між обласними центрами України, та визначає такий строк як 14.10.2023.

Такі дії позивача судом розцінюються як пропозиція ФОП Карпенко В.А. відповідачу про необхідність повернення відповідачем як Орендарем об'єкта оренди шляхом підписання Акта приймання-передачі датою, яку в ньому визначив позивач.

Наявність посилання у змісті вказаного Акту на те, що від ТОВ «ММ «Дніпро-М» в якості представника при його складанні приймав участь Пасат А., повноваження якого не підтверджені належними доказами у справі та оспорюються як відповідачем, так і Пасат А. безпосередньо, за умови підписання Акту особисто ФОП Карпенко В.А. не впливають на дійсність документа саме як висловленої пропозиції.

Таким чином, направивши Акт, позивач остаточно висловив свою позицію з приводу дати, в яку він вважає майно повернутим, проте відповідач належним чином не розглянув звернення позивача, не відреагував на нього, не повідомив ФОП Карпенко В.А. про підстави відмови в підписанні Акта, не вписав в Акт виниклі у нього зауваження або письмово не виклав заперечення. Претензія ФОП Карпенко В.А. від 30.11.2023, в якій позивач вимагає підписання та повернення зазначеного Акта протягом семи днів з моменту отримання, також залишена відповідачем без відповіді.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Акт приймання-передачі майна №2 від 19.09.2023 був підписаний відповідачем та повернутий позивачу на дату подання позовної заяви до суду - 26.03.2024. При цьому умовами Договору оренди сторони визначили, що передача Орендарем «об'єкта оренди» відбувається саме шляхом оформлення Акта приймання-передачі (пункт 2.2.).

Господарський суд зазначає, що законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, у даному випадку приміщення магазину як окремої частини капітальної споруди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі, який є належним підтвердженням виконання свого обов'язку Орендарем.

У разі невиконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання до повернення моменту повернення орендарем орендованого нерухомого майна (частина друга статті 795 ЦК України).

Господарський суд акцентує, що передбачений статтею 14 ГПК України принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати справу в межах позовних вимог, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.

Таким чином, на переконання суду, в період з 14 жовтня 2023 року по 26 березня 2024 року відповідач безпідставно не вчинив належних дій, спрямованих на передачу майна з оренди та оформлення такого повернення шляхом підписання акта приймання-передачі, а отже, умисно не виконав свого обов'язку за законом і умовами договору, що сталося з його вини.

У контексті спірних правовідносин суд наголошує, що згідно вимогам законодавства сам факт відсутності користування об'єктом оренди Орендарем не звільняє відповідача від виконання обов'язку повернути орендоване майно на підставі акта приймання-передачі після припинення строку дії договору оренди, об'єктом оренди він володіє до моменту підписання відповідного акту обома сторонами, у зв'язку з чим доводи ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» в цій частині, зокрема, щодо наявності у позивача доступу до спірного приміщення, ключів від останнього, суд не приймає до уваги.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо факту сплати рахунку №1/4 від 30.05.2023 як доказу користування ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» об'єктом оренди після 30.04.2022, оскільки приміщення обладнано відповідним лічильником, тобто визначальними є його показники, а не визначений водопостачальною організацією період постачання. Крім того, позивач підписав та скріпив відтиском печатки рахунок з виправленим періодом водопостачання, тобто своїми діями погодив інший, й той факт, що рахунок сформований працівниками відповідача на це не впливає.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини у справі, суд вважає, що у позивача виникло право на стягнення з відповідача в порядку статті 785 ЦК України неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю на час прострочення її повернення Орендодавцю за періоди з 06.05.2022 по 13.09.2022; з 14.10.2023 по 26.03.2024.

Самостійно здійснивши розрахунок неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди, виходячи з встановленої в Договорі орендної плати в сумі 2 800,00 грн, за вказані періоди, суд дійшов висновку, що вона складає 542718,28грн.

Аргументи відповідача про те, що обов'язок ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» сплачувати неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення стосуються лише заборгованості по сплаті орендної плати, оскільки неустойка є забезпечувальним зобов'язанням, яке має похідний характер від основного зобов'язання, та її припинення через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України), судом відхиляються.

За приписами статті 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов'язання (якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном). Окрім того, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Визначені у нормі права наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України. Така неустойка не пов'язана з наявність у орендаря заборгованості зі сплати орендної плати.

З огляду на наведене суд наголошує, що застосування частини другої статті 785 ЦК України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку: незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України.

Заява відповідача про застосування у спірних правовідносинах відповідно до частини другої статті 258 ЦК України спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення неустойки не підлягає задоволенню у зв'язку з невідповідністю її положенням законодавства.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Застосовуючи наведені приписи статті 785 ЦК України, суд звертає увагу, що ця неустойка за своїм особливим статусом не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Отже, з огляду на викладене, суд не вбачає законних підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що розглядається, спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19 та у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2019 у справі №909/62/18.

В силу вимог частини першої статті 785 ЦК України у ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» у спірних правовідносинах виник обов'язок повернути Орендодавцю належне тому на праві власності нерухоме майно. Отже, такий обов'язок Орендаря кореспондує відповідне право ФОП Карпенко В.А. вимагати повернення орендованого майна.

Пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисті цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно із частиною другою статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом, серед іншого, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Господарський суд зазначає, що у справі, що розглядається, позовна вимога ФОП Карпенко В.А. про зобов'язання повернути нерухоме майно у зв'язку з припиненням Договору оренди має немайновий характер.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палата Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №910/2861/18.

Господарський суд акцентує, що такий спосіб захисту права власності як зобов'язання повернути нерухоме майно на виконання умов договору оренди, з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», у статті 63 якого передбачено порядок виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії, оскільки у разі відмови боржника від вчинення таких дій для нього настають негативні наслідки у вигляді можливого накладення штрафу та внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення, однак для стягувача це не тягне поновлення порушеного права. Відтак така вимога не може призвести до захисту або відновлення речового права позивача, оскільки потребуватиме додаткових засобів захисту, тобто повторного звернення до суду, тому у спірних правовідносинах не є ефективним способом захисту прав позивача.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 сформульовано, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Господарський суд вважає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за висновками якого засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ("Afanasyev v. Ukraine" (заява № 38722/02, § 75)).

Водночас у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 13 ГПК України).

Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Господарський суд враховує, що у справі, яка розглядається, метою позивача як особи, права якої порушено, є фактичне повернення належного йому майна у зв'язку із закінченням строку орендних правовідносин.

Таким чином, примусове виконання обов'язку в натурі (у цій справі обов'язок повернути нерухоме майно з оренди) має наслідком імперативне присудження за рішенням суду, тобто примус щодо «повернення», а не «зобов'язання повернути».

Враховуючи встановлені обставини справи, та той факт, що відповідач не повернув орендоване майно після закінчення договору оренди шляхом оформлення і підписання відповідного документа, суд на підставі вищевикладених норм законодавства визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про повернення об'єкта оренди шляхом підписання Акта приймання-передачі №2. Оскільки за своєю правовою природою акт приймання-передачі є документом, який посвідчує факт передачі майна від орендаря до орендодавця, тобто є доказом виконання сторонами обов'язків за договором, то їх підписання не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань, порядок оформлення даного документа врегульовано положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», в якій зазначені обов'язкові реквізити, зокрема, дата складання, особистий підпис осіб.

Що стосується вимоги про стягнення з ТОВ «ММ«Дніпро-М» на користь ФОП Карпенко В.А. компенсації ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляді в сумі 103 000,00 грн, суд виходить з наступного.

Позовна вимога в частині стягнення суми компенсації стороною позивача обґрунтована невиконанням відповідачем умови Додаткової угоди №3 від 01.03.2022 про здійснення компенсації ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди в первісний вигляд. Розмір компенсації сторони оцінили в сумі 103 000,00 грн, оплату якої відповідач зобов'язався здійснити на банківський рахунок позивача в строк до 10 вересня 2023 року.

Заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, представник відповідача стверджував, що умовами Додаткової угоди №3 від 01.03.2022 сторони окремо не визначили в якому порядку проводиться повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі та сплата орендарем узгодженої суми компенсації. Тобто, не було встановлено, яка із вказаних подій має відбутися першою, та відповідно в який строк сторони мають підписати акт приймання-передачі щодо повернення орендованого майна Орендодавцю.

У підпункті 4.2.6. пункту 4.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 18.06.2019 №1/6 визначено, що у випадку припинення дії цього Договору Орендатор зобов'язується передати Орендодавцю «об'єкт оренди» у стані не гіршому, чим на момент передачі в оренду.

Необхідність виконання відновлювальних ремонтних робіт в приміщенні магазину засвідчена в Акті візуального обстеження об'єкта оренди від 02.08.2023, складеного представником Орендодавця Карпенко Г.О. у присутності представника Орендаря Пасат А.А. за результатами візуального огляду нежитлового приміщення, розташованого в будинку №29 по вулиці Шовковичній, м. Слов'янськ. 1. Стан внутрішнього оздоблення: локальні пошкодження та забруднення стін (необхідно демонтаж елементів кріплення, шпаклювання отворів, ремонт пролому в стіні) загальною площею 10 кв.м. Видалення грибка, обробка протигрибковим засобом стін площею 9 кв.м. Фарбування стін 156 кв.м. Локальні пошкодження стелі Армстронг (заміна профілю та плит) S = 11 кв.м. Прибирання та вивіз сміття. 2. Водопостачання та водовідведення: Пошкоджено покриття підлоги в санвузлі (необхідно: заміна лінолеуму та ОСБ) площею 3 (три) кв.м. Демонтаж та монтаж умивальника та унітазу, заміна арматури бачка унітазу та кришки. 3. Теплопостачання: Пошкоджено кран шаровий, латунний ДУ50 2 шт, кран шаровий ППР ДУ50 1 шт, радіатори біметалеві 5 шт, демонтовано радіатори біметал 4 шт. Пошкоджені пломби датчиків 2 шт. В приміщенні знаходиться торгове обладнання Орендаря. Наведені обставини посвідчені підписами Карпенко Г.О. та Пасата А.А.

Відповідач та Пасат А. оспорюють наявність повноважень останнього діяти від імені ТОВ «ММ«Дніпро-М», зокрема, при підписанні акту обстеження приміщення за відсутності відповідної довіреності.

Тим не менш, факти, засвідчені означеним актом, не оспорюються відповідачем, на підставі його даних позивачем складений кошторис, що прийнятий відповідачем без заперечень та сума відшкодування за яким є узгодженою сторонами у Додатковій угоді №3 від 01.03.2022.

Так, у пункті 2 зазначено: «Сторони дійшли згоди, що Орендар здійснює компенсацію Орендодавцю ремонтних робіт з відновлення об'єкту оренди у первісний вигляд. Розмір компенсації Сторони оцінили в 103 000.00 грн (сто три тисячі). Зазначену в даному пункті компенсацію Орендатор зобов'язується здійснити на банківський рахунок Орендодавця у термін до 10 вересня 2023 року». Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

Господарський суд зазначає, що при розгляді справи позивач і відповідач визнали факт укладення Додаткової угоди №3 від 01.03.2022, її зміст та узгоджену ними дату її укладання. Дана Додаткова угода на час судового розгляду є чинною.

При цьому судом встановлено та визнано учасниками справи, що примірники цієї Додаткової угоди підписані відповідачем надіслані ним на адресу позивача 05.09.2023. Підписаний ФОП Карпенко В.А. екземпляр даного правочину отриманий відповідачем 08.09.2023.

Відповідач в підписаному ним примірнику Акта приймання-передачі №2 від 30.04.2022 підтвердив, що «Орендодавець перевірив стан приміщення, що повертається з оренди та встановив вартість ремонтних робіт з відновлення приміщення до первісного станув розмірі 103 000,00 грн».

У листі від 06.10.2023 №245 відповідачем заявлено, що Компанія готова виконати своє зобов'язання по сплаті компенсації ремонтних робіт по відновленню приміщення до первісного стану (на момент взяття в оренду) одразу, як тільки отримає від позивача підписаний Акт приймання-передачі №2.

Доводи відповідача щодо невстановлення умовами Додаткової угоди №3 від 01.03.2022 першочерговості подій: повернення об'єкту оренди чи сплати погодженої суми компенсації за відновлювальні ремонтні роботи в приміщенні магазину суд відхиляє, оскільки у змісті вказаної угоди обов'язку повернення майна не встановлено, він витікає з вимог закону та первісного договору. Виконання зобов'язання з оплати відповідачем обумовлено виключно календарною датою - до 10 вересня 2023 року, без вказання будь-яких інших умов. У спірних правовідносинах виконання цих зобов'язань не є взаємопов'язаними і взаємозалежними між собою.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина друга статті 193 ГК України).

Згідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що погоджений сторонами строк сплати відповідачем позивачу компенсації на відновлювальний ремонт (до 10.09.2023) сплинув. Докази перерахування відповідачем компенсації у розмірі 103 000,00 грн на банківський рахунок Орендодавця в матеріалах справи відсутні.

Заперечення відповідача, що формулювання «Орендар здійснює компенсацію Орендодавцю ремонтних робіт з відновлення об'єкту оренди у первісний вигляд» у тексті Додаткової угоди №3, обумовлює виконання з боку відповідача зобов'язань з оплати встановленої суми виключно після надання позивачем доказів фактичного виконання таких ремонтних робіт з огляду на компенсаторний характер виплати, не приймається судом.

У даному випадку умовами Додаткової угоди №3 не визначено, що на момент настання строку оплати такі ремонті роботи безумовно мають бути виконані. Крім того, сторонами не узгоджено й обов'язку надання Орендатором Орендарю доказів виконання таких робіт як підстави для здійснення оплати.

За таких обставин суд визнає, що вимога позивача про стягнення компенсації за виконання ремонтних робіт з відновлення об'єкта оренди до первісного вигляду підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наведена процесуальна норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Важливим елементом змагальності процесі є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи характер і специфіку спірних правовідносин, наведені положення цивільного і господарського законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позову в частині: повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Дніпро-М» Фізичній особі-підприємцю Карпенко В.А. об'єкта оренди шляхом підписання Акта приймання-передачі №2; стягнення з відповідача на користь позивача: неустойки у розмірі подвійної плати за оренду нерухомого майна за час прострочення в загальній сумі 542718,28грн; компенсації на виконання робіт з відновлення об'єкта оренди до первісного вигляду в розмірі 103 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір з огляду на часткове задоволення позовних вимог в сумі 12713,77грн покладається на відповідача, в решті залишається на позивачі.

07.02.2025 на адресу суду органами поштового зв'язку надійшло клопотання позивача від 31.01.2025 про збільшення позовних вимог, в якому з посиланням на приписи ст.ст. 46,123 Господарського процесуального кодексу України позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн та судовий збір. Заява обґрунтована тим, що в позовній заяві, щодо судових витрат заявлена позовна вимога стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів «Дніпро - М» судовий збір, однак ця вимога не включає витрат, пов'язаних з розглядом справи, які попередньо складають 20000,00грн.

Представник позивача, який був присутній у підготовчому засіданні 13.02.2025, надав суду пояснення, що зміна позовних вимог полягає у доповненні судових витрат додатковими витратами на правову допомогу, які понесені внаслідок виконання договору №1/3 від 01.03.2022 року Карпенко Григорієм Олексійовичем.

Ухвалою від 13.02.2025 заява збільшення позовних вимог прийнята судом як заява про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, як судових в процесі розгляду справи №905/521/24.

Свідок Карпенко Г.О. заперечив надання ним будь-яких послуг пов'язаних з наданням правової допомоги позивачу. Аналогічну позицію виклав й представник позивача, який приймав участь під час судового розгляду справи, конкретно які мались на увазі витрати зазначити не міг, на той час інтереси позивача представляв інший адвокат. Зазначив, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката Біліченко В. В. будуть надані окремо у порядку, що визначений ч.8 ст.129 ГПК України.

Нормою частини першої статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ФОП Карпенко В.А. про стягнення з ТОВ «Мережа магазинів «Дніпро-М» витрат у сумі 20 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги у справі, що обумовлені заявою від 31.01.2025, у зв'язку з недоведеністю їх надання з боку Карпенко Г.О. та відсутності у останнього статусу адвоката.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Карпенко Вікторії Анатоліївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа магазинів “Дніпро-М» про повернення майна, стягнення 1269935,00грн неустойки та 103000,00грн компенсації з ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду задовольнити частково.

Товариству з обмеженою відповідальністю “Мережа магазинів “Дніпро-М» (адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, ідентифікаційний код 41609173) повернути Фізичній особі - підприємцю Карпенко Вікторії Анатоліївні (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов 'янськ, вул. Шовковична (в минулому вул. Іскри), буд. 29 за актом приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа магазинів “Дніпро-М» (адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 102, ідентифікаційний код 41609173) на користь Фізичної особи - підприємця Карпенко Вікторії Анатоліївни (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) неустойку за несвоєчасне повернення нерухомого майна в сумі 542718,28грн, компенсацію вартості ремонтних робіт по відновленню об'єкта оренди до первісного вигляду в сумі 103000,00грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 12713,77грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення суду проголошено в судовому засіданні 06.08.2025.

Повний текст рішення суду підписано 03.09.2025.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова